Ухвала КАС ВС № 360/573/21

УХВАЛА 08 листопада 2021 року м. Київ справа № 360/573/21 адміністративне провадження № К/9901/40076/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Луганської обласної прокуратури на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі №360/573/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Луганської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в : Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення № 24 від 23 листопада 2020 року кадрової комісії № 2, утвореної наказом Генерального прокурора № 423 від 10 вересня 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»; визнати протиправним та скасувати наказ Луганської обласної прокуратури від 24 грудня 2020 року № 2042к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області та органів прокуратури»; поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області або на рівнозначній посаді з 01 січня 2021 року, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України; стягнути з Луганської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 січня 2021 року по дату винесення судового рішення. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. керівника Луганської обласної прокуратури від 24 грудня 2020 року № 2042к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області з 01 січня 2021 року. Стягнуто з Луганської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 209800,50 грн. (двісті дев`ять тисяч вісімсот гривень 50 копійка), із відрахуванням обов`язкових податків та зборів. Стягнуто з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату у межах суми стягнення за один місяць. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження. Так, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам КАС України, Суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. У касаційній скарзі скаржником підставою для відкриття касаційного провадження вказано пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначено постанову Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №160/6204/20, у якій викладено висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Водночас, Суд зазначає, що станом на дату прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови (15 вересня 2021 року) постанова Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №160/6204/20, на яку посилається скаржник, не була ухвалена, отже, висновок, викладений у ній, судом апеляційної інстанції не міг бути врахований. З огляду на викладене, такі доводи скаржника не можуть вважатись належними для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.Всупереч вищенаведеного, скаржником не зазначено конкретну норму права, яку застосовано судами попередніх інстанцій неправильно та щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також не зазначено, як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що ухвалою від 25 жовтня 2021 року касаційну скаргу Луганської обласної прокуратури на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі №360/573/21 було повернуто на підставі підстав пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв`язку з відсутністю підстав касаційного оскарження. Подана повторно касаційна скарга є аналогічною за змістом тій, що вже була повернута ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року. Відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 169, 328, 330, 332 КАС України, у х в а л и в : Касаційну скаргу Луганської обласної прокуратури на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі №360/573/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Луганської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути скаржнику. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддяМ.В. Білак