Постанова 4857 № 140/13461/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/13461/20 пров. № А/857/96/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Гінди О.М., Пліша М.А. за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року (суддя Лозовський О.А., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудленд Україна» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинитидії,- ВСТАНОВИВ: ТОВ «Вудленд Україна» у вересні 2020 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України, у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.06.2020 №1632923/36698963 про відмову у реєстрації розрахунку коригування №7 від 20.05.2020 до податкової накладної №29 від 30.04.2020; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №7 від 20.05.2020 до податкової накладної №29 від 30.04.2020. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення комісії від 12.06.2020 №1632923/36698963 є безпідставним та незаконним, оскільки ТОВ «Вудленд Україна» документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій, які повністю відповідають меті господарської діяльності підприємства. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі №140/13461/20 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12 червня 2020 року №1632923/36698963 про відмову у реєстрації розрахунку коригування № 7 від 20 травня 2020 року до податкової накладної № 29 від 30 квітня 2020 року. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування № 7 від 20 травня 2020 року до податкової накладної № 29 від 30 квітня 2020 року. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржило Головне управління ДПС у Волинській області, яке із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В доводах апеляційної скарги, з покликанням на відповідні норми Податкового кодексу України (далі - ПК України), що регулюють порядок реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, вказує, що оскаржуване рішення є обґрунтованим, оскільки, позивачем не надано копій документів, необхідність подання яких передбачена «Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі - Порядок №1165),зокрема, первинних документів щодо походження реалізованого товару. Крім того, задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок коригування №7 від 20.05.2020 до податкової накладної №29 від 30.04.2020 є втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ТОВ «Вудленд Україна» 05.10.2009 зареєстроване, як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 11981020000005239. Основним видом діяльності є виробництво дерев`яної тари (а.с.34). Між ТОВ «Вудленд Україна» (Постачальник) та ТОВ «БКМ-УКРАЇНА» (Покупець) 28.04.2020 було укладено Договір купівлі-продажу № 28/04/2020-3 (далі - Договір), відповідно до якого Сторони домовилися про купівлю-продаж Товару, який зазначається в Специфікації до вищевказаного Договору. Найменування Товару, асортимент, ціна за одиницю Товару, та інша інформація вказується у Специфікації, яка підписується уповноваженими представниками Сторін, і становить невід`ємну частину Договору . На підставі підписаної Специфікації №1 від 28.04.2020 ТОВ «Вудленд Україна» поставлено Товар ТОВ «БКМ- УКРАЇНА» згідно з видатковою накладною № 81 від 30 квітня 2020 року, а саме: Деаератор ДА-5 (в комплекті бак 4 куб.м, головка, гідрозатвор, охолоджувач випару), Морський контейнер 40 ф б/в, Насос живильний LAWORA 5SV, Підкранові шляхи, Тельфер 3,2 т. Всього поставлено товару на загальну суму 458420,00 грн, у тому числі ПДВ 76403,33 грн. Покупець зобов`язаний оплатити 100% вартості товару протягом 10 банківських днів з моменту його отримання . Між ТОВ «Вудленд Україна» та ТОВ «БКМ-Україна» 30.04.2020 укладено Договір зберігання № 30-04/20-3 від 30.04.2020, згідно з яким за період з 30.04.2020 по 20.05.2020 Товар, а саме: Деаератор ДА-5 (в комплекті бак 4 куб.м, головка, гідрозатвор, охолоджувач випару), Морський контейнер 40 ф б/в, Насос живильний LAWORA 5SV, Підкранові шляхи, Тельфер 3,2т перебували на зберіганні у ТОВ «Вудленд Україна» (а.с.20). Позивачем 30.04.2020 складено та направлено на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну № 29 на загальну суму 458420,00 грн. Вказана податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру податкових накладних № 17681 від 19.06.2020 . Станом на 18.05.2020 ТОВ «БКМ-УКРАЇНА» не оплатило поставлений товар, у зв`язку з чим позивачем направлено вимогу та запропоновано оплатити поставлений товар протягом 2 (двох) днів або в цей же термін повернути товар (поставлений згідно зі Специфікацією № 1 до Договору від 28.04.2020 № 28/04/2020-2) позивачу . ТОВ «БКМ-УКРАЇНА» 20.05.2020 повернуло товар відповідно до вимоги ТОВ «Вудленд Україна» відповідно до повернення постачальнику №28 від 20.05.2020. ТОВ «Вудленд» Україна 20.05.2020 було складено в електронній формі та відправлено на реєстрацію до Єдиного реєстру розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №7 до податкової накладної №29 від 30.04.2020 на повернення товару на суму 458420,00 грн. (з урахуванням ПДВ), номенклатура: Деаератор ДА-5 (в комплекті бак 4 куб.м, головка, гідрозатвор, охолоджувач випару), Морський контейнер 40 ф б/в, Насос живильний LAWORA 5SV, Підкранові шляхи, Тельфер 3,2 т, що підтверджується квитанцією №9114817949 від 25.05.2020 (а.с.11, 12). Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №7 від 20.05.2020 до податкової накладної № 29 від 30.04.2020 був доставлений до центрального рівня ДПС України, прийнятий системою, однак його реєстрація була зупинена на підставі п. 201.16 ст. 201 ПК України. Підставою для зупинення реєстрації зазначено: «Сума компенсації вартості товару/послуг 8421, зазначеного у розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов`язань перевищує величину залишку такого товару (різниця обсягу придбання постачальника та обсягу постачання отримувача такого товару/ послуги) що відповідає п. 5 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. ТОВ «Вудленд Україна» 05.06.2020 в електронній формі подано Повідомлення №1 про подання пояснень та копій документів щодо розрахунку коригування, реєстрацію якого зупинено № 7 від 20.05.2020 (а.с.6). На підтвердження реальності господарської операції у складі повідомлення були направлені копії наступних документів: договір поставки №28/04/2020-3 від 27.04.2020, договір зберігання №30-04/20-3 від 30.04.2020, акт приймання передачі майна №3 від 30.04.2020, акт приймання передачі майна №3/1 від 20.05.2020, видаткова накладна №81 від 30.05.2020, повернення постачальнику №28 від 20.05.2020, вимога про повернення товару вих. №15/1 від 18.05.2020. 12.06.2020 Комісією Головного управління Державної податкової служби у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення № 1632923/366989963 за результатами розгляду поданих позивачем пояснень та первинних документів про відмову у реєстрації розрахунку коригування №7 від 20.05.2020 до податкової накладної №29 від 30.04.2020 (а.с.8). Підставою відмови зазначено ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; додаткова інформація: відсутні первинні документи щодо походження реалізованого товару. ТОВ «Вудленд Україна» в адміністративному порядку оскаржило відмову в реєстрації розрахунку коригування №7 від 20.05.2020 до податкової накладної №29 від 30.04.2020 до ДПС України, однак скаргу податковим органом не прийнято. Таким чином, не погоджуючись з рішенням комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.06.2020 №1632923/36698963 про відмову у реєстрації розрахунку коригування №7 від 20.05.2020 до податкової накладної №29 від 30.04.2020, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване рішення містить формальну підставу для його прийняття, у ньому не зазначено, якими мотивами керувався відповідач, вважаючи, що надані документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію коригування до податкової накладної. Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих сторонами доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем докази, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, підтверджують відповідність суті укладеного позивачем правочину та відповідають вимогам чинного законодавства України, а відтак розрахунок коригування до податкової накладної підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Відповідно до пункту 2 «Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації. Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірка наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування. Згідно з пунктом 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування (далі - квитанція). Аналогічні норми містить пункт 201.16 статті 201 ПК України, згідно якої, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Абзацом десятим пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що у випадку якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 11.12.2019 №1165 (набрання чинності 01.02.2020) затверджені: «Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» та «Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Порядок №1165). Відповідно до пункту 1 Порядку №1165, цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів. Податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, перелік яких наведений у пункті 3 Порядку №1165. За правилами пункту 5 Порядку №1165, платник податку, яким складено або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3). Відповідно до пункту 6 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3), ризиком є: Відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, поданій для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), у таблиці даних платника податку на додану вартість (далі - платник податку) як товару/послуги, що на постійній основі постачається, та обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС. Відповідно до пункту 7 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Відповідно до пункту 10 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. За правилами пункту 11 Порядку №1165, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до отриманої позивачем квитанції, реєстрація розрахунку коригування № 7 від 20 травня 2020 року до податкової накладної № 29 від 30 квітня 2020 року зупинена у зв`язку із її відповідністю пункту 5 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Додатком №3 до Порядку №1165 визначені Критерії ризиковості здійснення операцій. Пункт 5 вказаних Критеріїв передбачає перевищення суми компенсації вартості товару/послуги, зазначеного/зазначеної в розрахунку коригування на зменшення суми податкових зобов`язань, поданому отримувачем такого товару/послуги для реєстрації в Реєстрі, величини залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України з 1 січня 2017 р., зазначеного постачальником у зареєстрованих у Реєстрі податкових накладних/розрахунках коригування, складених на отримувача такого/такої товару/послуги, та обсягу постачання з 1 січня 2017 року, зазначеного отримувачем у зареєстрованих у Реєстрі податкових накладних/розрахунках коригування на постачання такого/такої товару/послуги. Відповідно до пункту 2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» №520 від 12.12.2019 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216; далі - Порядок №520), прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня). Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (пункт 3 Порядку №520). За правилами пункту 4 Порядку №520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі. Пунктом 5 Порядку №520 встановлено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором або законодавством. Суд констатує, що пункт 5 Порядку №520 визначає перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, який не є вичерпним та не передбачає необхідності надання платником податку усіх документів згідно такого переліку. Тобто, наданню підлягають лише ті документи, які безпосередньо стосуються предмета розгляду господарської операції, згідно якої оформлено податкову накладну чи розрахунок коригування. Відповідно до пункту 6 Порядку №520, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування; платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)). Відповідно до пункту 9 Порядку №520, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку (пункт 10 Порядку №520). Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства (пункт 11 Порядку №520). Отже, рішення Комісії Державної податкової служби України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної. Разом з тим, контролюючим органом у квитанції про зупинення реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної від 25.05.2020 не було вказано конкретного переліку документів, яких було б достатньо для прийняття рішення про реєстраціютакого розрахунку коригування (а.с.12). У випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі №815/2985/18 (адміністративне провадження № К/9901/14651/19). Отже, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, документи та пояснення, надані позивачем контролюючому органу, були достатніми для прийняття контролюючим органом позитивного рішення про реєстрацію в ЄРПН складеної позивачем коригованої податкової накладної. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у квитанції від 25.05.2020 контролюючий орган не зазначав необхідності подання документів (первинні документи щодо походження реалізованого товару), про які зазначено в оскаржуваному рішенні. Разом з тим, позивачем надано суду копії документів, що підтверджують походження реалізованого товару. Таким чином, зважаючи на виконання платником податку обов`язку щодо підтвердження господарської операції, а також на те, що запропонувавши подати підтверджуючі документи, контролюючий орган не вказав їх конкретного переліку та, у подальшому, не обґрунтував неможливість розблокування реєстрації розрахунку коригування на підставі поданих позивачем документів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відмови в реєстрації розрахунку коригування № 7 від 20 травня 2020 року до податкової накладної № 29 від 30 квітня 2020 року. Суд апеляційної інстанції зауважує, що відмова у прийнятті до реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування з підстав недостатності документів для прийняття рішення про реєстрацію можлива виключно за умови наявності вичерпного переліку таких документів. Посилання на вказану підставу в обґрунтування прийняття рішень про відмову за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів, та за умови не наведення комісією доказів того, що документи, подані ТОВ «Вудленд Україна» є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, вказує на протиправність рішень про відмову в реєстрації податкової накладної. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що оскаржуване рішення про відмову в реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної, не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Зміст оскаржуваного рішення дає підстави стверджувати, що Комісія, розглядаючи подані позивачем документи, не з`ясувала специфіку проведеної господарської операції та не визначила конкретних документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарської операції з урахуванням їх змісту і обсягу. Крім того, суд бере до уваги, що Комісія, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, була наділена правом подати до суду докази на підтвердження правомірності прийняття спірного рішення. Однак відповідач зазначеним правом не скористався, жодного належного доказу на підтвердження обґрунтованості спірного рішення та підстав його прийняття під час розгляду справи не надав. З огляду на неконкретність вимоги контролюючого органу про надання документів рішення про відмову в реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної не відповідає критерію обґрунтованості. Правова позиція такого ж змісту щодо застосування вище наведених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 16 квітня 2019 року у справі №826/10649/17, від 28 жовтня 2019 року у справі №640/983/19, від 30 січня 2020 року у справі №300/148/19. Відтак, апеляційний суд констатує, що оскаржуване рішення не відповідає критерію «обґрунтованості». Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997. За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами, як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом. Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Як встановлено судом, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано не було, що свідчить про необґрунтованість такого рішення, яке підлягає скасуванню. Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати розрахунок коригування до податкової накладної, то апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №1246, податкова накладна або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246). Враховуючи попередній висновок суду про протиправність оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність достатніх правових підстав для зобов`язання ДПС України зареєструвати розрахунок коригування до податкової накладної в ЄРПН. У апеляційній скарзі відповідач вказує, що суд не може перебирати на себе повноваження щодо прийняття відповідних рішень щодо питань, які законодавством віднесені до компетенції державного органу. З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що при вирішенні даного спору, перевірці підлягає рішення від 12.06.2020 №1632923/36698963 про відмову у реєстрації розрахунку коригування №7 від 20.05.2020 до податкової накладної №29 від 30.04.2020 на відповідність вимогам, визначених частиною другою статті 2 КАС України. Будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень, яке підлягає судовому оскарженню, підлягає перевірці судом на предмет дотримання критеріїв прийняття такого рішення, що свідчить про відсутність будь-якого втручання у дискреційні повноваження державного органу. Європейський суд з прав людини у п.50 рішення від 13 січня 2011 у справі «Чуйкіна проти України» (заява №28924/04) констатував: «що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп.28 36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)». Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту як шляхом визнання протиправним такого рішення, так і шляхом зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН розрахунок коригування № 7 від 20 травня 2020 року до податкової накладної № 29 від 30 квітня 2020 року. Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів. Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач вказані вимоги щодо обов`язку довести правомірність своїх дій та рішень не виконав. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 140/13461/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 11 березня 2021 року