Постанова 4851 № 520/19353/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 р. Справа № 520/19353/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ральченка І.М. суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. за участю секретаря судового засідання Сузанського О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2021, суддя Зінченко А.В., по справі № 520/19353/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання неправомірною відмови та скасування державної реєстрації земельної дільнки, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати неправомірною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та скасуванні незаконно присвоєного їй кадастрового номеру № 6310138500:09:014:0009, закритті її поземельної книги, зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати незаконно присвоєний їй кадастровий номер № 6310138500:09:014:0009, закрити її поземельну книгу. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 закрито провадження у справі. Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема зазначив, що предметом позову є скасування незаконної державної реєстрації земельної ділянки, присвоєння кадастрового номеру та закриття поземельної книги, з огляду на що даний спір носить саме адміністративний характер, а не цивільний. У судовому засіданні позивач вимоги апеляційної скарги підтримав, вважав ухвалу суду такою, що підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Колегія суддів погоджується з висновком суду з наступних підстав. Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 у справі № 813/6286/15. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Так, спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли внаслідок незгоди позивача з відмовою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у скасуванні державної реєстрації земельної ділянки та присвоєнні кадастрового номеру, у зв`язку із деражвною реєстрацією речового права на земельну ділянку за третьою особою. Таким чином, спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, а стосується захисту його приватних інтересів, а саме права користування земельною ділянкою. В свою чергу, свої вимоги позивач обґрунтовує саме тим, що частина спірної земельної ділянки тривалий час перебуває у користуванні його та ОСОБА_2 . Такі обставини є істотними для правильного вирішення питання законності державної реєстрації земельної ділянки та присвоєння кадастрового номеру і підлягають встановленню в рамках розгляду спору в порядку цивільного судочинства. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України). За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. За таких обставин судом першої інстанції вірно встановлено, що поданий позов направлений на захист приватного інтересу позивача щодо набуття права власності на земельну ділянку. Отже, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.10.2020 у справі № 810/2406/16, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що даний спір не є публічно правовим, у зв`язку з чим має розглядатися в порядку цивільного судочинства. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про закриття провадження по справі. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 по справі № 520/19353/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 11.03.21.