Постанова 4851 № 520/5989/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2021 р.Справа № 520/5989/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С., суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , за участю секретаря судового засідання - Сузанського О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 по справі №520/5989/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: 09.11.2020 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , заявник) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій просить суд встановити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 у справі №520/5989/19 шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області провести з 25.04.2019 перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(11)/2019, справа №3-14/2019 (402/19, 1737/19) в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заборгованості пенсії в розмірі 7255,93 грн. за період з 25.04.2019 по 30.06.2019. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення способу виконання судового рішення по справі №520/5989/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що судом першої інстанції не враховано, що відсутність бюджетного фінансування для розпорядника бюджетних коштів є в розумінні норм 378 КАС України обставинами, що унеможливлюють виконання рішення суду, оскільки згідно з Бюджетним кодексом України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі можна проводити лише за наявності відповідного бюджетного призначення. У зв`язку з цим зміна способу виконання судового рішення в частині стягнення нарахованих сум за рахунок коштів передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, як це передбачено Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", забезпечить виконання рішення суду як завершальної стадії судового розгляду. У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії було задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення від 30.05.2019 № 65 Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області "Про відмову в перерахунку пенсії згідно Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р (112019)". Зобов`язано Ізюмське об`єднане управління ПФУ Харківської області провести з 25.04.2019 ОСОБА_1 перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" та Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р (112019), справа № 3-14/2019(402/19, 1737/19). Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 замінено сторону виконавчого провадження по справі №520/5989/19 Ізюмське об`єднане управління Пенсійного ПФУ Харківської області, його правонаступником Головне управління Пенсійного фонду України в Харківської області (61022, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, код ЄДРПОУ 14099344). На виконання рішення суду від 05.11.2019 видано виконавчий лист, який подано до виконання 15.11.2019. Постановою державного виконавця Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області 22.11.2019 відкрито виконавче провадження ВП №60663584. У відповідь на звернення позивача щодо виконання судового рішення, Головне управління ПФУ в Харківській області листом від 31.01.2020 №21/П-14 повідомило про те, що виплата заборгованості в розмірі 7255,93 грн. за період з 25.04.2019 по 30.06.2019 здійснюватиметься відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою КМУ від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду". Позивачем вказано, що зазначені обставини істотно ускладнюють виконання рішення, з урахуванням чого звернувся до суду з зазначеною заявою. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заява позивача стосується не зміни способу і порядку виконання судового рішення, а фактично стосується зміни суті резолютивної частини вказаного рішення суду, оскільки з неї випливає наявність нових позовних вимог, які не були заявлені позивачем під час розгляду справи та неможливості їх заявлення при первинному зверненні до суду, оскільки сума заявлена до стягнення не була нарахована відповідачем. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ст. 124, ч. 3 ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, а обов`язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства. Наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов`язковості (що передбачає обов`язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов`язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб. Частинами першою, третьою статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Наведена норма не містить конкретного переліку обставин для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Так, під зміною способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб і порядок виконання рішення суду. При цьому під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб та наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами. У ст.ст. 5, 245 КАС України визначено способи захисту порушеного права особи. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що виключною правовою підставою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду. При цьому, під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений порядок і спосіб. Разом з тим, здійснення судом зміни порядку чи способу виконання рішення не повинно змінювати способу захисту порушеного права, обраного судом при вирішенні справи. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 по справі № 281/1820/14-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при розгляді даної справи. Зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення. За таких обставин колегія суддів вважає, що заявник просить змінити не спосіб і порядок виконання рішення суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття рішення. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду у даній справі, яким визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку його пенсії та зобов`язано здійснити такий перерахунок і виплату, та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, звернуто до примусового виконання і частково виконано відповідачем, зокрема щодо виплати різниці в сумі пенсії з дати набрання рішенням законної сили. В іншій частині, тобто щодо виплати заборгованості з пенсії в розмірі 7255,93 грн за період з 25.04.2019 по 30.06.2019 за період до набрання рішенням суду законної сили, повідомлено що така буде виплачена відповідно до Порядку №

649. Тобто, висновки позивача щодо необхідності встановлення способу та порядку виконання рішення суду фактично зводяться до незгоди з діями органу Пенсійного фонду щодо застосування при виконанні рішення суду положень постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року. Однак, колегія суддів зазначає, що прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №649 не має наслідком саме істотного ускладнення виконання судового рішення або неможливість його виконання. Колегія суддів також звертає увагу на набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі № 640/5248/19, якою рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 змінено, а пункт 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції: "Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду". Отже, на даний час у відповідача по справі відсутні підстави для невиплати позивачу заборгованості з пенсійних виплат із застосуванням приписів Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649, що втратила чинність. При цьому, правомірність рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду підлягає оцінці саме в порядку ст. 383 КАС України, відповідно до якої особа-позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, надання правової оцінки діям органу Пенсійного фонду щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсійних виплат із застосуванням приписів Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649, має здійснюватися на стадії процесуальних питань, що виникають у зв`язку з виконанням рішень у спосіб, що передбачений статтею 383 КАС України, в той час як приписи статті 378 КАС України є не застосованими у цій справі. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 по справі № 520/5989/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов Повний текст постанови складено 11.03.2021.