Постанова 4872 № 916/469/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/469/19 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: Головуючого судді: Головея В.М. Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2020 (суддя Волков Р.В.) за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства теплових мереж «Южтеплокомуненерго» про стягнення 33 220, 22 грн. (пені), - ВСТАНОВИЛА: Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.06.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2019, позов задоволено частково, стягнуто з КП «Южтеплокомуненерго» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 1,00 грн. пені, 6 076,87 грн. три проценти річних, 589,46 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 27.01.2020 Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2019 в частині зменшення пені скасовано, справу направлено на новий розгляд в цій частині до Господарського суду Одеської області. В іншій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Одеської області - залишено без змін. При новому розгляді рішенням суду Одеської області від 16.12.2020 позов в частині стягнення пені задоволено частково, стягнуто з відповідач на користь позивача пені в розмірі 19 932,13 грн.. Рішення мотивовано тим, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) розміру заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондує обов`язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів. Так, позивачем заявлено та відповідачем не спростовано наявність прострочення за Договором у спірний період листопад 2017. З урахуванням значних періодів прострочення за Договором, враховуючи розміри прострочень та їх систематичність, суд дійшов висновку за можливе та доцільне зменшити розмір пені на 40%. Не погодившись з рішення суду першої інстанції, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 33 220,22 грн. скасувати, в цій частині прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішення питання щодо зменшення неустойки, господарський суд, повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини незалежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Головною підставою зменшення розміру неустойки відповідач вказує на тяжкий фінансовий стан, що на думку апелянта, відповідно до ст. 617 ЦК України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань. Скаржник вважає, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобов`язання неустойкою, що передбачений умовами договору, та вже заздалегідь визначили розмір пені за неналежне виконання зобов`язання, а тому суд неправомірно самостійно визначив розмір пені. Крім цього, апелянт зазначив, що суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене цією нормою. На думку скаржника, під час розгляду справи не було враховано інтересів позивача. 03.03.2021 до апеляційного суду від КП «Южтеплокомуненерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, зокрема, про те, що позивачем не додано жодних доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору постачання природного газу. На думку відповідача, доводи АТ «НАК «Нафтогаз України», викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а відтак, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні. Крім цього, у відзиві на апеляційну скаргу КП «Южтеплокомуненерго» просило стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 3 500,00 грн. 09.02.2021 до суду від позивача надійшли заперечення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в яких останній вважає, що сума судових витрат зазначена відповідачем є необґрунтованою та такою, що суперечить положенням ст. ст. 126, 129 ГПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність в Україні», у зв`язку з цим АТ «НАК «Нафтогаз України» просить суд у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі. Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи. В ході апеляційного розгляду справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, учасникам справи було створено умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Предметом розгляду даної справи є питання щодо стягнення пені у розмірі 33 220,22 грн. з урахуванням наявності клопотання про зменшення її розміру. Скасовуючи рішення попередніх судів в частині зменшення стягнення пені до 1.00 грн., Верховний суд звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій зазначивши в рішеннях про збитковість КП «Южтеплокомуненерго», не врахували майновий стан всіх сторін, які беруть участь у справі, залишив поза увагою доводи, викладені в обґрунтуванні їх позицій щодо наявності чи відсутності збитків, а також не врахували юридичну природу неустойки як засобу стимулювання боржника до належного виконання взятих на себе зобов`язань. При новому розгляді господарський суди повинні комплексно оцінити чи є випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин. Приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд першої інстанції при новому перегляді справи в частині стягнення пені, дійшов висновку про часткове задоволення вищевказаного клопотання та зменшення суми пені на 40%, тобто з 33 220,22 грн. до 19 932,13 грн. Враховуючи, що доводи апеляційної скарги, що базуються на тому, що суд першої інстанції необґрунтовано зменшив суму пені до 19 932,13 грн., судова колегія зазначає наступне. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Наведені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій (стягуваної неустойки) у двох випадках: - коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч.1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України); - якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 ГК України). Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів. Якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов`язань боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника. Частина 2 статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення суми пені на 40%, тобто на 13 288,09 грн., враховуючи наступне: - господарська діяльність відповідача в частині виробництва та постачання теплової енергії в гарячій воді є збитковою, що зумовлено невиконанням населенням зобов`язань за отримані послуги з централізованого опалення, а також наявністю категорії населення у м. Южне, які користуються пільгами та субсидіями; - ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання за договором постачання природного газу № 8022/1718-ТЕ-23 від 13.09.2017 (станом на час розгляду справи заборгованість за поставлений природний газ сплачена на 100%); - згідно Звіту про фінансові результати Підприємства за 2018 рік фінансовий результат від операційної діяльності у 2018 році збиток у розмірі 1 млн. 69 тис. грн. (у 2017 році 4 млн. 077 тис. грн.) (т. 1, а.с. 210-211); - згідно Звіту про фінансові результати ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за 2017 рік та за 2018 рік збиток у підприємства відсутній, відповідно до публічної інформації доступною за посиланням https://www.naftogaz.com/files/Zvity/2017%20 UKR%20Naftogaz%20stand%20alone%20FS.pdf (аркуш 7) та https://www.naftogaz.com/ files/Zvity/2018-Naftogaz-separate-financial-statements-UKR-with-AR.pdf (аркуш 9); - за договором № 8022/1718-ТЕ-23 від 13.09.2017постачався імпортований природній газ, який Компанія отримує за зовнішньоекономічними контрактами та/або власного видобутку. Колегія суду вважає, що відсутність достатніх коштів на погашення заборгованості за поставлений природний газ, а також низькі тарифи на теплову енергію, несплата населенням за спожиту теплову енергію не є підставою для часткового звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності, при цьому судом береться до уваги і матеріальний стан іншої сторони зобов`язання, яким є позивач у справі, та ступінь виконання відповідачем зобов`язань за договором станом на час розгляду справи. При цьому судом враховується, що позивачем, крім заявлених штрафних санкцій, застосовано до відповідача такий вид відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства, також позивачем не доведено, останній має збитки, спричинені заборгованістю та несвоєчасними розрахунками відповідача. Враховуючи вказане, апеляційний суд вважає доцільним зменшення розміру пені, яка підлягають до стягнення з відповідача на 40% від заявленої позивачем суми, оскільки жодних доказів, які б підтверджували ймовірність завдання чи наявність реальних збитків позивачу у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань, матеріали справи не містять, а АТ «НАК «Нафтогаз України» не надало. Колегія суддів, з огляду на зміст доводів апеляційної скарги, зауважує, що позивач, незважаючи на наявність процесуальної можливості не надав жодних спростувань достовірності доказів відповідача та доказів відносно свого фінансового становища, тоді як доказово непідтверджені обставини за змістом апеляційної скарги щодо такого фінансового становища, не можуть бути враховані судом під час апеляційного перегляду рішення. За відсутності будь-якого обґрунтування наявності збитків та їх співвідношення із нарахованими штрафними санкціями в позовній заяві скаржник, в даному випадку, безпідставно покладає на господарський суд обов`язок з`ясування обставин, що не входили до предмета доказування за змістом ч. 2 ст. 76 ГПК України. Так само судовою колегією відхиляються посилання скаржника на невстановленість місцевим судом винятковості обставин та невірного застосування ст. 233 ЦК України, адже зауваження скаржника відносно недостатності обґрунтування з боку суду підстав зменшення нарахованих санкцій носять оціночний характер. Отже, зменшуючи розмір пені, нарахованої на прострочену заборгованість на підставі договору, місцевий господарський суд вірно врахував ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, баланс інтересів сторін. Посилання скаржника на те, що зменшення судом розміру неустойки через відсутність у нього необхідних коштів є звільненням боржника від відповідальності є неспроможними, адже свідчать про помилкове ототожнення ним зменшення розміру неустойки з повним звільненням боржника від відповідальності за порушення зобов`язання. Наразі, зі змісту ст. 219 ГК України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, чітко вбачається, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, а не звільненням його від відповідальності. Помилковим є й ствердження апелянта щодо зміни судом визначеного договором розміру пені, адже, в даному випадку, суд з урахуванням положень ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України та обставин справи реалізував дискреційні повноваження щодо зменшення заявленого до стягнення розміру штрафних санкцій, а не порядок її обчислення, який визначено діючим законодавством та положеннями п. 8.2 Договору. Відтак, колегія суддів вважає, що господарський суд за результатами оцінки в сукупності всіх наявних у справі матеріалів дійшов вірного висновку про можливість зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені. За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 ГПК України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга АТ «НАК «Нафтогаз України» залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2019 - без змін. Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника. Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн., заявлених у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем, з врахуванням заперечень позивача, судова колегія зазначає наступне. За наслідками розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» стосовно стягнення з відповідача суми пені, при цьому задовольнив позов частково, скориставшись наданим йому нормами ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України правом на зменшення розміру пені (на задоволення відповідного клопотання відповідача). Оскільки спір в суді виник внаслідок неправильних дій відповідача неналежного виконання своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 13.09.2017, колегія суддів у відповідності до приписів ч.9 ст.129 ГПК України покладає судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в процесі апеляційного перегляду справи (витрати на правничу допомогу) у повному обсязі на відповідача. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 16.12.2020 без змін. Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя: Головей В.М. Судді: Разюк Г.П. Савицький Я.Ф.