Постанова Київський апеляційний суд № 759/18116/20

Справа № 759/18116/20 Головуючий 1 інстанція- Сенько М.Ф. Проваження № 22-ц/824/3073/2021 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 04 березня 2021 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Савченка С.І., суддів Верланова С.М., Мережко М.В., за участю секретаря Малашевського О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Святошинського районного суду м.Києва від 31 жовтня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 131-А» про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,- в с т а н о в и в: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 131-А», який мотивували тим, що 29 серпня 2020 року було проведено загальні збори співвласників ОСББ «Перемога 131-А», на яких було обрано керівні органи ОСББ, зокрема правління і голову правління, а також вирішено інші питання статутної діяльності та внутрішньої діяльності ОСББ. Посилаючись на неправомірність загальних зборів, зокрема на те, що при їх проведенні допущено числені порушення щодо порядку їх скликання, проведення, прийняття та оформлення рішень, встановлені статутом ОСББ і законодавством України, просили визнати протиправним та скасувати рішеннязагальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 131-А» від 29 серпня 2020 року, затверджені протоколом № 2 від 12 вересня 2020 року, зобов`язати загальні збори ОСББ організувати позачергове засідання, на яких вирішити питання звільнення з посади голови правління ОСББ ОСОБА_7 та обрання голови в порядку і у спосіб, визначений Статутом ОСББ і чинним законодавством України. Ухвалою судді Святошинського районного суду м.Києва від 31 жовтня 2020 року у відкритті провадження відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Скарга мотивована хибністю висновків суду про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Вважає, що має місце спір про право цивільне, оскільки стосується його житлових прав, які оскаржуваними рішеннями зборів порушені щодо забезпечення комфорту та благоустрою житлового будинку. Суд не - 2 - врахував, що ОСББ є неприбутковою організацією, а його учасники не є суб`єктами господарських правовідносин, а сам спір виник між співвласниками і юридичною особою і стосується виключно цивільних правовідносин та не відноситься до господарської діяльності ОСББ. Суд не врахував правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, де суд дійшов висновку, що співвласники багатоквартирного будинку не є носіями корпоративних прав, а відносиин між ними і ОСББ не є корпоративними. При цьому посилання суду на постанови Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 та від 13 березня 2019 року у справі № 127/14625/16 невірні, бо обставини цих справ інші. Так, у справі № 462/2646/17 спір був адміністративним, а у справі № 462/2646/17 оспорювалася державна реєстрація ОСББ як юридичної особи. Вважає, що визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів ОСББ є вимогою лише цивільного характеру і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідач ОСББ «Перемога 131-А» подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно відмовив у відкритті провадження з огляду на юрисдикцію господарських судів у спірних відносинах, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду. В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 адвокат Глеваський В.В., який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримав, просив задоволити та скасувати ухвалу Святошинського районного суду м.Києва як незаконну. Представник відповідач ОСББ «Перемога 131-А» Новак В.В. в судове засідання не з`явилася, про час розгляду справи повідомлена, що стверджується її розпискою, причин неявки не повідомила, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Решта учасників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про час розгляду справи повідомлені, що стверджується складеними секретарем телефонограмами. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали електронною поштою заяви про розгляд справи у їх відсутність. ОСОБА_2 подав таку заяву раніше. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у відкритті провадження, суддяпершої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасувати рішеннязагальних зборів ОСББ «Перемога 131-А» та зобов`язати загальні збори ОСББ вчинити дії не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суддя виходив з того, що незалежно від суб`єктного складу сторін даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки стосується статутної діяльності ОСББ, що узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 та від 06 лютого 2019 року у справі №462/2646/17. Такі висновки судді є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону. Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. - 3 - Згідно Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 131-А»є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність. З матеріалів позову вбачається, що позивач оскаржує правомірність рішень загальних зборів ОСББ «Перемога 131-А» щодо обрання керівних органів ОСББ, ревізійної комісії та інші, які на думку позивача порушують його права як співвласника на участь в управлінні об`єднання співвласників. Отже, даний спір пов`язаний із реалізацією позивачем своїх корпоративних прав на участь в управлінні ОСББ, відтак згідно п.3 ч.1 ст.20 ГПК України має розглядатися в порядку господарського судочинства. За таких обставин суд прийшов до вірного висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки позов не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. Доводи апеляційної скарги щодо хибності висновків суду про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки має місце спір про право цивільне і стосується житлових прав по забезпеченню комфорту та благоустрою житлового будинку, які порушені оскаржуваними рішеннями зборів, як і те, що ОСББ є неприбутковою організацією, а його учасники не є суб`єктами господарських правовідносин, а спір виник між співвласниками і юридичною особою і стосується виключно цивільних правовідносин, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані з наступних підстав. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України побудови судоустрою в Україні за принципами територіальності та спеціалізації (ст.125), так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені ст.19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Разом з тим ст.20 ГПК України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань. За змістом положень ст.167 ГПК України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на - 4 - участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку. Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3). За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу ст.63 ГК України відносить підприємства, які утворюються кількома засновниками до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності. Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (ст.93 ГК України). Зазначені норми кореспондуються із нормами ст.ст.83,85,86 ЦК України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно до ч.2 ст.1 якого об`єднання співвласників багатоквартирного будинку це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Згідно ч.2 ст.4 цього Закону об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Тобто, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна, а об`єднання співвласників багатоквартирного будинку незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, - 5 - яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту. Судом встановлено, що відповідно до статуту ОСББ «Перемога 131-А», який був доданий позивачем до позовної заяви, об`єднання створюється з метою належного утримання і використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати платежів. Об`єднання не є прибутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для розподілу між співвласниками. Отже, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перемога 131-А» є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність. За змістом наведених вище норм корпоративні права(ст.167 ГПК України)характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Згідно з положеннями ст.14 Закону України «Об`єднання співвласників багатоквартирного бдинку» основними правами члена об`єднання є, зокрема, участьв управлінні об`єднанням, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами об`єднання; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи об`єднання; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю із запитами, пов`язаними з членством у об`єднанні, одержувати письмові відповіді на свої запити. З урахуванням наведеного, члени об`єднання незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. З огляду на оскарження позивачем як співвласником ОСББ «Перемога 131-А» рішень загальних зборів цього об`єднання щодо обрання керівних органів ОСББ, які на його думку порушують його права як співвласника майна багатоквартирного будинку що у свою чергу свідчить про наявність корпоративного спору, тобто спору щодо участі позивача в управлінніоб`єднанням, то такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства. Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду міститься у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-цза позовом фізичної особи до ОСББ про визнання недійсними рішень об`єднання, де Велика Палата, ураховуючи те, що позивач є власником квартири у багатоквартирному будинку, а спір стосується захисту його права як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на його думку, створенням юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства (п.21). Аналогічні правові висновки щодо підвідомчості господарським судам спорів між некомерційною господарською організацією та її учасником щодо оспорення останнім рішень сформовані у цілому ряді постанов Великої Палати Верховного Суду, зокрема: від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15; від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17; від 27 лютого 2019 року у справі № 738/1772/17; від 13 березня 2019 року у справі № 127/14625/16-ц; від03 квітня 2019 року у справі № 759/11487/16-ц; від 09 квітня 2019 року у справі № 916/1295/18; від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18; від 29 травня 2019 року у справі № 592/2083/15-ц; від 15 квітня 2020 року у справі № 758/8634/17 та інших. Отже, дана справа з огляду на предмет спору не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував правову позицію Касаційного - 6 - господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 23 січня 2018 року у справі № 925/1321/16, де суд дійшов висновку, що співвласники багатоквартирного будинку не є носіями корпоративних прав, безпідставні і не грунтуються на законі. З урахуванням логічного й системного тлумачення положень ст.ст.403-404 ЦПК України і ст.ст.13, 36, 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можна зробити висновок, що у цивільному процесуальному законі визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, які полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати КЦС - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів КЦС. Такий же механізм забезпечення єдності судової практики застосовано у господарському судочинстві. Таким чином, у цьому випадку підлягає застосуванню не позиція, що міститься у наведеній скаржником постанові Касаційного господарського суду, а саме висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду, які наведені вище і які вірно враховані судом першої інстанції при постановленні ухвали. Окрім того, наведене відповідає приниципу юридичної визначеності, бо якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123). Посилання у скарзі на неправильність застосування судом першої інстанції при постановленні ухвали постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 та постанови Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 127/14625/16, оскільки обставини цих справ інші, зокрема у справі № 462/2646/17 спір був адміністративним, а у справі № 462/2646/17 оспорювалася державна реєстрація ОСББ як юридичної особи, недоречні. Судом вірно враховано висновок Великої Палати у справі № 462/2646/17 про застосування норм права, де Велика Палата вказала, що процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність спорупро відміну державної реєстрації ОСББ, однак Велика Палата у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15, заповнюючи цю прогалину закону, зазначила, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (п.3 ч.1 ст.1, ст.20 ГПК), а тому повинні розглядатись за правилами господарського судочинстванезалежно від суб`єктного складу. А тому данй спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а є господарським. Це ж стосується правильного застосування судом постанови Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 127/14625/16, де, закриваючи провадження за позовом співвласника будинку, який вважав, що об`єднання було створене без його згоди та волевиявлення, з порушенням процедури, встановленої законом, КЦС застосував правові висновки Великої Палати, викладені у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 та від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17, які співвіднносяться з - 7 - характером спірних правовідносин у даній справі. Цей висновок відповідає висновкам Великої Палати. Даючи оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обгрунтування рішення, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала судді першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу судді Святошинського районного суду м.Києва від 31 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді: