Постанова 4823 № 742/885/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 03 березня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 742/885/19 Головуючий у першій інстанції - Коваленко А. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/122/21, 22-ц/4823/121/21 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючої - судді Шитченко Н.В., суддів Бобрової І.О., Мамонової О.Є., із секретарями: Зіньковець О.О., Шкарупою Ю.В., позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2020 року та додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, - місце ухвалення судових рішень - м. Прилуки, час проголошення рішення - 15 год. 55 хв, У С Т А Н О В И В: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому, уточнивши у подальшому позовні вимоги, просив провести поділ спільного майна подружжя: - виділити ОСОБА_1 пральну машину «Indezit», монітор до комп`ютера, принтер, комп`ютер, пилосмок, соковижималку, холодильник «Samsung», диван, велосипед, табуретки 4 шт., крупорушку; - виділити ОСОБА_2 плиту газову «Gefest», меблі на кухню (шафи навісні, мийка та шафа під нею), ліжко, м`який куточок, книжкову шафу, м`ясорубку, хлібопічку «Мулінекс», комод, стіл комп`ютерний, велосипед, табуретки 4 шт., тюлі та штори в кімнати, карнизи, люстру, ковдри, постільну білизну та подушки; - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку спільно набутого майна вартість 1/2 частини автомобіля ВАЗ - 21104, д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, що становить 39225 грн; - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку розподілу спільно набутого майна вартість 1/2 частини будівельного матеріалу та ремонтно-будівельних робіт в будинку АДРЕСА_1 , що становить 100 890 грн. У мотивування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що 27 листопада 1993 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб. З 2000 року сторони проживали у житловому будинку АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_2 . Спільне життя сторін не склалося і 15 січня 2017 року ОСОБА_2 після сварки вигнала позивача з будинку. Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 березня 2017 року шлюб розірвано. Згоди щодо поділу спільно набутого майна не досягнуто. ОСОБА_1 указував, що під час шлюбу сторонами було набуто наступне спільне майно: плита газова«Gefest» вартістю 3 200 грн, пральна машина «Indezit» - 4 500 грн, меблі на кухню (шафи навісні, мийка та шафа під нею) - 2 000 грн, ліжко - 1 600 грн, м`який куточок - 2 200 грн, монітор до комп`ютера - 1 200 грн, принтер - 750 грн, комп`ютер - 1 000 грн, книжкова шафа - 900 грн, пилосмок - 1 920 грн, соковижималка - 480 грн, м`ясорубка - 750 грн, хлібопічка «Мулінекс» - 1 800 грн, холодильник «Samsung» - 3 900 грн, комод - 350 грн, стіл комп`ютерний - 700 грн, диван - 2 850 грн, велосипед 2 шт. - 1 000 грн, табуретки 8 шт. - 680 грн, крупорушка - 860 грн, тюлі та штори в кімнати - 1 500 грн, карнизи 5 шт. - 750 грн, люстра на веранду - 120 грн, ковдри, постільна білизна та подушки - 2 000 грн, всього на 37 010 грн. Зазначав, що під час шлюбу сторонами були проведені ремонтно-будівельні роботи житлового будинку АДРЕСА_1 , зокрема: здійснено облаштування тротуарною плиткою (перед будинком), встановлено 6 пластикових вікон у будинку, замінено вхідні двері до будинку, встановлено 3 дерев`яні міжкімнатні двері, встановлено відливи на вікна (6 комплектів), облаштовано цеглою фундамент, облаштовано відливи на фундамент, утеплено будинок та оздоблено його сайдингом, проведено ремонтні роботи веранди (оздоблено пластиковою та дерев`яною вагонкою, встановлено батареї, пофарбовано, укладено лінолеум, встановлено підвіконня), ремонтні роботи вітальні (облаштовано підвісну стелю з гіпсокартону, поклеєні шпалери), ремонтні роботи теплого коридору (поклеєні шпалери, укладено лінолеум), ремонтні роботи кухні (укладено плитку на стіни та облаштовано стіни гіпсокартоном), перероблено опалення (встановлено газовий котел «Імергаз»). Указував також, що сторонами було здійснено будівництво прибудови (ванної кімнати) до житлового будинку і проведено оздоблювальні роботи, як зовнішні - встановлення стін, будівництво фундаменту, даху, так і внутрішні - укладено плитку на підлогу та стіни, утеплено стіни стеродуром, оздоблено ванну кімнату мозаїкою, облаштовано вагонкою стелю. У ванній кімнаті було встановлено ванну, унітаз, раковину з шухлядами, душову кабіну. Зазначав, що за час спільного проживання на ім`я ОСОБА_2 було придбано у кредит автомобіль ВАЗ-21104, д.н.з. НОМЕР_2 , 2008 року випуску, який остання продала без згоди позивача. Оскільки вартість будинку істотно не збільшилась, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачки грошову компенсацію у розмірі 1/2 частки витрат, які були понесені сторонами на проведення ремонтних робіт, 1/2 частку грошової компенсації за проданий автомобіль ВАЗ-21104, 2008 року випуску. У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила провести поділ спільного майна подружжя у такий спосіб: - виділити ОСОБА_1 у власність причіп з тентом до легкового автомобіля, болгарку, набір ключів, електрозварку, мотоблок, двигун, автомобіль марки ЛуАЗ (Волинь), комод, табуретки 4 шт.; - виділити ОСОБА_2 у власність пральну машину «Indezit», меблі на кухню (шафи навісні, мийка та шафа під нею), ліжко, монітор до комп`ютера, принтер до комп`ютера, книжкову шафу, хлібопічку «Мулінекс», холодильник «Samsung», стіл комп`ютерний, люстру на веранду, табуретки 4 шт.; - стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину вартості автомобіля марки MERSEDES-BENZ, д.н.з. НОМЕР_3 , у сумі 68 000 грн; 1/2 частину коштів, отриманих ОСОБА_1 відповідно до розписки від 03 січня 2017 року, у сумі 40 140 грн; 1/2 частину вартості причепа до легкового автомобіля - 3 500 грн; болгарку - 750 грн; набір ключів - 1 500 грн, електрозварку - 1 000 грн, мотоблок - 7 500 грн; двигун - 4 000 грн; автомобіль марки ЛуАЗ (Волинь) - 7 500 грн; - визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля марки Volkswagen LT NDI, пасажирський, д.н.з. НОМЕР_4 . Заявлені вимоги ОСОБА_2 мотивувала тим, що у період перебування у шлюбі з ОСОБА_1 було придбано наступне майно: причіп з тентом до легкового автомобіля вартістю 7 000 грн, болгарку вартістю 1 500 грн, набір ключів вартістю 3 000 грн, електрозварку вартістю 2 000 грн, мотоблок вартістю 15 000 грн, двигун «Кентавр» вартістю 8 000 грн, автомобіль марки ЛуАЗ (Волинь) вартістю 15 000 грн, автомобіль марки MERSEDES-BENS VITO, д.н.з. НОМЕР_3 , вартістю 136 000 грн, автомобіль марки ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 48 075 грн, пральну машину «Indezit», 2005 року випуску, вартістю 800 грн, меблі на кухню (шафи навісні, мийка та шафа під нею) вартістю 1 500 грн, ліжко вартістю 1 600 грн, монітор до комп`ютера вартістю 600 грн, принтер та комп`ютер (підлягає ремонту), книжкову шафу вартістю 300 грн, хлібопічку «Мулінекс» в неробочому стані, яка придбана у 2011 році, вартістю 900 грн, холодильник «Samsung» вартістю 3 900 грн, комод вартістю 350 грн, стіл комп`ютерний вартістю 500 грн, табуретки 8 шт. вартістю 400 грн, люстру на веранду вартістю 120 грн. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 забрав причіп з тентом до легкового автомобіля, болгарку, набір ключів, електрозварку, мотоблок, двигун «Кентавр», автомобіль марки ЛуАЗ. При цьому, автомобіль марки MERSEDES-BENS VITO, д.н.з. НОМЕР_3 , був відповідачем проданий за 5 000 доларів США, кошти від продажу не були використані в інтересах сім`ї. Зазначала також, що сторонами за спільні кошти були виконані наступні ремонтні роботи та покращення у житловому будинку АДРЕСА_1 : подвір`я облаштовано тротуарною плиткою (21 кв. м) вартістю 3 150 грн; придбано та встановлено у будинку 3 пластикові вікна вартістю 9 887,77 грн, до яких встановлено 3 відливи по 216 грн за 1 шт.; облаштовано фундамент цеглою у кількості 212 шт.; облаштовано відливи та фундамент довжиною 15 м; утеплено будинок та оздоблено його сайдингом. Крім цього, сторонами за спільні кошти було придбано автомобіль марки Volksvagen LT NDI, пасажирський, д.н.з. НОМЕР_4 . Згоди щодо розподілу спільно нажитого під час шлюбу майна між сторонами не досягнуто. Рішенням від 16 червня 2020 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні вимоги ОСОБА_2 задовольнив частково. Виділив із спільного майна подружжя у власність ОСОБА_1 : книжкову шафу, стіл комп`ютерний, монітор до комп`ютера, принтер, системний блок, комод, табуретки 4 шт., на загальну суму 2 850 грн. Виділив із спільного майна подружжя у власність ОСОБА_2 : пральну машинку «Indezit», холодильник «Samsung», меблі на кухню (шафи навісні, мийка та шафа під нею), ліжко, хлібопічку «Мулінекс», табуретки 4 шт., люстру на веранду на загальну суму 9 020 грн. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за перевищення вартості рухомого майна - 3 085 грн. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 39 255 грн в рахунок 1/2 частини вартості автомобіля ВАЗ 21104, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 18 089,64 грн, компенсації вартості будівельних матеріалів. Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля Volkswagen LT 46 NDI д.н.з. НОМЕР_4 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 . В іншій частині первісних та зустрічних позовних вимог відмовив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування коштів за проведення будівельно-технічної експертизи 3 969 грн та 603,45 грн у рахунок відшкодування коштів за судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви. Додатковим рішенням від 07 липня 2020 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 916,30 грн у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу. Не погоджуючись з рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2020 року та додатковим рішення від 07 липня 2020 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з апеляційними скаргами. У апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2020 року в частині поділу майна подружжя, а саме: книжкової шафи, столу комп`ютерного, монітору до комп`ютеру, принтеру, системного блоку, комоду, табуреток 4 шт., пральної машини «Indezit», холодильника «Samsung», меблів на кухню (шафи навісної, мийки та шафи під нею), ліжка, хлібопічки «Мулінекс», люстри; компенсації вартості будівельних матеріалів; стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування коштів за проведення будівельно-технічної експертизи 3 969 грн та 603,45 грн в рахунок відшкодування коштів за судовий збір, та ухвалити в цій частині нове рішення. ОСОБА_2 ппросила: виділити із спільного майна подружжя у власність ОСОБА_1 книжкову шафу, стіл комп`ютерний, монітор до комп`ютера, принтер, системний блок, комод, табуретки 4 шт., двигун «Кентавр» на загальну суму 9 935 грн; виділити із спільного майна подружжя у власність ОСОБА_2 пральну машину «Indezit», холодильник «Samsung», меблі на кухню (шафи навісні, мийка та шафа під нею), ліжко, хлібопічку «Мулінекс», табуретки 4 шт., люстру на веранду на загальну суму 9 020 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за перевищення вартості рухомого майна у сумі 915 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9 150,30 грн компенсації вартості будівельних матеріалів; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину вартості автомобіля MERSEDES-BENS VITO 111 CDI, д.н.з. НОМЕР_3 , у сумі 84 115,00 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину коштів, отриманих згідно з розпискою від 03 січня 2017 року у сумі 40 140 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору при подачі позову до суду, заяви про забезпечення позову та за проведення автотоварознавчої експертизи та відмовити ОСОБА_1 у стягненні з ОСОБА_2 витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 зводяться до того, що суд помилково не включив до спільного майна подружжя двигун «Кентавр» вартістю 8 000 грн, оскільки його придбання підтверджується товарним чеком, показами свідків та наявною у матеріалах справи фотокарткою двигуна на подвір`ї належного їй будинку. ОСОБА_2 вважає, що районний суд безпідставно стягнув з неї 3 969 грн витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи, оскільки зазначеним висновком вартість вікон не визначалась, а була погоджена і визначена сторонами у сумі 6 957,43 грн. Указувала, що фасад будинку сторони оздобили пластиковим сайдингом, однак у висновку експерта визначена вартість металосайдинга, тобто з неї безпідставно стягнуто 1/2 частину вартості матеріалів опорядження стін фасаду будинку. Стверджує, що автомобіль MERSEDES-BENS VITO 111 CDI, д.н.з. НОМЕР_3 , був проданий ОСОБА_1 без її згоди, кошти ним витрачені на власні потреби, тому рішення суду в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на її користь 1/2 частини вартості вказаного автомобіля у сумі 84 115 грн є помилковим. ОСОБА_2 наголошувала на тому, що у судовому засіданні ОСОБА_1 визнав отримання відповідно до розписки від 03 січня 2017 року грошових коштів за продаж автомобіля Хонда Акорд у сумі 3 000 доларів США, отже зазначені обставини не підлягають доказуванню. Посилалась на те, що районний суд, розподіляючи судові витрати, не врахував, що вона також сплачувала судовий збір при подачі зустрічної позовної заяви, заяви про забезпечення позову та понесла витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи. ОСОБА_2 просила також скасувати додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 липня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви (клопотання) про стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу, указуючи, що ОСОБА_1 не було надано доказів оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, а отже з неї на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуто 8 916,30 грн витрат на правничу допомогу. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат. Позивач просив постановити ухвалу про закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог, від яких він відмовився: щодо поділу плити газової «Gefest», м`якого куточку, пилосмоку, соковижималки, м`ясорубки, дивану, велосипедів 2 шт., крупорушки, тюлі та штор в кімнати, карнизів 5 шт., ковдр, постільної білизни та подушок, ванни, унітазу, раковини з шухлядками, душової кабіни, поросяти 200 кг, курей 10 шт., качок «Муларди» 5 шт., курей «Бройлери» 7 шт., індоуток 3 шт. Змінити додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 липня 2020 року в частині розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, стягнувши в повному обсязі з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що районний судв порушення ст. 189 ЦПК України не врахував його заяви про відмову від позовних вимог та не закрив провадження у тій частині вимог, від яких ОСОБА_1 відмовився. Зазначає, що районним судом безпідставно не було враховано вартість зазначених у висновку експерта № С-4 від 26 вересня 2019 року робіт по заміні пластикових вікон, які складались з демонтажу віконних коробок, знімання засклених віконних рам, знімання дерев`яних підвіконних дощок, заповнення віконних прорізів готовими блоками з металопластику, установлення пластикових підвіконників, дошки підвіконні, установлення віконних зливів. Позивач посилається на те, суд першої інстанції неправильно визначив вартість матеріалів по зовнішньому опорядженню будинку у сумі 17 878,66 грн, оскільки висновком судової будівельно-технічної експертизи № С-4 від 26 вересня 2019 року така вартість була указана в сумі 30 337,85 грн. Указував, що аналогічно неправильно було визначено і вартість матеріалів по благоустрою у сумі 11 343,19 грн, хоча за експертним висновком вона складає - 15 622,29 грн. ОСОБА_1 наголошує, що при вирішення спору суд неправомірно встановив, що двері та ремонтні роботи кухні і веранди були проведені батьками ОСОБА_2 . Вважає, що здійснені сторонами ремонтно-будівельні роботи на суму 205 082,77 грн не можна вважати такими, що не перевищують покладений на особу обов`язок, передбачений ст. 156 ЖК. За доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 слід змінити і додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду від 07 липня 2020 року через невірний розподіл витрат на правничу допомогу у сторону збільшення суми, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 . У наданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його апеляційної скарги, посилаючись на те, що районний суд правильно відмовив у поділі майна, щодо якого не надано доказів його наявності та вартості: пилосмоку, соковижималки, дивану, велосипеду, крупорушки, тюлі та штор в кімнаті, карнизів, ковдри, постільної білизни, подушок. Наполягає на тому, що з неї безпідставно стягнуто 1/2 частину вартості матеріалів опорядження стін фасаду будинку. У наданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення. Доводи відзиву зводяться до незгоди з визнанням двигуна «Кентавр» об`єктом спільної сумісної власності, оскільки надана ОСОБА_2 фотокартка двигуна не може бути доказом цих заявлених нею вимог. ОСОБА_1 вважає, що районний суд вірно урахував при вирішенні спору матеріали експертизи № С-4 від 26 вересня 2019 року, оскільки експертом було визначено вартість робіт по заміні вікон, а при підрахунках врахована вартість 1 кв м поворотного вікна. В ході розгляду справи експертом ОСОБА_3 було надано пояснення щодо вартості 1 кв м глухого і поворотно-відкидного вікна, та роз`яснено, що будинок дійсно оздоблено саме пластиковим сайдингом, проте у висновку допущено технічну описку і помилково зазначено матеріалом оздоблення металосайдинг, що не вплинуло на правильність здійснених експертом розрахунків. Наголошує на тому, що районний суд вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 1/2 частини вартсті автомобіля MERSEDES-BENZ, д.н.з. НОМЕР_3 , оскільки останній було спалено невідомою особою, а залишки після пожежі ним продано як металобрухт під час перебування сторін у шлюбі за спільною згодою. Звертає увагу на те, що експерт визначив не вартість автомобіля MERSEDES-BENZ, д.н.з. НОМЕР_3 , а середню ринкову вартість аналогічного автомобіля без врахування фактичного технічного стану, загального пробігу та умов зберігання. Також ОСОБА_1 наполягає на тому, що розписка про отримання 3000 доларів США була складена 03 січня 2017 року, а 15 січня 2017 року ОСОБА_2 після сварки вигнала його з будинку, що спростовує її доводи про отримання ОСОБА_1 зазначених коштів під час окремого проживання сторін і очікування рішення суду про розірвання шлюбу. Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його адвоката Фесика І.А., ОСОБА_2 та її адвоката Жайворонка І.В., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення та додаткове рішення суду першої інстанції у повній мірі таким вимогам не відповідають. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні вимоги ОСОБА_2 щодо поділу рухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами визнано придбання під час спільного проживання та в інтересах сім`ї майна на загальну суму 11 870 гр. Виділено у власність ОСОБА_1 книжкову шафу, стіл комп`ютерний, монітор до комп`ютера, принтер, системний блок, комод, табуретки 4 шт. на загальну суму 2 850 грн; у власність ОСОБА_2 - пральну машинку «Indezit», холодильник «Samsung», меблі на кухню (шафи навісні, мийка та шафа під нею), ліжко, хлібопічку «Мулінекс», табуретки 4 шт., люстру на веранду на загальну суму 9020 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 085 грн компенсації за перевищення вартості рухомого майна. Суд першої інстанції послався на недоведеність вимог ОСОБА_1 щодо поділу наступного майна: пилосмоку, соковижималки, дивану, велосипеду, крупорушки, тюлі та штор в кімнати, карнизів, ковдр, постільної білизни, подушок, указавши, що ОСОБА_1 не надав доказів придбання наведеного майна під час шлюбу та його вартості. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 , в порядку розподілу спільно набутого майна, 39 255 грн у рахунок 1/2 частини вартості автомобіля ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_2 , 2008 року випуску, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 позовні вимоги в цій частині визнала. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо компенсації вартості будівельних матеріалів та ремонтно-будівельних робіт, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами погоджено і підтверджено експертизою придбання під час шлюбу та за спільні кошти будівельних матеріалів на суму 36 178,85 грн, з яких 6 957,43 грн - вартість трьох вікон, 17 878,66 грн - вартість матеріалів для зовнішнього опорядження будинку, 11 343,19 грн - вартість матеріалів для благоустрою, а отже загальна сума вартості 1/2 частини будівельних матеріалів, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 , становить 18 089,63 грн Дійшовши висновку про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення вартості виконаних робіт пов`язаних з покращенням будинку, трьох вікон, ремонтних робіт та матеріалів на облаштування ванної кімнати, веранди, кухні, кімнати, коридора, дверей, районний суд зазначив, що такі покращення були здійснені у період, коли будинок належав на праві власності батькам ОСОБА_2 і сторони проживали в ньому як члени сім`ї. Суд констатував, що наведені роботи виконувалися за рахунок особистої праці всієї родини, а отже докази здійснення поліпшень за рахунок спільних коштів саме подружжя ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 в частині виділення у власність ОСОБА_1 причепа з тентом до легкового автомобіля, болгарки, набору ключів, електрозварки, автомобіля марки ЛуАЗ, двигуна «Кентавр», мотоблока, районний суд зазначив, що ОСОБА_2 не надала доказів придбання вищевказаних речей під час проживання в шлюбі та за спільні кошти, а також їх вартості. Районний суд відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 1/2 частини вартості автомобіля MERSEDES-BENS VITO 111 СDI, д.н.з. НОМЕР_3 , указавши, що автомобіль було продано під час шлюбу, належних доказів реалізації транспортного засобу не в інтересах сім`ї стороною позивача надано не було. Задовольняючи зустрічні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання за нею права власності на 1/2 частину автомобіля марки Volkswagen LT NDI д.н.з. НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 , суд першої інстанції виходив з того, що зазначений автомобіль придбано під час шлюбу, зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 , а отже він є спільною власністю подружжя. Відмовляючи у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення з ОСОБА_1 40 140 грн (вартість 1/2 частини коштів, отриманих ОСОБА_1 на підставі розписки від 03 січня 2017 року), суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надано доказів, що автомобіль Хонда Акорд, за який ОСОБА_1 отримав кошти на підставі розписки, належав до спільного майна подружжя, а кошти були використані не в інтересах сім`ї. Стягуючи додатковим рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 липня 2020 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 916,30 грн у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції здійснив розподіл таких витрат пропорційно розміру задоволених вимог. У повній мірі з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, виходячи з наступного. У справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 листопада 1993 року, який рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 березня 2017 року був розірваний (т. 1 а.с. 20). Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 листопада 2013 року визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 63). 08 січня 2014 року зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 66, 67). Відповідно до листа територіального сервісного центру № 7442 регіонального сервісного центру в Чернігівській області від 14 травня 2019 року, з 17 вересня 2008 року на ім`я ОСОБА_2 був зареєстрований автомобіль ВАЗ 21104, д.н.з НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 159-160). Згідно з полісом №АС/4271743 від 20 червня 2003 року, ОСОБА_2 застрахувала автомобіль ВАЗ -21104, д.н.з. НОМЕР_2 , на строк з 21 червня 2003 року по 20 червня 2014 року (т. 1 а.с. 22). Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6153/17/163 від 23 березня 2017 року ОСОБА_2 продала належний їй на праві власності автомобіль ВАЗ -21104, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 73). За висновком експерта № 041/19 від 29 травня 2019 року, дійсна ринкова вартість автомобіля ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_2 , 2008 року випуску, станом на день призначення експертизи, тобто 15 травня 2019 року, без врахування його фактичного технічного стану, загального пробігу, комплектності та умов зберігання становить 78 450 грн (т. 1 а.с. 197-198). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 , ОСОБА_1 є власником автомобіля MERSEDES-BENS VITO д.н.з. НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 95). За інформацією територіального сервісного центру № 7442 від 25 травня 2019 року за №31/25/14-304, 25 вересня 2014 року зареєстрований автомобіль MERSEDES-BENS VITO 111 СDI, д.н.з. НОМЕР_3 , № кузова. НОМЕР_7 , документ підтверджуючий законність придбання, довідка-рахунок ВІА №599728 від 24 вересня 2014 року, документ виданий ТОВ «Торговий Альянс», підстави реєстрації знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання (т. 1 а.с. 191). 23 січня 2016 року ОСОБА_1 надав ОСОБА_9 та ОСОБА_10 довіреність на розпорядження (в тому числі зняти з обліку або постанови на облік у відповідному територіальному сервісному центрі МВС України, продати обміняти, застрахувати, здати в найм (оренду), позичку) належного довірителю автомобіль марки MERSEDES-BENS VITO 111 СDI, д.н.з. НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_7 , 2006 року випуску (т. 1 а.с. 146). З 28 січня 2016 року реалізовано MERSEDES-BENS VITO, д.н.з. НОМЕР_3 , в ТСЦ 5946 РСЦ МВС в Сумській області, за ДКП №331 від 27 січня 2016 року (т. 1 а.с. 191). Відповідна до листа територіального сервісного центру №7442 регіонального сервісного центру в Чернігівській області, 01 листопада 2007 року за ОСОБА_1 зареєстрований автомобіль марки Volkswagen LT NDI, д.н.з. НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 , підстави реєстрації знищені, термін зберігання 3 роки (т. 1 а.с. 191). Відповідно до висновку експерта №042/19 за результатами автотоварознавчого дослідження автомобілів, дійсна ринкова вартість автомобіля марки Volkswagen LT 46 NDI, д.н.з. НОМЕР_4 , шасі № НОМЕР_5 , 2001 року випуску, без врахування його фактичного технічного стану, загального пробігу та умов зберігання станом на 15 травня 2019 року становить 176 600 грн (т. 1 а.с. 203-205). Відповідно до копії розписки, 03 січня 2017 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_11 гроші за автомобіль Хонда Акорд в розмірі 3000 доларів (т. 1 а.с. 116). За висновком судової будівельно-технічної експертизи Чернігівської регіональної торгово-промислової палати від 26 вересня 2019 року № С-4, за зведеним кошторисним розрахунком вартість ремонтно-будівельних робіт і матеріалів, проведених ремонтно-будівельних робіт у житловому будинку АДРЕСА_1 становить 205 082,77 грн (т. 2 а.с. 6-52). Звернувшись з позовом про поділ спільного майна подружжя, ОСОБА_1 зазначав, що указане ним у позові майно було придбане у період шлюбу з відповідачкою за спільні кошти, проте згоди щодо поділу між ними не досягнуто. Під час шлюбу сторонами також були проведені ремонтно-будівельні роботи житлового будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим на його користь слід стягнути компенсацію у розмірі 1/2 частки витрат, які були понесені на проведення таких робіт. Автомобіль ВАЗ-21104, д.н.з. НОМЕР_2 , 2008 року випуску, відчужений відповідачкою без його згоди, тому стягненню на його користь підлягає 1/2 частина вартості автомобіля. У зустрічному позові про поділ спільного майна подружжя ОСОБА_2 просила провести між сторонами поділ та виділити майно, яке указане нею у позові. Посилалась на те, що за спільні кошти були виконані певні ремонтні роботи та покращення у житловому будинку АДРЕСА_1 , а також придбано автомобіль марки Volksvagen LT NDI, пасажирський, д.н.з. НОМЕР_4 ., права власності на 1/2 частину якого просила визнати за нею. Указувала, що у спільній власності подружжя перебував автомобіль марки MERSEDES-BENS VITO, д.н.з. НОМЕР_3 , який ОСОБА_1 продав і кошти використав не в інтересах сім`ї, отже просила стягнути з відповідача вартість 1/2 частини указаного автомобіля. Зважаючи на доводи позовів та апеляційних скарг, оцінюючи обставини справи у сукупності, колегія суддів приходить до наступного висновку. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. За змістом ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним з подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України). Згідно зі ст.ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму ВСУ № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Пунктом 23 цієї постанови визначено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. За змістом роз`яснень, викладених у п. 24, до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи. Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Ураховуючи наведені норми матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до наступного висновку. Вирішуючи питання про поділ спільного майна подружжя, апеляційний суд виходить з того, що районний суд правильно відніс до спільного майна та виділив у власність ОСОБА_1 книжкову шафу, стіл комп`ютерний, монітор до комп`ютера, принтер, системний блок, комод, табуретки 4 шт. на загальну суму 2850 грн, а у власність ОСОБА_2 - пральну машинку «Indezit», холодильник «Samsung», меблі на кухню (шафи навісні, мийку та шафу під нею), ліжко, хлібопічку «Мулінекс», табуретки 4 шт., люстру на веранду на загальну суму 9 020 грн. Наявність та вартість указаного майна сторони погодили. Апеляційний суд вважає також правильним висновок суду першої інстанції про неможливість включити до переліку майна подружжя, що підлягає поділу, двигун «Кентавр» вартістю 8 000 грн, виходячи з такого. ОСОБА_2 , указуючи, що двигун був придбаний під час шлюбу, надала суду товарний чек від 28 червня 2016 року (т. 1 а.с. 88), а також фотокартку з зображенням двигуна на подвір`ї. Разом з тим, наданий відповідачкою чек не містить інформації про покупця двигуна, а фотокартка не є доказом придбання майна сторонами під час шлюбу. Крім цього, поділ майна здійснюється, виходячи з його дійсної вартості на час розгляду справи. Ураховуючи, що за поясненнями відповідачки двигун перебував в експлуатації, його вартість у всякому разі є іншою, ніж та, що указана у наданому ОСОБА_2 до суду першої інстанції товарному чеку. Отже, на час вирішення спору судом першої інстанції, вартість цього майна у належний спосіб встановлена не була. Наданий апеляційному суду рахунок до сплати № 48556 від 30 листопада 2020 року, за яким вартість двигуна дизельного мотоблоку «Кентавр» 6 л.с. становить 7 950 грн (т. 2 а.с. 242) не є доказом вартості спірного майна, оскільки неможливо зробити висновок про те, вартість нового чи вживаного двигуна в ньому визначено, і чи є моделі аналогічними. Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 у цій частині вимог не знайшли свого підтвердження. В ході судового розгляду ОСОБА_1 не підтримав заявлені позовні вимоги в частині стягнення 1/2 частини вартості покращень у ванній кімнаті у зв`язку з купівлею і встановленням у збудованій прибудові до житлового будинку за спільні кошти подружжя - ванної, унітазу, раковини з шухлядками, душової кабіни, тому такі питання експертом не досліджувалися і у вартість проведених ремонтно-будівельних робіт не входили. У заяві про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 1/2 частину вартості проведених ремонтно-будівельних робіт без урахування вартості ванної, унітазу, раковини з шухлядками, душової кабіни та робіт на їх встановлення. Перелічена ОСОБА_1 у позовні заяві худоба, зокрема: порося 200 кг, кури в кількості 10 шт., качки «Муларди», кури «Бройлери» 7 шт., індоутки 3 шт. предметом спору не була. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Фесик І.А., керуючись п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, заявив клопотання про відмову позивача від позовних вимог в частині поділу наступного майна: плити газової «Gefest», м`якого куточку, пилосмоку, соковижималки, м`ясорубки, дивану, велосипедів 2 шт., крупорушки, тюлі та штор у кімнати, карнизів, ковдр, постільної білизни, подушок та закрити провадження в цій частині вимог. Відмова ОСОБА_1 від позовних вимог про виділення із спільного майна подружжя плити газової «Gefest», м`якого куточку, пилосмоку, соковижималки, м`ясорубки, дивану, велосипедів 2 шт., крупорушки, тюлі та штор у кімнати, карнизів 5 шт., ковдри, постільної білизни, подушок прийнята апеляційним судом, провадження в цій частині вимог належить закрити. Позивачу роз`яснено, що відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. За таких обставин, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про виділення із спільного майна подружжя пилосмоку, соковижималки, дивану, велосипедів, крупорушки, тюлі та штор у кімнати, карнизів, ковдри, постільної білизни, подушок належить визнати нечинним. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2020 року в частині вирішених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь 39 255 грн в рахунок 1/2 частини вартості автомобіля ВАЗ - 21104, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в частині вирішених зустрічних вимог ОСОБА_2 про виділення у власність ОСОБА_1 причепу з тентом до легкового автомобіля, болгарки, набору ключів, електрозварки, автомобіля марки ЛуАЗ, мотоблоку, визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину автомобіля Volkswagen LT 46 NDI, д.н.з. НОМЕР_4 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 , сторонами не оскаржується, тому відповідно до положень ст. 367 ЦПК України апеляційним судом в цій частині не переглядається. Вирішуючи питання про розмір компенсації вартості будівельних матеріалів та ремонтно-будівельних робіт в будинку АДРЕСА_1 , апеляційний суд вважає, що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про помилкове стягнення з неї вартості 1/2 частини матеріалів опорядження стін фасаду будинку у сумі 17 878,66 грн. Сторони в судовому засіданні не заперечували, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 оздоблений пластиковим сайдингом. Як убачається з матеріалів справи, у розділі 7 під назвою «Зовнішнє опорядження» локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 26 вересня 2019 року № С-4 зазначено про опорядження стін фасадів металосайдингом з утепленням з риштувань площею 0,326 кв. м (т. 2 а.с. 23). Допитаний районним судом першої інстанції експерт ОСОБА_3 (як свідчить аудіозапис судових засідань) пояснював, що відбувся збій комп`ютера і у п. 74 розділу 7 «локального кошторису» помилково зазначено матеріалом оздоблення будинку металосайдинг. Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами сторони відповідача про те, що вартість сайдингу розраховувалась програмою автоматично на підставі вихідних даних, а отже програмний комплекс розрахував вартість оздоблення будинку саме металосайдингом. Відповідно відхиляються твердження сторони позивача про те, що технічна описка не вплинула на правильність зроблених експертом розрахунків, оскільки самостійно експерт такі розрахунки не проводив, інших суду першої інстанції, даючи пояснення, не представив. Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, з метою з`ясування, в тому числі, вартості будівельного матеріалу та будівельних робіт по зовнішньому опорядженню будинку, колегією суддів за клопотанням сторони позивача була призначена додаткова судова будівельно-технічна експертиза (т. 2 а.с. 252-259), проведення якої було доручено експертам регіонального підрозділу Чернігівської Торгово-промислової палати, проте ухвала повернулася до суду без виконання через відмову ОСОБА_1 сплатити витрати за проведення такої експертизи (т. 3 а.с.8). Ураховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає, що визначену судом першої інстанції суму компенсації вартості будівельних матеріалів, що стягується з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , слід зменшити з 18 089 грн 64 коп. до 9 150 грн 31 коп, тобто на розмір вартості матеріалів для зовнішнього опорядження будинку - 17 878,66 грн. Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення вартості виконаних робіт, пов`язаних з покращенням будинку, на загальну суму 205 082,77 грн. Так, наданий експертний висновок містить лише перелік виконаних ремонтних робіт та їх вартість, проте не містить інформації про те, у який період часу такі роботи виконані. Суд першої інстанції правильно зазначив у своєму рішенні, що доказуванню підлягають як ті обставини, що поліпшення виконані під час шлюбу, так і те, що вони здійснені за рахунок спільних коштів подружжя та відповідно є спільною сумісною власністю. Відповідачка в ході судового розгляду визнавала, що за спільні кошти подружжя були встановлені три вікна, здійснено опорядження фасаду будинку сайдингом, установлено поребрикі на бетонну основу, бетонні лоткі на бетонну основу, улаштовано тротуари із бетонних плит із заповненням швів цементним розчином. Половина вартості указаних матеріалів була стягнута судом на користь ОСОБА_1 . Проте, позивачем не спростовані у належний спосіб доводи відповідачки про те, що заявлена ОСОБА_1 до стягнення вартість ремонтних робіт щодо влашування ванної кімнати, веранди, кухні, кімнати, коридору та дверей виконано за життя батьків відповідачки та їх власними силами спільно з колишнім подружжям та їх зятем ОСОБА_11 . Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність доводів позову про виконання всіх визначених у експертному висновку поліпшень у період шлюбу саме за рахунок коштів колишнього подружжя. Не підлягає задоволенню апеляційна скарга ОСОБА_1 в частині доводів про необхідність збільшення суми компенсації вартості будівельних матеріалів, що підлягає стягненню за судовим рішенням на його користь, на вартість визначених у експертному висновку ремонтних робіт. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у матеріалах справи доказів про те, що для виконання ремонтних робіт подружжя винаймало будівельників або робітників та несло відповідні витрати щодо оплати їх праці, а експертним висновком у вартість ремонтних робів закладено саме загальнокошторисну заробітну плату, трудомісткість у людино-годинах, тощо. Отже, суд першої інстанції, допитавши свідків та встановивши, що поліпшення здійснювались власними силами без залучення найманих працівників, правильно не включив вартість ремонтних робіт до суми компенсації, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 . Колегія суддів вважає також безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо хибного неврахування судом першої інстанції замовлення № 10673 від 11 вересня 2013 року на виготовлення двох вікон, з огляду на наступне. Як убачається з матеріалів справи, у розділі 6 під назвою « Вікна та двері » локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 26 вересня 2019 року № С-4 визначена вартість 1 кв. м блоку віконного металопластикового (вікна поворотного) у сумі 2 463,92 грн. Допитаний районним судом у судовому засіданні експерт ОСОБА_3 (як свідчить аудіозапис судових засідань) пояснював, що вартість (глухого вікна) становить 1 650 грн. За інформацією ПП «Пластик Сервіс» від 29 березня 2019 року за вих № 1 у 2013 році ПП «Пластик - Сервіс» прийняло замовлення на виготовлення 3-х вікон від ОСОБА_1 на підставі замовлення № 11393 від 12 серпня 2013 року. Указане замовлення виготовлено та передано замовнику разом з підтверджуючою документацією, а саме: копією замовлення № 11393 від 12 серпня 2013 року. Сума, яка підлягала сплаті та була сплаченою, становила 9 887,77 грн. Замовлення № 10673 від 11 вересня 2013 року на виготовлення двох вікон ОСОБА_1 не здійснювалося. Копію замовлення № 10673 від 11 вересня 2013 року ПП «Пластик-Сервіс» ОСОБА_1 не надавало (т. 1 а.с. 68). Отже, належними доказами виготовлення двох вікон на підставі замовлення № 10673 від 11 вересня 2013 року не підтверджено. При проведенні судової будівельно-технічної експертизи від 26 вересня 2019 року № С-4 на вирішення експерта питання щодо періоду часу проведених ремонтних робіт, в тому числі, встановлення пластикових вікон у будинку АДРЕСА_1 , не ставилось. Відповідачка проти встановлення спірних вікон за кошти подружжя заперечувала, пояснюючи, що вікна були встановлені за життя її батьків, на підтвердження чого надавала фотокартку з зображенням матері, які сиділа біля пластикового вікна (т. 1 а.с. 119). Не є обґрунтованими, на думку апеляційного суду, доводи ОСОБА_1 про необхідність стягнення витрат на встановлення вхідних броньованих дверей. Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження придбання вхідних дверей ОСОБА_1 надав товарний чек від 06 вересня 2013 року (т.1 а.с. 43), указуючи, що двері були встановлені після смерті матері ОСОБА_2 . Відповідачка на спростування цих доводів надала товарний чек № б/н від 27 травня 2011 року (т. 1 а.с. 94) і наполягала на встановленні дверей її матір`ю. З огляду на протилежність наданих сторонами доказів і те, що висновком експерта не встановлено період часу встановлення вхідних дверей, такі вимоги обгрунтовано відхилено судом першої інстанції. Колегія суддів в ході розгляду апеляційних скарг роз`яснювала сторонам право на звернення з клопотанням про призначення експертизи, в тому числі, для визначення періоду часу, коли здійснювались ремонті роботи та поліпшення у будинку, проте жодна із сторін таким процесуальним правом не скористалась. Отже, спір розглянуто на підставі наявних у справі доказів. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що під час шлюбу та за спільні кошти сторін було придбано будівельні матеріали на загальну суму 18 300,62 грн, з яких 6 957,43 грн - вартість трьох вікон та 11 343,19 грн - вартість матеріалів для благоустрою, отже з ОСОБА_2 слід стягнути 1/2 частину вартості будівельних матеріалів у сумі 9 150,31 грн. Виходячи з наведеного вище, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2020 року підлягає зміні в частині визначеного судом першої інстанції розміру компенсації вартості будівельних матеріалів, стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шляхом зменшення суми компенсації з 18 089,64 грн до 9 150,31 грн. Рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частини вартості автомобіля MERSEDES-BENS VITO 111 СDI, д.н.з. НОМЕР_3 відповідає вимогам закону, з огляду на таке. Матеріалами справи підтверджено, що 25 вересня 2014 року зазначений транспортний засіб було зареєстровано за ОСОБА_1 , отже він є спільною власністю подружжя. За даними витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 20 серпня 2015 року до Прилуцького МВ УМВС України в Чернігівській області надійшла заява ОСОБА_1 про те, що приблизно о другій годині ночі невідома особа намагалася знищити його автомобіль марки «Мерседес Віто», д.н.з. НОМЕР_3 , 2006 року випуску, пошкодивши його шляхом підпалу (т. 1 а.с. 148). 28 січня 2016 року під час шлюбу даний автомобіль було продано та перереєстровано на іншу особу. Відповідачкою належних доказів на підтвердження того, що кошти від реалізації даного автомобіля були використані не в інтересах сім`ї, не надано. Апеляційний суд вважає слушними доводи ОСОБА_1 про те, що наявний у матеріалах справи висновок про дійсну (ринкову) вартість автомобіля марки MERSEDES-BENS VITO 111 СDI д.н.з. НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_7 , 2006 року випуску, без врахування його технічного стану, загального пробігу та умов зберігання (т. 1 а.с. 203-205) не може бути доказом вартості спірного автомобіля з огляду на те, що його було пошкоджено шляхом підпалу, дані про його відновлення/невідновлення у матеріалах справи відсутні. Колегія суддів погоджується також з викладеними у судовому рішенні мотивами щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частини коштів отриманих ОСОБА_1 на підставі розписки від 03 січня 2017 року у сумі 40140 грн. Правову природу цієї розписки, як підставу для стягнення коштів, відповідач не визначила. Належних доказів на підтвердження того, що у власності колишнього подружжя перебував автомобіль «Хонда Акорд», суду не надано. Доводи ОСОБА_1 про те, що гроші, отримані ним на підставі розписки від 03 січня 2017 року, були використані в інтересах сім`ї, у належний спосіб не спростовано. Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в цій частині вимог висновків суду першої інстанції не спростовують. Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині помилковості розподілу судових витрат між сторонами. Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів. Статтею 141 ЦПК України визначений порядок розподілу витрат між сторонами. Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК). Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України). За приписами ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила стягнути на її користь судовий збір при подачі зустрічної позовної заяви та заяви про забезпечення позову, а також витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 за подання позову сплатив судовий збір у сумі 1 602,21 грн (т. 1 а.с. 1), а ОСОБА_2 за подання зустрічного позову - 2 585,48 грн (т. 1 а.с. 129, 230), за подання заяви про забезпечення позову - 384,20 грн (т. 1 а.с. 235) За виготовлення висновку судової будівельно-технічної експертизи від 26 вересня 2019 року № С-4 ОСОБА_1 сплатив 10 368 грн, про що свідчить відповідна квитанція (т. 2 а.с. 52). Представництво інтересів ОСОБА_1 у суді першої інстанції здійснював адвокат Фесик І.А. на підставі укладених договір про надання правничої допомоги від 01 березня 2019 року та 20 квітня 2020 року (т. 2 а.с. 124-125, 128-129). Відповідно до акту виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги від 01 березня 2020 року та розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу від 17 червня 2020 року, адвокат Фесик І.А. надав правничу допомогу ОСОБА_1 , яка складається з: вивчення документів -500 грн (30 хв); правовий аналіз та усна консультація 500 грн (30 хв); підготовка позовної заяви 4 000грн (5 годин), підготовка клопотань про призначення експертизи 1 000 грн (1 год); ознайомлення з відзивом на позовну заяву 500 грн (30 хв.); складання відповіді на відзив 1 000 грн (2 год); ознайомлення з матеріалами експертиз 1 000 грн (1 год); складання заяви про уточнення вимог 500 грн (30 хв.); представництво інтересів в суді 3 000 грн (т. 2 а.с. 128-129, 130). Відповідно до акту виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги від 20 квітня 2020 року та розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу від 17 червня 2020 року, адвокат Фесик І.А. надав правничу допомогу ОСОБА_1 , яка складається з: вивчення зустрічного позову та документів - 2 000 грн (2 год); правовий аналіз та усна консультація 500 грн (30 хв); підготовка відзиву на зустрічну позовну заяву 2 000 грн (3 годин); ознайомлення з заявою про збільшення позовних вимог 500 грн (30 хв.); підготовка відзиву на заяву про збільшення зустрічних позовних вимог 500 грн (30 хв.); представництво інтересів в суді за зустрічним позовом 3 000 грн (т. 2 а.с. 124-125, 126). Як свідчить довідка від 02 жовтня 2020 року, адвокат Фесик І.А. отримав готівкові кошти від ОСОБА_1 у сумі 8 500 грн, як оплату правничої допомоги по акту виконаних робіт від 17 червня 2020 року по договору про надання правничої допомоги від 20 квітня 2019 року (т. 2 а.с. 247). Іншою довідкою від 02 жовтня 2020 року підтверджено, що адвокат Фесик І.А. отримав готівкові кошти від ОСОБА_1 у сумі 7000 грн, як оплату правничої допомоги по акту виконаних робіт від 17 червня 2020 року по договору про надання правничої допомоги від 01 березня 2019 року (т. 2 а.с. 248). Обидві сторони у справі у своїх позовних заявах просили стягнути на їх користь понесені судові витрати. У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від позовних вимог про виділення із спільного майна подружжя плити газової «Gefest», м`якого куточку, пилосмоку, соковижималки, м`ясорубки, дивану, велосипедів 2 шт., крупорушки, тюлі та штор у кімнати, карнизів 5 шт., ковдри, постільної білизни, подушок позивачу слід повернути 79,15 грн судового збору, сплаченого ним при поданні позову згідно із квитанцією №П10933 від 15 березня 2019 року. З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, розподіл судових витрат має бути проведено пропорційно задоволеним вимогам. Отже, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 635,11 грн у відшкодування судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, 6 144,20 грн витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції та 1 880,75 грн витрат за проведення будівельно-технічної експертизи. Ураховуючи вищевикладене, не знаходять свого підтвердження доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необхідність зміни додаткового рішення Прилуцького міськрайонного суду від 07 липня 2020 року шляхом стягнення з ОСОБА_2 у повному обсязі понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 також задоволено частково, а отже пропорційно розміру задоволених вимог слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 078,92 грн у відшкодування судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції. Ухвалою від 01 липня 2019 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області від 01 липня 2019 року задовольнив заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, наклав арешт шляхом заборони відчуження транспортного засобу типу марки Volkswagen LT 46 NDI, д.н.з. НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 (т. 1 а.с. 241-242). Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2020 року визнано за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину автомобіля Volkswagen LT 46 NDI, д.н.з. НОМЕР_4 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 , у цій частині рішення суду сторони не оскаржували. Отже, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 384,20 грн за подання заяви про забезпечення позову. Загальна сума судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 становить 1 463,12 грн (1 078,92 грн + 384,20 грн). Апеляційний суд позбавлений можливості вирішити питання відшкодування понесених ОСОБА_2 витрат за проведення експертизи, оскільки належних письмових доказів здійснення відповідних витрат ОСОБА_2 (квитанції, платіжні доручення) матеріали цивільної справи не містять. При зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплатив 1 691,40 грн судового збору (т. 2 а.с. 178). Представництво інтересів ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції здійснював адвокат Фесик І.А. на підставі укладених договір про надання правничої допомоги від 01 березня 2019 року та 20 квітня 2020 року (т. 2 а.с. 124-125, 128-129, 235). Відповідно до акту виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги від 01 березня 2020 року, адвокат Фесик І.А. надав правничу допомогу ОСОБА_1 , яка складається з: складання апеляційної скарги на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 16 червня 2020 року та додаткове рішення від 07 лиепня 2020 року - 4 000 грн (4 год); представництво інтересів в Чернігівському апеляційному суді - 3 000 грн (т.2 а.с. 216). Відповідно до акту виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги від 20 квітня 2019 року, адвокат Фесик І.А. надав правничу допомогу ОСОБА_1 , яка складається з: вивчення апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 16 червня 2020 року - 1 000 грн (1 год), підготовлений відзив на позовну заяву - 3 000 грн (3 год) (т. 2 а.с. 215). У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 , з ОСОБА_2 на його користь пропорційно задоволеним вимогам належить стягнути 262,67 грн судового збору за апеляційний розгляд справи та 1 708,30 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу. При зверненні з апеляційною скаргою ОСОБА_2 сплатила 2 150,46 грн судового збору (т. 2 а.с. 182). У зв`язку з частковим задоволенням її апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь відповідчки пропорційно задоволеним вимогам слід стягнути 268,16 грн судового збору за апеляційний розгляд справи. Керуючись ст. 141, п. 4 ч. 1 ст. 255, 256, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2020 року та додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 липня 2020 року - задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2020 року - задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 липня 2020 року - залишити без задоволення. Прийняти відмову ОСОБА_1 від позовних вимог про виділення із спільного майна подружжя плити газової «Gefest», м`якого куточку, пилосмоку, соковижималки, м`ясорубки, дивану, велосипедів 2 шт., крупорушки, тюлі та штор у кімнати, карнизів 5 шт., ковдри, постільної білизни, подушок та закрити провадження в цій частині вимог. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про виділення із спільного майна подружжя пилосмоку, соковижималки, дивану, велосипедів, крупорушки, тюлі та штор у кімнати, карнизів, ковдри, постільної білизни, подушок - визнати нечинним. Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ) 79 (сімдесят дев`ять) грн 15 коп. судового збору, сплаченого при поданні позову згідно із квитанцією № П10933 від 15 березня 2019 року за наступними реквізитами: отримувач - ПРИЛУЦЬКЕ УК/М.ПРИЛУКИ/22030101; розрахунковий рахунок: 31212206025006; код отримувача: 37984681: банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) (м. Київ); код банку отримувача: 899998. Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2020 року змінити в частині визначеного судом розміру компенсації вартості будівельних матеріалів, стягнутої з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , та розподілу судових витрат: - зменшити визначену судом першої інстанції суму компенсації вартості будівельних матеріалів, що стягується з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з 18 089 (вісімнадцяти тисяч восьмидесяти дев`яти) грн 64 коп. до 9 150 (дев`яти тисяч ста п`ятдесяти) грн 31 коп.; - викласти дев`ятий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ) 1 880 (одну тисячу вісімсот вісімдесят) грн 75 коп. у відшкодування витрат за проведення будівельно-технічної експертизи та 635 (шістсот тридцять п`ять) грн 11 коп. судового збору. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) 1 463 (одну тисячу чотириста шістдесят три) грн 12 коп. судового збору». В іншій частині рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 16 червня 2020 року залишити без змін. Додаткове рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 липня 2020 року - змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму витрат на правничу допомогу з 8 916 (восьми тисяч дев`ятисот шістнадцяти) грн 30 коп. до 6 144 (шести тисяч ста сорока чотирьох) грн 20 коп. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) 268 (двісті шістдесят вісім) грн 16 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ) 262 (двісті шістдесят дві) грн 67 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи та 1708 (одну тисячу сімсот вісім) грн 30 коп. у відшкодування витрат на правничу допомогу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 9 березня 2021 року. Головуюча: Судді: