Постанова Хмельницький апеляційний суд № 688/2292/20

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 688/2292/20 Провадження № 22-ц/4820/251/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., секретар судового засідання Садік Н. Д., з участю: позивача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 688/2292/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2020 року (суддя Стаднічук Н. Л., повне судове рішення складено 23 грудня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною частковою власністю. Заслухавши доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У серпні 2020 року ОСОБА_1 , звертаючись у суд із вказаним позовом, зазначав, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом він є власником 3/8 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Співвласником іншої частини будинковолодіння (5/8) є ОСОБА_2 . Спадковим майном є також грошові кошти на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 з відсотками, індексацією та компенсацією у ВАТ «Державний ощадний банк України». Домовленості з приводу поділу майна не досягнуто. Тому позивач просив поділити житловий будинок з надвірними будівлями в натурі, враховуючи вартість частки спадкового майна у вигляді грошових вкладів у ВАТ «Державний ощадний банк України». Уточнивши вимоги, просив провести поділ будинку відповідно до висновку експерта від 20 жовтня 2020 року і стягнути на його користь з ОСОБА_2 кошти, що знаходяться на рахунках в Ощадбанку, і моральну шкоду за ненадання ощадних книжок у сумі 62968,87 грн. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2020 року у позові відмовлено. ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та поділити в натурі житловий будинок з надвірними будівлями. Посилається на незаконність судового рішення і можливість поділу будинковолодіння відповідно до висновку експерта № 40/20 від 20 жовтня 2020 року. У відзиві ОСОБА_2 вважає апеляційну скаргу необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. У засіданні апеляційного суду позивач підтримав апеляційну скаргу. Відповідач не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Суд першої інстанції правильно установив, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом ВЕМ № 987783 і ВЕМ № 987784, виданого 26 січня 2007 року державним нотаріусом Шепетівської районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_1 є власником 3/8 частин житлового будинку з належними надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 , майнового паю у СТОВ «Чотирбоківське» села Чотирбоки у розмірі 2366 грн, який належав померлому ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП серії ХМШП № 008251, грошових внесків з нарахованими відсотками, грошовою компенсацією та індексацією, що зберігаються у Шепетівському відділенні ВАТ «Державний ощадний банк України» № 231 на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_3 та філії № 231 на рахунку НОМЕР_2. Свідоцтво про право на спадщину на 5/8 частин спадкового майна видано ОСОБА_2 . Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2017 року, яке набрало законної сили 28 лютого 2017 року, у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності на нерухоме майно відмовлено. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 лютого 2017 року установлено, що спірний житловий будинок є одноповерховим, дерев`яним, загальна площа 60,6 кв. м, житлова 36,3 кв. м. Виділення часток співвласників (3/8 і 5/8) в натурі неможливе. Відповідно до рішення виконавчого комітету Чотирбоківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області від 08 листопада 2016 року № 39 змінено поштову адресу житлового будинку, який належить ОСОБА_2 і ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 » на «№ 95». Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Відмовляючи у позові про поділ будинковолодіння, суд виходив з того, що майно, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками лише за домовленістю між ними. Позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права. Проте такий висновок суду не відповідає вимогам закону. Отже, частково заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК України). Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України. Згідно з частиною 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Кожен з учасників права спільної часткової власності має певні правомочності у відношенні належної йому частки. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина 1 cтатті 358 ЦК України). Статтею 367 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна таке питання вирішується судом. Колегія суду вважає, що позивач обрав спосіб захисту свого права відповідно до вимог закону. На підставі статей 183, 367 ЦК України поділ будинку в натурі може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася. Ураховуючи, що при поділі майно, що знаходиться у спільній частковій власності, поділяється між співвласниками і правовідносини спільної власності припиняються, кожному із співвласників має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою, мати окремий вхід, окрему систему життєзабезпечення (електопостачання, опалення), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна у розумінні статті 181 ЦК України. Перепланування (переобладнання) квартир та нежитлових приміщень повинно відповідати будівельним нормам і правилам, Державним будівельним нормам України та виконуватися згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №

572. Згідно з цими Правилами до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, влаштування дверних прорізів, улаштування тамбурів. Верховний Суд України у постанові від 03 квітня 2013 року у справі№ 6-12цс13 і Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 725/602/18 дійшов висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників. з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці у ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі, повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру і вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). Відповідно до висновку експерта № 40/20 від 20 жовтня 2020 року, підготовленого на замовлення позивача, поділ житлового будинку і господарських будівель, що знаходяться по АДРЕСА_1 можливий лише у частках наближених до ідеальних 3/8 і 5/8. Пропонується виділити: ОСОБА_1 - частини будинку площею 21 кв. м (42%), що складається з житлової кімнати площею 19 кв. м із облаштуванням кухні-ніші, коридору площею 2 кв. м, сарай літ. «Е», Ѕ частину підвалу літ «г»; ОСОБА_2 - частину будинку площею 33,9 кв. м (58%), що складається з житлових кімнат площею 8 кв. м і 7,3 кв. м, кухні 11,6 кв. м, коридору 3, 6 кв. м, кладової 3,4 кв. м, сарай літ. «Б», баню літ. «Д», Ѕ частину підвалу літ «г». При такому поділі відступ від ідеальних часток по вартості становить 3490 грн та необхідно виконати роботи: облаштування дверного отвору у віконному отворі у приміщенні 1-3, облаштувати перегородку у приміщенні 1-3 із дверним прорізом для облаштування житлової кімнати із кухнею-нішею та коридору площею 2 кв. м; перенести перегородку (демонтувати та облаштувати) між приміщеннями 1-3 та 1-2 на відстані 0,8 м в сторону кімнати площею 10,4 кв. м. Вартість робіт по переплануванню становитиме 5591 грн. На підставі частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України). За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України). Відповідно до ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення» рівень комфорту і склад приміщень квартир і одноквартирних будинків у будівлях житла І категорії (житло з нормативними нижніми і ненормативними верхніми межами площ квартир та одноквартирних житлових будинків, які забезпечують рівень комфорту проживання не нижче за мінімально допустимий) визначається завданням на проектування, при цьому нижня межа площі допускається відповідно до показників квартир: однокімнатна - нижня межа 28 кв. м, двокімнатна - нижня межа 44 кв. м. Площа загальної кімнати в однокімнатній квартирі повинна бути не меншою 14 кв. м, в інших квартирах - не менше 16 кв. м. Мінімальна площа спальні на одну особу - 8 кв. м, на дві - 10 кв. м. В однокімнатній квартирі допускається зменшувати площу кухні до 5 кв. м. Допускається в квартирах влаштування кухні-ніші, а також об`єднання кухні із загальною кімнатою (вітальнею) за умови їх обладнання електроплитою та примусовою витяжкою вентиляцією (пункти 3.8, 5.18, 5.19). Запропонований експертом варіант поділу будинку, виходячи з конструктивних особливостей і планування, визначений з відхиленням від вимог ДБН, оскільки площі окремих квартир у будинку є меншими за нижню межу (21 кв. м - однокімнатна і 33,9 кв. м - двокімнатна), площа загальної кімнати (7,3 кв. м), що пропонується виділити відповідачеві, є меншою нормативної. При проведенні перепланування частина житлового приміщення перетворюється у нежитлове, площа житлових кімнат 1-2 та 1-3 зменшується. Крім того, згідно з висновком експерта № 40/20 від 20 жовтня 2020 року технічний стан житлового будинку незадовільний, знос на рівні 52%. Матеріали справи не містять доказів того, що перепланування у житловому будинку не призведуть до погіршення його технічного стану. Ураховуючи наведене, зібрані докази підтверджують відсутність технічної можливості поділу спірного будинковолодіння відповідно до розміру часток співвласників і фактичну зміну їх часток. Тому апеляційний суд приходить до висновку про неможливість проведення поділу будинковолодіння в натурі між співвласниками з дотриманням будівельних норм. Рішення у частині відмови у позові про стягнення з ОСОБА_2 коштів, що знаходяться на рахунках в Ощадбанку, і моральної шкоди за ненадання ощадних книжок у сумі 62968,87 грн суд першої інстанції не мотивував. Відповідно до матеріалів справи і пояснень позивача у засіданні апеляційного суду установлено, що були відкриті компенсаційні рахунки за вкладом його батька ОСОБА_3 в Ощадбанку колишнього СРСР. Питання збереження, відновлення реальної вартості та компенсації знецінених грошових заощаджень громадян України, які зберігалися на рахунках Ощадного банку колишнього СРСР до 02 січня 1992 року, регулюються Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» (далі - Закон), статтею 1 якого встановлені зобов`язання держави перед громадянами України, які внаслідок знецінення втратили грошові заощадження, поміщені у період до 02 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України. Згідно зі статтею 2 цього Закону держава зобов`язується забезпечити збереження та відновлення реальної вартості заощаджень громадян і гарантує їх компенсацію у встановленому порядку. Установи Ощадного банку України на виконання вимог статті 5 Закону провели одноразову індексацію вкладів громадян і на проіндексовані суми у громадян виникає право на отримання компенсаційних сум у майбутньому за рахунок Державного бюджету. У Законі передбачено, що кошти для компенсації заощаджень визначаються в Державному бюджеті України окремою статтею. Відповідно до статті 7 Закону заощадження підлягають поверненню поетапно, залежно від суми вкладу у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік. Перелік груп вкладників і порядок проведення виплат проіндексованих грошових заощаджень встановлюються Кабінетом Міністрів України. Отже, підстав для стягнення з відповідача коштів, що знаходяться на рахунках в Ощадбанку, немає. Вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди за ненадання ОСОБА_2 ощадних книжок не підлягають задоволенню з таких підстав. За змістом частин 1 і 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України). Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. На підставі частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. ОСОБА_1 не надав доказів спричинення душевних страждань внаслідок протиправних дій (бездіяльності) ОСОБА_2 , причинно-наслідкового зв`язку між порушенням його права та наслідками, які спричинило це порушення. Колегія суддів вважає, що саме з наведених вище підстав має бути відмовлено у позові. Згідно з частиною 4 статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. З огляду на викладене рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Оскільки апеляційний суд змінює судове рішення у частині мотивів його ухвалення, то розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 березня 2021 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта