Постанова 4801 № 126/1346/20

Справа № 126/1346/20 Провадження № 22-ц/801/563/2021 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Губко В. І. Доповідач:Рибчинський В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 березня 2021 рокуСправа № 126/1346/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Рибчинський В.П., суддів Денишенко Т.О., Копаничук С.Г., розглянувши в письмовому провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21 грудня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків, в с т а н о в и в: У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 215771 від 16.03.2020 року 28.01.2020 року о 17 годині 40 хвилин на автомобільній дорозі "м. Бершадь - с. В. Киріївка Бершадського району Вінницької області" відповідач будучи водієм автомобіля ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 при зміні напрямку руху, виїхавши на зустрічну смугу руху не впевнився в безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем позивача ОСОБА_2 Volvo S80 днз НОМЕР_2 у результаті чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Право власності позивача на автомобіль підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 13 травня 2020 року у справі № 126/712/20 у провадженні № 3/126/457/2020 відповідача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Поряд з цим відповідача згідно постанови Бершадського районного суду від 27.05.2020 року у справі про адміністративне правопорушення № 126/711/20, яка набрала законної сили 10.06.2020, притягнуто до адміністративної відповідальності за керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння за обставин викладених вище. За заявою позивача отримано Звіт про оцінку матеріального збитку виконаний суб`єктом оціночної діяльності України ПП «Аріадна» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності виданий Фондом державного майна України від 28.11.2019 №916/19). Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача вид. ФДМУ та УКШ МФ № 7538 від 24 квітня 2010 року. Згідно проведеної спеціалістом оцінки вартість матеріального збитку завданого транспортному засобу позивача внаслідок винних дій відповідача склала 103 041 грн, що підтверджується звітом про оцінку. Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 21 грудня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 103041 (сто три тисячі сорок одна) грн. 00 коп. матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1038 (одна тисяча тридцять вісім) грн. 74 коп. судових витрат по сплаті судового збору та 2000 (дві тисячі ) грн. 00 коп. витрат на проведення оцінки майна. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 215771 від 16.03.2020 встановлено, що 28.01.2020 року о 17 годині 40 хвилин на автомобільній дорозі "м. Бершадь - с. В. Киріївка Бершадського району Вінницької області" відповідач будучи водієм автомобіля ВАЗ 21099 днз НОМЕР_1 при зміні напрямку руху, виїхавши на зустрічну смугу руху не впевнився в безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем позивача ОСОБА_2 Volvo S80 днз НОМЕР_2 у результаті чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Право власності позивача на автомобіль підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 копія якого додається до цієї позовної заяви. За результатом судового розгляду вказаного протоколу постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 13 травня 2020 року у справі № 126/712/20 у провадженні № 3/126/457/2020 відповідача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Відповідач ОСОБА_1 вину у скоєному правопорушенні визнав повністю. Вина відповідача доведена протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №215771 від 16.03.2020, схемою ДТП, постановою про закриття кримінального провадження та вказаною постановою суду, яка набрала законної сили 26.05.2020 року. Відповідача згідно постанови Бершадського районного суду від 27.05.2020 року у справі про адміністративне правопорушення № 126/711/20, яка набрала законної сили 10.06.2020, притягнуто до адміністративної відповідальності за керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння за обставин викладених вище. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що своїми неправомірними діями ОСОБА_1 заподіяв матеріальну шкоду ОСОБА_2 , яка в добровільному порядку відповідачем не відшкодована. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Відповідно до частини першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана, зокрема, майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Згідно ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до п. 1.6 ч. 1 ст.1 Закону № 1961-IV, власниками транспортних засобів є юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах. Згідно ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі; г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону. Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону № 1961-IV учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом. З п. 33.1.4 ст. 33 Закону № 1961-IV у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний, зокрема, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Як вбачається до п. 35.1 ст. 35 Закону № 1961-IV, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Таким чином, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону (п.п. «г» п. 41.1 ст.41 Закону № 1961-IV). Згідно п.п. 39.1, 39.2 ст. 39 Закону № 1961-IV основними завданнями МТСБУ є: здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом; управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при МТСБУ для забезпечення виконання покладених на нього функцій, тощо. Відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов`язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров`ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв`язку із цим, при пред`явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). До таких висновків дійшов Верховний Суд у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц,що в силу ч.4 ст.263 ЦПК підлягають застосуванню судом при виборі і застосуванні норм права у спірних правовідносинах. Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2020 року о 17 годині 40 хвилин на автомобільній дорозі "м. Бершадь - с. В. Киріївка Бершадського району Вінницької області" відповідач будучи водієм автомобіля ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_1 при зміні напрямку руху, виїхавши на зустрічну смугу руху не впевнився в безпечності маневру та скоїв зіткнення з автомобілем позивача ОСОБА_2 Volvo S80 днз НОМЕР_2 у результаті чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. На час вчинення ДТП, ОСОБА_1 , як учасник бойових дій, є особою, яка відповідно до п. 13.1 статті 13 Закону № 1961-IV, звільнена від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Згідно проведеної спеціалістом оцінки вартість матеріального збитку завданого транспортному засобу позивача внаслідок винних дій відповідача склала 103 041 грн, що підтверджується звітом про оцінку. Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 13 травня 2020 року у справі № 126/712/20 у провадженні № 3/126/457/2020 відповідача ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 суду не надав доказів того, що він, як водій, причетний до такої пригоди, відповідно до п. 33.1.4 ст.33 Закону № 1961-IV, не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надав повідомлення про нього МТСБУ встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу, а також про те, що він, відповідно до п. 35.1 ст. 35 вказаного Закону, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подав МТСБУ заяву про страхове відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_1 як особою, яка звільнена від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України згідно п. 13.1 статті 13 Закону № 1961-IV. У даному випадку позивач заявив вимоги про відшкодування шкоди лише до ОСОБА_1 , як до особи винної в ДТП, не заявляючи їх до страховика (МТСБУ). Незважаючи на це, вказані деліктні правовідносини поєднані з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що регулюються Законом № 1961-IV, який передбачає покладення відповідальності за заподіяну шкоду в межах регламентної виплати замість винної, але звільненої законом від обов`язкового страхування відповідальності особи ,на МТСБУ. Отже, відшкодування шкоди відповідачем ОСОБА_1 можливе лише за умови, що згідно з Законом № 1961-IV (ст. 37) у страховика (МТСБУ) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чого по справі не вбачається чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Враховуючи вищевказані правові висновки Верховного Суду, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у деліктних правовідносинах між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на останнього, як на особу, що безпосередньо заподіяла шкоду, проте звільнена державою від обов`язкового страхування відповідальності перед третіми особами, але відповідальним за яку згідно Закону № 1961-IV в межах регламентної виплати є МТСБУ, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Таким чином, за заподіяну в ДТП ОСОБА_1 шкоду відповідальною особою і одночасно належним відповідачем у справі в межах суми регламентної виплати являється МТСБУ, а не відповідач, який законом звільнений від обов`язкового страхування своєї цивільної відповідальності як учасник бойових дій, а тому відсутні підстави для задоволення позову до відповідача. За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо стягнення коштів з неналежного відповідача є підставними, а інші доводи скарги щодо оцінки вартості здійсненого ремонту, правового значення не мають . Оскільки суд невірно оцінив докази і встановив обставини справи, допустив невідповідність висновків суду їм, неправильно застосував норми матеріального і порушив норми процесуального права, не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову до відповідача ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За змістом частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ОСОБА_1 є учасником бойових дій і, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, стягненню з позивача на користь держави підлягає сума судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1545,62 грн. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 21 грудня 2020 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення збитків відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1545,62 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський Судді: Т.О. Денишенко С.Г. Копаничук