Ухвала КАС ВС № 810/1234/15

УХВАЛА 10 березня 2021 року м. Київ справа № 810/1234/15 адміністративне провадження № К/9901/7103/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі № 810/1234/15 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (правонаступником якої є Головне управління ДПС у Київській області), в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 січня 2015 року №0000061702 та №0000031702, вимогу про сплату недоїмки від 06 січня 2015 року №Ф-0000071702, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 06 січня 2015 року №0000081702. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 06 січня 2015 року №0000061702 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість" на суму 141157,91 грн., з яких: 112926,33 грн. - за основним платежем; 28231,58 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом); визнано протиправною та скасовано вимогу Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 06 січня 2015 року № Ф-0000071702 в частині вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 58456,12 грн.; визнано протиправним та скасовано рішення Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 06 січня 2015 року №0000081702, згідно з яким до позивача засновано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 29228,06 грн.; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено; стягнуто з позивача до Державного бюджету України недоплату зі сплати судового збору у сумі 1003 (одна тисяча три) гривень 57 коп. Постановою Верховного Суду від 21 травня 2019 року касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 06 січня 2015 року №0000031702, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року залишено без змін. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 06 січня 2015 року №0000031702 в частині нарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб у сумі 12363,34 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3090,85 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанції, 01 березня 2021 року від скаржника надійшла касаційна скарга. Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог ст. 330 КАС України судом встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження, відповідач посилається на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України та зазначає, що оскаржувані рішення прийняті без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 02 липня 2020 року у справі № 560/389/19, від 21 грудня 2020 року у справі № 320/1427/19, від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7760/15, від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15, постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 808/2549/17, від 31 липня 2019 року у справі № 826/11020/15, від 11 липня 2019 року у справі № П/811/1827/15, від 26 червня 2018 року у справі № 826/24815/15. Так, заявником, у касаційній скарзі, зроблено вказівку на постанови Верховного Суду з цитуванням окремих витягів з їх тексту без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами попередніх інстанцій рішень з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України. Наведені скаржником витяги з постанов Верховного Суду стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів та не містять будь-якого правового висновку стосовно конкретної норми права, яка на думку скаржника застосована неправильно. А тому, посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України. Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Крім того, Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на цій підставі недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. На обґрунтування зазначеної підстави скаржник виклав обставини справи, норми Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України. Також, у тексті поданої касаційної скарги скаржник посилається на п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Суд звертає увагу скаржника на те, що п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України є відсильною нормою, то обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний підпункт та частину ст. 353 КАС України В обґрунтування доводів, скаржник, фактично, посилається на те, що суди не надали належної оцінки доводам контролюючого органу, що не є тотожним тому порушенню, на яке посилається скаржник, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень. Однак, Суд звертає увагу на те, що якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Касаційна скарга містить фактичний виклад обставин та незгоду заявника із оскаржуваними судовими рішеннями. З огляду на викладене, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у даній справі. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені ч. 4 ст. 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин касаційну скаргу слід повернути скаржнику, що не перешкоджає йому реалізувати своє право звернутися із касаційною скаргою повторно. Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника. Керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі № 810/1234/15 - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Суддя М. М. Яковенко