Постанова 4855 № 810/1234/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1234/15 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року (прийняте в порядку письмового провадження, суддя Дудін С.О.) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (правонаступником якої є Головне управління Державної податкової служби у Київській області), в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.01.2015 №0000061702 та №0000031702, вимогу про сплату недоїмки від 06.01.2015 №Ф-0000071702, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 06.01.2015 №0000081702. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 (залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015) адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 06.01.2015 №0000061702 в частині збільшення ОСОБА_1 грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість" на суму 141157,91 грн., з яких: 112926,33 грн. - за основним платежем; 28231,58 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом); визнано протиправною та скасовано вимогу Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 06.01.2015 № Ф-0000071702 в частині вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 58456,12 грн.; визнано протиправним та скасовано рішення Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 06.01.2015 №0000081702, згідно з яким до ОСОБА_1 засновано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 29228,06 грн.; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 до Державного бюджету України недоплату зі сплати судового збору у сумі 1003 (одна тисяча три) гривень 57 коп. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 постановлено у постанові Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 в адміністративній справі № 810/1234/15 внести такі виправлення: 1) абзац другий резолютивної частини викласти у такій редакції: "Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 06.01.2015 № 0000061702 в частині збільшення ОСОБА_1 грошового зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість" на суму 32154,29 грн., з яких: 25723,43 грн. - за основним платежем; 6430,86 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом)". 2) абзац шостий резолютивної частини викласти у такій редакції: "Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України (отримувач коштів - Київський окружний адміністративний суд; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37955989 ; банк отримувача - ГУ ДКСУ у Київській обл. м. Київ; код банку отримувача (МФО) - 821018; рахунок отримувача - 31213206784001; код класифікації доходів бюджету - 22030001, символ звітності "206") недоплату зі сплати судового збору у сумі 2479 (дві тисячі чотириста сімдесят дев`ять) гривень 61 коп." Постановою Верховного Суду від 21.05.2019 касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2015 №0000031702, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.05.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 залишено без змін. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 06.01.2015 №0000031702 в частині нарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб у сумі 12363,34 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3090,85 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині задоволення позовних вимог, Головне управління Державної податкової служби у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 в частині задоволення позовних вимог, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач вказує, що за період з 01.10.2011 по 31.12.2011, а також за 2012 рік позивач не подавав до податкового органу податкові декларації про одержані доходи, податок на доходи фізичних осіб не нараховував і до бюджету не сплачував, а перевіркою встановлено, що дохід позивача за період з 01.10.2011 по 31.12.2011 становив суму 12190,81 грн., а за 2012 рік - 40288,19 грн. і щодо вказаних доходів податковий орган визначив позивачу податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за ставкою 15 відсотків від суми доходу, що становить: 1828,62 грн. - щодо доходів, одержаних за період з 01.10.2011 по 31.12.2011; 6043,23 грн. - щодо доходів, одержаних за 2012 рік, а позивач факт одержання доходів у визначених податковим органом сумах, а також правомірність визначення податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.10.2011 по 31.12.201 І та за 2012 рік визнав. Апелянт вказує, що щодо доходів за 2013 рік позивач подав до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік (від 04.07.2014 № 1400003280), в якій задекларував дохід у сумі 782097,76 грн., а витрати у сумі 691518,06 грн. Таким чином, сума оподатковуваного доходу становила 74781,09 грн. За результатами перевірки зроблено висновок про заниження позивачем валового доходу (обсягу виручки від реалізації) на суму 3100,65 грн. Крім того, перевіркою встановлено, що при визначенні об`єкта оподаткування у 2013 році позивач відніс до валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей на суму 543478,17 грн. з урахуванням податку на додану вартість у сумі 90579,70 грн., які були придбані у період з травня 2013 по грудень 2013, тобто після перевищення визначеного пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України граничного розміру операцій, з яким пов`язується вимога щодо реєстрації в якості платника ПДВ і сплати цього податку до бюджету. Від позивача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) зареєстрований 25.05.2006 як фізична особа-підприємець, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У період з 24.11.2014 по 12.12.2014 посадовими особами Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області було проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, за результатами якої було складено Акт від 19.12.2014 № 4614/1703/ НОМЕР_1 (а.с.9-15, т.1). В Акті перевірки зазначено, що позивачем задекларовано валовий дохід (обсяг виручки) за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 у сумі 192392,40 грн., за період з 01.10.2011 по 31.12.013 у сумі 856878,85 грн. Перевіркою правильності визначення валового доходу (обсягу виручки), відображеного в декларації про доходи, з даними про суми валового доходу (обсягу виручки), встановленими в ході перевірки, виявлено розбіжності на загальну суму 308729,19 грн., у тому числі: 01.10.2011 - 31.12.2011 - 76703,00 грн., 2012 р. - 228925,54 грн., 2013 р.- 3100,65 грн. Позивач погодився із зазначеними розбіжності у сумах валового доходу, не спростовує висновки контролюючого органу в цій частині, у зв`язку з чим дані обставини не входять до предмета доказування у цій справі. Також в Акті перевірки зазначено про заниження ФОП ОСОБА_1 витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу (документально підтверджених), за період з 01.10.2011 по 31.12.2011 - на суму 64 512,19 грн., за 2012 рік - на 188 637,35 грн. Ці обставини позивач так само не заперечує, у зв`язку з чим вони також не входять до предмета доказування у цій справі. Водночас, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем витрат за 2013 рік на 90 579,70 грн. у зв`язку з віднесенням до їх складу у період з 01.05.2013 по 31.12.2013 суми податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 543478,17 грн. Так, контролюючий орган зазначає, що протягом 12 календарних місяців - з травня 2012 року по квітень 2013 року сума виручки ФОП ОСОБА_1 від здійснення роздрібної торгівлі склала 428 617,14 грн., а тому відповідно до п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України починаючи з травня 2013 року позивач був повинен зареєструватися платником ПДВ, однак цього не зробив, у зв`язку з чим відповідно до п.183.10 ст.183 ПК України для позивача настають правові наслідки, передбачені для платників ПДВ. Відповідач стверджує, що відповідно до підпункту 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України позивач, як платник податків, який повинен був зареєструватися платником ПДВ, не мав права включати до складу витрат суми ПДВ, сплаченого у вартості придбаних товарів, у розмірі 90 579,70 грн. На підставі цього контролюючим органом був зроблений висновок про заниження позивачем оподатковуваного доходу (чистого доходу) на суму 146 159,35 грн. (01.10.2011-31.12.2011 - 12 190,81 грн.; 2012 рік - 40 288,19 грн.; 2013 рік - 93 680,35 грн.) та заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 33 141,07 грн. (2011 рік - 1 828,62 грн.; 2012 рік - 6 043,23 грн.; 2013 рік - 25 269,22 грн.). На підставі Акта перевірки Васильківською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області було прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 06.01.2015 №0000031702, яким нараховано суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами, за результатами річного декларування у розмірі 41425,35 грн., з яких: 33141,07 грн. - податкове зобов`язання та 8285, 28 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.17, т.1). Не погоджуючись з правомірністю такого податкового повідомленням-рішення, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, безпідставно не взяв до уваги факт часткової сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб за охоплений перевіркою період, а тому сума податку, який підлягає донарахуванню позивачеві, складає 20777,73 грн. (33141,07 грн. - 12363,34 грн.). Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Згідно з положеннями пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Відповідно до пункту 177.1 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п.177.3 ст.177 ПК України). Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. Пунктом 167.1 статті 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2011) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються, зокрема, з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті. У свою чергу, відповідно до пункту 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п.138.8.1 п.138.1 ст.138 ПК України). Відповідно до абзаців першого та другого підпункту 139.1.6 пункту 139 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу. Для платників податку, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість, до складу витрат входять суми податків на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів, робіт, послуг, вартість яких належить до витрат такого платника податку. Згідно з пунктом 181.1 статті 183 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку. Колегія суддів звертає увагу, що у квітні 2013 року обсяг виручки позивача, одержаної від здійснення операцій з постачання товарів/послуг за останні 12 календарних місяців, склав 428617,14 грн. Таким чином, позивач перевищив визначений пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України граничний рівень (300000,00 грн.) і згідно з вимогами вказаної статті Податкового кодексу України з травня 2013 року був зобов`язаний зареєструватися як платник податку на додану вартість в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання). Даний факт відображений в Акті перевірки та не заперечується позивачем. Пунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України встановлено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.05.2013 по 31.12.2013 неправомірно включив до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, податок на додану варітьсь у сумі 90579,70 грн., сплачений у складі вартості товарно-матеріальних цінностей. Правомірність такого висновку підтвердив і Верховний Суд у постанові від 21.05.2019 у даній справі (абзац другий сторінки 6 постанови). Натомість, у вказаній постанові Верховний Суд зауважив, що суди не надали будь-якої правової оцінки тому, що сума основного платежу (та, відповідно, штрафних (фінансових) санкцій) згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення була визначена Інспекцією внаслідок заниження ФОП ОСОБА_1 оподатковуваного доходу не лише за 2013 рік, а й за 2011 та 2012 роки. При цьому, будь-якого опису суті таких порушень за 2011 та 2012 роки акт перевірки та матеріали справи не містять. Крім цього, суди не надали будь-якої правової оцінки тому, що ФОП ОСОБА_1 у 2013 року самостійно задекларував оподатковуваний дохід, що знайшло своє відображення у пункті 3.1.3 акта перевірки, та самостійно сплатив з нього податок на доходи фізичних осіб, на підтвердження чого додав до позовної заяви копію квитанції № 14 від 04.07.2014 на суму 11387,16 грн. Також, матеріали справи містять виписку банку від 20.04.2012 року, яка підтверджує сплату ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб за 1 квартал 2012 року у сумі 976,18 грн. З урахуванням наведених висновків суду касаційної інстанції, колегія суддів зазначає таке. Як було вказано вище, під час проведення перевірки контролюючим органом встановлені факти заниження позивачем суми валового доходу (обсягу виручки) на загальну суму 308729,19 грн., а саме: - за період з 01.10.2011 по 31.12.2011 - на суму 76703,00 грн.; - за 2012 рік - на суму 228925,54 грн.; - за 2013 рік - на суму 3100,65 грн. (з урахуванням задекларованих показників доходу сума виручки складає 859979,50 грн.) Також, відповідачем виявлені факти заниження ФОП ОСОБА_1 витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу (документально підтверджених), за період з 01.10.2011 по 31.12.2011 - на суму 64 512,19 грн., за 2012 рік - на 188 637,35 грн. Позивач не заперечує правомірність висновків відповідача у цій частині, тобто визнає ці обставини, у зв`язку з чим вони не підлягають доказуванню. Так, згідно з частиною першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Фактично спір у цій справі зводиться до оцінки правомірності включення позивачем до складу витрат 2013 року суми податку на додану вартість у розмірі 90579,70 грн., сплаченого ним у складі вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей. Як було вказано вище, неправомірність такого включення підтверджується матеріалами справи та встановлена Верховним Судом у постанові у даній справі, а тому задекларований позивачем у річній звітності показник витрат у сумі 782097,76 грн. підлягає зменшенню на 90579,70 грн. та складає 691518,06 грн. Враховуючи встановлені числові показники та перевіряючи правильність розрахунків контролюючого органу, наведених ним в акті перевірки, суд апеляційної інстанції зазначає, що суми оподатковуваного доходу позивача є такими: - за період з 01.10.2011 по 31.12.2011 - 12190,81 грн. (76703,00 грн. - 64512,19 грн.); - за 2012 рік - 40288,19 грн. (228925,54 грн. - 188637,35 грн.); - за 2013 рік - 168461,44 грн. (859979,50 грн. - 691518,06 грн.). Приймаючи до уваги те, що ставка оподаткування податком на доходи фізичних осіб дорівнює 15%, суми грошового зобов`язання позивача з ПДФО є такими: - за період з 01.10.2011 по 31.12.2011 - 1828,62 грн. (12190,81 грн. х 15%); - за 2012 рік - 6043,23 грн. (40288,19 грн. х 15%); - за 2013 рік - 25269,22 грн. (168461,44 грн. х 15%). Загальна сума податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті позивачем до бюджету за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, становить 33141,07 грн. Таким чином, наведені контролюючим органом в Акті перевірки розрахунки податку є правильними. Натомість, з матеріалів справи вбачається, що позивачем 20.04.2012 було здійснено сплату податку на доходи фізичних осіб за І квартал 2012 року на суму 976,18 грн., що підтверджується випискою по рахунку за 20.04.2012 (а.с.22, т.1). Крім того, 04.07.2014, тобто ще до проведення податкової перевірки, позивач здійснив сплату податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік у сумі 11387,16 грн., що підтверджується квитанцією №14 від 04.07.2014. З вказаного документу вбачається, що призначення платежу: «*;101;2722913818; податок на доходи фізичних осіб» (а.с.26, т.1). Таким чином, загальна сума сплаченого позивачем податку на доходи фізичних осіб складає 12363,34 грн. (976,18 грн. + 11387,16 грн.) Колегія суддів звертає увагу на те, що в Акті перевірки відсутня інформація про здійснення позивачем сплати податку на доходи фізичних осіб у вказаному розмірі. При цьому, апелянтом не надано жодних доказів та пояснень, які б спростовували факт сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб у сумі 12363, 34 грн. Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, безпідставно не взяв до уваги факт часткової сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб за охоплений перевіркою період, а тому сума податку, який підлягає донарахуванню позивачеві, складає 20777,73 грн. (33141,07 грн. - 12363,34 грн.). Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що контролюючий орган протиправно нарахував позивачу на підставі спірного податкового повідомлення-рішення податок на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 12363,34 грн. Відповідно до пункту123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Отже, сума штрафних санкцій, які має сплатити позивач за донарахування контролюючим органом податкового зобов`язання, складає 5194,43 грн. (20777,73 грн. х 25%), а тому відповідач протиправно нарахував позивачу на підставі спірного податкового повідомлення-рішення штрафні (фінансові) санкції у сумі 3090,85 грн. (8285,28 грн. - 5194,43 грн.). Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідачем (апелянтом) під час розгляду справи не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності нарахування позивачу на підставі спірного податкового повідомлення-рішення податку на доходи фізичних осіб у сумі 12363, 34 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3090,85 грн., у той час як матеріали справи спростовують правомірність відповідних нарахувань. Враховуючи вказане, суд колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 06.01.2015 №0000031702 в частині нарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб у сумі 12363,34 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3090,85 грн. Таким чином, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б бути підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в цій частині рішення суду не переглядається судом апеляційної інстанції. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді А.Б. Парінов О. О. Беспалов