Постанова 4852 № 280/1672/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 березня 2021 року м. Дніпросправа № 280/1672/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., за участю секретаря судового засідання: Волкової К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року (суддя Сіпака А.В., повне судове рішення складено 17.11.2020) у справі №280/1672/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу,- в с т а н о в и В : Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Запорізькій області №819 від 19.11.2019 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Підставами позову визначено те, що наказ про проведення перевірки прийнято до закінчення 15 денного терміну для надання відповіді на обов`язковий запит контролюючого органу, що передбачено пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України. Крім цього, за позицією позивача, запит контролюючого органу «Про надання інформації (пояснень) та їх документального підтвердження» складений з порушенням законодавства, а отже був таким, що не підлягав виконанню. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року позов задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду справи відповідачем не надано доказів дотримання строків призначення перевірки, у випадку не надання платником податків відповіді на обов`язків запит контролюючого органу. З цього приводу суд першої інстанції зазначив те, що датою вручення запиту контролюючого органу у спірному випадку слід вважати 02.11.2019р. (дата відмітки поштового органу про неможливість вручення відправлення), а отже саме з цієї дати платник мав 15 робочих днів для надання відповіді. Таким чином, як зазначив суд першої інстанції, призначення відповідачем перевірки 19.11.2019р. є порушення вимог пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, в частині визначених строків для надання платником відповіді на обов`язків запит контролюючого органу. Крім цього, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що і сам запит контролюючого органу не відповідав вимогам законодавства. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує, що у спірних відносинах податковим органом правомірно реалізовано його повноваження на проведення перевірки, а підстави для такої перевірки прямо передбачені пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України. Відносно висновків суду першої інстанції щодо порушення вимог пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, в частині визначених строків для надання платником відповіді на обов`язків запит контролюючого органу, скаржник вказує на те, що зробивши такі висновки суд першої інстанції не врахував того, що у спірному випадку запит взагалі не був вручений платнику, що прямо зазначено у поштовому відправленню, а тому є незрозумілим, яким чином платник взагалі міг знати про свій обов`язок протягом 15 робочих днів надати відповідь на такий запит. Не погоджується скаржник і з висновком суду щодо невідповідності запиту вимогам законодавства. З цього приводу скаржник посилається на те, що такий запит як за змістом так і за реквізитами повністю відповідав вимогам ст..73 ПК України. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) був зареєстрований, як суб`єкт підприємницької діяльності, фізична особа-підприємець 15.06.1998 року. 27.01.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис №21010060007004128 про припинення фізичної особи-підприємця. ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі пп.20.1.4, 20.1.6 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України прийнято Наказ від 19.11.2019 №819 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з питання дотримання вимог Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995р. №481/95-ВР зі змінами та доповненнями в частині зберігання тютюнових виробів імпортного виробництва без марок акцизного податку України встановленого зразка, а також вітчизняного виробництва в місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, тривалістю 3 робочі дні, починаючи з 18 грудня 2019 року. На підставі Наказу від 19.11.2019 №819 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 , за результатами якої складено Акт від 24.12.2019 року №145/08-01-32-01/ НОМЕР_1 . На підставі акту від 24.12.2019 року №145/08-01-32-01/ НОМЕР_1 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 22.01.2020 №0000393201, від 22.01.2020 №0000383201, від 22.01.2020 №0000403201, якими до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції. Не погоджуючись із наказом контролюючого органу №819 від 19.11.2019 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, позивач звернувся до суду з позовом. За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке. Встановлені обставини справи, зокрема, свідчать про те, що за наслідками проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, які оскаржуються позивачем в окремому судовому провадженні. Вказані обставини не заперечуються сторонами. Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.» У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію. Отже, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після проведення перевірки та прийняття рішень не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки. Оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судому складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року (справа №826/17123/18). Отже, наявність порушення при призначенні перевірки може бути покладено в підстави позову про скасування податкового повідомлення-рішення, якщо таке було прийнято за результатами перевірки, а безпосереднє визнання протиправним наказу відповідача не є таким, що захищає або відновлює права позивача. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у суду першої інстанції не існувало підстав для задоволення позову шляхом скасування наказу про призначення перевірки. З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволення позову. На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у справі №280/1672/20 скасувати та прийняти нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України. Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 09.03.2021р. Повне судове рішення складено 10.03.2021р. Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк