Постанова 4822 № 727/8645/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 березня 2021 року м. Чернівці справа № 727/8645/20 провадження №22-ц/822/290/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Височанської Н. К. суддів: Лисака І.Н.., Литвинюк І.М. секретар Тодоряк Г.Д. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Слободян Г.М., В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява обґрунтована тим, що 23 листопада 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого останньому було встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок. Зазначало, що відповідач підписуючи анкету-заяву підтвердив свою згоду на те, що вона разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. 23 листопада 2010 року відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». В цій же довідці відповідач власним підписом підтвердив, що «з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладом розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений». На підставі цього, банком було відкрито кредитний рахунок з початковим кредитним лімітом, який в подальшому збільшився до 5000 грн. Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п.2.1.2.3, 2.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою Банку. Вказувало, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами та умовах договору та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідно до п.2.1.1.2.12, в редакції Умов та Правил, що почали діяти з 01 березня 2019 року, сторони дійшли згоди, що починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% для картки «Універсальна»; 84 % для картки «Універсальна ґолд». У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 умов кредитного договору, станом на 21 вересня 2020 року відповідач має перед банком заборгованість в сумі 26 381,80 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 11 837,75 грн., 4254,24 грн. - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 10 289,81 грн. - нарахована пеня. Посилаючись на вказані обставин, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також судові витрати в розмірі 2102 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18 листопада 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 11 837,75 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 943,16 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, тому слід стягнути з позичальника вказані кошти в судовому порядку. Відмовляючи у стягненні з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за відсотками та пенею, суд першої інстанції зазначив, що заява ОСОБА_1 не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді сплати відсотків та неустойки. Суд вважав недоведеним, що саме наданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів розумів позичальник та ознайомилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також, що вони містили умови щодо сплати процентів та пені. При цьому суд першої інстанції вказав, що надані банком Правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки не містять підпису ОСОБА_1 , а також, що сторони обумовили у письмовій формі ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів та пені. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників На дане рішення АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі. В решті рішення залишити без змін. Посилається на те, що відповідач разом з анкетою-заявою особисто підписав довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій зазначено базову відсоткову ставку, розмір щомісячних платежів та строк їх внесення, порядок нарахування пені, розмір штрафів, комісії тощо. Тобто, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору, а тому суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків та пені. При цьому, відповідач активно користувався кредитними коштами та частково сплачував заборгованість, а тому погодився з такими умовами кредитування. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Позиція апеляційного суду Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно роз`яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов`язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18 листопада 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь «ПРИВАТБАНК» заборгованості за тілом кредиту не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в оскаржуваній частині скасуванню з наступних підстав. Фактичні обставини справи встановлені судом 23 листопада 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с.17). Банком також надано до позовної заяви Довідку про умови кредитування з використанням картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем 23 листопада 2010 року (а.с.18). У вказаній довідці зазначено, базову процентну ставку, розмір пені, штрафів, щомісячного платежу тощо. Відповідно до укладеного договору банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредитні картки № НОМЕР_1 з терміном дії до останнього дня жовтня 2014 року, № НОМЕР_2 з терміном дії до останнього дня липня 2016 року, № НОМЕР_3 з терміном дії до останнього дня березня 2019 року (а.с.16). Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на ім`я ОСОБА_1 , 21 червня 2016 року йому було збільшено кредитний ліміт до 5000 грн. (а.с.15). Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 21 вересня 2020 року відповідач має перед банком заборгованість в сумі 26 381,80 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 11 837,75 грн., 4254,24 грн. - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит. згідно ст.625 ЦК України; 10 289,81 грн. - нарахована пеня. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України, а також пеню. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором , посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємну частину спірного договору, а також довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду». Зазначена довідка підписана відповідачем (а.с.18). Указана довідка визначає, зокрема, ставки процентів за користування кредитом (3% річних), пені, а також штрафів. Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків. За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд першої інстанції вказуючи на те, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, дійшов висновку про недоведеність вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення пені, які передбачені цими Умовами. Однак такий висновок суду є помилковим, оскільки надана банком довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем, містить розміри пені. Суд першої інстанції усупереч положенням статті 89 ЦПК України жодним чином не мотивував відхилення зазначеної довідки, як доказу обґрунтованості позовних вимог, не звернув належної уваги на доводи позивача про те, що умови про стягнення пені погоджені сторонами, що не спростовано відповідачем, та дійшов помилкового висновку про недоведеність АТ КБ «ПриватБанк» позовних вимог в цій частині. Отже, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц (провадження № 61-47353св18) та від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц (провадження № 61-21994св19), а тому судове рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення в частині стягнення пені. Перевіряючи правильність нарахування банком пені, апеляційний суд виходить із розміру пені, яка узгоджена з відповідачем та зазначена у довідці про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду» (Пеня=Пеня1+Пеня2, де: пеня1=базова процентна ставка за договором/30 нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня2= 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. і більше), підписаній особисто відповідачем. За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за пенею у розмірі 10 289,81 грн. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування положень частини другої статті 625 ЦК України та стягнення процентів від простроченої суми у розмірі 4254,24 грн. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Пред`являючи вимогу про стягнення 4254,24 грн. заборгованості за процентами, нарахованим на прострочений кредит згідно статті 625 ЦК України, позивач порядок їх нарахування (починаючи із 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта) та розмір (86,4 % для картки «Універсальна», 84 % для картки «Універсальна голд») обґрунтував посиланням на положення пункту 2.1.1.2.12 Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Проте зазначені Умови та Правила не є частиною договору, укладеного між сторонами, про що зазначено у цій постанові вище. З урахуванням викладеного, відсутні докази, що укладеним між сторонами договором було встановлено інший розмір процентів за ч.2 ст.625 ЦК України, які можуть бути стягнуті на користь банку. Крім того, з огляду на відсутність в анкеті-заяві строку кредитування (строку повернення кредиту) та ненадання суду доказів пред`явлення Банком в порядку статті 530 ЦК України відповідної вимоги щодо виконання позичальником обов`язку із повернення кредиту до подання цього позову, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України у вигляді трьох процентів річних від простроченої суми за визначений банком у позові період. Оскільки банком не доведено правомірність нарахування відсотків за ч.2 ст.625 ЦК України в розмірі, судом першої інстанції правомірно у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення в частині вирішення позову про стягнення пені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цієї вимоги. В решті рішення залишити без змін. Щодо розподілу судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Ураховуючи наведене, судові витрати сплачені сторонами у цій справі підлягають перерозподілу. Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при поданні позову, апеляційної скарги у розмірі 5255 грн. підлягає стягненню пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 4407,37 грн (розмір заявлених вимог - 26 381,80 грн (100 %), розмір вимог, що підлягають задоволенню - 22 127,56 грн (83,87 %) (5255х 83,87 %) = 4407,37). При цьому, судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір відповідно до розміру задоволених позовних вимог (943,16 грн), а оскільки в цій частині судові рішення не переглядаються, то загальний розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача становить 3464,21 грн (4407,37 - 943,16). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18 листопада 2020 року частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за пенею скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в цій частині задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за пенею у розмірі 10 289 (десять тисяч двісті вісімдесят дев`ять) гривень 81 копійку. В іншій частині, що оскаржується, заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 18 листопада 2020 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 3464,21 грн (три тисячі чотириста шістедясят чотири) гривні 21 копійку. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Н.К. Височанська Судді: І.Н. Лисак І.М. Литвинюк