Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/5344/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/5344/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Мельника В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 року в адміністративній справі №160/5344/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Омега до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, - ВСТАНОВИВ: 18.03.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Омега до Дніпропетровської митниці ДФС, в якій просить: - визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Дніпропетровської митниці ДФС №№ UA110150/2019/200251/1 від 06.12.2019 року; UA110150/2019/200250/1 від 06.12.2019 року; UA110150/2019/200248/1 від 06.12.2019 року; UA110130/2019/200253/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200254/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200255/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200268/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200265/1 від 19.12.2019 року; UA110130/2019/200264/1 від 19.12.2019 року; UA110130/2019/200270/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200269/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200273/1 від 26.12.2019 року. В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ Омега з метою митного оформлення товарів подало до Дніпропетровської митниці ДФС електронні митні декларації та документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів. Під час декларування товарів за вказаними електронними митними деклараціями позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема, контракт, рахунки-фактури (інвойси), пакувальні листи, коносаменти та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій. Вказує, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене позивач вважає, що спірні рішення коригування митної вартості товару є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №№ UA110150/2019/200251/1 від 06.12.2019 року; UA110150/2019/200250/1 від 06.12.2019 року; UA110150/2019/200248/1 від 06.12.2019 року; UA110130/2019/200253/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200254/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200255/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200268/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200265/1 від 19.12.2019 року; UA110130/2019/200264/1 від 19.12.2019 року; UA110130/2019/200270/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200269/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200273/1 від 26.12.2019 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства Українисправа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Омега (м. Дніпро) та компанією Biberciler Ic Dis Gida Maddeleri Pazarlama Ticaret Limited Sirketi, (Турція) укладено контракт № F/148 від 15.05.2019 року на поставку товару: свіжі фрукти і овочі, згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в наступних специфікаціях до цього контракту. Згідно з п.п.3.1 контракту, оплата кожної партії товару здійснюється в далар. США в формі банківського переказу на рахунок продавця в натспуного порядку, якщо інше не зазначено в рахунку (інвойсі): покупець оплачує 100% суми зазначеної в інвойсі як передплату. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Строки поставки і відвантаження кожної партії товару узгоджуються сторонами у специфікаціях або додатках до контракту; на умовах FCA Мерсін, Турція та/або DAP Київ, Україна, та/або DAP Дніпро, Україна, якщо інше не обумовлено в специфікації і/або інвойсі (п.п. 4.1, 4.2 контракту). З метою митного оформлення товарів ТОВ Омега до Дніпропетровської митниці ДФС України подано електронні митні декларації: - № UA110150/2019/250207 від 06.12.2019 р. на товар «цитрусові, мандарини свіжі сорту сатсума, врожаю 2019 року, вагою 20500 кг, вартістю 13940,00 доларів США (0,68 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 12/1 від 27.11.2019 р., - № UA110150/2019/250176 від 06.12.2019 р. на товар «цитрусові, мандарини свіжі сорту сатсума, врожаю 2019 року, вагою 20500 кг, вартістю 13940,00 доларів США (0,68 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 13 від 28.11.2019 р., - № UA110150/2019/250146 від 06.12.2019 р. на товар «цитрусові, мандарини свіжі сорту сатсума, врожаю 2019 року, вагою 20500 кг, вартістю 13940,00 доларів США (0,68 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 14 від 28.11.2019 р., - № UA110130/2019/250522 від 09.12.2019 р. на товар «цитрусові, мандарини свіжі сорту сатсума, врожаю 2019 року, вагою 20500 кг, вартістю 14350,00 доларів США (0,70 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 15 від 02.12.2019 р., - № UA110130/2019/250523 від 09.12.2019 р. на товар «цитрусові, мандарини свіжі сорту сатсума, врожаю 2019 року, вагою 20500 кг, вартістю 14350,00 доларів США (0,70 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 16 від 02.12.2019 р., - № UA110130/2019/250528 від 09.12.2019 р. на товар «цитрусові, мандарини свіжі сорту сатсума, врожаю 2019 року, вагою 20500 кг, вартістю 14350,00 доларів США (0,70 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 17 від 02.12.2019 р., - № UA110130/2019/252587 від 23.12.2019 р. на товар «цитрусові, мандарини свіжі сорту сатсума, врожаю 2019 року, вагою 20500 кг, вартістю 14965,00 доларів США (0,73 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 21 від 12.12.2019 р., - № UA110130/2019/252032 від 19.12.2019 р. на товар «цитрусові, мандарини свіжі сорту сатсума, врожаю 2019 року, вагою 20500 кг, вартістю 14965,00 доларів США (0,73 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 22 від 12.12.2019 р., - № UA110130/2019/252022 від 19.12.2019 р. на товар «цитрусові, мандарини свіжі сорту сатсума, врожаю 2019 року, вагою 20500 кг, вартістю 14965,00 доларів США (0,70 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 23 від 12.12.2019 р., - № UA110130/2019/252591 від 23.12.2019 р. на товар «цитрусові, свіжі лимону сорту Meyer, врожаю 2019 року, вагою 20400 кг, вартістю 15708,00 доларів США (0,77 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 24 від 16.12.2019 р., - № UA110130/2019/252632 від 24.12.2019 р., на товар «цитрусові, апельсини солодкі свіжі, врожаю 2019 року, вагою 20400 кг, вартістю 14280,00 доларів США (0,70 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 28 від 16.12.2019 р., - № UA110130/2019/252924 від 26.12.2019 р. на товар «цитрусові, апельсини солодці свіжі, врожаю 2019 року, вагою 20400 кг, вартістю 14280,00 доларів США (0,70 доларів США/кг), згідно товаросупровідних документів: специфікації № 29 від 18.12.2019 р. На підтвердження митної вартості товару ТОВ Омега надано до митного органу: зовнішньоекономічний контракт № F/148 від 15.05.2019 року, специфікації на кожну партію товару, рахунки - фактури (інвойси), пакувальні листи, фітосанітрані сертифікати, міжнародні санітарні сертифікати. Митна вартість товару підприємством визначена за основним методом - за ціною договору. Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товару виявлені розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару повідомленням, зокрема: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У відповідь на повідомлення митного органу ТОВ Омега повідомлено про безпідставність вимог про надання додаткових документів та неможливість надання додаткових документів. Дніпропетровською митницею ДФС прийняті рішення про коригування митної вартості: UA110150/2019/200251/1 від 06.12.2019 року; UA110150/2019/200250/1 від 06.12.2019 року; UA110150/2019/200248/1 від 06.12.2019 року; UA110130/2019/200253/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200254/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200255/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200268/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200265/1 від 19.12.2019 року; UA110130/2019/200264/1 від 19.12.2019 року; UA110130/2019/200270/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200269/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200273/1 від 26.12.2019 року, якими до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод. Обставини прийняття вказаних рішень є ідентичними, а саме: відповідно до пункту 1.2 контракту від 15.05.2019 року №F/148 товар постачається у відповідності та на умовах, вказаних у специфікації або додатку. У наданих до митного оформлення комерційних рахунках відсутні посилання на специфікацію, згідно якої сформована оцінювана партія товару. Згідно умов специфікації та інвойсу: 100% оплата згідно інвойсу протягом 14 днів з дня вивантаження товару на склад покупця, проте банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару не надано. У експортних деклараціях зазначена рахунок-фактура з відповідним кодом документу, який не надано до митного оформлення. Враховуючи вид доставки вантажу, документального підтвердження морського ланцюгу транспортування не надано. Згідно відомостей митної декларації країни відправлення вартість партії товару відрізняється від статистичної вартості товару на кордоні Туреччини. Поставка оцінюваного товару здійснюється на умовах DAP м.Дніпро (Україна). За умов поставки товарів DAP продавець передає товар перевізнику чи іншій особі, в узгодженому місці (Дніпро), та, що продавець повинен укласти договір про перевезення та понести витрати на перевезення, необхідні для доставки товару в узгодженому місці призначення. Враховуючи відомості митної декларації країни відправлення, витрати на транспортування від кордону Туреччини до Дніпра склали 1/3 вартості всієї партії товару. Враховуючи зазначене наявні сумніви у економічній доцільності імпорту зазначеної партії товарів або існування інших домовленостей між сторонами контракту, які не заявлені до митного оформлення. За наслідком прийняття рішень про коригування митної вартості товарів відповідачем відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій шляхом оформлення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. З метою випуску товарів у вільний обіг позивачем було подано до Дніпропетровської митниці ДФС нові ВМД, відповідно, у яких вказано митну вартість товару на рівні, визначеному митним органом з відповідною сплатою до бюджету митних платежів. З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд зазначає таке. За правилами ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, міститься в частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Відповідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких міститься у вказаній нормі. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. За правилами ч.6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Аналіз наведених норм свідчить, що право митного органу на витребування додаткових документів виникає тільки за наявності певних підстав для обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару, а саме: якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому у митного органу наявні повноваження щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числових значень, які стосуються складових митної вартості товару і які значаться у документах, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України підтверджують цю митну вартість. Тобто такі розбіжності (ознаки підробки, недостатність відомостей, невідповідність) повинні бути наявними саме у тих документах, що підтверджують митну вартість товарів. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Таким чином, наведені правові норми в їх сукупності свідчать, що для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за визначеним декларантом методом, у спірному випадку за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, наведені у статті 57 МК України. Згідно даної статті такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до ст.64 Митного кодексу України резервний метод визначення митної вартості товарів полягає в наступному. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. При цьому, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, зокрема, ч.6 ст.54 МК України, яка, як зазначено вище, визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а відомості, які містяться в ЄАІС ДМСУ, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. За визначенням, наведеним у статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За приписами ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.58 глави 9 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У відповідності до частини 4 вказаної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. В свою чергу, за визначенням, наведеним у ч.5 ст.58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно ч.ч.6, 8, 9 ст.58 МК України платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Відповідно до ч. 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. З наведених норм випливає, що митною вартістю товарів являється по суті загальна сума всіх платежів, здійснених покупцем товарів, що імпортуються, продавцю таких товарів за контрактом. Відповідно до ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (ч.ч.2, 3 ст.58 МК України). Отже орган доходів і зборів наділений законодавцем повноваженнями щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вказаній нормі. Судом встановлено, що в спірному випадку декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару подані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. При цьому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення давали змогу відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору. Виходячи з фактичних обставин, апеляційний суд встановив, що позивачем при декларуванні митної вартості товару за зовнішньоекономічним контрактом №F/148 від 15.05.2019 року зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, до декларацій внесено недостовірні або неточні відомості, надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, що є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, обраного позивачем, і розцінено митницею як заниження позивачем митної вартості. Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що доводи, зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, зауваження, що викладені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості товарів, є помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару. Отже, є вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом є протиправними та підлягають скасуванню. Надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо необґрунтованості розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. В підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги №3 від 30.03.2020 року укладений між ТОВ Омега (клієнт) та адвокатським об`єднанням АЛМ, згідно умов якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання здійснити оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці ДМС, а саме: UA110150/2019/200251/1 від 06.12.2019 року; UA110150/2019/200250/1 від 06.12.2019 року; UA110150/2019/200248/1 від 06.12.2019 року; UA110130/2019/200253/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200254/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200255/1 від 10.12.2019 року; UA110130/2019/200268/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200265/1 від 19.12.2019 року; UA110130/2019/200264/1 від 19.12.2019 року; UA110130/2019/200270/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200269/1 від 24.12.2019 року; UA110130/2019/200273/1 від 26.12.2019 року. Також надано додаткову угоду №1 від 30.03.2020 року згідно якої вартість послуг становить 15 000 грн., та платіжне доручення №302632541 від 01.06.2020 року. Враховуючи вищенаведене колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність присудити на користь позивача судові витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 15 000 грн., оскільки саме така сума витрат на правничу допомогу є співмірною із складністю розгляду справи, витраченому адвокатом часу, об`ємом наданих послуг. Враховуючи, що в даному випадку судом першої інстанції було правильно вирішено спір по суті позовних вимог, суд апеляційної інстанції не має законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, як на те вказує відповідач в своїй апеляційній скарзі. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим із дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для зміни або скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Дніпровської митниці Держмитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 року в адміністративній справі №160/5344/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий - суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Мельник