Постанова 4857 № 140/12273/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/12273/23 пров. № А/857/15638/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Запотічного І.І., Кузьмича С.М. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі №140/12273/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції Дмитрук В.В., час ухвалення - за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту 27 липня 2023),- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю « 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» (далі ТзОВ « 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП») звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 15.05.2023 №UA205050/2023/000220/2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларантом позивача для митного оформлення товару транспортного засобу, подано митну декларацію (МД) №23UA205050034792U2 від 15.05.2023, в якій вартість ввезеного товару визначено за основним методом (за ціною договору/контракту). Незважаючи на подання повного переліку документів для підтвердження заявленої митної вартості, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості від 15.05.2023 № UA205050/2023/000220/2. Позивач вважає вказане рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на запит митного органу ТзОВ « 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» направлено перелік документів визначених в частині другій статті 53 Митного Кодексу України. Ціна товару підтверджена контрактом, інвойсом, експортною декларацією, платіжним дорученням, платіжними документами, калькуляцією транспортних витрат. При цьому, надані ТзОВ « 777 Трейдінг груп» документи, які підтверджують складові митної вартості товару, під сумнів митним органом не ставились. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 15.05.2023 №UA205050/2023/000220/2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю « 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» судовий збір у розмірі 2 684 гривень 00 копійок. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: у сертифікаті про походження вказано два експортера, що не відповідає контракту; у інвойсі №10230331 від 10.05.2023 відсутні умови оплати, як передбачено контрактом; у платіжному дорученні №7 від 10.05.2023 відсутній підпис уповноваженої особи банку, печатка, підпис платника; калькуляція транспортних витрат виписана 01.05.2023 на автобус, витрати на транспортування якого повинна підтверджувати дана довідка, був придбаний 10.05.2023 відповідно інвойсу №10230331 від 10.05.2023. Також зазначає, що по поданій декларантом МД відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСУР, які передбачали необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару. Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011. Таким чином, за зазначеною МД відбулось спрацювання профілю ризику: 105-2 - «Контроль правильності визначення митної вартості». «Наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. Необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості. Проаналізувати зазначене рішення на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару». Вказане призвело до обґрунтованих сумнівів митниці в частині підтвердження складових митної вартості товару. Адже у відповідності до п.5 ст. 54 МК України митні органи з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів мають право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа та розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1 ) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Надано калькуляцію з виправленою датою. Інші витребувані документи декларант відмовився надати, про що вказано в заяві від 15.05.2023 року б/н. Пояснення наявних розбіжностей підкріплено лише листом від отримувача товару. Жодних підтверджуючих документів не надано. Наявність третьої особи, не передбаченої контрактом, може впливати на вартість товару. Договір (угоду, контракт) із третіми особами не надано. Договір між ТзОВ « 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» та банком, де міститься інформація про використання електронного підпису, не надано. В інвойсі вказано, що оплата відбувається за домовленістю, проте не вказані конкретні терміни. Платіжне доручення видане на 14000 євро, в інвойсі - сума-7000 євро, а контракт, вказаний в платіжній інструкції - на 28000 євро. Так як в платіжній інструкції відсутній номер інвойсу, її неможливо ідентифікувати з товаром, митне оформлення якого здійснюється. Так, зважаючи на відомості, що містяться у поданому платіжному документі, останній неможливо пов`язати з партією товару, що пред`явлена до митного оформлення. Зокрема, в платіжних документах міститься лише посилання на контракт, який в свою чергу передбачає поставку невизначеної кількості партій товару. Відповідно до п.5 контракту №22032023 від 22.03.2023р. «Оплата здійснюється безготівковим розрахунком на валютний рахунок Продавця, шляхом оплати з розрахункового рахунку Покупця. Форма оплати - визначається в кожному випадку окремо, про що зазначається в інвойсі, який є невід`ємною частиною контракту». Тобто по вказаному контракту ймовірна можливість наявності невизначної кількості платіжних документів, а тому зазначення в поданій платіжці посилання на номер контракту жодним чином не вказує на оплату товару по даній поставці. Разом з тим у інвойсі №10230331 від 10.05.2023р. не передбачено конкретних умов оплати. При тому, що заявлена митна вартість у МД 23UA205050034792U2 та інвойсі №10230331 - 7000,00 EUR. не співпадає з сплаченою сумою у платіжній інструкції №7 від 10.05.2023р. - 14000,00 EUR. Щодо транспортних витрат апелянт зазначає, що пред`явлені декларантом довідки про транспортні витрати не містять відомостей щодо перевізника, який безпосередньо здійснював перевезення товару. При цьому, з огляду на те, що довідки видані самим покупцем товару, то можна зробити висновок про здійснення перевезення товарів покупцем власним транспортом. Зважаючи на вказане, а також враховуючи положення наказу МФУ №599 та ч.2 ст.53 МК України на підтвердження понесених транспортних витрат у такому випадку подається відповідна калькуляція. Проте, подані до митного контролю та оформлення довідки про транспортні витрати не містять інформації щодо протяжності у кілометрах маршруту перевезення та розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру товару за 1 кілометр маршруту, а отже всупереч висновкам суду першої інстанції не можуть підтвердити дану складову митної вартості в належний спосіб. Наведене в свою чергу не дозволяє здійснити належну повноцінну перевірку правильності визначення митної вартості товару заявленої декларантом. Окрім того, митницею було встановлено, що довідка про транспортні витрати від 01.05.2023 видана датою раніше, ніж здійснено саме перевезення, що також наводить на сумніви щодо достовірності такого документа і відомостей, що в ньому зазначені, адже транспортні витрати безпосередньо залежать від кілометражу маршруту, витрат пального на одиницю його протяжності та вартості самого пального. При цьому, будь-якому сторонньому спостерігачу є зрозумілим те, що визначення таких складових наперед є довільним, в той час коли митна вартість не може базуватись на довільній вартості, а повинна підтверджуватись документально та піддаватись обчисленню. Також апелянт вказує на те, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Так, у прийнятих рішеннях чітко вказано про використання раніше визнаних (визначених) митних вартостей шляхом зазначення номера та дати митних декларацій: 12200 євро (МД від 24.06.2022 року №UA205150/2022/007079). При цьому, положення вказаної ст.64 МК України не передбачають проведення під час коригування митної вартості за вказаним методом із застосуванням раніше оформленої МД якихось додаткових розрахунків чи коригувань. З огляду на вказане, твердження суду про відсутність в рішенні таких відомостей є безпідставним, а вимога про необхідність зазначення такої інформації в гр.33 рішень - незаконною. З огляду на вищевказане, апелянт вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 15.05.2023 №UA205050/2023/000220/2 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, положень Митного кодексу та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, є законним та обґрунтованим, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 22.03.2023 між ТзОВ « 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» (Покупець) та Womy equipment supply B.V. (Нідерланди) (Продавець), укладено зовнішньоекономічний контракт №22032023, згідно з яким Продавець зобов`язується поставити Покупцю товар, - «Автобус міський, що був у використанні: марка згідно з довідником - VDL BERKHOF, модель згідно з довідником - AMBASSADOR 200, - (кузов, шасі, рама) № НОМЕР_1 , - включаючи водія загальна к-сть сидячих - 38 місць, - загальна к-сть стоячих - 45 місць, - для людей з обмеженими можливостями - 1 місце, - призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, - тип двигуна - дизель, - робочий об`єм циліндрів двигуна 6693см.куб., - номер двигуна - невизначений, - потужність - 162kw, - колісна формула - 4x2, - календарний рік виготовлення - 2010, - модельний рік виготовлення - 2010, Країна виробництва - (NL), Торгівельна марка «VDL». 15.05.2023 декларантом ТзОВ « 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано митну декларацію №23UA205050034792U2 з описом вказаного товару, згідно якої фактурна вартість товару становить 7 000,00 євро (графа 42), що складає 308 800,90 грн за курсом НБУ на дату декларування. При цьому, загальну митну вартість товару вказано на рівні 308 800,90 грн (графа 12 МД), до якої, крім фактурної вартості товару, додано вартість транспортних витрат в сумі 30 000,00 грн. До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-фактура (інвойс) від 10.05.2023 №10230331; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1) №АF1181208 від 11.05.2023; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10.01.2023, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 10.05.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару платіжна інструкція №7 від 10.05.2023, калькуляція транспортних витрат від 15.05.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів 22032023 від 22.03.2023, копія митної декларації країни відправлення MRN23NLLHJ0DQ А1VSWD59 від 11.05.2023. Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею надіслано декларанту електронне повідомлення, в якому зазначено: - у сертифікаті про походження вказано два експортера, що не відповідає контракту; - у інвойсі №10230331 від 10.05.2023 відсутні умови оплати, як передбачено контрактом; - у платіжному дорученні №7 від 10.05.2023 відсутній підпис уповноваженої особи банку, печатка, підпис платника. Калькуляція транспортних витрат виписана 01.05.2023, а автобус, витрати на транспортування якого повинна підтверджувати дана довідка, був придбаний 10.05.2023 відповідно інвойсу №10230331 від 10.05.2023. У зв`язку з наведеним згідно статей 53 та 54 МК України запропоновано в 10-ти денний термін надати: документи: 1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 4) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У відповідь на запит митного органу ТзОВ «777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» було надано листом від 15.05.2023 б/н роз`яснення, на підтвердження заявленої митної вартості наданий перелік документів визначених в частині 2 статті 53 Митного Кодексу України. Ціна товару підтверджена контрактом, інвойсом, експортною декларацією, платіжним дорученням, платіжними документами, калькуляцією транспортних витрат. 15.05.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000220/2, відповідно до якого відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів у зв`язку із неподанням документів згідно з переліком, митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації наявної в митного органу - на рівні 12 200,00 євро (МД від 24.06.2022 №205150/2022/007079). Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/032576. В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA2050034930U1 від 15.05.2023. Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів. При цьому, подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України. Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Частиною першою статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно з частинами другою п`ятою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості ( ст. 54 МК України). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Частинами першою четвертою статті 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Отже, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України заборонено. Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності; не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Предметом даного позову є правильність визначення декларантом митної вартості імпортованого товару запчастин до автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів, за основним методом (за ціною договору (контракту). Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні ( ч. 2 ст. 58 МК України). Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України). У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України. Апелянт вказує на те, що митна вартість товару, яка ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності. Відповідно до частини другої статті 53 МК України, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути пов`язані з неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 МК України, є обов`язком декларанта. Тобто, підставою для витребування додаткових документів може бути лише наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо наданих декларантом документів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17, від 05 липня 2022 року у справі №804/150/16. Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару «Автобус міський, що був у використанні: марка згідно з довідником - VDL BERKHOF, модель згідно з довідником - AMBASSADOR 200, - (кузов, шасі, рама) № НОМЕР_1 , - включаючи водія загальна к-сть сидячих - 38 місць, - загальна к-сть стоячих - 45 місць, - для людей з обмеженими можливостями - 1 місце, - призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування, - тип двигуна - дизель, - робочий об`єм циліндрів двигуна 6693см.куб., - номер двигуна - невизначений, - потужність - 162kw, - колісна формула - 4x2, -календарний рік виготовлення - 2010, - модельний рік виготовлення - 2010, Країна виробництва - (NL), Торгівельна марка «VDL». Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд першої інстанції вірно зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зокрема, рахунок-фактуру (інвойс), контракт (договір купівлі-продажу товару), калькуляцію транспортних витрат, банківський платіжний документ, що стосуються оцінюваного товару) та подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом. Контрактом купівлі-продажу від 22.03.2023 №22032023 визначено, що загальна сума контракту становить 28 000,00 євро; ціна транспортного засобу становить 7 000,00 євро, що відповідає вартості товару, зазначеної у рахунку-фактурі (інвойсі) від 10.05.2023 №10230331 та в митній декларації країни відправлення від 11.05.2023 №MRN:23NLLHJ0DQA1VSWD59. Крім того, на підтвердження попередньої оплати за товар у відповідності до умов поставки декларант надав митному органу платіжне доручення в іноземній валюті №7 від 10.05.2023 про оплату на адресу іноземного контрагента Womy equipment supply B.V. згідно зазначеного вище контракту коштів в сумі 14 000,00 євро. Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом було виявлено розбіжності у поданих документах, а саме: у сертифікаті про походження вказано два експортера, що не відповідає контракту; - у інвойсі №10230331 від 10.05.2023 відсутні умови оплати, як передбачено контрактом; - у платіжному дорученні №7 від 10.05.2023 відсутній підпис уповноваженої особи банку, печатка, підпис платника. Калькуляція транспортних витрат виписана 01.05.2023, а автобус, витрати на транспортування якого повинна підтверджувати дана довідка, був придбаний 10.05.2023 відповідно інвойсу №10230331 від 10.05.2023. З цього приводу апеляційний суд висновує наступне. Відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, (надалі Угода) та норм Митного Кодексу України Сертифікат про походження товару ЄВРО 1, є документом який підтверджує країну походження товару і є підставою для застосування преференційних ставок мита, але в жодному разі не є документом що підтверджує митну вартість. Сертифікат з перевезення товару ЄВРО.1 має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. В сертифікаті про походження зазначено експортера Womy equipment supply B.V та його уповноважену особу Gargo International В. V., про що, зроблено відповідний запис в гр.1 сертифікату. Наведене відповідає вимогам Порядку заповнення Сертифіката про походження ЄВРО.1. Відомості, що містяться в означених документах відповідно до частини дев`ятої статті 43 МК України є додатковими відомостями про країну походження товару та у розглядуваному випадку ці відомості не відрізняються від тих, які вказані експортером у рахунках-інвойсах. В подальшому 15.05.2023 при митному оформлені товару за ВМД 23UA205050034930U1 митним органом застосовано преференційний режим до товару, тим самим підтверджено достовірність інформації та правильність оформлення Сертифікату про походження товару №AF01181208 від 11.05.2023 року. Отже посилання на будь які розбіжності в сертифікаті № AF01181208 від 11.05.2023 року, як підставу для коригування митної вартості є необґрунтованими. Щодо оплати. Платіжне доручення було виготовлене через систему Інтернет - банкінг Першого українського міжнародного банку з застосуванням кваліфікованого електронного підпису. В п. 5 контракту від 22.03.2023 №22032023 зазначено «Оплата здійснюється безготівковим розрахунком на валютний рахунок Продавця, шляхом оплати з розрахункового рахунку Покупця. Форма оплати - визначається в кожному випадку окремо, про що зазначається в інвойсі, який є невід`ємною частиною контракту. В інвойсі визначено, що оплата стягується за домовленістю. За попередньою домовленістю між сторонами оплату за придбаний товар - визначено передоплата. Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №7 від 10.05.2023 проведено оплату за товар. Платником виступає Кругляченко Олександр Юрійович, який є директором ТзОВ « 777 Трейдінг Груп», що підтверджується наказом від 07.12.2021 №1, відтак, має право підпису фінансових документів. Про вказані обставини декларант повідомив митний орган листом від 15.05.2023, в якому було проінформовано про те, що товариство здійснює платіжні операції використовуючи електронний додаток «Клієнт Банк Пумб для корпоративних клієнтів», засвідчення документів здійснюється через накладання електронних банківських ключів та електронної печатки, що пояснює відсутність підпису та печатки на платіжному дорученні. Апеляційний суд зазначає, що термін оплати жодним чином не стосується ціни товару і ніяким чином не впливає на складові митної вартості. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. ( Постанова Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.) Щодо описки в калькуляції. Як уже зазначалось, у зв`язку з допущенням описки в даті реєстрації калькуляції, відповідач дійшов висновку, що калькуляція транспортних витрат виписана 01.05.2023, а автобус, витрати на транспортування якого повинна підтверджувати дана довідка, був придбаний 10.05.2023 відповідно інвойсу №10230331 від 10.05.2023. ТОВ « 777 Трейдінг груп» повідомило своїм листом, що було допущено описку в даті реєстрації калькуляції та просить вважати вірною дату « 15.05.2023». На вимогу митного органу надіслано документ з виправленою датою. Наведене підтверджується інформацією зазначеною в рішенні про коригування митної вартості, дослівно « Надано калькуляцію з виправленою датою» Отже посилання митного органу на дату в калькуляції, як підставу коригування є безпідставним. Щодо витрат на транспортування. Декларант на підтвердження понесених витрат на транспортування товару до кордону України (Ягодин Україна) надав митниці калькуляцію витрат по доставці автобуса VDL Ambrassador SB 200, номер кузова НОМЕР_1 , відповідно до якої загальна сума таких витрат складає 30 000,00 грн. Тобто, дана калькуляція містить числове значення витрат щодо транспортування товару до кордону України. Вказані транспортні витрати були включені до митної вартості товару відповідно до пункту 10 статті 58 МК України. З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апелянта про заниження позивачем транспортних витрат. Колегія суддів зауважує, що виявлені митним органом розбіжності (неточності) у поданих декларантом документах не впливали на задекларовану митну вартість імпортованих товарів, а отже не створювали передумов для витребування додаткових документів задля її підтвердження. Натомість позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України. Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції в ході розгляду даної справи зробив обґрунтований висновок, що Відповідач не мав законних підстав витребовувати у Позивача додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості і у своєму запиті не зазначив ні підстав витребування, ні обставин, з якими Відповідач пов`язував свої сумніви з достовірністю заявленої митної вартості, оскільки усі складові митної вартості були підтверджені відповідними документами. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України). Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12 березня 2020 року у справі №804/6243/14, від 07 травня 2020 року у справі №1.380.2019.00162, від 02 березня 2021 року у справі №380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Натомість оскаржувані рішення про коригування митної вартості не містять обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та відповідно не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Суд першої інстанції вірно вказав, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, тому відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару. З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновував, що доводи відповідача про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, є безпідставними. Апелянт не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Крім цього, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Також при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, відхиливши подані декларантом до митного оформлення документи. Водночас, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару й не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Отже, митним органом при винесенні рішення про коригування митної вартості №UA205050/2023/000220/2 від 15.05.2023 р. не було спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність декларанта визначити на підставі наданих документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митною кодексу України. Митниця не підтвердила належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. З урахування наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, колегія суддів висновує, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості № UA205050/2023/000220/2 від 15.05.2023 р. є необґрунтованим, суперечить вимогам Митного Кодексу України, підлягає скасуванню, а адміністративний позов задоволенню. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям не відповідає, тому рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів 15.05.2023 № UA205050/2023/000220/2 є протиправним та підлягає скасуванню. Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29). Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2023 року у справі №140/12273/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді І. І. Запотічний С. М. Кузьмич