Постанова 4851 № 816/1743/16

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2021 р.Справа № 816/1743/16 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П. представник відповідача Чайка М.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 року, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 02.11.16 року по справі № 816/1743/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 23.05.2016 №5374-1304, на підставі якого позивачу нараховане податкове зобов`язання за платежем: "Земельний податок з фізичних осіб, 18010700" у розмірі 26541,74 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставне нарахування контролюючим органом податкового зобов`язання зі сплати земельного податку, оскільки ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, а тому звільнений від сплати даного податку. Зазначав, що відповідачем не враховано наявність у позивача права власності на два окремі нежитлові приміщення, податкове зобов`язання за користування земельними ділянками під якими мало нараховуватись окремо щодо кожного об`єкта, а не в цілому, як це здійснено податковою інспекцією. До того ж, підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, а позивач не має укладених та зареєстрованих у встановленому законом порядку договорів оренди земельних ділянок, на яких розташовано житловий багатоквартирний будинок, у якому знаходяться належні йому на праві приватної власності нежитлові приміщення. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що якщо фізична особа відноситься до категорії осіб, що мають право на пільги щодо сплати земельного податку, та використовує земельну ділянку (оформлену або неоформлену) за кожним видом використання в межах граничних норм, зазначених в статті 281 ПК України, то їй надано право на звільнення від сплати земельного податку. Позивач зазначає, що приймаючи спірне податкове повідомлення - рішення Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області не перевірила категорію земельної ділянки, на якій розташований багатоповерховий житловий будинок в якому знаходяться належні мені на праві приватної власності нежитлові приміщення та не встановила її цільове призначення, тобто не витребувала дані державного земельного кадастру, як того вимагає ст. 286 ПК України. Позивач вважає, що всупереч вищевказаним нормам Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області при розрахунку земельного податку вказаного в податковому повідомленні - рішенні використано довідку Головного управління Держземагентства датовану 20 березня 2015 року № 11-1604-0.5-346/2-15, при цьому враховано коефіцієнт індексації за 2016 рік в розмірі 1,433, який незрозуміло з чого взято (довідка, лист, інструкція). Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області нараховано мені суму земельного податку за користування земельною ділянкою під нежитловими приміщеннями розташованими за незрозумілою згідно податкового повідомлення - рішення адресою місця знаходження земельної ділянки, як потім було вияснено за адресою АДРЕСА_1 . Вказана сума земельного податку нарахована як одне ціле, хоча за вказаною адресою позивачу на праві приватної власності належить два окремих нежитлових приміщень загальною площею 319,6 кв.м. та 107,7 кв.м., що підтверджується відповідно Договором купівлі - продажу та Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, більше того відповідачем було сформовано Інформаційну довідку з реєстру речових прав на нерухоме майно та йому також було відомо про вказані обставини. На думку позивача, проаналізувавши вказану довідку Управління Держземагентства у місті Полтаві Полтавської області та додаток до неї можна зробити висновок, що нормативно грошова оцінка в розмірі 1444,81 грн. відноситься до земельних ділянок по вулицях: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 тобто земельних ділянок розташованих в самому центрі міста Полтави, а нормативно грошова оцінка земельної ділянки - АДРЕСА_6 розташованої неподалік та по тій самій вулиці що й земельна ділянка де знаходяться належні позивачу нежитлові приміщення ( АДРЕСА_1 ) становить 1217,33 грн. Причини нарахування земельного податку на основі найбільшої нормативно - грошової оцінки так і не були встановлені в судовому засіданні, щодо них так і не було надано пояснення представником відповідача. Відповідачем надано заперечення на апеляційну скаргу позивача, в якому останній зазначає, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходиться нерухоме майно - нежитлові приміщення (офісні приміщення), загальною площею 319,6 кв.м, які належать ОСОБА_1 на правах приватної власності з 05.12.2011 року, реєстраційний номер 625089153101, об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення (офісні приміщення) та нежитлові приміщення загальною площею 107,7 кв.м, які належать ОСОБА_1 на правах приватної власності з 30.12.2010 року, реєстраційний номер 355073853101. Відповідач наголошує, що у відповідності до п.287.8 ст.287 ПКУ громадянин ОСОБА_1 , як власник нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , є платником земельного податку за ділянку під таким приміщенням з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території податку у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки згідно рішення Полтавської міської Ради від 10.07.2015 року. Відповідач звертає увагу, що оскільки у власності позивача знаходяться нежитлові, офісні приміщення (що не заперечується і самим позивачем та доданими ним до позову документами), які використовуються в комерційних цілях, а отже використання земельної ділянки під такими приміщеннями не є використання землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд (присадибна ділянка), а отже ОСОБА_1 як інвалід 2 групи не звільняється від сплати земельного податку. Відповідач наголошує, що розраховуючи суму податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб, визначену в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у м. Полтаві було враховано нормативну грошову оцінку частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ( 2070,50 х 427,3 х 3 відсотка=26541,74, де 2070,50 - нормативна грошова оцінка частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; 427,3 - площа земельної ділянки, 3-ставка податку). В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції - без змін. Представник позивача, не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДПІ у м. Полтаві 23.05.2016 сформовано податкове повідомлення-рішення від 23.05.2016 №5374-1304, на підставі якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем: "Земельний податок з фізичних осіб, 18010700" у загальному розмірі 26541,74 грн /а.с. 12, 36/. Не погодившись з даним рішенням, позивач оскаржив його до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 23.05.2016 №5374-1304, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: "Земельний податок з фізичних осіб, 18010700" у розмірі 26541,74 грн Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, що свідчили б про відсутність у нього обов`язку зі сплати цього податку. Колегія суддів у цілому погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 податкового зобов`язання зі сплати земельного податку за 2016 рік, проте не погоджується з розрахунком суб`єкта владних повноважень, що розмір такого зобов`язання становить 26541,74 грн., з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пп.19-1.1.1 п.19-1.1 ст. 19 ПК України, контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів. Згідно з п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків. В силу ст.206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України). Відповідно до ст.269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.270 Податкового кодексу України). При цьому положеннями п. 271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Відповідно до ст.285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців). Відповідно до п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Згідно п.286.5 ст.286 Податкового Кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. Залученими до матеріалів справи копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності підтверджено, що право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення площею 319,6 кв.м. та 107,7 кв.м. у багатоквартирному жилому будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване у встановленому законом порядку /а.с. 18, 21/. Разом з цим, право власності чи користування на відповідну земельну ділянку за вказаною адресою позивачем не реєструвалось. Однак, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 названого Кодексу, обов`язок зі сплати земельного податку у позивача виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом України у постановах від 07.07.2015 року у справі №826/12388/13-а, від 24.11.2015 року у справі №826/14303/13-а та від 02.12.2015 року у справі №826/3130/15. Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 , власником частини нежитлового приміщення площею 319,6 кв.м. та 107,7 кв.м. у багатоквартирному жилому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача обов`язку щодо сплати земельного податку згідно вимог Податкового кодексу України. Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилань позивача на наявність підстав для звільнення його від сплати земельного податку особи з другої групи інвалідності, з огляду на наступне. Відповідно до положень підпункту 281.1.1 пункту 281.1 статті 281 Податкового кодексу України від сплати податку звільняються інваліди першої і другої групи. За змістом пункту 281.2 наведеної норми Податкового кодексу України звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм: для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара; для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара; для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара; для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара. Отже, визначені статтею 281 Податкового кодексу України випадки звільнення від сплати земельного податку не поширюються на власників об`єктів нежитлової нерухомості, у зв`язку з чим відсутні підстави для звільнення позивача, як особи з другою групою інвалідності, від сплати цього податку. Проте, дійшовши до обґрунтованого висновку про безпідставність доводів позивача про те, що останній не є платником земельного податку, суд першої інстанції не врахував, що контролюючим органом при здійсненні розрахунку податкового зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб земельного податку безпідставно використано коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки 1 м.кв. земель комерційного призначення в центрі міста за 2016 рік у розмірі 2070,50 грн., з огляду на наступне. Так, з матеріалів справи вбачається, що при розрахунку земельного податку за адресою: АДРЕСА_1 податковим органом використано довідку Головного управління Держземагенства від 20.03.2015р. № 11-1604-0.5-346/2-15 та від 18.12.14 №04-25/5016, за інформацією якої здійснено розрахунок та встановлено, що відповідно до «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Полтави», із урахуванням коефіцієнта індексації, без визначення локальних коефіцієнтів, нормативна грошова оцінка земель комерційного призначення в центрі міста за 2016 рік становила 2070,50 грн. (1444.81 х 1,433 ). Між тим, листом Головного управління держгеокадастру у Полтавській області №0-1604-99.5-30/2-17 від 13.01.2017 року повідомлено, що у зв`язку із відсутністю інформації про формування земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , розрахувати нормативну грошову оцінку земельної ділянки та надати витяг неможливо. В той же час, Головним управлінням держгеокадастру у Полтавській області проінформовано, що відповідно до «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в м. Полтава» за адресою АДРЕСА_1 а об`єкт нерухомого майна, розташований в 05 економіко-планувальній зоні, де вартість одного квадратного метра земель із врахуванням коефіцієнта індексації за 2015 рік без визначення локальних факторів та коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земель становить 676 грн. 64 коп. Відповідно Додатку 1 до пунктів 3.5, 3.7, 3.9. 3.10 Таблиці 1.1 Порядку, категорія земель за функцією використання землі комерційного використання становить 2,5. Таким чином, за згідно «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель в м. Полтава» розмір одного квадратного метра в 2016 році за адресою АДРЕСА_1 за функцією комерційного використання становить 1691,6 грн. (676,64* 2,5). Таким чином, розрахунок суми земельного податку, з урахуванням розміру одного квадратного метра в 2016 році за адресою АДРЕСА_1 за функцією комерційного використання 1691,6 грн. складає: 1691,6 x 427,3х3%= 21684,62 грн., де: - 427,3 кв.м. - площа земельних ділянок (відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходиться нерухоме майно - нежитлові приміщення (офісні приміщення), загальною площею 319,6 кв.м, які належать ОСОБА_1 на правах приватної власності з 05.12.2011 року, реєстраційний номер 625089153101, об`єкт нерухомого майна нежитлові приміщення (офісні приміщення) та нежитлові приміщення загальною площею 107,7 кв.м, які належать'" ОСОБА_1 на правах приватної власності з 30.12.2010року, реєстраційний номер 355073853101) ; - 3% від нормативно-грошової оцінки - ставка податку згідно рішення Полтавської міської Ради від 10.07.2015 року за земельні ділянки державної та комунальної власності, що знаходяться у користуванні юридичних та фізичних осіб, право користування якими в установленому законом порядку не оформлене. Таким чином, наявні підстави для задоволення позову в частині визначення податкового зобов`язання земельного податку з фізичних осіб у розмірі 4857 грн 14 коп. (26541,74 - 21684,62=4857,14), оскільки при проведенні розрахунку земельного податку ОСОБА_1 податковий орган не вірно визначив розмір земельного податку, що призвело до завищення суми податку, визначеного в оскарженому податковому повідомленні-рішенні №5374-1304 від 23.05.2016 року на 4857 грн 14 коп. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2016 року № 5374-1304 в частині визначення податкового зобов`язання земельного податку з фізичних осіб у сумі 4857 (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят сім) грн 14 коп., а позов в цій частині задовольнити. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зробив передчасні висновки. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 року по справі № 816/1743/16, в частині відмови у позові щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2016 року № 5374-1304 в частині визначення податкового зобов`язання земельного податку з фізичних осіб у сумі 4857 (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят сім) грн 14 коп., прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови в цій частині про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 року по справі № 816/1743/16 скасувати в частині відмови у позові щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2016 року № 5374-1304 в частині визначення податкового зобов`язання земельного податку з фізичних осіб у сумі 4857 (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят сім) грн 14 коп. Прийняти в цій частині постанову, якою позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2016 року № 5374-1304 в частині визначення податкового зобов`язання земельного податку з фізичних осіб у розмірі 4857 (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят сім) грн 14 коп. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.16 року по справі 816/1743/16 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський