Постанова 4855 № 826/5220/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5220/18 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2020 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Ганечко О. М., Василенка Я. М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2020, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_2 звернулася з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступник Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві) та просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.04.2016 року №693979-1305. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є платником єдиного податку, а належне їй на праві приватної власності приміщення використовуються у власній господарській діяльності. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2020 позовні вимоги задоволено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, та з огляду на постанову Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Суд першої інстанції прийшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з того, що підставою для нарахування земельного податку є виключно дані Державного земельного кадастру, натомість відповідачем таких даних отримано не було, та проведений відповідачем розрахунок не можна вважати вірним. Апелянт в свою чергу, посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказує, що у разі придбання будівлі або споруди на підставі цивільно-правової угоди, фізична особа (ФОП) повинна з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно сплачувати земельний податок на загальних підставах за земельну ділянку, на якій розташована така будівля (споруда, її частина), з урахуванням площі прибудинкової території. Як встановлено судом, позивач згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.03.2008 року є власником нежитлового приміщення 1-го поверху №139 (в літ. А), в будинку АДРЕСА_1 загальною площею 89,90 кв. ОСОБА_1 з 01.04.2009 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2, а з 01.01.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується копією Свідоцтва платника єдиного податку від 25.04.2012 р. серії НОМЕР_1 . Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві з урахуванням статей 274, 276, підпунктів 286.1, 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, пункту 5.6 Положення «Про плату за землю в місті Києві», затвердженого рішенням Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у місті Києві та акцизного податку» від 23.06.2011 року №242/5629 прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.04.2016 року №693979-1305 форми «Ф», яким визначено ОСОБА_2 податкове зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 30820, 92 грн. Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. За змістом пунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Відповідно до ст.269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Згідно з пункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності. Згідно пункту 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Тобто, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Частиною першою та другою статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Пунктом 286.5 статті 286 цього Кодексу встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У пункті 269.2 статті 269 Податкового кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності). В силу вимог пункту 287.8 статті 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Відповідно до копії свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 є платником єдиного податку, а видом господарської діяльності визначено 52.42.0 - Роздрібна торгівля одягом. Водночас, згідно копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців Серія АД №596288 від 28.03.2014 року основний вид економічної діяльності - 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. За підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності і земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності. Таким чином, спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена. Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку. Отже, з аналізу наведених вище правових норм слідує, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Відтак, надання позивачем в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачу передається й обов`язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 826/10930/13-а, від 07 серпня 2018 року у справі № 826/8490/17, постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року у справі №826/14703/13-а. Колегія суддів наголошує, що вищевказаними нормами законодавства прямо встановлено обов`язок щодо необхідності сплати позивачем земельного податку. Оскільки ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення, за земельну ділянку під яким підлягає нарахуванню земельний податок, незважаючи на те, що позивач не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належним їй на праві власності нежитловим приміщенням, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності здійсненого контролюючим органом нарахування земельного податку, зважаючи на те, що позивач був власником нежилого приміщення та був землекористувачем земельної ділянки, на якій було розташоване належне йому на праві власності приміщення, яке використовувалося у його власній господарській діяльності, на відміну від земельної ділянки на якій воно розташоване. Згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Обов`язок по нарахуванню сум земельного податку фізичним особам покладено на контролюючі органи, яким для визначення розміру вказаного податку на підставі даних державного земельного кадастру необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов`язання. Пропорційну частку прибудинкової території, на яку нарахований земельний податок, розраховано згідно з інформацією наданою від РДА у Деснянському районі м. Києва КП «Дирекція», щодо переліку житлових будинків та прибудинкових територій з наданням їх загальної площі. Згідно вказаної інформації, загальна площа будинку за адресою АДРЕСА_2 становить - 5911,03 кв.м., площа прибудинкової території - 10 111,00 кв.м.;в тому числі у власності ОСОБА_1 знаходиться нежитлове приміщення площею 89,9 кв.м. Таким чином, 89,90*10111,00/5911,03=153,78 кв. м, де: площа нежитлового приміщення - 89,90 кв.м. площа прибудинкової території - 10 111,00 кв.м.; загальна площа будинку - 5 911,03 кв.м. Сума земельного податку з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року за земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 становить: 153.78 кв.м. х 995,37 грн. х 2,5 х 1,5 х 1,249 х 1,433 х 3% = 30 820,92 грн., де 153,78 кв.м. - частина земельної ділянки, на яку нараховувався податок; 995,37 грн. - базова вартість 1 кв.м. землі (згідно рішення Київської міської Ради від 26.07.2007 року № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Києва та Порядку її визначення» зі змінами від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва»); 2.5 - коефіцієнт на функціональне використання землі; 1.5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт; 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 № 6-28-0 22-215/2-15; 1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 № 6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»); 3% - відсоток ставки земельного податку. Враховуючи, що об`єктом оподаткування у даному випадку є площа земельної ділянки під належним позивачу приміщенням з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, контролюючим органом було вирахувано пропорційну частку земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 З огляду на вищезазначене, контролюючим органом, з урахуванням вимог чинного законодавства, було правомірно сформоване податкове повідомлення-рішення від 08.04.2018 №693979-1305 по сплаті земельного податку з фізичних осіб, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності та в межах апеляційної скарги, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2020 - скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: О. М. Ганечко Я. М. Василенко Повний текст постанови виготовлено 01.06.2020