Постанова 4803 № 204/6057/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1787/21 Справа № 204/6057/20 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д. Л. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Свистунової О.В., суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., за участю секретаря - Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, третя особа - Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, третя особа - Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні. Позовна заява мотивована тим, що 21 вересня 1945 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 , після укладення шлюбу їй присвоєно прізвище « ОСОБА_1 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після смерті чоловіка залишилося спадкове майно, що складається з кооперативної квартири в Житлово-будівельному кооперативі "Кристал" № 134, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вона є спадкоємцем за заповітом, який оформлений 21 грудня 1991 року державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А. Інших спадкоємців немає. Вона звернулася до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 з метою отримання свідоцтва про право на спадщину після померлого чоловіка, однак листом від 14 лютого 2019 року № 57/01-16 їй було повідомлено, що наявні в спадковій справі документи, що підтверджують родинні стосунки спадкоємця зі спадкодавцем, а саме свідоцтво про шлюб від 21 вересня 1945 року, в якому зазначені прізвища чоловіка « ОСОБА_2 » та дружини « ОСОБА_1 », актовий запис № 903, нотаріус як податковий агент зобов`язана при видачі свідоцтва про права на спадщину за заповітом після смерті гр. ОСОБА_2 , застосувати та подати відомості до податкової служби за ставкою 5% позивача ОСОБА_1 , чоловіком якої є ОСОБА_2 , а не померлий ОСОБА_2 . Також, приватний нотаріус зазначила, що з метою можливості оподаткування спадщини за 0% ставкою, позивачка має право звернутися до суду для встановлення факту визнання спадкодавця ОСОБА_2 та спадкоємця ОСОБА_1 законним подружжям, у разі відсутності зазначеного рішення суду, свідоцтво про право на спадщину буде видано за ставкою 5% відповідно до Податкового кодексу України. 21 лютого 2019 року позивачка звернулась до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Листом від 26 березня 2019 року 2019 № 133/02-14 Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 надала роз`яснення, в якому зазначила, що згідно відповіді завідувача Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А., ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишив інший заповіт, який посвідчений Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 19 травня 1995 року за реєстром № 2-691 від імені ОСОБА_2 , який належну йому квартиру АДРЕСА_1 заповідав: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в рівних частинах кожному, у якому його прізвище зазначено, як ОСОБА_2 , а не ОСОБА_2 . Тому, необхідно звернутися до суду для встановлення належності цього заповіту померлому. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2019 року по справі № 204/1350/19 заяву позивачки було залишено без розгляду, оскільки з заяви вбачається спір про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, оскільки спір виник з приводу спадщини та окрім заявниці є інші спадкоємці. Також, роз`яснено, що вона має право подати позов на загальних підставах. 11 червня 2019 року ОСОБА_6 складено заяву, яка засвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О.І. та зареєстрована в реєстрі за № 1111, про те, що він не претендує на спадщину та не заперечує, щоб свідоцтво про право на спадщину на все спадкове майно, яке належало померлому, було видано на ім`я ОСОБА_1 повністю. Спадкоємець ОСОБА_5 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталась. Для встановлення місця мешкання спадкоємця ОСОБА_5 , представником позивачки було направлено адвокатські запити до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області. Проведеною перевіркою встановлено, що громадянка ОСОБА_5 зареєстрованою на території Дніпропетровської області або знятою з реєстраційного обліку не значиться. Листом від 31 жовтня 2019 року позивачка просила Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 повідомити ОСОБА_5 про відкриття спадщини за останньою відомою адресою чи зробити виклик спадкоємця ОСОБА_5 шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. Відповіді на даний лист позивачка не отримала. Також, позивачка на адресу приватного нотаріуса направила лист з проханням видати їй постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно - квартиру (чи її частку), яка залишилася після смерті її чоловіка ОСОБА_2 . Листом від 13 липня 2020 року № 156/02-14 приватний нотаріус надала відповідь, у якій зазначила, що їй необхідно звернутися до суду в рамках окремого провадження для підтвердження факту, що вона та померлий були подружжям. У відповідь на вказаний лист, позивачкою направлено на адресу приватного нотаріуса завірену копію ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2019 у справі № 204/1350/19, якою заяву позивачки про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду, оскільки вбачається спір про право. З огляду на вищевикладене, позивачка просила Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом або постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно - квартиру (чи її частку), яка залишилася після смерті її чоловіка ОСОБА_2 . Листом від 27 липня 2020 року № 173/02-14 приватний нотаріус надала відповідь про те, аби позивачка вкотре звернулася до суду в рамках окремого провадження та підтвердила факт того, що позивачка та померлий були подружжям. Позивачка зазначала, що вона не може знову звернутися до суду з тим самим предметом позову та з тих самих підстав, оскільки це суперечить вимогам п.2 ч.1 ст. 186 ЦПК України. Отже, між сторонами виник спір щодо неправомірності відмови нотаріуса у вчиненні такої нотаріальної дії, як видача постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Не видаючи свідоцтво про право на спадщину за заповітом або постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, приватний нотаріус порушує законні права та інтереси позивачки як спадкоємця. Ураховуючи викладене, позивачка просила суд: визнати незаконною відмову Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 у видачі ОСОБА_1 постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом; зобов`язати Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 вирішити питання про видачу ОСОБА_1 постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у встановленому законодавством порядку; вирішити питання щодо розподілу судових витрат. Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконною відмову Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у спадковій справі № 06/2019. Зобов`язано Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 вирішити питання про видачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у спадковій справі № 06/2019. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивачки - адвокат Швидкий Євген Петрович просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу відповідача без задоволення. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_1 звернулась до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А., 21 грудня 1991 року за № 2-5947, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим 25 січня 2019 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було заведено спадкову справу № 06/2019. Однак, листом № 57/01-16 від 14 лютого 2019 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було повідомлено ОСОБА_1 про те, що згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 54873461 є інший заповіт, який посвідчений 19 травня 1995 року за реєстровим № 2-691 від імені ОСОБА_2 . Посилаючись на статті 174.2.1, 174.4 Податкового кодексу України зазначено, що з огляду на наявні в спадковій справі документи, що підтверджують родинні стосунки спадкоємця зі спадкодавцем, а саме свідоцтво про шлюб від 21 вересня 1945 року, в якому зазначені прізвища чоловіка « ОСОБА_2 » та дружини « ОСОБА_1 », актовий запис № 903, нотаріус як податковий агент зобов`язана при видачі свідоцтва про права на спадщину за заповітом після смерті гр. ОСОБА_2 , застосувати та подати відомості до податкової служби за ставкою 5% заявника ОСОБА_1 , чоловіком якої є ОСОБА_2 , а не померлий ОСОБА_2 . Також, роз`яснено, що з метою можливості оподаткування спадщини за 0% ставкою, заявник має право звернутися до суду для встановлення факту визнання спадкодавця ОСОБА_2 та спадкоємця ОСОБА_1 законним подружжям. У разі відсутності зазначеного рішення суду, приватний нотаріус буде мати можливість видати свідоцтво про право на спадщину за ставкою 5% (а.с.9). Також, листом № 133/02-14 від 26 березня 2019 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було повідомлено ОСОБА_1 про те, що згідно відповіді завідувача Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А., померлий залишив інший заповіт, який посвідчений Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 19 травня 1995 року за реєстром № 2-691 від імені ОСОБА_2 , який належну йому квартиру АДРЕСА_1 заповідав: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в рівних частинах кожному, у якому його прізвище зазначено, як ОСОБА_2 , а не ОСОБА_2 . Тому, ОСОБА_1 необхідно звернутись до суду для встановлення належності цього заповіту померлому (а.с.10). ОСОБА_1 звернулась до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення (справа № 204/1350/19). Однак, ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про встановлення факту, що має юридичне значення, було залишено без розгляду та роз`яснено заявнику, що вона має право подати позов на загальних підставах (а.с.11). Вказана ухвала суду набрала законної сили 15 травня 2019 року. З вказаної ухвали вбачається, що підставою для залишення вищевказаної заяви ОСОБА_1 було те, що з даної заяви вбачається спір про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, оскільки спір виник з приводу спадщини та окрім заявниці є інші спадкоємці. Після цього, 10 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 з листом, в якому просила видати їй постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно - квартиру (чи її частину), яка залишилась після смерті її чоловіка ОСОБА_2 (а.с.12). Однак, листом № 156/02-14 від 13 липня 2020 року «щодо надання відповіді» Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_1 про те, що для отримання свідоцтва про право на спадщину на майно померлого їй необхідно з`явитись особисто та надати наступні документи: заповіт оригінал; свідоцтво про шлюб оригінал; документ, що підтверджує право власності на квартиру оригінал; технічний паспорт на квартиру оригінал. Для отримання рішення суду, яке просить надати нотаріус, ОСОБА_1 необхідно звернутись до суду в рамках окремого провадження та підтвердити факт того, що ОСОБА_1 та померлий були подружжям, оформивши заяву (яка не буде позовною) за правилами викладеними у статтях 256-259 ЦПК України (а.с.13). 23 липня 2020 року ОСОБА_1 знову звернулась до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 з листом, в якому повідомила, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2019 року по справі № 204/1350/19 її заява про встановлення факту, що має юридичне значення, була залишена без розгляду, оскільки вбачається спір про право. У зв`язку з цим просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом або постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно - квартиру (чи її частину), яка залишилась після смерті її чоловіка ОСОБА_2 (а.с.14). Однак, листом № 173/02-14 від 27 липня 2020 року «щодо надання відповіді» Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_1 про те, що у наявних документах, які надавались нотаріусу для огляду, та які підтверджують родинні стосунки ОСОБА_1 зі спадкодавцем, а саме свідоцтво про шлюб від 21 вересня 1945 року, в якому зазначені прізвища чоловіка « ОСОБА_2 » та дружини « ОСОБА_1 », актовий запис № 903, та відмови від спадщини другим спадкоємцем за заповітом (дата реєстрації заяви 20 серпня 2019 року), а також неприйняття спадщини третім спадкоємцем за заповітом, ОСОБА_1 необхідно надати рішення суду на підтвердження факту, що померлий є її чоловіком. Представник ОСОБА_1 двічі звертався до суду з позовною заявою за правилами позовного провадження про встановлення права власності ОСОБА_1 на спадкове майно, зловживаючи правом на звернення до суду на судовий захист нібито порушених прав ОСОБА_1 , які не є порушеними, що є неправомірним та безпідставним. Для отримання рішення суду, яке просить надати нотаріус, ОСОБА_1 необхідно звернутись до суду в рамках окремого провадження та підтвердити факт того, що ОСОБА_1 та померлий були подружжям, оформивши заяву (яка не буде позовною) за правилами викладеними у статтях 256-259 ЦПК України (а.с.15). ОСОБА_1 звернулась до Міністерства юстиції України та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зі скаргою на відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій просила: провести перевірку правомірності дій приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 щодо дотримання нею порядку вчинення нотаріальних дій; зобов`язати Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом або постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно - квартиру (чи її частку), яка залишилась після смерті ОСОБА_2 (а.с.18-19). 21 серпня 2020 року Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_1 було надано відповідь № П-2946-06, в якій зазначено, серед іншого, що зі звернення останньої вбачається, що приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в порушення статті 49 Закону України "Про нотаріат" та пункту 3 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій необґрунтовано відмовила у видачі постанови про відмови у вчиненні нотаріальної дії (а.с.22-23). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з підстав їх обґрунтованості та доведеності, прийшовши до висновку, що приватним нотаріусом в порушення вимог частини четвертої статті 49 Закону України "Про нотаріат" та пункту 3 глави 13 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України на вимогу позивачки так і не було протягом трьох робочих днів винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, з належним викладенням причини відмови в письмовій формі і роз`ясненням порядку її оскарження. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною третьою статті 49 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій. Згідно з частиною четвертою статті 49 Закону України "Про нотаріат" на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову. Відповідно до статті 43 Закону України "Про нотаріат" не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів. Згідно із статтею 44 Закону України "Про нотаріат" під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом громадянина України або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. У разі потреби нотаріусу надається довідка про те, що особа не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними. У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право зробити запит до відповідної фізичної чи юридичної особи. Нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Як убачається з матеріалів справи, 10 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 з листом, в якому просила видати їй постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно - квартиру (чи її частину), яка залишилась після смерті її чоловіка ОСОБА_2 (а.с.12). Листом № 156/02-14 від 13 липня 2020 року «щодо надання відповіді» Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_1 про те, що для отримання свідоцтва про право на спадщину на майно померлого їй необхідно з`явитись особисто та надати наступні документи: заповіт оригінал; свідоцтво про шлюб оригінал; документ, що підтверджує право власності на квартиру оригінал; технічний паспорт на квартиру оригінал. Для отримання рішення суду, яке просить надати нотаріус, ОСОБА_1 необхідно звернутись до суду в рамках окремого провадження та підтвердити факт того, що ОСОБА_1 та померлий були подружжям, оформивши заяву (яка не буде позовною) за правилами викладеними у статтях 256-259 ЦПК України (а.с.13). 23 липня 2020 року ОСОБА_1 знову звернулась до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 з листом, в якому повідомила, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2019 року по справі № 204/1350/19 її заява про встановлення факту, що має юридичне значення, була залишена без розгляду, оскільки вбачається спір про право. У зв`язку з цим просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом або постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії стосовно видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно - квартиру (чи її частину), яка залишилась після смерті її чоловіка ОСОБА_2 (а.с.14). Листом № 173/02-14 від 27 липня 2020 року «щодо надання відповіді» Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_1 про те, що у наявних документах, які надавались нотаріусу для огляду, та які підтверджують родинні стосунки ОСОБА_1 зі спадкодавцем, а саме свідоцтво про шлюб від 21 вересня 1945 року, в якому зазначені прізвища чоловіка « ОСОБА_2 » та дружини « ОСОБА_1 », актовий запис № 903, та відмови від спадщини другим спадкоємцем за заповітом (дата реєстрації заяви 20 серпня 2019 року), а також неприйняття спадщини третім спадкоємцем за заповітом, ОСОБА_1 необхідно надати рішення суду на підтвердження факту, що померлий є її чоловіком. Представник ОСОБА_1 двічі звертався до суду з позовною заявою за правилами позовного провадження про встановлення права власності ОСОБА_1 на спадкове майно, зловживаючи правом на звернення до суду на судовий захист нібито порушених прав ОСОБА_1 , які не є порушеними, що є неправомірним та безпідставним. Для отримання рішення суду, яке просить надати нотаріус, ОСОБА_1 необхідно звернутись до суду в рамках окремого провадження та підтвердити факт того, що ОСОБА_1 та померлий були подружжям, оформивши заяву (яка не буде позовною) за правилами викладеними у статтях 256-259 ЦПК України (а.с.15). У пунктах 1, 2 глави 6 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядку) визначено, що нотаріус зобов`язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Крім того, підпунктами 3.3, 3.4, 3.5 пункту 3 глави 10 Порядку встановлено, що заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Крім того, у частині третій глави 13 Порядку визначено, що нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов`язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Судом апеляційної інстанції установлено, що 25 січня 2019 року ОСОБА_1 особисто звернулась до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 з заявою про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом у відповідності до вимог підпунктів 3.3, 3.4, 3.5 пункту 3 глави 10 Порядку, було заведено спадкову справу № 06/2019 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та повідомлено ОСОБА_1 про необхідність вчинення відповідних дій. При цьому, приватним нотаріусом зазначається, що особисто позивачка була у неї на прийомі 25 січня 2019 року під час подання заяви про оформлення спадщини, яку вона особисто підписала, та ще в цей же день, вона вчинила ще декілька нотаріальних дій, які нею були посвідчені. Крім того, раніше цього, а саме 12 лютого 2018 року, за її участі нею також посвідчувалися документи. Тому, у неї в матеріалах нотаріальних справ є в наявності зразки підписів позивачки, які вона зробила у присутності нотаріуса. Після цього, до приватного нотаріуса надходили поштою заяви, які подавалися від імені позивачки. В суді апеляційної інстанції Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 пояснила суду, що на поданих засобами поштового зв"язку заявах, які містяться в матеріалах справи (а.с.12,14), проставлено підпис заявника, який відрізняється від дійсного підпису ОСОБА_1 , зразки якого є у неї в справах, та зазначені підписи не посвідчені нотаріально, у зв`язку з чим особу, яка звернулися за вчиненням нотаріальної дії неможливо встановити. Отже, колегія суддів вважає, що підстави для винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії були відсутні, оскільки приватний нотаріус не мала змоги встановити особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, а тому порушень приватним нотаріусом вимог частини четвертої статті 49 Закону України "Про нотаріат" та частини третьої глави 13 Порядку судом апеляційної інстанції не встановлено. Таким чином, проаналізувавши зазначені вище положення законодавства та з огляду на заяви ОСОБА_1 про винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій (а.с.12,14), колегія суддів приходить до висновку, що Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 вимог Закону "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не порушено. На викладене суд першої інстанції уваги не звернув, належним чином не з`ясував характер спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що відповідно до частини четвертої статті 49 Закону України "Про нотаріат" та пункту 3 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус була зобов`язана розглянути заяву позивачки про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом або постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та за результатами розгляду цієї заяви вчинити відповідну нотаріальну дію, а не направити письмову відповідь. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи викладене, заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2020 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 - задовольнити. Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2020 року - скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, третя особа - Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко