Постанова 4824 № 760/14774/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 760/14774/17 № апеляційного провадження: 22-ц/824/5836/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 липня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І., за участю секретаря судового засідання Сердюк К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019 року у складі судді Коробенка С.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним дій нотаріуса,- В С Т А Н О В И В : У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ГТУЮ у м. Києві), треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила визнати незаконними дії державного нотаріуса Дев`ятої КДНК Фролової А.О. щодо посвідчення свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовувала, тим, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був її чоловіком, а ОСОБА_2 - його мати, ОСОБА_3 є сином померлого, і усі вони є спадкоємцями першої черги. До складу спадкового майна, як зазначала позивачка увійшла квартира за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею 0,056 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка, і в подальшому виявила, що начебто з такими ж заявами до нотаріуса звернулися й інші спадкоємці третьої черги - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказано, що, зі слів ОСОБА_2 позивачці стало відомо, що та не збиралася приймати спадщину після свого сина, та не подавала нотаріусу ніякої заяви про прийняття спадщини. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає, що нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частки у спадковому майні на ім`я ОСОБА_2 безпідставно, враховуючи відсутність її особистої заяви про прийняття спадщини. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до ГТУЮ у м. Києві, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним дій нотаріуса. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення районного суду та направити справу на новий розгляд. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи з метою визначення, чи дійсно заяву від 29 серпня 2015 року було підписано саме ОСОБА_2 , та не надано можливості надати докази на підтвердження позовних вимог, чим допустив неповноту розгляду справи та порушення прав позивачки. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надійшло. Вислухавши пояснення ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 , яка просила апеляційну скаргу задовольнити, ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_2 , яка просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав. ГТУЮ у м. Києві та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку (а.с. 14-15 т. 1). З матеріалів справи убачається, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 який був чоловіком ОСОБА_1 (а.с. 12 т. 1). 29 серпня 2015 року ОСОБА_2 мати померлого подала заяву про прийняття нею спадщини, що посвідчена приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області. На підставі вказаної заяви була заведена спадкова справа № 653/2015 (а.с. 81 на звороті т. 1). 11 вересня 2015 року у спадкову справу подала заяву про прийняття спадщини за законом дружина померлого, ОСОБА_1 (а.с. 87 на звороті т. 1). 21 грудня 2015 року у спадкову справу заяву про прийняття спадщини за законом подав син померлого, ОСОБА_3 (а.с. 91 т. 1). 20 вересня 2016 року державним нотаріусом Фроловою А.О. були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у рівних частках (а.с. 22 т. 1). Відмовялючи в задоволенні заявлених по справі позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не змогла довести суду обґрунтованість заявленого нею позову, матеріали справи не місять жодного доказу, який би свідчив про те, що підпис від імені ОСОБА_2 на заяві про прийняття спадщини від 29 серпня 2015 року міг бути виконаний не нею. Відтак, будь-яких підстав для визнання протиправними дій державного нотаріуса Дев`ятої київської державної нотаріальної контори щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 не встановлено. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус при видачі свідоцтва про право спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна. Відповідно до ст. 1270 України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до Розділу II Глави 10 підпункту 2.1 пункту 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 № 296/5 (далі-Порядок), спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів. Згідно частини першої статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Зі змісту листа заступника завідувача Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Фролової А.О. вих. № 377/01-16 від 23.01.2018 року, вбачається, що після надання спадкоємцями всіх необхідних документів, 20 вересня 2016 року державним нотаріусом Фроловою А.О. були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у рівних частках. Для отримання свідоцтв про право на спадщину ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з`явились до нотаріальної контори особисто, а інтереси ОСОБА_2 представляла ОСОБА_6 , її представник за довіреністю. (а.с. 136 т. 1). Посилання ОСОБА_1 , на те, що підпис на заяві про прийняття спадщини ОСОБА_2 їй не належить, а тому нотаріус не мав права видавати свідоцтво про право на спадщину, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так, на запит суду приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області була надана виписка з Реєстру реєстрації нотаріальних дій від 29.05.2015 року, якою підтверджується факт засвідчення нотаріусом справжності підпису ОСОБА_2 на заяві до Дев`ятої київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, які відкрилася після смерті її сина ОСОБА_4 (а.с. 196-199 т. 1), а тому такі доводи скаржника є безпідставними. Встановлено, що ОСОБА_2 визнана інвалідом 1 групи безстроково та є особою, що потребує постійного догляду, згідно пояснень представника, пересувається лише з допомогою коляски (а.с.10 т.1). Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2 діючи через представника, категорично стверджувала про вчинення нею дій, спрямованих на отримання належної їй частки спадщини, яка відкрилася після смерті сина - ОСОБА_4 . При цьому, представник третьої особи ОСОБА_2 виключала можливість озвучення позивачу інформації про неприйняття спадщини з причин неналежного здійснення догляду за покійним. Про бажання отримати частку у спадщині свідчить і характер дій спадкоємця, остільки ОСОБА_2 першою посеред інших спадкоємців звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини - 29.08.2015року (а.с.81,87,91 т.1). Відповідно до справи, справжність підпису на заяві ОСОБА_2 про прийняття спадщини засвідчено приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області за місцем на той час проживання третьої особи - АДРЕСА_3 . Як свідчить зміст заяви, справжність підпису на заяві засвідчено удома у зв`язку з похилим віком та загальним слабким станом здоров`я заявителя (а,с.81). Оспорюючи законність дій державного нотаріуса, позивач посилалася на те, що ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини до дев`ятої Київської нотаріальної контори повинна була подати особисто. Між тим, відповідно до Розділу 11 Глави 10 п.п.2.1 п.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини.. Згідно розділу 11 Глави 10 п.п.3.23 п.2 згаданого Порядку, своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Матеріалами справи доведено що спадкова справа нотаріусом була заведена за заявою ОСОБА_2 , матері померлого, яка надійшла поштою та справжність підпису на заяві про прийняття нею спадщини була посвідчена приватним нотаріусом Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області 29.08.2015року, зареєстровано в реєстрі № 2830 (а.с.81 т.1). Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про ви дачу свідоцтва, та склад спадкового майна (ст.68 Закону України «Про нотаріат»). Зі справи убачається, що матеріали спадкової справи містили всі необхідні документи, які надавали право нотаріусу вчиняти оспорювану нотаріальну дію. За таких обставин, колегія суддів визнає безпідставними, необґрунтованими твердження апеляційної скарги про незаконність дій нотаріуса в частині прийняття заяви від імені ОСОБА_2 про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Матеріалами справи доведено, що державний нотаріус діяв у межах повноважень, наданих йому Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012року № 296/5. Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони справи на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами та обов`язками щодо предмета спору (стаття 13 ЦПК України), а суд на засадах змагальності сторін може лише сприяти застосуванню таких прав та виконанню обов`язків, ураховуючи при цьому принципи справедливості та рівності учасників процесу перед законом та судом. Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З урахуванням обставин справи, предмету й підстав позову, а також матеріалів справи, у їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки районного суду про відсутність правових підстав до призначення по справі почеркознавчої експертизи. Посилання апеляційної скарги в зазначеній частині колегія суддів визнає такими, що не спростовують висновків районного суду, оскільки рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення з урахуванням положень п. 3 розділу ХІІ перехідних положень ЦПК України. Повний текст рішення складено 22 липня 2020 року Суддя-доповідач: Судді: