Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/4261/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 500/4261/20 пров. № А/857/3022/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Хобор Р.Б., за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, прийняте суддею Баб`юк П.М. у місті Тернополі у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,- встановив : Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі ГУ ПФУ в Тернопільській області, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 07.12.2020 року з боржника у розмірі 20000,00 грн у виконавчому провадженні №63826776. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року позов задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень (маються покликання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі № 2540/3203/18). Суд звернув увагу на те, що держаним виконавцем в ході здійснення виконавчого провадження не вжито заходів примусового виконання рішень Крім того, відомості про отримання позивачем постанови Восьмою апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020 року, на виконання якої видано виконавчий лист відсутні в справі №500/309/20 та у матеріалах даної справи. Згідно відомостей Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» таке рішення отримано ГУПФУ в Тернопільській області 23.12.2020 року та виконано боржником після його отримання. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження №63826776 від 07.12.2020 року боржником не оскаржувалася. Згідно повідомлення ГУ ПФУ в Тернопільській області рішення суду виконано, однак, апелянт звертає увагу на те, що таке виконано після відкриття виконавчого провадження. З огляду на те, що виконавчий лист №500/309/20 не виконаний до відкриття виконавчого провадження, та такий не належить до категорії виконавчих документів по яких виконавчий збір не стягується, а тому винесена постанова про стягнення виконавчого збору від 07.12.2020 року №63826776 є законною та скасуванню не підлягає. Маються покликання на правові позиції Верховного Суду з подібних правовідносин. Апелянт вважає хибним покликання суду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.03.2020 року у справі №2540/3203/18, оскільки при розгляді даних справ на момент вчинення спірних правовідносин діяла стара редакція Закону України «Про виконавче провадження» щодо стягнення виконавчого збору. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року в справі №500/309/20 визнано протиправною відмову ГУПФУ в Тернопільській області у призначенні ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 виходячи з розміру його пенсії 15135.06 гривень з 21.08.2019 року; зобов`язано ГУПФУ в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 виходячи з розміру його пенсії 15135.06 гривень з 21.08.2019 року. Зазначене рішення суду залишене без змін постановою Восьмою апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020 року. На виконання вказаного рішення у справі №500/309/20 Тернопільським окружним адміністративним судом 01.12.2020 року видано виконавчий лист (аркуш справи 31). 07 грудня 2020 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63826776 з виконання вказаного виконавчого листа (аркуш справи 33). Постановою від 07.12.2020 року №63826776, винесеною старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції постановлено стягнути з боржника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області виконавчий збір у розмірі 20000, грн (аркуш справи 7). Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII від 03 липня 2018 року). За приписами частин п`ятої та шостої статті 26 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Відповідно до частин першої - четвертої статті 27 Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). З аналізу вказаних норм Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Аналізуючи положення статей 26, 27 Закону №1404-VIII, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання, яке виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак, одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору, у якій зазначається розмір та порядок стягнення такого. Відповідно до частини п`ятої статті 27 №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини дев`ятої статті 27 вказаного Закону виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. З вказаного слідує, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 28 квітня 2020 року у справі №480/3452/19. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не зобов`язаний самостійно з`ясовувати будь-яку інформацію щодо виконання судового рішення боржником, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VIII не передбачено. Хибним є покликання суду першої інстанції на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.03.2020 року у справі №2540/3203/18 з огляду на те, що викладені у наведеному судовому рішенні висновки не узгоджуються з обставинами даної справи. Оскільки спір у справі №2540/3203/18 виник у зв`язку з невизначеністю правового режиму застосування судами ч.2 ст.27 та ч.3 ст.40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа), а предметом спору даної адміністративної справи є винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Водночас доречно зауважити на тому, що відповідно до ч. 3 ст. 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець. Відповідно до ст. 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (у редакції, чинній на час звернення до суду), систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку. За приписами п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби). З наведеного слідує, що відділи примусового виконання рішень є структурними підрозділами управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, та не є самостійними органами, які в розумінні вимог КАС України можуть бути відповідачами у відповідній категорії справ. Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 336/4615/17. Відтак, враховуючи наведене вище, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 07.12.2020 року з боржника у розмірі 20000,00 грн у виконавчому провадженні №63826776 задоволенню не підлягають. Судові витрати розподілу не підлягають з вимог ст. 139 КАС України. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 272, 287, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити. Скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі № 500/4261/20 та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 05.03.2021 року.