Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/309/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 500/309/20 пров. № А/857/8512/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Носа С.П., Шинкар Т.І. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Шульгачем М.П. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Тернополі) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ, відповідач) стосовно відмови у переведенні її на пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 , на підставі заяви від 21.08.2019 та документів пенсійної справи, з розрахунку 50% від отримуваної пенсії померлого ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII), виходячи з розміру пенсії 15135,06 грн та зобов`язати відповідача провести переведення її на таку пенсію. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 позов було задоволено повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що при переведені позивача з одного виду пенсії на інший ГУ ПФУ було виявлено суперечливі відомості щодо застосування показника кратності, при обчисленні заробітної плати у довідках про заробітну плату, отриману у зоні відчуження. Перевірити правильність застосування такого показника, станом на момент переведення позивача з одного виду пенсії на інший було неможливим, оскільки в представлених документах пенсійної справи ОСОБА_2 не було зазначено населений пункт, де проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому після отримання відповідей пенсійний фонд розгляне питання врахування зазначених довідок. Також, суд першої інстанції підмінив орган, оскільки самостійно визначив розмір пенсії по втраті годувальника. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Згідно п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ), був одружений з ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 08.09.2011. ОСОБА_1 перебуває у ГУ ПФУ на обліку та з 29.02.2012 отримувала пенсію як особа з інвалідністю 3 групи від загального захворювання відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV). 21.08.2019 ОСОБА_1 подала заяву та додаткові документи до ГУ ПФУ для призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №796-XII. 06.11.2019 позивач повторно звернулася із заявою, в якій просила надати інформацію з посиланням на норми чинного законодавства про порядок перерахунку її пенсії, а також інформацію про розмір перерахованої пенсії. На звернення позивача щодо умов її пенсійного забезпечення, відповідач листом №847/С-11 від 26.11.2019 повідомив, що їй призначена пенсія у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №796-XII. Розмір призначеної пенсії становить 4706,08 грн (11765,20*80% 50%, де 80% - ступінь втрати професійної працездатності померлого годувальника). Одночасно повідомлено, що в документах пенсійної справи померлого годувальника у довідках про підтвердження періодів роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та про нараховану заробітну плату, за вказані періоди, містяться суперечливі відомості щодо застосування показника при обчисленні заробітної плати. Тому на даний час, обчислити розмір пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату №31р/о від 20.09.2004, виданої відособленим підрозділом «Шахтоуправлінням ім. М.І.Калініна» ДП «Донецьквугілля» немає можливості. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до Закону №796-XII та відповідно до виписки за його картковим рахунком (пенсійної картки НОМЕР_3 ) за період з 01.03.2019 по 31.08.2019 щомісяця отримував та останній раз 05.08.2019, пенсію в розмірі 15135,06 грн, а тому відповідач протиправно відмовив позивачці у призначені їй пенсії по втраті годувальника, виходячи з розміру його пенсії. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Закон №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати : 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно ч.1 ст.36 Закону №1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Частиною 1 статті 37 Закону №1058-IV, чинного на момент призначення пенсії, передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі : на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Відповідно до ч.1 ст.38 цього Закону, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Згідно ч.1 ст.54 Закону №796-XII, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. Відповідно до частини третьої цієї статті Закону №796-XII, обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Як встановлено судом першої інстанції, пенсія ОСОБА_2 виплачувалась відповідно до Закону №796-XII та відповідно до виписки за його картковим рахунком (пенсійної картки НОМЕР_3 ) за період з 01.03.2019 по 31.08.2019 щомісяця отримував та останній раз 05.08.2019 отримав пенсію в розмірі 15135,06 грн. Колегія суддів вважає, що відсутність первинних документів не є підставою для відмови у виплаті пенсії, оскільки такі були втрачені не з його вини і при призначені пенсії відповідач визнав подані документи достатніми для призначення такого виду пенсійного забезпечення. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року по справі №500/309/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Т. І. Шинкар