Постанова 4855 № 640/17553/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17553/19 Головуючий у І інстанції - Добрівська Н.А. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу, податкового повідомлення-рішення та рішення про опис майна у податкову заставу, визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві, в якому просив (з урахуванням уточнень): - визнати протиправним та скасувати наказ ДФС України № 88 від 15.02.2017, виданий на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2017 у справі № 757/2198/17-к про призначення документальної виїзної позапланової перевірки громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 1998-2016 роки, яка скасована ухвалою Київського апеляційного суду від 18.10.2018; - визнати протиправними дії ДФС України по проведенню документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.1998 по 31.12.2016, за результатами якої складений акт № 11/99-99-13-04-02/ НОМЕР_1 від 07.03.2017. - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000081304 від 25.04.2017; - визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 39901-17 від 21.06.2017; - визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу № 39901/17-11 від 21.06.2017; - зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби в м. Києві виключити з державного реєстру записи щодо встановлення обтяження згідно з актами опису майна у податкову заставу № 55/26-15-17-03 від 22.02.2018 та від 22.07.2018 за № 513/26-15-17-03-15 і № 514/26-15-17-03-15, складені ГУ ДФС у м. Києві. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкова декларація про майновий стан і доходи за 2013 рік подана ОСОБА_1 17 квітня 2014 року, відтак, з урахуванням вимог пунктів 102.1 і 102.2 статті 102 Податкового кодексу України, граничний строк визначення Відповідачем суми грошових зобов`язань за 2013 рік припадає на 16.04.2017. Таким чином, станом на 25.04.2017 у Відповідача були відсутні правові підстави для самостійного визначення суми грошових зобов`язань Позивача за 2013 рік після закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, що, як наслідок, свідчить про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення та похідних від останнього податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу. При цьому порушень Позивачем в 2015 та 2016 роках вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 164.1 статті 164, статті 167, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України, Відповідачем не встановлено. Також вказано, що в період 1998-2010 років, який включений Відповідачем при визначенні суми оподаткованого доходу Податкового кодексу України (набрав чинності 01.01.2011) ще не існувало. Отже, до вказаного періоду не можуть застосовуватися штрафні (фінансові) санкції, які діяли в 2013 році. Під час підготовчого провадження судом першої інстанції було здійснено заміну первинного Відповідача з Державної фіскальної служби України на її правонаступника - Державну податкову службу України, та Відповідача - Головне управління ДФС у місті Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві, що підтверджується відповідним протоколом підготовчого засідання Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної фіскальної служби України від 25.04.2017 № 0000081304. Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДФС у місті Києві про опис майна у податкову заставу від 21.06.2017 № 39901/17-11. В задоволені інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Державною податковою службою України, Головним управлінням ДПС у м. Києві подано апеляційні скарги, в яких просять рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В апеляційних скаргах Відповідачі посилаються на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Доводи апеляційних скарг стосуються того, що під час проведення перевірки на підставі наявної податкової інформації за період з 01.01.1998 по 31.12.2015, податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2011-2015 роки та декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013-2015 роки було встановлено, що сукупна сума отриманих фізичною особою - платником податку ОСОБА_1 доходів за 1998 - 2013 роки становить 13 870 870,48 грн, з яких сплачено податкових платежів на суму 992 323,26 грн. Невідповідність задекларованих витрат ОСОБА_1 отриманим у 1998 - 2013 роках доходам, одержаним з офіційних джерел, становить 7 507 958,16 грн. У зв`язку з наведеним за висновком контролюючого органу Позивачем не включено доходи у сумі 7 507 958,16 грн. до загального річного оподатковуваного доходу, не подано податкову декларацію за наслідками 2013 року та не сплачено податок з таких доходів. За твердженням ДПС України, розрахунок податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, яке підлягає сплаті до бюджету, зроблено з урахуванням вимог пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України: 7 507 958,16 грн х 17 % = 1 276 352,89 гривень. Отже, за результатами перевірки встановлено заниження платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік на суму 1 276 352,89 грн. Позивачем подано відзив на апеляційні скарги, в яких він просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Отже, оскільки Відповідачі у своїх апеляційних скаргах оскаржують судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 757/2198/17-к клопотання Прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України задоволено; призначено позапланову документальну перевірку громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1998-2016 рр. Проведення перевірки доручено співробітникам Державної фіскальної служби України. 15.02.2017 Державною фіскальною службою України виданий наказ № 88 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки", яким на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2017 у справі № 757/2198/17-к та на підставі вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1. статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.1998 по 31.12.2016, тривалістю 10 робочих днів з 15.02.2017. На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу ДФС України № 88 від 15.02.2017 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 15.02.2017 складено повідомлення №

11. Вказане повідомлення разом з копією наказу № 88 від 15.02.2017 було направлено 15.02.2017 рекомендованим листом на адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та копією фіскального чека № 1117, датованого 15.02.20217 час: 20:34. Згідно наданої ДПС України копії рекомендованого повідомлення, поштове відправлення вручено 03.03.2017 із відміткою у графі "особисто" із написом "Бакулін". 21.02.2017 на ім`я ОСОБА_1 складено запит № 1630/Б/26-59-13-07-21, датований 21.02.2017, щодо надання інформації та її документального підтвердження для з`ясування питання "щодо повноти нарахування та сплати податкових платежів дотримання вимог чинного законодавства, достовірності даних виявленої податкової інформації". Фактична перевірка здійснювалась Державною фіскальною службою України з 15.02.2017 по 28.02.2017, за результатами якої 07.03.2017 складено акт № 11/99-99-13-04-02/ НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за період з 01.01.1998 по 31.12.2016". Відповідно до змісту Акта перевірки, вона проведена в межах кримінального провадження від 05.01.2017 № 42017000000000033 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20. 1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового Кодексу України, наказу Державної фіскальної служби України від 15.02.2017 № 88 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_2 від 16.01.2017 у справі № 757/2198/17-к. Під час проведення перевірки ревізором-інспектором, згідно Акта перевірки, були використані відомості електронної декларації, інформаційних баз даних органів ДФС (ІС "Податковий блок, ЦБД ДРФО), даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, НАІС ДДАІ МВС України та іншої податкової інформації, наявної в контролюючому органі. В Акті перевірки зафіксовані такі дані, що були встановлені ревізором-інспектором під час перевірки, зокрема: - сумарний розмір внесків ОСОБА_1 до статутних капіталів підприємств (ТОВ "Акціонери товариства "Лисичанськнафтооргсинтез", ТОВ Фірма "КЛИМ" складає 130 675,00 грн (за даними контролюючого органу підприємства були створені відповідно в 1996 та 1999 роках); - на підставі даних декларацій платника податків, інформаційних баз ДФС встановлено, що сукупна сума отриманих доходів за 1998 - 2013 становить 13 870 870,48 грн., з яких сплачено податкових платежів - 992 323,26 грн.; - вартість нерухомого майна на дату набуття власності складає 6 084 317,00 грн. (по роках: 2004 - 259 018,00 грн.; 2011 - 5 742 859,00 грн.; 2013 - 82 440,00 грн.); - згідно з наявною податковою інформацією за період з 01.01.1998 по 31.12.2015, податковими деклараціями про майновий стан і доходи за 2011-2015 роки та деклараціями про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013 - 2015 роки фізична особа - платник податку ОСОБА_1 отримував доходи всього на суму 20 494 724,24 грн. та сплатив податків на суму 1 891 650,51 грн; - перевіркою встановлено, що витрати на придбання у періоді за 1998-2013 роки цінного рухомого майна, корпоративних прав та формування вкладів на рахунках складає 20 386 505,38 грн; - невідповідність задекларованих витрат ОСОБА_1 отриманим у 1998 - 2013 роках доходам, одержаним з офіційних джерел, становить 7 507 951 (20 386 505,38 грн - (13 870 870,48 грн - 992 323,26 грн) = 7 507 958,16 грн. Отже, як зазначено в Акті перевірки, в порушення вимог підпункту 168.2.1 пункту 168, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України платник податку ОСОБА_1 не включено доходи у сумі 7 507 958,16 грн до загального річного оподатковуваного доходу, не подано податкову декларацію за наслідками 2013 року та не сплачено податок з таких доходів. У зв`язку з наведеним в Акті перевірки контролюючий орган констатує, що за 2013 рік податковими агентами виплачено ОСОБА_1 доходу у вигляді заробітної плати - 1 214 162,86 грн., з якого утримано 202 498,03 грн. (15 відс. та 7 відс.). Тобто, розрахунок податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, яке підлягає сплаті до бюджету, зроблено з урахуванням вимог пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України: 7 507 958,16 х 17 % = 1 276 352,89 грн. Отже, за результатами перевірки встановлено заниження платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік на суму 1 276 352,89 грн. За загальним висновком ДФС України документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 164.1 статті 164, статті 167, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України у зв`язку із чим занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 1 276 352,89 грн. Згідно наданих Відповідачем документів копія Акта перевірки від 07.03.2017 направлялась на адресу Позивача 09.03.2017 (причини не вручення платнику цього відправлення надані документи не містять). На підставі Акта перевірки Державною фіскальною службою України 25.04.2017 складено податкове повідомлення-рішення № 0000081304, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування" на суму 1 276 352,89 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 319 088,22 грн., всього на суму - 1 595 441,11 грн. Відповідно до розрахунку податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій, період, за який контролюючим органом донараховано податкове зобов`язання - 2013 рік. Згідно даних інтегрованої картки платника податків станом на 14.06.2017 за Позивачем обліковувалась заборгованість з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у розмірі 2 143 048,95 грн., а також залишок несплаченої пені - 547 607,84 грн., всього у сумі 2 674 920,94 грн. Така заборгованість згідно картки утворилась у зв`язку з несплатою зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням № 000081304 від 25.04.2017. 21.06.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві сформовано податкову вимогу, що виставлена ОСОБА_1 на загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженими зобов`язаннями за платежем за кодом бюджетної класифікації 11010500 на загальну суму 2 674 920,94 грн., з них: основний платіж - 1 276 352,89 грн., штрафні (фінансові) санкції - 319 088,22 грн., пеня - 1 079 479,83 грн. Також 21.06.2017 уповноваженою особою ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення № 39901/17-11 про опис майна, що перебуває у власності платника податків ОСОБА_1 у податкову заставу. 22.02.2018 податковим керуючим на підставі рішення керівника ГУ ДФС у м. Києві від 21.06.2017 № 39901/17-11 про опис майна у податкову заставу платника податків ОСОБА_1 проведено опис майна - транспортних засобів (у кількості - 3 од.), про що складено акт опису майна № 55/26-15-17-03. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію цього акта 07.03.2018 отримала особа "Бакулин". 02.07.2018 податковим керуючим на підставі того ж рішення ГУ ДФС у м. Києві проведений опис майна платника податків ОСОБА_1 - земельної ділянки, про що складений акт опису майна за № 513/26-15-17-03, а також опис майна - дачний будинок, що засвідчено актом опису майна № 514/26-15-17-03. Ухвалою Київського апеляційного суду від 18.10.2018 у справі № 757/2198/17-к ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2017, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництв та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Густякова Ю.В. та призначена позапланова документальна перевірка громадянина ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 1998-2016 роки, проведення якої доручено співробітникам Державної фіскальної служби України -скасовано і прийняти нову ухвалу, якою повернуто клопотання прокурору відділу процесуального керівництв та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва у суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Густякову Ю.В. Не погоджуючись із вищевказаними діями та рішеннями Відповідачів, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Акт перевірки свідчить про те, що ревізором-інспектором аналізувалась інформація за період 01.01.1998 по 31.12.2015 (щодо сукупної суми отриманого доходу платника податків, витрати на придбання цінного рухомого майна, корпоративних прав та формування вкладів на рахунках) і розрахунок податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, яке підлягає сплаті до бюджету, зроблено ревізором інспектором за період з 1998 по 2013 роки. При цьому, Акт перевірки не містить посилань на конкретний податковий період в якому Позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства, що перешкоджає аналізу правомірності висновків контролюючого органу, в тому числі і у зв`язку з різними нормативно-правовими актами, які в різні проміжки часу вказаного ДФС України періоду врегульовували відповідальність платників податків за порушення закріплених в цих актах положень. Наведене вказує на те, що визначена контролюючим органом сума грошового зобов`язання не може вважатись правомірно визначеною і не визнається доведеною. Крім того, суд першої інстанції вказав, що на залежність права податкової застави від наявності податкового боргу у платника податків, а відтак, у зв`язку з відсутністю такого боргу, у контролюючого органу відсутнє і право податкової застави. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції на час виникнення спірних правовідносин). Так, згідно пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Відповідно до пункту 102.2 статті 102 Податкового кодексу України грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: - податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов`язання, не було подано (підпункт 102.2.1); - посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов`язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили (підпункт 102.2.2). Висновки контролюючого органу про порушення Позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на виявлених під час її проведення обставин, що вказують на те, що ОСОБА_1 здійснювались внески до статутних капіталів підприємств, що були створені в 1996 та 1999 роках, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України (01.01.2011). Також Акт перевірки свідчить про те, що ревізором-інспектором аналізувалась інформація за період 01.01.1998 по 31.12.2015 (щодо сукупної суми отриманого доходу платника податків, витрати на придбання цінного рухомого майна, корпоративних прав та формування вкладів на рахунках) і розрахунок податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, яке підлягає сплаті до бюджету, зроблено ревізором інспектором за період з 1998 по 2013 роки. При цьому, Акт перевірки не містить посилань на конкретний податковий період в якому Позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства, що перешкоджає аналізу правомірності висновків контролюючого органу, в тому числі і у зв`язку з різними нормативно-правовими актами, які в різні проміжки часу вказаного Відповідачем періоду врегульовували відповідальність платників податків за порушення закріплених в цих актах положень. Наведене вказує на те, що визначена контролюючим органом сума грошового зобов`язання не може вважатись правомірно визначеною і не визнається доведеною. Суд першої інстанції обґрунтовано погодився з доводами Позивача щодо порушення ДФС України правил нарахування податкового зобов`язання в частині строків, в які контролюючий має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків, з чим погоджується колегія суддів. Так, оскільки ревізор-інспектор ДФС України в акті перевірки аналізував зміст електронної декларації ОСОБА_1 за 2013 рік (хоча і зазначає про її неподання платником податків), а також враховуючи відсутність доказів на підтвердження постановлення відносно Позивача на час прийняття податкового-повідомлення вироку за ухилення від сплати відповідного грошового зобов`язання або постановлення судового рішення про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих обставин, суд першої інстанції правомірно визнав протиправним нарахування Державною фіскальною службою України грошового зобов`язання у спірному податковому повідомленні-рішення за межами строку, визначеного пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, з чим погоджується колегія суддів. Винятки, з якими законодавець пов`язує можливість визначення грошового зобов`язання без дотримання строку давності, передбаченого в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, встановлені пунктом 102.2 цієї статті та мають вичерпний характер. В той же час, доводи апеляційних скарг не свідчать про наявність підстав для застосування вказаних положень до спірних правовідносин. Аналогічна правова позиція в подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 806/1770/16, яка, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню колегією суддів. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що дії Державної фіскальної служби України по нарахуванню грошових зобов`язань поза межами строку давності не можуть відповідати критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України. Вказане свідчить про наявність підстав для задоволення вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000081304 від 25.04.2017, про що вірно вказано судом першої інстанції. В частині наявності підстав для задоволення вимоги Позивача про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу № 39901/17-11 від 21.06.2017 колегія суддів враховує наступне. Відповідно до пунктів 88.1 і 88.2 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Згідно до п.п. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку. Отже, виходячи зі змісту вказаних вище норм Податкового кодексу України право податкової застави виникає виключно з дня виникнення податкового боргу. В той же час, як вірно вказав суд першої інстанції, з аналізу норм чинного податкового законодавства вбачається пряма залежність права податкової застави до наявності податкового боргу у платника податків, а відтак, у зв`язку з відсутністю такого боргу, у контролюючого органу відсутнє і право податкової застави. Положеннями п. 2.1 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 572 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1841/24373) встановлено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу. Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що з урахуванням вищевикладеного та висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, яким було визначено грошове зобов`язання, у зв`язку з несплатою якого і утворився податковий борг, що і слугувало підставою для винесення спірного рішення про опис майна у податкову заставу, таке рішення також підлягає скасуванню, з чим погоджується колегія суддів. Враховуючи все викладене вище, колегія суддів відхиляє посилання Відповідачів в апеляційних скаргах на наявність підстав для визначення грошових зобов`язань Позивачу. Апеляційна скарга Державної податкової служби України не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційні скарги Відповідачів не містять. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко Повний текст складено 05.03.2021 року.