Ухвала КАС ВС № 393/216/20

УХВАЛА 04 березня 2021 року м. Київ справа № 393/216/20 адміністративне провадження № К/9901/6230/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шевцової Н.В., суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А. перевіривши касаційну скаргу інспектора 3 роти 1 взводу БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області лейтенанта поліції Кучми Олександра Вікторовича на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2020 року у справі №393/216/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора 3 роти 1 взводу БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області лейтенанта поліції Кучми Олександра Вікторовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора 3 роти 1 взводу БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області лейтенанта поліції Кучми Олександра Вікторовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДПО 18 №993835 від 15.04.2020, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 132-1 КУпАП, а також стягнути на користь позивача судові витрати. 24 липня 2020 року рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області позов задоволено. Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив її до суду апеляційної інстанції. 15 лютого 2020 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою інспектора 3 роти 1 взводу БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області лейтенанта поліції Кучми Олександра Вікторовича на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2020 року у № 393/216/20. На зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції інспектором 3 роти 1 взводу БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області лейтенанта поліції Кучмою Олександром Вікторовичем подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 24 лютого 2021 року. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною третьою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Суд апеляційної інстанції установив, що 01 вересня 2020 року відповідач не погодившись із рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2020 року оскаржив його до суду апеляційної інстанції. 16 вересня 2020 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу інспектора 3 роти 1 взводу батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП лейтенант поліції Кучми Олександра Вікторовича на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2020 року в адміністративній справі № 393/216/20 залишено без руху, встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду належним чином оформлений документ про сплату судового збору в належному розмірі за належними реквізитами. 09 жовтня 2020 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги; апеляційну скаргу повернуто заявнику, у зв`язку з несплатою судового збору. 08 грудня 2020 року відповідач повторно подав апеляційну скаргу. 25 січня 2021 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження; апеляційну скаргу залишено без руху для надання суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, не пізніше десяти днів з дня отримання копії ухвали. Відповідач подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якої зазначає, що відповідач звертався з апеляційною скаргою на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2020 року, проте така скарга була повернута апелянту у зв`язку з несплатою судового збору. Звертає увагу, що працює у відокремленому підрозділі Департаменту патрульної поліції та не має власного фінансового відділу. Таким чином, вважає несвоєчасну сплату судового збору під час подання 01.09.2020 апеляційної скарги - не залежала від волевиявлення скаржника та має об`єктивний характер. Також вказав, що судові витрати не повинні бути перешкодою вільного доступу до правосуддя. 15 лютого 2020 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою інспектора 3 роти 1 взводу БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області лейтенанта поліції Кучми Олександра Вікторовича на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 24 липня 2020 року у № 393/216/20. За приписами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною другою статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду, що за змістом вказаної норми є правом, а не обов`язком суду. Надаючи оцінку клопотанню відповідача про поновлення строку на апееляційне оскарження, яке обґрунтоване відсутністю фінансування на оплату судового збору, суд апеляційної інстанції посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», у якому зазначено «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими, вказав, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку. У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «...підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…». Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку). У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Вказаний висновок здійснений судом апеляційної інстанції з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 12 квітня 2019 року у справі №826/10498/16. Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом. Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України. Ураховуючи викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції зауважила, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику такої скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Суд апеляційної інстанції також наголосив, що повторна апеляційна скарга подана більше ніж через 2 місяці після повернення судом попередньої, що не може бути визнано судом як своєчасне та належне виконання апелянтом його процесуальних обов`язків. Відсутність же коштів на сплату судового збору свідчить лише про "неналежне урядування" з боку держави, а тому державні органи не можуть в такому випадку розраховувати на поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки це буде порушенням принципу рівності сторін. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що причини пропуску строку звернення до суду з позовом, вказані відповідачем, є неповажними, а тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно з частиною другою статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Аналіз правових норм та обставин справи доводить про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 4 частини першої статті 299 КАС України при ухваленні оскаржуваного судового рішення є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування, а тому касаційна скарга відповідача є необґрунтованою. На підставі викладеного, керуючись частиною другою статті 328, пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою інспектора 3 роти 1 взводу БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області лейтенанта поліції Кучми Олександра Вікторовича на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2020 року у справі №393/216/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора 3 роти 1 взводу БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області лейтенанта поліції Кучми Олександра Вікторовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н. В. Шевцова Судді В. Е. Мацедонська С.А. Уханенко