Постанова 4854 № 420/5378/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/5378/20 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойко А.В. та Шевчук О.А., при секретарі Пальоній І.М., за участю: представника позивача Іванової Юлії Юріївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗМАЇЛЬСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЗМАЇЛЬСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі ДПС), в якому позивач з урахуванням нової редакції адміністративного позову просив визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000800402 від 04 червня 2020 року про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку на суму 30333,00 грн., та нарахування штрафних санкцій на суму 7583,00 грн.; податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000810402 від 04 червня 2020 року про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 29410,00 грн.. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову повністю. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ є юридичною особою (код ЄДРПОУ 42898755), основним видом діяльності якої є оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (46.33), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно витягу з реєстру платника податку на додану вартість №1915024500020 ТОВ зареєстровано платником податку на додану вартість 01 травня 2019 року. На підставі наказу від 21 квітня 2020 року №1488 ДПС, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, в порядку, встановленому п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ з питань достовірності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн. та визначеного в додатку 3 до декларації з ПДВ за лютий 2020 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 18 березня 2020 року №9056295088, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9073304709 від 08 квітня 2020 року). За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №403/15-32-04- 02/42898755 від 14 травня 2020 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ з питань достовірності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. та визначеного в додатку 3 до декларації з ПДВ за лютий 2020 року. У висновках акту №403/15-32-04- 02/42898755 від 14 травня 2020 року зазначено, що документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено: - в порушення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 95 №88, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, абзацу б) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 року за № 159/28289) (із змінами та доповненнями) ТОВ завищено суму податкового кредиту за січень 2020 року на 30333,00 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення (р. 19 декларації з ПДВ) за січень 2020 року у розмірі 30333,00 грн., що відповідно призвело до завищення суми бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за січень 2020 року) у розмірі 30333,00 грн.; - в порушення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 95 №88, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200,1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-Vl (із змінами і доповненнями) та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29 січня 2016 року за №159/28289) (із змінами та доповненнями) ТОВ завищено суму податкового кредиту за лютий 2020 року на 29410 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення (р. 19 декларації з ПДВ) за лютий 2020 року у розмірі 29410 грн., що відповідно призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації з ПДВ) за лютий 2020 року у сумі 29410 грн. Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки №403/15-32-04-02/42898755 від 14 травня 2020 року, ТОВ надало заперечення, в яких просило їх розглянути та врахувати. За результатами встановлених в акті перевірки №403/15-32-04-02/42898755 від 14 травня 2020 року порушень, ДПС були винесені податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000800402 від 04 червня 2020 року про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку на суму 30333,00 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 7583,00 грн., та податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000810402 від 04 червня 2020 року про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 29410,00 грн.. Прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень і стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав суду відповідні, належним чином оформлені первинні документи, які у сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість, доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про нереальність господарських операцій між ТОВ та ТОВ «ОДЕСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ». Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке. Положеннями статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Також, зі змісту статті 201 ПК України вбачається, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З аналізу вказаних норм вбачається, що визначальними умовами формування платником податкового кредиту з ПДВ, окрім інших, є наявність належним чином оформлених первинних документів та зв`язок господарських операцій, на підтвердження яких складаються вказані первинні документи, з господарською діяльністю такого платника. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ОДЕСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» (Експедитор) та ТОВ (Замовник) був укладений договір про надання транспортно-експедиторських послуг №02/12/2019/ІТК-ОТК від 02 грудня 2019 року. На виконання умов цього договору було складено та підписано наступні документи: додаткову угоду № 1 від 01 лютого 2019 року (т.1 а.с.64); додаток №1 до договору від 26 грудня 2019 року (т.1 а.с.59-60); реєстр до додаткової угоди №1 від 01 лютого 2019 року (т.1 а.с.70-74); додаткову угоду № 3 від 01 січня 2020 року (т.1 а.с.63); реєстр до додаткової угоди №3 від 01 січня 2020 року (т.1 а.с.65-69); рахунок на оплату №165 від 16 січня 2020 року (т.1 а.с.61); акт наданих послуг №119 від 16 січня 2020 року (т.1 а.с.62); рахунок на оплату №89 від 29 лютого 2020 року; акт наданих послуг №181 від 29 лютого 2020 року; платіжне доручення №89 від 16 січня 2020року (т.1 а.с.75); платіжне доручення №18 від 19 березня 2020 року (т.1 а.с.76); товарно-транспортні накладні (т.1 а.с.85-250, т.2 а.с.1-117). На підтвердження факту подальшої реалізації ТОВ товару, а саме сирої нерафінованої соняшникової олії врожаю 2019 року, яка була перевезена в рамках договору про надання транспортно-експедиторських послуг №02/12/2019/ІТК-ОТК від 02 грудня 2019 року, позивачем було надано: - контракт №SFO0612 від 06 грудня 2020 року, інвойс №09.01.1 від 09 січня 2020 року, вантажно-митна декларація №UA500370/2020/000031, №UA500370/2019/200120 від 27 грудня 2019 року, повідомлення про фактичне вивезення товарів від 27 грудня 2019 року, коносамент B/L №1 від 09 січня 2020 року, маніфест на вантаж від 09 січня 2020 року, платіжне доручення №5343796 від 21 січня 2020 року, платіжне доручення №4540595 від 17 січня 2020 року, платіжне доручення №7563 від 15 січня 2020 року, платіжне доручення №564880 від 03 січня 2020 року, контроль вантажу по відвантаженню в порту, картка рахунку №362 за січень 2020 року; - контракт №SF01311.2 від 13 листопада 2019 року, інвойс №05.02. від 05 лютого 2020 року, вантажно-митна декларація №UA500370/2020/000164, №UA500370/2020/000146 від 03 лютого 2020 року, повідомлення про фактичне вивезення товарів від 03 лютого 2020 року, коносамент B/L №1 від 04 лютого 2020 року, маніфест на вантаж від 04 лютого 2020 року, платіжне доручення №5343796 від 21 січня 2020 року, платіжне доручення №4540595 від 17 січня 2020 року, платіжне доручення №7563 від 15 січня 2020 року, платіжне доручення №564880 від 03 січня 2020 року, контроль вантажу по відвантаженню в порту, картка рахунку №362 за лютий 2020 року. За договором про надання транспортно-експедиційних послуг від 02 грудня 2019 року №02/12/2019/ІТК-ОТК, який укладений між ТОВ «ОДЕСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» та ТОВ, замовнику - ТОВ - надавався комплекс транспортно-експедиторських послуг, в тому числі, з організації перевезення вантажу, оформлення перевезення ватажу, забезпеченим відправки вантажу із пункту відправлення та одержання вантажу у пункті призначення, розробка оптимального та економічно вигідного маршруту перевезення з урахуванням інтересів замовника, координацію процесів прийому, вивантаження, зважування вантажу, відвантаження вантажу, перевезення вантажу тощо. При цьому, реєстр до додаткової угоди №1 від 01 лютого 2020 року та реєстр додаткової угоди №3 від 01 січня 2020 року, які є невід`ємними частинами договору №02/12/2019/ІТК-ОТК, містять дані щодо транспортних засобів, за допомогою яких виконувався зазначений договір про надання транспортно-експедиторських послуг. Фактичне перевезення вказаного товару підтверджується залучення відповідних транспортних засобів, а саме: вантажний контейнеровоз, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вантажний контейнеровоз, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вантажний контейнеровоз, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вантажний контейнеровоз, реєстраційний номер НОМЕР_4 , вантажний контейнеровоз, реєстраційний номер НОМЕР_5 , вантажна платформа, реєстраційний номер НОМЕР_6 , вантажна платформа, реєстраційний номер НОМЕР_7 , вантажний контейнеровоз, реєстраційний номер НОМЕР_8 , вантажний контейнеровоз, реєстраційний номер НОМЕР_9 , вантажна платформа, реєстраційний норм НОМЕР_10 , вантажний контейнеровоз, реєстраційний номер НОМЕР_11 , які знаходяться у власності ТОВ «ЕКСПОТРЕНД» та передавались у користування ТОВ «ОДЕСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» за договором оренди транспортних засобів №16/09/19-ТЗ від 16 вересня 2019 року. Згідно з додатком №1 "Перелік орендованих транспортних засобів" та додатком №2 "Акт прийому-передачі до договору оренди транспортних засобів" від 16 вересня 2019 року №16/09/19-ТЗ, у користування ТОВ «ОДЕСЬКА ТОРГОВА КОМПАНІЯ» передано: вантажний контейнеровоз, реєстраційним номер НОМЕР_1 , технічний паспорт НОМЕР_12 ; вантажний контейнеровоз, реєстраційним помер НОМЕР_2 , технічний паспорт НОМЕР_12 , вантажний контейнеровоз, реєстраційний номер НОМЕР_13 , технічний паспорті НОМЕР_14 ; вантажний контейнеровоз, реєстраційний номер НОМЕР_4 , технічний паспорт, НОМЕР_15 , вантажний контейнеровоз, реєстраційний номер НОМЕР_5 , технічний паспорт НОМЕР_16 , вантажна платформа, реєстраційний номер НОМЕР_6 технічний паспорт НОМЕР_17 , вантажна платформа, реєстраційний номер НОМЕР_7 , технічний паспорт СХК НОМЕР_18 , вантажний контейнеровоз, реєстраційним номер НОМЕР_8 , технічний паспорт НОМЕР_19 , вантажний контейнеровоз, реєстраційний номер НОМЕР_9 , технічний паспорт НОМЕР_20 , вантажна платформа, реєстраційний номер НОМЕР_10 , технічний паспорт НОМЕР_21 ; вантажний контейнеровоз, реєстраційний номер НОМЕР_11 , технічний паспорт НОМЕР_22 . Слід зазначити, що усі транспортні засоби знаходяться у власності ТОВ «ЕКСПОТРЕНД», що підтверджується копіями технічних паспортів транспортних засобів, які наявні в матеріалах справи. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що наведена первинна документація є належним та допустимим доказом реальності господарських правовідносин позивача з контрагентом, а протилежного під час провадження в судах першої та апеляційної інстанцій відповідачем доведено не було. Таким чином, враховуючи все вищевикладене у сукупності, та оскільки договори позивача з контрагентом в судовому порядку недійсними не визнавалися, підстав для визнання їх нечинними із суті та форми не вбачається, сторони мали на меті створення реальних правових наслідків, що підтверджується первинними документами, а податкові накладні складені у відповідності до положень ПК України з зазначенням всіх необхідних реквізитів та в установленому законом порядку недійсними не визнавались, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним суб`єктом господарської діяльності. Крім того, колегія суддів зазначає, що платник податків не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність (навіть протиправні) своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податків або особами, які передують контрагенту позивача по ланцюгу постачання, тягнуть відповідальність та негативні наслідки виключно для вказаних особи, а не для позивача. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру. Чинним податковим законодавством не поставлено в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб, в тому числі і контрагента платника податків, зокрема, внаслідок виявлення порушень чинного законодавства при укладанні правочинів контрагентом позивача та іншими суб`єктами господарювання. Тобто, якщо суб`єкт господарювання не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, надання податкової звітності або інших вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно щодо цієї особи. Отже, приймаючи до уваги все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а самі податкові повідомлення-рішення - скасуванню. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 05 березня 2021 року. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.