Ухвала КЦС ВС № 334/3133/17

Ухвала 01 березня 2021 року м. Київ справа № 334/3133/17 провадження № 61-400ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності у Запорізькій області, третя особа - заступник начальника Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності у Запорізькій області Арнаутов Олексій Георгійович, про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним вище позовом та, з урахуванням уточнень своїх позовних вимог, просила суд, а саме: визнати наказ про звільнення незаконним та його скасувати; поновити її на роботі; стягнути з відповідача на її користь суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, розмір якої станом на 22 лютого 2019 року складав суму у розмірі 164 962 грн 87 коп.; посилаючись на душевні страждання, спричинені їй незаконними діями відповідача, що негативно відобразилось на стані її здоров`я та виражається у нервозності, підвищенні тиску, постійно пригніченому стані, нездоровому сні, та, враховуючи тяжкість та глибину заподіяних їй моральних переживань і їх тривалість, просила стягнути моральну шкоду у розмірі 140 тис. грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що в ході розгляду справи не підтвердилися, заявлені позивачем, порушення роботодавцем вимог трудового законодавства та локальних нормативних актів при звільненні позивача, на які вона вказувала у позовній заяві. 06 січня 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, що надійшла 11 січня 2021 року, в якій заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити. Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, запропоновано надати документ, що підтверджує сплату судового збору. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання. На усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2021 року заявник направила до суду запитувані документи. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 700/63/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 520/3689/16-ц, від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17 та постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справах №№ 6-119цс15 та 6-703цс15 тощо, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга ОСОБА_1 подана у строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. З урахуванням наведеного касаційне провадження у цій справі необхідно відкрити. Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності у Запорізькій області, третя особа - заступник начальника Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності у Запорізькій області Арнаутов Олексій Георгійович, про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року. Витребувати з Ленінського районного суду м. Запоріжжя справу № 334/3133/17. Надіслати іншим учасникам справи копію касаційної скарги та додані до неї документи, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою та змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у місячний строк. До відзиву необхідно додати докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Осіян О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара