Постанова 4824 № 760/29629/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 760/29629/19 Головуючий у суді І інстанції Козленко Г.О. Провадження № 22-ц/824/3661/2021 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 3 березня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ігнатченко Н.В., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого 3 грудня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів на утримання дитини, в с т а н о в и в: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого 3 грудня 2019 року Солом`янським районним судом м. Києва у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На обґрунтування своїх вимог заявник зазначив, що судовий наказ, який він просить переглянути, було видано судом першої інстанції без врахування істотних обставин, що мають значення для справи, а саме: стягувач мала подати позовну заяву до боржника, а не заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів, оскільки між ними існує спір щодо розміру матеріальної допомоги, яку він надавав спільним дітям після припинення шлюбних відносин. В судовому наказі від 3 грудня 2019 року суд не вказав законодавчо встановлений максимальний розмір стягуваних аліментів, що впливає на права боржника, адже він отримує достойну заробітну плату, відрахування з якої у розмірі 1/4 частини його заробітку значно перевищує максимальний розмір аліментів, які підлягають стягненню на одну дитину. ОСОБА_1 виконує свої батьківські обов`язки щодо сплати коштів на утримання малолітнього сина належним чином та не має наміру ухилятися від сплати аліментів, однак в заяві про видачу судового наказу ОСОБА_2 повідомила суду недостовірну інформацію. Заявник вважає, що зазначені обставини унеможливлювали розгляд судом заяви про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів у порядку наказаного провадження, а тому є підстави для скасування судового наказу. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Солом`янського районного суду м. Києва від 3 грудня 2019 року у справі № 760/29629/19 відмовлено, судовий наказ залишено в силі. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обставини, на які посилається заявник у заяві про перегляд судового наказу, не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, відтак не можуть бути підставою для скасування судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, заявник через представника - адвоката Бонечко І.П. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи,неправильного застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, та ухвалити судове рішення про скасування судового наказу за нововиявленими обставинами. В апеляційній скарзі представник заявника посилається на те, що під час постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не враховано наявність іншої судової справи № 760/29718/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення з аліментів на утримання повнолітнього сина у розмірі 1/4 частки від його заробітку, що є істотною обставиною, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи. Тобто, стягувачнаправила до суду дві заяви про стягнення аліментів на кожну дитину окремо з метою стягнення з боржника 1/2 частини його доходу (заробітку), що не відповідає нормам частини п`ятої статті 183 СК України. На порушення вимог пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України в наказі суду від 3 грудня 2019 року у справі № 760/29629/19 не зазначено максимальний розмір аліментів, які можуть бути стягнуті із боржника на утримання неповнолітньої дитини, що призвело до факту стягнення з боржника непомірних сум коштів. Суд не звернув увагу на те, що зазначена в розрахунку державного виконавця сума заборгованості зі сплати аліментів за вказаним наказом значно перевищує максимальний розмір аліментів - 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку в місяць, у зв`язку з чим боржник і звернувся до суду із заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами з метою приведення наказу у відповідність до вимог чинного законодавства. У відзиві на апеляційну скаргу представник стягувача - адвокат Семашко Д.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Як на підставу своїх заперечень вказав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, адже докази, на які боржник посилався, відповідно до положень статті 423 ЦПК України є новими доказами, а не доказами, що підтверджують нововиявлені обставини. Цивільна справа № 760/29718/19, про яку вказує заявник, стосувалась виключно утримання старшого повнолітнього сина сторін, який продовжує навчання, а не вимоги щодо утримання неповнолітнього сина, тому її наявність не вливає будь-яким чином на результат вирішення даної справи. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином (за відсутності фінансування можливим та доступним для суду способом - телефонограмою, що забезпечує фіксацію такого повідомлення), про що у справі є докази (а.с. 166). Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Відповідно до вимог статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 2 жовтня 2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). Зважаючи на вимоги частини дев`ятої статті 128, частини п`ятої статті 130, частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення сторін належним, а неявку такою, що не перешкоджає розгляду справи.ї Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що у жовтні 2019 року ОСОБА_2 через представника - адвоката Семашка Д.М. звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання даної заяви і до досягнення дитиною повноліття. 3 грудня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва видав судовий наказ у справі № 760/29629/19, яким, з урахуванням ухвали суду від 23 грудня 2019 року про виправлення описки, стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 192,10 грн. Судовий наказ в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Як свідчать матеріали справи, з 21 грудня 2019 року вказаний судовий наказ перебуває на примусовому виконанні Солом`янського РВ ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), виконавче провадження № 60926826. Встановлено, що у жовтні 2019 року ОСОБА_2 через представника - адвоката Семашка Д.М. звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення на її користь аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини його заробітку, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з моменту звернення до суду і до закінчення навчання, тобто 30 червня 2022 року. Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Відповідно до частини восьмої статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу. Частиною першою статті 423 ЦПК України встановлено, що рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п`ята статті 423 ЦПК України). Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. З огляду на зазначене, необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, підставою перегляду будь-якого судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення, а в даному випадку видачі судового наказу, суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки заявник не знав про неї та, відповідно, не міг надати суду дані про неї. Такою істотною обставиною, на думку заявника, є наявність між сторонами спору щодо розміру матеріальної допомоги, яку він надавав дітям після припинення шлюбних відносин, відсутність в судовому наказі вказівки про законодавчо встановлений максимальний розмір стягуваних аліментів, а також відсутність факту його ухилення від сплати аліментів. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції правильно виходив з того, що наведені заявником підстави та обставини не є нововиявленими відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України та не можуть бути підставою для скасування судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Відповідно до вимог частини п`ятої статті 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Згідно із положеннями частин другої - п`ятої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Спрощене позовне провадження призначене, зокрема для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом. При цьому особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій статті 161 ЦПК України, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір (частина друга статті 161 ЦПК України). Таким чином, процесуальним законодавством встановлено право особи, яка заявляє вимогу про стягнення аліментів на утримання однієї дитини у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) платника аліментів, самостійно обирати спосіб захисту своїх прав, свобод чи законних інтересів в судовому порядку, а саме в наказному або спрощеному позовному провадженні. У зв`язку з наведеним, безпідставними є мотиви заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами про те, що стягувач повинна була подавати позовну заяву до боржника, а не заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції наявності іншої судової справи № 760/29718/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення з аліментів на утримання повнолітнього сина у розмірі 1/4 частки від його заробітку не є тією істотною обставиною, яка могла вплинути на вирішення даної справи, оскільки сама по собі ця обставина не є підставою для відмови у видачі судового наказу за правилами статті 165 ЦПК України. Зокрема, в пункті 6 частини першої статті 165 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ. Як було встановлено вище, стягувач звернулася до суду з позовом до боржника про стягнення аліментів на утримання іншої спільної дитини, а саме повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчання. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (стаття 6 СК України). За змістом статті 51 Конституції України тастатті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. На відміну від правовідносин щодо участі батьків в утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей (статті 180-184 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Отже, наявність у провадженні суду цивільної справи, про яку вказує заявник, стосувалась виключно утримання старшого повнолітнього сина сторін, який продовжує навчання, а не вимоги щодо утримання меншого малолітнього сина, тому її наявність жодним чином не вливало на результат вирішення даної справи. Крім того, відповідно до відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, які перебувають у відкритому доступі згідно вимог Закону України «Про доступ до судових рішень», рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2020 року у справі № 760/29718/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 січня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина було відмовлено. Процедура скасування остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ у справі «Pravednaya v. Russia, № 69529/01, § 27, 28, від 18 листопада 2004 року). У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року «Христов проти України», заява № 24465/04, Європейський суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка зокрема проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (res judicata), згідно з яким жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Не мають правового значення для правильного вирішення справи про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами й посилання представника боржника про те, що на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України в наказі суду не зазначено максимальний розмір аліментів, а саме 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку в місяць, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача на утримання малолітньої дитини, адже приведення судового наказу у відповідність до вимог закону повинно відбуватись у встановленому порядку і, як правильно вказав суд першої інстанції, заявник не позбавлений права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів. Колегія суддів звертає увагу заявника на те, що за змістом статей 269 - 271 ЦПК України після ухвалення судового рішення суд, що прийняв його, не може, як правило, сам скасувати або змінити власне рішення. Тому, за загальним правилом, допущені недоліки судового рішення виправляються вищестоящим судом, якщо воно підлягає оскарженню. Проте суд має ряд повноважень, передбачених цими положеннями, з усунення недоліків ухвалених ним рішень. Такими повноваженнями є виправлення описок та арифметичних помилок в судовому рішенні, ухвалення додаткового рішення або роз`яснення рішення суду. З наведених підстав, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є власними тлумаченнями представником заявника спірних правовідносин, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтями 376, 379 ЦПК України, як підстави для скасування ухвали суду. Схожі за своїм змістом висновки містяться в судових рішеннях Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі№ 686/17159/19 (провадження № 61-4746ск20), від 4 листопада 2019 року у справі № 388/243/19 (провадження № 61-18069св19), від 19 листопада 2018 року у справі № 359/3012/18 (провадження № 61-38923ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 766/14447/18 (провадження № 61-2953ск20), за результатом касаційного перегляду справ за заявами боржників про перегляд судових наказів про стягнення аліментів за нововиявленими обставинами. Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Солом`янського районного суду м. Києва від 3 грудня 2019 року, оскільки зазначені ОСОБА_1 у заяві обставини, не можуть вважатися нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, що дають підстави для перегляду судового наказу про стягнення аліментів. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами у даній справі постановлена відповідно до вимог матеріального і процесуального законодавства та обґрунтованіпідстави для її скасування відсутні. Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться. Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Ігнатченко Судді: С.А. Голуб Д.О. Таргоній