Постанова 4824 № 758/15508/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/434/2021 справа № 758/15508/18 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2021 року Київський апеляційний суд в складі: Суддя - доповідач: Андрієнко А.М. Суддів: Вербової І.М. Поліщук Н.В. При секретарі Дроздовій Ж.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року, постановлене суддею Гребенюк В.В. та на додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 15.10.2020 року , постановлене суддею Гребенюк В.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, У С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, обгрунтовуючи тим, що 08.10.2010 року між нею та відповідачем було укладено шлюб. У період перебування в шлюбі позивачем за особисті кошти було придбане майно: земельна ділянка площею 0,0589 га за адресою: АДРЕСА_1 , адреса СТ: АДРЕСА_2 ; житлова квартира за адресою: АДРЕСА_3 , площею 37,7 кв.м.; внесок в статутний фонд ТОВ «Агентство Навігатор» в розмірі 10 000 гривень, єдиним учасником якого є відповідач. Позивач зазначила, що відповідач з часу укладення шлюбу не працював, вдовольнявся мінливим короткочасним заробітком, весь тягар утримання сім`ї було покладено на позивача, відтак, все майно, набуте у шлюбі, було придбано за особисті кошти позивача. У зв`язку із зазначеним позивач просить визнати за нею право особистої приватної власності на земельну ділянку та квартиру, а також стягнути з відповідача 1/2 частину доходу, отриманого від ТОВ «Агентство Навігатор» з 12.07.2018 року по день прийняття рішення по справі. Крім того, позивач просить скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру за відповідачем, а також стягнути з останнього судові витрати. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:91:445:0044, площею 0,0589 га, за адресою: АДРЕСА_4 . Визнано за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , площею 37,7 кв.м. Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 34359868, номер запису 111/267 в книзі 56) за ОСОБА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 9 514,80 грн. Додатковим рішенням Подільського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року заяву представника позивача ОСОБА_3 про відшкодування понесених судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в сумі 28 231,60 коп. Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові, мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, належних та допустимих доказів того, що спірне майно було придбане за особисті кошти позивача, матеріали справи не містять. Крім того, відповідач подав апеляційну скаргу на додаткове рішення суду, в якій просив скасувати додаткове рішення повністю та відмовити у задоволенні заяви представника позивача від 12.10.2020 року, мотивуючи тим, що стороною позивача не були надані жодні квитанції, платіжні доручення або інший банківський документ, який би був належним доказом слати послуг щодо зазначеної правничої та правової допомоги. У суді апеляційної інстанції представник відповідача та відповідач підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав, що викладені в ній. Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення та додаткового рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 08.10.2010 року позивач і відповідач уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 08.10.2010 року, серія НОМЕР_1 (т.1, а.с.176). 19.08.2011 року між ТОВ «Славутич-2000» та відповідачем укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 , площею 37,7 кв.м. Вартість квартири згідно з договором становить 312 910 гривень (т.1, а.с.162). 25.08.2011 року прийнято рішення про державну реєстрацію за відповідачем речових прав на нерухоме майно, а саме, на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , площею 37,7 кв.м (реєстраційний номер майна 34359868), що підтверджується інформаційною довідкою від 21.08.2018 року № 135026148 (т.1, а.с.39). 29.05.2015 року позивач придбала земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:91:445:0044, площею 0,0589 Га, за адресою: АДРЕСА_1 , адреса СТ: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 29.05.2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. (т.1, а.с.64-65), інформаційною довідкою від 21.08.2018 року № 135019882 (т.1, а.с.66-67). 06.07.2018 року відповідач придбав у громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 корпоративні права (частку у статутному капіталі) ТОВ «Агентство Навігатор», по 50 відсотків статутного капіталу у кожного, таким чином, ставши повним власником товариства, що підтверджується договорами купівлі-продажу корпоративних прав (частки у статутному капіталі) від 06.07.2018 року (т.1, а.с.210-211). Відповідно до ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 60 Сімейного кодексу України передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Позивачем надано довідку про те, що вона працює в ТОВ «Компанія Май Україна», з 15.12.2009 року і на момент спірних правовідносин займає посаду заступника генерального директора з питань якості, безпеки харчової продукції та соціальної відповідальності. Її нарахований дохід за період з 01.02.2014 року по 31.07.2018 року складає 1 990 261,20 гривень (т. 1, а.с. 68). Відповідно до звіту про виплату заробітної плати за період з 01.12.2009 по 31.12.2013 року дохід позивача складав 353 750,54 гривень (т. 1, а.с. 69). Відповідачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 1998 року по 1 квартал 2019 року. Відповідно до вказаної довідки в період перебування в шлюбі (з 08.10.2010 року) відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак, довідка не містить відомостей про розмір доходів від підприємницької діяльності за вказаний період. Крім того, інших належних і допустимих доказів про отримання відповідачем доходів від підприємництва за вказаний період ним не надано. Водночас, з довідки вбачається, що у 2 кварталі 2011 року відповідач отримав дохід в розмірі 187 550 гривень від продажу нерухомого майна, яке належало йому до шлюбу з позивачем, та у 3,4 кварталі 2018 року, 1 кварталі 2019 року отримав заробітну плату від ТОВ «Агентство Навігатор» в загальному розмірі 34 980,68 гривень (т. 1, а.с. 107-108). Також, відповідачем надано фотокопію договору купівлі-продажу 1/2 частки квартири АДРЕСА_5 , від 26.05.2007 року, вартість частки становить 15 000 гривень (т. 1, а.с. 109-112), договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 24.04.2015 року, від продажу якої відповідач отримав 750 000 російських рублів (т. 1, а.с. 115-118). Згідно наданого суду позивачем Звіту про виплату заробітної плати за 01.12.2009 по 31.12.2013 року на фірмі ТОВ «Компанія Май Україна» за період з грудня 2009 року по серпень 2011 року включно (на час укладення договору купівлі-продажу квартири) ОСОБА_2 отримала заробітну плату в загальній сумі 72 221,14 грн. Вартість квартири згідно з договором становить 312 910 грн. Тобто не можна вважати джерелом придбання квартири заробітну плату позивача. Щодо купівлі земельної ділянки також заробітна плата позивача за вказаний період не підтверджує джерело походження коштів на купівлю , оскільки сума заробітної плати була менша, ніж вартість нерухомого майна. Таким чином, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання права особистої приватної власності на земельну ділянку та квартиру за позивачем. Відповідно до ст.. 82 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач не надала належних достовірних доказів на підтвердження того, що квартира в АДРЕСА_3 та земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:91:445:0044, площею 0,0589 Га, за адресою: АДРЕСА_1 , адреса СТ: АДРЕСА_2 придбана за її особисті кошти. Заробітна плата , яку отримувала позивач в період шлюбу, є спільним сумісним майном подружжя, навіть в разі, якщо відповідач не працював та не мав доходу в цей період. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, порушивши при цьому норми матеріального права, що відповідно до ст.. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх недоведеністю. Як вбачається із апеляційної скарги на додаткове рішення суду, відповідач просив скасувати додаткове рішення повністю та відмовити у задоволенні заяви представника позивача від 12.10.2020 року, мотивуючи тим, що стороною позивача не були надані жодні квитанції, платіжні доручення або інший банківський документ, який би був належним доказом слати послуг щодо зазначеної правничої та правової допомоги Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. На підтвердження понесених судових витрат представником позивача надано договір № 09/18 про надання правової допомоги від 18.08.2018 року, додаткова угода № 1 до договору № 09/18 про надання правової допомоги від 11.11.2018 року, акт наданих послуг від 11.10.2020 року щодо надання послуг з представництва інтересів клієнта в суді в розмірі 28 000 гривень, довідка про сплату наданих послуг щодо правової та правничої допомоги від 11.10.2020 року в розмірі 28 000 гривень, копії квитанцій та чеків щодо сплати поштових та супутніх послуг. Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, то підлягає скасуванню додаткове рішення . В задоволенні вимог про стягнення судових витрат ОСОБА_2 повинно бути відмовлено, так як відповідно до ст.. 141 ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на самого позивача. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити . Рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно відмовити. В іншій частині рішення Подільського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2020 року не оскаржувалося. Додаткове рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року скасувати. У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 про відшкодування понесених судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 4 березня 2021 року. Суддя - доповідач: Судді: