Постанова 4803 № 202/7774/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2177/21 Справа № 202/7774/19 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 листопада 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Орган опіки та піклування адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради, Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини, - в с т а н о в и л а: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини, мотивуючи його тим, що з 2013 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3 , яка проживає разом зі своєю матір`ю. Вказував, що ОСОБА_2 повністю ізолювала дитину від нього та спілкування з ним. Посилаючись на те, що має право та бажання бачитись зі своєю донькою, а досягти згоди він не може, рішенням органу опіки та піклування виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради визначено спосіб його участі у вихованні дитини та встановлено графіки побачень, яке відповідач ОСОБА_2 не виконує, а тому просив суд ухвалити рішення, яким зобов`язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з донькою ОСОБА_4 та визначити такі способи участі у вихованні та спілкуванні з дитиною: чотири рази на місяць в суботу або неділю з 09-00 до 20-00 години за погодженням батьків, без присутності матері ОСОБА_2 в місцях і закладах, приналежних до об`єктів громадського дозвілля дітей, з урахуванням стану здоров`я дитини, погодних умов і режиму дня дитини, з правом відвідування місця проживання батька дитини за адресою - АДРЕСА_1 ; в будь-які будні дні з 16-00 до 19-00 годин за погодженням батьків, без присутності матері ОСОБА_2 в місцях і закладах приналежних до об`єктів громадського дозвілля дітей, з урахуванням стану здоров`я дитини, погодних умов і режиму дня дитини, з правом відвідування місця проживання батька дитини за адресою - АДРЕСА_2 . Окрім цього, зазначає, що протиправними діями ОСОБА_2 йому завдано моральну шкоду та просить стягнути 50 000 грн. моральної шкоди. Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, а саме встановлено ОСОБА_1 графік побачень та спілкування з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання чи перебування батька, так і з можливістю відвідування дитячих розважальних закладів чи парків відпочинку, закладів громадського харчування, без присутності матері кожної середи з 16:00 год. до 19:00 год., кожної неділі з 09:00 год. до 20:00 год., з урахуванням думки дитини, стану здоров`я дитини та інтересів дитини та протягом шести місяців, з дня набрання рішенням законної сили, - у присутності представника органу опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким його позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої не взяв до уваги, що довідка №143 від 06 листопада 2018 року, згідно якої у нього виявлена висока ступень вираженої параноїдальної, гіпотимної акцентуації та на підставі якої зустрічі з дитиною встановлені у присутності представника органу опіки та піклування, була складена у той день коли відповідач викрала дитину та він не знав де його донька. Наголошував на рівності прав обох батьків у вихованні дитини. Відповідач спричинила йому моральну шкоду, яка підлягає до відшкодування. Правом на надання відзиву сторони по справі не скористались. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року замінено третю особу у справі Орган опіки та піклування виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради його правонаступником адміністрацією Індустріального району Дніпровської міської ради. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про можливість часткового задоволення апеляційної скарги. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що сторони по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 липня 2013 року. Шлюб розірвано на підставі рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 30 серпня 2017 року. Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до судового наказу від 12 квітня 2018 року №2-н/202/94/2018, Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 28 березня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням виконавчого комітету Індустріальної районної у м.Дніпрі ради від 22 травня 2019 року №179 «Про визначення способів участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_4 та спілкуванні з нею» було встановлено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 , такі способи участі побачення: чотири рази на місяць, в суботу або неділю з 10-00 до 19-00 години за погодженням батьків, без присутності матері, в місцях і закладах приналежних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, з урахуванням стану здоров`я дитини, погодних умов і режиму дня дитини. З можливістю перебування дитини за місцем проживання батька. В будь-які будні дні з 17-00 до 19-00 годин за погодженням батьків, без присутності матері, в місцях та закладах приналежних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, з урахуванням стану здоров`я дитини, погодних умов і режиму дня дитини, з можливістю забирати дитину з дошкільного навчального закладу. Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, про визначення місця проживання дитини задоволено. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, про визначення місця проживання дитини відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 липня 2020 року рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 березня 2020 року залишено без змін. Судом встановлено, що відповідач вчиняє перешкоди позивачу у спілкуванні та забезпеченні участі у вихованні дитини. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що батько має право на побачення з донькою, втім взявши до уваги обставини даної справи вважав за можливе визначити зустрічі батька з донькою протягом шести місяців, з дня набрання рішенням законної сили, у присутності представника органу опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради. Підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди судом встановлено не було. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в частині наявності правових підстав для визначення способу участі батька у спілкуванні та вихованні доньки та відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди, втім не погоджується з висновком суду в частині встановлення побачень батька з донькою у присутності представника органу опіки з огляду на наступне. Згідно зі статями 18,27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Відповідно до чинного законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v.UKRAINE, №31111/04, §54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v.UKRAINE, №10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). За змістом статей 150,155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно статті 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Відповідно до статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. Рішенням виконавчого комітету Індустріальної районної у м.Дніпрі ради від 22 травня 2019 року №179 «Про визначення способів участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_4 та спілкуванні з нею» було встановлено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою дочкою ОСОБА_4 , такі способи участі побачення: чотири рази на місяць, в суботу або неділю з 10-00 до 19-00 години за погодженням батьків, без присутності матері, в місцях і закладах приналежних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей з урахуванням стану здоров`я дитини, погодних умов і режиму дня дитини. З можливістю перебування дитини за місцем проживання батька. В будь-які будні дні з 17-00 до 19-00 годин за погодженням батьків, без присутності матері, в місцях та закладах приналежних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей з урахуванням стану здоров`я дитини, погодних умов і режиму дня дитини, з можливістю забирати дитину з дошкільного навчального закладу (т.1 а.с.20-22). На підтвердження доводів щодо необхідності визначення побачень батька з дитиною в присутності матері відповідачем було надано диск із звукозаписом погроз позивача адресованих відповідачу, а також довідку №143 від 06 листопада 2018 року, видану КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, в якій зазначена характеристика ОСОБА_1 . Судом також встановлено, що відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 емоційно напружені, в переважній більшості закінчуються словесними перепалками та конфліктами, про що свідчать копії заяв ОСОБА_2 від 22 червня 2017 року, 22 вересня 2017 року, 11 травня 2018 року до правоохоронних органів, а тому побачення позивача з донькою доцільно визначити без присутності матері. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції частково взяв до уваги рішення виконавчого комітету Індустріальної районної у м.Дніпрі ради від 22 травня 2019 року №179 «Про визначення способів участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_4 та спілкуванні з нею» та дійшов обґрунтованого висновку про визначення способу участі позивача у вихованні та спілкуванні із донькою шляхом встановлення графіку побачень. Також судом враховано довідку №143 від 06 листопада 2018 року, видану КЗ «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» Дніпропетровської обласної ради. Втім, враховуючи обставини даної справи з врахуванням пояснень наданих позивачем під час судового засідання у суді апеляційної інстанції, з врахуванням того, що наразі відповідач разом із дитиною проживають поза межами м.Дніпро, колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги в частині можливості зустрічей батька без присутності представника органу опіки та піклування та вважає за необхідне з другого абзацу резолютивної частини рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 листопада 2020 року виключити слова та протягом шести місяців, з дня набрання рішенням законної сили, у присутності представника органу опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради. Доводи апеляційної скарги в частині наявності правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., яка була завдана йому діями відповідачки, відхиляються з огляду на наступне. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з роз`ясненнями, що містяться в пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Установивши, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що відповідач спричинила йому моральну шкоду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. За таких обставин судове рішення як в частині встановлення графіку побачень та і в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди є законними та обґрунтованими, а тому підлягають залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. З другого абзацу резолютивної частини рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 листопада 2020 року виключити слова та протягом шести місяців, з дня набрання рішенням законної сили, у присутності представника органу опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради. В решті рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.