Постанова 4814 № 524/4286/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/4286/17 Номер провадження 22-ц/814/380/21Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Абрамов П.С., Бондаревська С.М., секретар Зеленська О.І., за участю представника позивача Кулакової Ю.С., відповідача ОСОБА_1 , його представника адвоката Костюк Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 09 листопада 2020 року, постановлене суддею Кривич Ж.О. (повний текст складено 19 листопада 2020 року), у справі за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, в с т а н о в и в : 12.06.2017 Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася в суд із указаним позовом, у якому просить стягнути зі ОСОБА_1 збитки, завдані несплатою за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди у період із 18.07.2012 по 01.08.2016 у розмірі 251 732,76 грн. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 18.07.2012 отримав в дарунок від ОСОБА_2 Ѕ частину комплексу будівель, розташованих на орендованій останнім земельній ділянці з кадастровим номером 5310436100:08:001:0053 розміром 8333 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Кременчуцької міської ради від 25.12.2012, у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно та добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою, ОСОБА_2 припинено право користування земельною ділянкою площею 8333 кв.м, наданої для експлуатації та обслуговування комплексу будівель за вказаною адресою, та розірвано договір оренди землі від 22.07.2011. Відповідач, набувши право власності на частку в об`єкті нерухомості, у період із 18.07.2012 по 01.08.2016 використовував земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, без правовстановлюючих документів, орендну плату на сплачував, чим завдав територіальній громаді міста збитків у розмірі, заявленому до стягнення. Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 09.11.2020 позовні вимоги Кременчуцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків, заподіяних територіальній громаді м.Кременчука внаслідок порушення земельного законодавства у період з 18.07.2012 по 01.08.2016 у розмірі 251 732,76 грн. залишено без задоволення. Рішення районного суду вмотивовано тим, що матеріали справи не містять відомостей про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки для визначення розміру орендної плати за період із 18.07.2012 по 12.06.2014, а також належних доказів на підтвердження здійсненого розрахунку за вказаний період, а саме, витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель станом на 2012-2016 роки. При цьому, вимоги позову за період із 18.07.2012 по 12.06.2014 заявлені позивачем з пропуском трирічного строку позовної давності, про застосування наслідків якої 23.01.2018 заявлено відповідачем. Із вказаним рішенням не погодився позивач, у якого змінилася назва юридичної особи (Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області), та оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Зазначає, що 18.07.2011 між Кременчуцькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі від 18.07.2011, за яким останній отримав у строкову оренду на 15 років земельну ділянку (кадастровий номер 5310436100:08:001:0053) для експлуатації та обслуговування комплексу будівель по АДРЕСА_1 . На підставі договору дарування від 18.07.2012 вказаний майновий комплекс відчужено (подаровано) в рівних частках ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (відповідача у справі) та ОСОБА_3 ; право користування земельною ділянкою за ОСОБА_2 припинено на підставі рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25.12.2012, договір оренди землі від 22.07.2011 за №531040004000341 розірвано. Вважає, що із 18.07.2012, а саме, з моменту набуття права власності на нерухоме майно спірна земельна ділянка використовувалася відповідачем для експлуатації нежитлової будівлі без правовстановлюючих документів, що призвело до неотримання територіальної громадою міста Кременчука доходу від орендної плати, який міська рада отримала б у разі оформлення відповідачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку згідно вимог ст.ст.125,126 ЗК України. Доводить, що відповідач у спірний період був власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці, а тому, як її фактичний користувач, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ст.1212 ЦК України. Зазначає, що оскільки відповідач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, з огляду на положення ст.14.1.72 Податкового Кодексу України, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата, та, що відповідно до ст.ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 цього Кодексу, орендна плата є обов`язковим платежем, а її розмір є регульованою ціною. Вважає, що районний суд порушив норми процесуального права, безпідставно не прийнявши до уваги доданий позивачем до уточненої позовної заяви витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.03.2019, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 8333 кв.м. на 2019 рік складає 16 893 698,40 грн., а також розрахунок орендної плати за період із 18.07.2012 по 01.08.2016, складений на підставі Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 із правильним застосуванням вихідних даних та відповідно до коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель, встановлених Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру. Зазначає, що чинне земельне законодавство, в тому числі ст.20 Закону України «Про оцінку земель», не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі, формування якого на певну дату, що вже минула є неможливим, що відповідає позиції Верховного Суду по справі №922/2843/19 від 29.05.2020. Разом із апеляційною скаргою позивачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме - копії витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.03.2019 №2840./а.с.48-49 т.2/ 23.02.2021 до апеляційного суду надійшов відзив представника відповідача адвоката Костюка Т.В. на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відхилити та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Вважає, що районний суд правомірно відмовив у прийнятті уточненої позовної заяви, яка була подана після закінчення підготовчого провадження. Зазначає, що позивач, в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на витяг про нормативну грошову оцінку від 01.03.2019 у розмірі 16 893 698,40 грн., тоді як спірним періодом є 12.06.2014-01.08.2016, в якому діяли інші коефіцієнти, які безпосередньо впливають на розмір нормативної грошової оцінки, а сам договір оренди із попереднім землекористувачем містив відомості про розмір нормативної грошової оцінки 5 046 548,13 грн. (станом на 18.07.2011). Вважає неналежним доказом витяг про нормативну грошову оцінку від 01.03.2019, оскільки він сформований на підставі Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який набрав чинності тільки 17.07.2018 і ним передбачено застосування коефіцієнтів, які у спірний період не існували. Посилаючись на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17, вважає, що позивач не довів обґрунтованість розрахунку орендної плати та реальної можливості укласти договір оренди на площу земельної ділянки 4166,5 кв.м. Просить врахувати наявні у матеріалах справи звернення відповідача до міської ради, в яких разом з іншим співвласником нерухомого майна просили оформити в орендне користування земельну ділянку меншої площі, ніж була у попереднього землекористувача, а саме площею 1962,2 кв.м., що підтверджує вжиття ним усіх можливих заходів для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею меншою, ніж була у попереднього землекористувача. На підтвердження цих обставин надає копії рішень Полтавського окружного адміністративного суду по справах №440/3805/18, №440/3278/20. У суді апеляційної інстанції представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги з урахуванням надісланих 02.03.2021 до апеляційного суду письмових пояснень, в яких надано додатковий детальний розрахунок суми заявлених вимог з урахуванням коефіцієнту КФ:1,2 у межах строку позовної давності за період з 12.06.2014 по 01.08.2016, що становить 89 024,94грн. Відповідач та його адвокат, спростовуючи доводи апеляційної скарги, підтримали висновки суду першої інстанції, та просили рішення суду залишити без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Вважали безпідставним нарахування міською радою плати за земельну ділянку площею 8333 кв.м., тоді як відповідач та інший співвласник в такому розмірі її не використовують, а оформленню права користування земельною ділянкою меншої площі неправомірно заперечує позивач, що підтверджується відповідними судовими рішеннями. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції установлено та не оспорюється сторонами, що 18.07.2011 між Кременчуцькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди, за умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове (15 років) платне користування (3% від нормативної грошової оцінки щорічно та складає 151 396,44 грн.) земельну ділянку з кадастровим номером 5310436100:08:001:0053, для експлуатації та обслуговування комплексу будівель по АДРЕСА_1 . Договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему у місті Кременчуці Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 22.07.2011 за № 531040004000341./а.с.44-45 т.1/ Згідно пунктів 2-5 умов наведеного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8333 кв.м, в тому числі по угіддях: графа 37 землі промисловості 8333 кв.м. На земельній ділянці розташований комплекс будівель. Земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об`єктів. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 8333 кв.м станом на 14.06.2011, становить 5 046 548,13 грн. (605,61 грн. за 1 кв.м.)./а.с.44 т.1/ 18.07.2012 ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в рівних частках, тобто кожному по Ѕ частці комплексу будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із правом власності на нерухоме майно до обдарованих переходять права на інженерні мережі та комунікації. Розмір земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, - 8333 кв.м., кадастровий номер цієї земельної ділянки 5310436100:08:001:0053. За пунктом 6 даного договору право власності обдарованих на нерухоме майно виникає з моменту його прийняття. Обдаровувані свідчать, що вони нерухоме майно приймають. Прийняттям нерухомого майна вважатиметься одержання обдаровуваними оригінального примірника цього договору після його нотаріального посвідчення. Договір дарування зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій 18.07.2012 за №2874./а.с.6 т.1/ Згідно витягу про державну реєстрацію прав від 03.09.2012 №35356086 право власності на зазначений об`єкт нерухомості зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 /а.с. 7 т.1/. Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25.12.2012 «Про припинення права користування земельними ділянками», у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно, добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою та розглянувши клопотання заявника, припинено ОСОБА_2 право користування земельною ділянкою площею 8333 кв.м., наданою для експлуатації та обслуговування комплексу будівель по АДРЕСА_1 та розірвано договір оренди землі, зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договір оренди землі 22.07.2011 за №531040004000341./а.с.9 т.1/ Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.03.2013 (справа №917/335/13-г) відмовлено у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Кременчуцької міської ради про розірвання договорів оренди землі від 18.07.2011, укладеного між сторонами, та зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у м.Кременчуці Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №531040004000341 від 22.07.2011./а.с.50 т.1/ Рішення господарського суду вмотивовано тим, що оскільки договір оренди земельної ділянки, укладений сторонами 18.07.2011, припинив свою дію з моменту набуття права власності на нерухоме майно позивача, що розташоване на орендованій земельній ділянці, іншими особами, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ФО-П ОСОБА_2 щодо розірвання вказаного договору оренди землі. 23.09.2013 та 05.11.2013 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зверталися до Кременчуцької міської ради та голови міста із заявами про передачу їм у тимчасове платне користування частини земельної ділянки під даними будівлями, загальною площею 1962,2 кв.м, для експлуатації та обслуговування даних будівель./а.с. 75, 76, т.1/. Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 16.05.2014 (справа №524/2526/14-ц) ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виділено в окремі одиниці будівлі комплексу та припинено право спільної часткової власності на комплекс./а.с.91-92, т.1//. Згідно наданого позивачем розрахунку орендної плати за період з 18.07.2012 по 01.08.2016 р.р. грошова оцінка вказана наступним чином: за період з 18.07.2012 по 31.12.2012 2 522 971,26 грн., за 2013 рік 2 522 971,26 грн., за 2013 рік 2 522 971,26 грн., за 2015 рік 3 151 204,06 грн., за період з 01.04.2016 по 01.08.2016 4 515 652,38 грн./а.с.10 т.1/ Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив із того, що позивачем не надано відомості про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки для визначення розміру орендної плати за період із 18.07.2012 по 01.08.2016, а також належних доказів на підтвердження здійсненого розрахунку за вказаний період, а саме, витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель станом на 2012-2016 роки. Вимоги позову за період із 18.07.2012 по 12.06.2014 заявлені позивачем з пропуском трирічного строку позовної давності, про застосування наслідків якої 23.01.2018 заявлено відповідачем. Апеляційний суд не може в повній мірі погодитися із викладеними висновками, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та прийняті з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому апеляційний суд виходить з наступного. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України). Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами ч.ч.1-2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Районний суд не дотримався викладених норм цивільного процесуального закону, та, пославшись на відсутність витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель за 2012-2016 роки, не врахував, що формування такого витягу на певну дату, що вже минула, є неможливим. Така правова позиція викладена Верховним Судом у справі №922/2843/19 від 29.05.2020. Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, тому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата. Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Тобто, для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 цього Кодексу). Таким чином, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (зазначені правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17. За частиною першою статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Частиною першою статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що особа, яка набула права власності на нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/510/19). Виходячи із наведених положень законодавства та висновків Верховного Суду, право попереднього користувача ОСОБА_2 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5310436100:08:001:0053 для експлуатації та обслуговування комплексу будівель по АДРЕСА_1 припинено від дня укладення ним договору дарування об`єкту нерухомості, що розташований на вказаній земельній ділянці, а у відповідача ОСОБА_1 виникло таке право на земельну ділянку пропорційно до його частки (Ѕ) у праві власності на будівлі, а отже і обов`язок щодо плати за користування Ѕ частини вказаної земельної ділянки. Оскільки відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, апеляційний суд, враховуючи визначений позивачем період використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 18.07.2012 по 01.08.2016 та дату подання Кременчуцькою міською радою даного позову 12.06.2017, приходить до висновку, що суму стягнення збитків необхідно обраховувати за три роки до звернення в суд з позовом, тобто, починаючи з 12.06.2014 по 01.08.2016, а в іншій частині у вимогах необхідно відмовити за пропуском строку позовної давності. Щодо розміру збитків, які підлягають стягненню з відповідача на користь Кременчуцької міської ради, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Оскільки витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не можу бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 388 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17). Тому апеляційний суд визнає безпідставними доводи відповідача, з якими помилково погодився суд першої інстанції, що відсутність витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки за 2012-2016 роки, відомості яких є обов`язковими для визначення орендної плати, є підставою для відмови в позовних вимогах. Вирішуючи питання щодо стягнення збитків за період у межах строку позовної давності, колегія суддів звертає увагу, що договором оренди землі від 18.07.2011, укладеного Кременчуцькою міською радою (орендодавець) і ФОП ОСОБА_2 (орендарем) пунктом 5 визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 8333 кв.м. станом на 14.06.2011, що становить 5 046 548,13 грн. (605,61 грн. за 1 кв.м.) /а.с.44 т.1/ Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.03.2019 за №2840 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки на 2019 рік складає 16 893 698,40 грн., тобто 2 027,32 грн. за 1 кв.м./а.с.227 т.1/ Вказаний Витяг є належним доказом у справі та безпідставно не був прийнятий районним судом, оскільки він є належним доказом. Враховуючи вказаний Витяг щодо розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, позивач у письмових поясненнях від 24.02.2021 №06-14/330, направлених на адресу апеляційного суду, з якими відповідач та його представник ознайомлені, надав детальний розрахунок орендної плати за період з 12.06.2014 по 01.08.2016. Із урахуванням сплаченого відповідачем податку за землю за 2014 рік 4 957,23грн., за 2015 5 098,94 грн., за 2016 6 262,96 грн., розмір орендної плати мав становити 89 024,94грн. Відповідач та його представник правильність зазначеного розрахунку орендної плати не спростували, а заперечували її нарахування на земельну ділянку площею 4166 кв.м.(Ѕ від 8333кв.м.), посилаючись на неодноразові звернення до міської ради про зменшення площі земельної ділянки для обслуговування належної йому частини нежитлових будівель та безпідставну відмову, що підтверджено рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.10.2020. Апеляційний суд такі заперечення до уваги не приймає, оскільки питання щодо зміни розміру земельної ділянки, необхідної відповідачу для обслуговування належної йому частини нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , не є предметом розгляду даної справи та не впливає на висновок апеляційного суду щодо обов`язку відповідача сплатити позивачу збитки у визначеному розмірі за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5310436100:08:001:0053 розміром 8333 кв.м. відповідно до його частки у праві власності на об`єкт нерухомості, що знаходиться на цій ділянці. На підставі викладеного апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення районного суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову про стягнення збитків на суму 89 024,94 грн. за період з 12.06.2014 по 01.08.2016. Відповідно до ст.141 ЦПК України, пропорційно задоволеним вимогам позову (35%), на користь Кременчуцької міської ради із ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати за подачу позову в розмірі 1 321,59 грн. (3 775,99 грн. х 35%) та 1 982,39 грн. (5 663,98 грн. х 35%) за апеляційну скаргу./а.с.1 т.1, а.с.68 т.2/ Керуючись ст.ст.367,369, 374, п.п.3,4 ст.376, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області задовольнити частково. Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 09 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 89 024,94 грн. (вісімдесят дев`ять тисяч двадцять чотири гривні 94 коп.) у відшкодування збитків за період із 12.06.2014 по 01.08.2016. У стягненні збитків за період із 18.07.2012 по 12.06.2014 - відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 3 303, 98 грн. грн. судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05.03.2021. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді П.С. Абрамов С.М. Бондаревська