Постанова 4814 № 524/3698/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/3698/17 Номер провадження 22-ц/814/391/21Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 березня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Абрамова П.С., Суддів: С.М. Бондаревської, Л.І. Пилипчук При секретарі: Зеленській О.І. За участю представника Кременчуцької міської ради - Шинкаренко Н.М. Відповідача - ОСОБА_1 та його адвоката Костюк Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомлення учасників справи в м. Полтаві апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 листопада 2020 року ухвалене суддею Кривич Ж.О.в період часу 16:05:17 год до 17:13:10 год в цивільній справі за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,- ВСТАНОВИВ: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції; В травні 2017 року Кременчуцька міська рада Полтавської області звернулася з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних територіальній громаді м. Кременчука внаслідок порушення земельного законодавства у розмірі 251 795 47 грн. Вказували, що відповідач з 18.07. 2012 року є власником Ѕ частини комплексу будівель, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Зазначені будівлі знаходяться на земельній ділянці розміром 8333 кв. м. , кадастровий номер земельної ділянки 5310436100:08:001:0053. В порушення вимог земельного законодавства відповідач не оформив договір оренди земельної ділянки в зв`язку з чим позивачем не отримано орендну плату за користування Ѕ частини земельної ділянки в розмірі 251 795 грн. 47 коп.( а. с. 1-3). В ході судового розгляду справи уточнили свої позовні вимоги , прохаючи стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 288 955 грн.20 коп. з підстав визначених ст. 1212 - 1214 ЦК України .( а. с. 205- 214) Рішенням Автозаводського районного суду м. Полтави від 09.11.2020 року позовні вимоги Кременчуцької міської ради Полтавської області - залишено без задоволення. З даним рішенням не погодилися Кременчуцька міська рада Полтавської області та оскаржили його в апеляційному провадженні. короткого змісту вимог апеляційної скарги; В своїй апеляційній скарзі прохають, скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09.11.2020 року та постановити нове рішення, яким позовні вимоги Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області задовольнити. узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; Вважають, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Звертають увагу суду на те, що з 18.07.2012 року відповідачем використовувалася земельна ділянка без правовстановлюючих документів, орендну плату за даним договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації нежилої будівлі, що призвело до неотримання апелянтом доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Зазначали, що за даними Витягу від 01.03.2019 року за №2840 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , який є основою проведення розрахунку вартості безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати чітко визначено цільове призначення земельної ділянки - підприємств іншої промисловості; та визначено розмір площі ділянки 8333 кв. м; нормативна грошова оцінка земельної ділянки 16 893 698,40 грн. З наданого розрахунку суми заборгованості вбачається, що розмір орендної плати, який мав отримати апелянт від відповідача за користування земельною ділянкою за період з 24.05.2014 року по 30.10.2016 року складає 288 955, 20 грн. Зазначали, що місцевим судом в порушення норм процесуального права невірно надано оцінку цим доказам та при розгляді справи не застосовано правові висновки викладені в Постановах Верховного Суду у справах № 922/4073/19, 922/3711/19, 922/2843/19, 922/2845/19.( т.2 а. с. 37-42) узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи; У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, вказує, що місцевий суд вірно не взяв в якості належних та достатніх доказів арифметичний розрахунок проведений позивачем . Наголошує на тому , що земельна ділянка як об`єкт цивільних прав , у розумінні ст. 79-1 ЗК України не існує , оскільки на неї не зареєстровано право власності. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; Судом встановлено , що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18.12.2003 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським В.Г. (реєстрований номер 13570), належав на праві власності комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_2 , що в цілому складається з: будівлі складу техматеріалів, загальною площею 64,5 кв.м, (блоку кімнати) будівлі диспетчерської, загальною площею 26,1 кв.м, будівлі цеху лісопилення, загальною площею 426,6 кв.м, будівлі складу арки, загальною площею 432,8 кв.м, будівлі складу солі та дроту, загальною площею 198,9 кв.м, будівлі цеху пружних блоків, загальною площею 777,3 кв.м. Між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 18.07.2011 року було укладено договір оренди землі, стосовно земельної ділянки (кадастровий номер 5310436100:08:001:0053) для експлуатації та обслуговування комплексу будівель по АДРЕСА_2 . Договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему у місті Кременчуці Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 22.07.2011 року за № 531040004000341. Договір було укладено строком на 15 років. 18.07.2012 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по 1/2 частині кожному належний йому комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_2 , який знаходиться на земельній ділянці розміром 8333 кв.м., кадастровий номер - 5310436100:08:001:0053. Договір дарування посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Бугайовою Л.М. (реєстровий номер № 2874). Згідно витягу про державну реєстрацію прав від 03.09.2012 року за № 35356086 право власності на вищезазначений об`єкт нерухомості зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із частками по Ѕ частині . (а. с. 6, 7, том 1). Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25.12.2012 року «Про припинення права користування земельними ділянками», у зв`язку з переходом права власності на нерухоме майно, добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою припинено право користування земельною ділянкою ОСОБА_2 . Цим же рішенням розірвано договір оренди землі від 22.07.2011 року за № 531040004000341.( а. с. 8 т. 1) Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16.05.2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виділено в окремі одиниці будівлі комплексу та припинено право спільної часткової власності на комплекс . Реєстрацію права власності на підставі цього рішення суду проведено у вересні 2016 року.(а. с. 92, том 1). Нові власники комплексу будівель ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вересні 2013 року, листопаді 2013 року зверталися до Кременчуцької міської ради та голови міста із заявами про передачу у тимчасове платне користування частини земельної ділянки під даними будівлями, загальною площею 1 962,2 кв. м, для експлуатації та обслуговування даних будівель, однак їхні заяви задоволені не були. (а. с. 75. 76, том 1). Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2019 рік в розмірі 16893698, 4 грн. не може бути покладена в основу розрахунків збитків за період 2014 - 2016 роки. Матеріали справи не містять відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 8333 кв. м, кадастровий номер 5310436100:08:001:0053 за спірний період - 2104-2016 року , та не доведено належними та допустимими доказами правильність здійсненого Кременчуцькою міською радою розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати в сумі 288 955 грн. 20 коп. Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату. З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України). Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), у постановах від 14 січня 2019 року у справі № 912/1188/17, від 21 січня 2019 року у справі № 902/794/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 922/587/18 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 686/18993/17-ц (провадження № 61-48870св18) та інших справах. Місцевий суд вірно встановив, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення з відповідача, як власника об`єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України. Відповідач у справі , як власник Ѕ частини нерухомого майна , яке знаходиться на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 5310436100:08:001:0053 , загальною площею 8333 кв. був зобов`язаний належним чином оформити право користування земельною ділянкою. До моменту оформлення права користування земельною ділянкою вважається, що відповідач зберігає у себе плату за користування земельною ділянкою без належних правових підстав незалежності від причин та наявності вини у неоформленні прав землекористування. Актом з визначення та відшкодування збитків заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства було встановлено, що розмір земельної ділянки, за яку повинен вносити плату ОСОБА_1 становить 4167 кв.м. ( а. с. 15) Як зазначено вище , земельна ділянка з кадастровим номером 5310436100:08:001:0053 , загальною площею 8333 кв.м має цільове призначення для експлуатації та обслуговування комплексу будівель по АДРЕСА_2 . Саме такий розмір земельної ділянки необхідний для обслуговування комплексу будівель був узгоджений і попереднім власником цих будівель - фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 , який в подальшому подарував Ѕ частину цих будівель відповідач у справі.( а. с. 52-57 т.1). Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що він використовує земельну ділянку значно меншого розміру не спростовує висновків про те, що до моменту оформлення права користування земельною ділянкою у нього, як співвласника Ѕ частини нежитлових споруд , є обов`язок пропорційної сплати платежів за користування земельною ділянкою тобто за 4167 кв.м. Посилання представника відповідача адвоката Костюк Т.В. на постанову Верховного суду від 28 травня 2018 року у справі № 626/4628/16 ц до уваги братися не можуть , оскільки фактичні обставини справи є різними. В нашій справі розмір земельної ділянки є сформований належним чином. Щодо визначення розміру безпідставно збереженого майна. Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України «Про оцінку земель»). Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель»). Зі змісту статей 14, 288 Податкового кодексу України вбачається, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель. Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статі 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року у справі № 920/739/17). Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин». Однак, із наведених норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збереженого майна (коштів) у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно - шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі - а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (відповідні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 року у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 року у справі № 922/2082/18, від 16.11.2019 року у справі № 922/3607/18. У відповідності з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Як вбачається з матеріалів справи в первісному позові, який поданий в травні 2017 року , позивачем виначений спірний період з 18.07.2012 року по 01.08.2016 року. За цей період позивач нарахував плату в розмірі 268 116 , 29 грн., визначаючи нормативно грошову оцінку землі за період до 31.12.2012 року - 2523576, 87 грн., за період з 2013-2014 роки 252576, 87 грн. за період з 2015 рік 3151960, 47 грн., а з 01.04.2016 по 01.08.2016 року 4516736,31 грн. враховуючи відповідні коригуючі коєфіцієнти .( а.с.9). В ході судового розгляду справи , в звязку з незгодою відповідача з правильністю визначення нормативної грошової оцінки землі , та застосування корегуючих коєфіцієнтів за цей період ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07.11.2017 року було витребувано від позивача дані щодо нормативної грошової оцінки землі за період 2012-2016 року та обгрунтування застосування коригуючих коєфіцінтів( а. с. 43) На виконання вказаної ухвали , позивачем було надано договір оренди спірної земельної ділянки від 18.07.2011 року з попереднім власником цих будівель фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 , де визначено нормативну грошову оцінку землі 5046548 грн. , було долучено детальнй розрахунок нарахування плати ОСОБА_1 по роках, за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 роки. , та долучено витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку 1 кв.м земельної ділянки станом на 2016 рік , який становить 1083 грн. 90 коп. з сукупним коєфіцієнтом 1,09561.( а. с. 52, 57 , 59- 62, 63. , 112-114 т.1) Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 11.05.2018 року провадження у справі бло зупинено до набрання законної чинності рішення в адміністратвиній справі № 816/1228/18, за позовом ОСОБА_1 до головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії.( а.с.164) Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року було визнано протиправними дії міськрайонного управління у Кременчуцькому районі та м. Кременчуці, Горішніх плавнях Головного управління Держгеоадастру у Полтавській області при формування витягу із технчної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:08:001:0053 , щодо застосування локальних коєфіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки « Зона магістралей підвищеного містоформувального значення 1,15» « Зона пішоходної доступності швидкісного пасажирського транспорту ( пристані водного транспорту)1,12», зона прирейкова 1,1, та скупного коєфіцієнту км із значенням 1,09561., та зобовязано міськрайонне управління у Кременчуцькому районі та м. Кременчуці, Горішніх плавнях Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області видати новий витяг ,у якому виключити локальні коєфіцієнти та зазначити сукупний коєфіцієнт 0,7733.( а .с. 172 , 196 т.1 ) Відповідно до вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З врахуванням висновків наведених в судовому рішенні , розрахунок позивача щодо розміру визначення плати за оренду землі та подані ним докази на підтвердження розрахунку цієї плати є неналежними . В травні 2019 року Кременчуцька міська рада подала уточнений позов, в якому просили за період з 24.05.2014 року по 30.10.2016 року стягнути з ОСОБА_1 288 955 грн. 20 коп.( а.с.205- 214т.1) Для підтвердження розміру орендної плати навели розрахунок в позовній заяві, з якого вбачається, що розмір нормативної грошової оцнки земельної ділянки за 2014, 2015, 2016 роки позивачем поведено самостійно. Як вже зазначалося У відповідності із вимогами ч.2 ст. 20 та ч .3 ст. 2 Закону України « По оцінку земель» дані про нормативну гошову оцінку окремої земельної ділянки оформляється як витяг з технсної докумнтації з нормативної грошової оцінки земеь , який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земеьних відносин. В інший спосіб визначити дані про грошову оцінку земельної ділянки неможливо. Таким чином проведений смостійно позивачем в позовній заяві обрахунок розміру орендної плати за користування земельною ділянкою , без належного витягу про грошову оцінку землі за 2014, 2015, 2016 роки є неналежним. На підтвердження нормативної гошової оцінки земельної ділянки позивач додав витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 1 березня 2019 року у відповідності до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 16893698, 40 грн. Разом з тим зазначений витяг нормативної грошової землі за 2019 рік не може бути взятий до уваги , оскільки ця грошова оцінка земельної ділянки за 2019 рік не може мати зворотної дії у часі, та не може застосовуватися до минулих років. Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 162 від 27.03.2018 року « Про внесення змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів набрав чинності лише з 17.07.2018 року, та не може поширюватися на правовідносини . які діяли протягом 2014-2016 років. За таких обставин висновки місцевого суду що наданий поивачем розрахунок є неналежним доказом є законними та обгрунтованими. Доводи апеляційної скарги , що розрахунок розміру орендної плати в розмірі 288955,20 грн. проведено у відповідності з Порядком оцінки нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджених наказом міністерства Аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489 та вимог ст. 289.2 Податкового кодексу України є необґрунтований із зазначених вище підстав. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції; У відповідності із вимогами ст. 375 ЦПК України Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що при ухваленні рішення місцевим судом було дотримано вимоги матеріального та процесуального права, підстав для змін чи скасування судового рішення не вбачається. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, сплачений судовий збір відшкодуванню не підлягає. Інших клопотань про відшкодування судових витрат та витрат на правову допомогу сторони не заявляли . Керуючись ст. ст. 367, п.1 ч.1 ст.374 , ст. 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, - У Х В А Л ИВ : Апеляційну скаргу представника Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - Шинкаренко Н.М.- залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постановий складений 23.03.2021 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді С.М. Бондаревська Л.І. Пилипчук