Постанова 4816 № 583/1603/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 року м.Суми Справа №583/1603/20 Номер провадження 22-ц/816/239/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2020 року, ухвалене у складі судді Плотникової Н.Б. у м. Охтирка, повний текст якого складений 30 листопада 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання неправомірними дій щодо нарахування та списання відсотків, стягнення грошових коштів, в с т а н о в и в: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії АТ КБ «ПриватБанк» по оформленню на її ім`я кредитів через сервіси Приват24, нарахування та списання відсотків та комісій за користування такими кредитами, невжиття заходів щодо негайного відновлення залишку коштів на рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 до стану, в якому він був перед виконанням несанкціонованих нею операцій; стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь грошові кошти у розмірі 7994,35 грн, проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 453,75 грн, 3% річних у розмірі 89,97 грн, інфляційні втрати у розмірі 103,92 грн, всього в сумі 8641,99 грн та стягнути з відповідача судові витрати. Свої вимоги мотивувала тим, що 23 листопада 2010 року нею було підписано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриваБанку, відповідно до умов якого 24 жовтня 2018 року вона отримала кредитну карту із встановленим кредитним лімітом у розмірі 3000 грн. У ніч з 18 та 19 грудня 2018 року, через інтернет-банк Приват24, було здійснено несанкціоноване списання коштів з її кредитного рахунку на суму 500 грн, без її належного повідомлення, крім того, відкрито карту VISA Інтернет карта, оформлено декілька кредитів у сервісі «Миттєва розстрочка» на загальну суму 11 006 грн. та Moneyveo на суму 5000 грн. При цьому, вказала, що вона не втрачала картку, не повідомляла нікому свій пін-код від кредитної картки, відкритої у АТ КБ «ПриватБанк», не переказувала нікому CVV код своєї картки. Позивачка також наголосила на тому, що нікому не повідомляла номер свого карткового рахунку, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк». Позивачка вважає, що саме банк не забезпечив збереження коштів на її картковому рахунку, а тому вчинені транзакції у період з 18 по 19 грудня 2018 року є неправомірними, у зв`язку з чим списані кошти, разом із сплаченими нею відсотками, мають бути їй повернуті. Звертає увагу і на те, що 15 травня 2019 року банком добровільно повернуто на її картковий рахунок кошти на загальну суму 2499 грн, чим визнав неправомірність здійснення операцій з 18 по 19 грудня 2019 року. Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2020 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій щодо нарахування та списання відсотків, стягнення грошових коштів з АТ КБ «ПриватБанк» відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 453 грн 75 коп., 3% річних у розмірі 89 грн 97 коп., інфляційних витрат у розмірі 103 грн 92 коп. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнано неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо оформлення на ім`я ОСОБА_1 кредитів через сервіси Приват24, нарахування та списання відсотків та комісій за користування такими кредитами, невжиття заходів щодо негайного відновлення залишку коштів на рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в сумі 7994,35 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1681,60 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Апеляційну скаргу мотивує тим, що проведення несанкціонованих операцій по картках позивача стало можливим саме з її вини, так як до фактичного проведення шахрайських операцій, банк не було проінформовано про отримання доступу шахраями до фінансового номеру та конфіденційних даних клієнта. Стверджує, що шахраям були відомі номери карток позивача, ПІН-код та пароль входу до системи Приват24, що підтверджує розголошення даних відомостей позивачем. Крім того, вказує на те, що позивач протягом тривалого часу, а саме з 23:22 год. 18 грудня 2018 року по 09:11 год. 19 грудня 2018 року, не повідомила банк про перевипуск сім-карти її фінансового номеру телефону третіми особами та про несанкціоноване списання кредитних коштів. Вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 10 липня 2019 року по справі №522/22780/15. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не впливають на висновки суду. Зокрема, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що для зняття чи перерахування коштів в системі Приват24 потрібно введення номеру карти, Пін-коду та паролю до Приват24. Також, на переконання позивача, є лише припущеннями банку передання нею конфіденційної інформації стороннім особам. Просила у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23 листопада 210 року ОСОБА_1 підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послугу ПриватБанк, в якій вона просила банк видати їй платіжну карту кредитка «Універсальна» (т. 1, а.с. 120). На підставі вищевказаної заяви ОСОБА_1 було відкрито рахунок та оформлено кредитну картку. 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Охтирського ВП ГУНП в Сумській області із заявою про викрадення 19 грудня 2018 року невідомими особами грошових коштів в сумі 5500,00 грн з її банківського рахунку, відкритому в АТ КБ «ПриватБанк». (т. 1, а.с. 65). Відомості за вказаною заявою ОСОБА_1 20 грудня 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018200060000828 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. В межах зазначеного кримінального провадження ОСОБА_1 допитано в якості потерпілої (т. 1, а.с. 66, 68-70). З наданої ПрАТ «ВФ Україна» інформації вбачається, що на номер мобільного оператора НОМЕР_2 , користувачем якого є ОСОБА_1 , у період з 23.22 години 18 грудня 2018 року по 09.11 годину 19 грудня 2018 року, дзвінки на інші номери абонентів та вхід до всесвітньої мережі Інтернет відбувалися за адресою: АДРЕСА_1 . (т. 1, а.с. 71-83). Згідно рапорту інспектора ВПК в Харківській області Слобожанського УКП ДКП НП України Реви М.В. від 12 червня 2019 року перевипуск та користування сім-карткою мобільного телефону за номером НОМЕР_2 відбувалося в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. (т. 1, а.с. 91). Відповідно до довідки Охтирського відділення №1 Сумської філії АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 є клієнтом банку та користується банківським картками: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_3 . З доданої до зазначеної довідки виписки про рух коштів по вказаним банківським карткам клієнта ОСОБА_1 вбачається, що за період з 18 грудня 2018 року по 19 грудня 2018 року відбувалося зняття коштів на придбання товарів через: LIQPAY PRIVAT24 WEB MT, DN SK, UA; PORTMONE LTD VODAFONЕ1; EASYPAY MOBILE PAYMENT; EASYPAY UTILITYPAYM_RC. (т.1, а.с. 87-88). Крім того, позивачем надано копії чеків на покупку товарів, здійснених у період часу з 00.01 години по 01.24 години 19.12.2018 року за допомогою картки № 5168-6015 на загальну суму 6131,28 грн. (т. 1, а.с. 55-64). 20 грудня 2018 року позивачка звернулася на адресу голови правління АТ КБ «ПриватБанк» із заявою, в якій повідомила, що є потерпілою від шахрайських дій невстановлених осіб, в результаті яких на її ім`я було оформлено декілька кредитів та знято кошти з її особового кредитного рахунку. ОСОБА_1 просила посприяти в питанні щодо відміни транзакцій по оформленню кредитів на її ім`я та надати інформацію з питання оформлених кредитів за той час, коли у ОСОБА_1 не було можливості користуватися своєю sim-карткою та оформляти кредити. (т.1, а.с. 27-28). Цього ж дня із заявою аналогічного змісту ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». (т. 1, а.с. 29-30). Листом від 09 січня 2019 року, вих. №10008 заступник керівника відділу підтримки клієнтів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ОСОБА_3 повідомила, що за результатами внутрішньої перевірки не виявлено ознак вчинення шахрайських дій при укладенні договору від 19 грудня 2018 року № 578723243 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за яким відбулося перерахування коштів в розмірі 5000 грн на належну їй банківську карту (т. 1, а.с. 52). 28 грудня 2018 року та 02 лютого 2019 року позивачка повторно звернулася до голови правління АТ КБ «ПриватБанк» із заявами, в яких просила зупинити нарахування відсотків за сумами, які обраховуються як кредитні кошти на її ім`я на рахунках банку з 19 грудня 2018 року до з`ясування обставин оформлення кредитів в рамках відкритого кримінального провадження з цією справою; дозволити в виключному порядку внести кошти в сумі 3000,00 грн., які обліковуються як кредитний ліміт на її платіжну карту, для погашення кредитної лінії і закрити кредитну лінію на цю суму та надати детальне роз`яснення щодо процедури закриття кредитного ліміту на вказану суму (т1, а.с. 35-37). Протягом січня-лютого 2019 року від уповноважених посадових осіб АТ КБ «ПриватБанк» позивачка отримала на свої звернення письмові відповіді, у яких зазначалося про її обов`язок погасити кредит та про відсутність законних підстав для припинення нарахування відсотків за ними за кредитом, а також анулювання заборгованості. Крім того, позивачці було запропоновано звернутися до органів поліції з приводу вчинення стосовно неї шахрайських дій (т. 1, а.с. 40-46). 15 травня 2019 року на належну ОСОБА_1 картку універсальна Gold надійшли кошти в сумі 663 грн. та 1836 грн., з приводу чого 13 вересня 2019 року вона звернулася із заявою до Охтирського відділення № 1 Сумської філії ПАТ КБ «ПриватБанк», в якій просила надати їй детальну інформацію стосовно джерела походження вказаних грошових коштів на загальну суму 2499,00 грн. та на покриття якого кредиту вони були зараховані. Крім того, просила провести розрахунок по рахунках, що обліковуються на її ім`я станом на 13 вересня 2019 року з урахуванням внесених коштів за період з 01 січня 2019 року по 13 вересня 2019 року для погашення заборгованості в повному обсязі перед АТ КБ «ПриватБанк» ( т. 1, а.с. 39). 16 жовтня 2019 року ОСОБА_1 отримала лист від АТ КБ «ПриватБанк» на її звернення стосовно підстав списання грошових коштів за її картковим рахунком, банком була ініційована претензійна робота за правилами Міжнародної платіжної системи MasterCard. Повернення по претензійній роботі № 806595, № 806596 проведено на її карту в сумі 663,00 грн. та 1836,00 грн. За заявками на проведення претензійної роботи №806597, № 806598, № 806599 отримано відмову (т.1, а.с. 48-49). 13 серпня 2019 року відповідачем на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення за вих. № 326603, відповідно до якого станом на 13 серпня 2019 року сума боргу становила 810 грн. З огляду на порушення графіку оплат, позивачка повідомлялася про запланований візит кредитних інспекторів за адресою її проживання (т. 1, а.с. 47). Відповідно до квитанції від 13 вересня 2019 року № АС_ОCRA35R514BTFX183PX8J ОСОБА_1 перерахувала на користь АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти в сумі 9634,00 грн (т. 1, а.с. 53). Згідно довідки Охтирського відділення № 1 Сумської філії АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 станом на 17 жовтня 2019 року не має заборгованості перед банком ( т.1, а.с.54). Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач умови договору про обслуговування кредитного договору не порушувала, тоді як відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед позивачем, як володільцем банківського рахунку, що і сприяло незаконному використанню персональної інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною картою. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до положень статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначаються загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлена відповідальність суб`єктів переказу, а також визначений загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами. Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними. Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу. Ініціювання переказу коштів може, в тому числі, здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 вказаного Закону). Як передбачено пунктами 14.8, 14.14, 14.15 статті 14 цього Закону, банк, зокрема, зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. При цьому, обов`язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем. Відповідно до пунктів 6 - 9 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою правління НБУ від 05 листопада 2011 року № 705 користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, встановлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не можна стверджувати, що зняття коштів відбулось з вини клієнта банка. Крім того, у відповідності до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України колегія суддів бере до уваги і правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, згідно з якою, не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відсутні підстави для висновку про його вину, як підставу цивільно-правової відповідальності. Отже, аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що вина банку у знятті коштів з рахунків клієнта виключається лише у разі доведення, що саме клієнт банку, своїми діями чи бездіяльністю посприяв у втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Таким чином, відповідачем не надано належних доказів того, що позивач розголосила третім особам свої персональні дані, чи вчинила інші дії, що дали змогу ініціювати платіжні операції з її банківськими картками , в той же час відповідач не виконав обов`язку щодо збереження грошових коштів відповідача на її картковому рахунку , чим порушив законодавство про захист прав споживачів, а тому судом обґрунтовано було задоволено вимоги позивача та визнано неправомірними дії відповідача щодо оформлення на її ім`я кредитів через сервіси Приват-24, нарахування та списання відсотків та комісій за користування такими кредитами, невжиття заходів щодо негайного відновлення залишку коштів на рахунку позивача . Також колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що банком частково визнано факт несанкціонованого списання коштів з рахунку позивача і повернуто кошти у загальній сумі 2499 грн.00 коп. ( 663+1836), а отже і інші операції проведені по рахунку позивача у період з 23:22 18 грудня 2018 року по 9:11 19 грудня 2018 року можна вважати такими , що не були оформлені позивачем, а отже не можуть обраховуватися борговими зобов`язаннями останньої. Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином , оскільки заборгованість за кредитним договором станом на 18 грудня 2018 року складала 2439 грн.65 коп., а позивачем у період з 18 грудня 2018 року по 17 жовтня 2019 року унесено коштів у загальному розмірі 10434 грн.00 коп., тому місцевим судом обґрунтовано було задоволено позов ОСОБА_1 і в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів у сумі 7994 грн.35 коп. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскарженого рішення суду. Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена у касаційному порядку. Повне судове рішення складено 4 березня 2021 року. Головуючий - О. І. Собина Судді: О.Ю. Кононенко С.С. Ткачук