LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Одеський апеляційний суд509/5279/20

від 23.02.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2020 року.

Номер провадження: 33/813/103/21 Номер справи місцевого суду: 509/5279/20 Головуючий у першій інстанції Кочко В.К. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.02.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Судді Цюри Т.В., За участю секретаря судового засідання Лопотан В.І., розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ВСТАНОВИВ: Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2020 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 17 000, 00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420,40 грн. Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 44-3 КУпАП. Також ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2020 року, у якій просив поновити строк на її оскарження, посилаючись на те, що оскаржувану постанову було винесено без його присутності, повний текст якої він отримав лише 13.11.2020 року, що на його думку є підставою для поновлення строку на її оскарження. В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 23.02.2021 року з`явився ОСОБА_1 та його представник Кузнецова Л.В., які підтримали клопотання про поновлення строку та доводи апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника Кузнецова Л.В., перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі та клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов до таких висновків. Так, статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк. З матеріалів справи вбачається, що судовий розгляд у суді першої інстанції відбувся без участі ОСОБА_1 , копію оскаржуваної постанови судом йому не було відправлено та лише 13.11.2020 року ОСОБА_1 отримав її копію, коли строк на апеляційне оскарження вже сплинув. За таких обставин та враховуючи вищенаведені обставини, апеляційний суд вважає, що зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані поважними, а тому клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню. Розглядаючи апеляційну скаргу по суті, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Так, згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Відповідно до вимог ст.ст.251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам. Так, указані вимоги при розгляді даної справи судом першої інстанції виконані в повному обсязі. Відповідно до ст.44-3 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами . Судовим розглядом справи встановлено, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, підтверджується: -протоколом про вчинення адміністративного правопорушення ГР №325690 від 19.10.2020 р., відповідно до якого 19.10.2020 р. о 09:30 год. ОСОБА_1 на 15км. автодороги М27, керуючи автобусом "БАЗ" на маршруті 25 перевозив 32 пасажири замість передбачених технічною характеристикою транспортного засобу 30 пасажирів, чим порушив пп.2 п.11 КМУ №641 від 22.07.2020 р.Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП (а.с.3); -поясненнями самого ОСОБА_1 , який пояснив, що 19.10.2020 року керував маршрутним транспортним засобом , а саме ВАЗ НОМЕР_1 , де в салоні автобуса були заповнені всі сидячі місця та одна жінка з дитиною, які відмовилися виходити з салону автобуса, після чого він почав рух по маршруту №25 «Чорноморськ Одеса», де на автодорозі М27 його зупинили працівники поліції (а.с. 4). Отже, не дотримавшись передбачених заборон та норм, щодо перевезення пасажирів у кількості, яка перевищувала кількість місць для сидіння, визначеної в реєстраційному документі на цей транспортний засіб, ОСОБА_1 порушив пп2 п.11 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року, чим скоїв інкриміноване адміністративне правопорушення. Досліджені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, ґрунтується на належних і допустимих доказах, а посилання в апеляційній скарзі на відсутність доказів, є безпідставним, адже свідчать про невірне трактування вимог Закону. Також, при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст.44-3 КУпАП судом першої інстанції було повною мірою враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Доводи апеляційної скарги про те, що вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП, оскільки не звернув увагу на пом`якшуючі обставини, а саме на те, що було перевищено перевезення дозволеної кількості пасажирів лише на 2 (дві) особи та те, що він раніше до адміністративної відповідальності не притягувався є необґрунтованими, оскільки, він повинен, як водій маршрутного таксі, враховуючи обмеження, які були прийняті, контролювати кількість пасажирів, які знаходяться в керованому ним транспортному засобі. Більш того, санкція ст. 44-3 КУпАП передбачає накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що свідчить про те, що судом першої інстанції були враховані всі пом`якшуючі обставини принакладенні адміністративного стягнення. Згідно офіційними даними Міністерства охорони здоров`я, станом на 19.10.2020 року (день вчинення правопорушення) лабораторно підтверджено 303 638 випадків COVID-19, з них за добу - 4 766, загалом за весь час пандемії в Україні станом на 19.10.2020 року померли 5 673 особи. Враховуючи можливі наслідки скоєного правопорушення, особу правопорушника, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., а доводи апеляційної скарги про малозначність адміністративного правопорушення спростовуються наведеними вище доказами. Будь-які інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки доказів, які б могли об`єктивно спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаних правопорушень, суду не надано. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова судді районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни. Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Т.В. Цюра

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»