Постанова 4822 № 720/1702/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 березня 2021 року м. Чернівці справа № 720/1702/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Владичан А. І. суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б., секретар Герман Я.І. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 04 грудня 2020 року (головуючий у 1-й інстанції Вівчар Г.А),- ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 22.04.2011 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою тримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н, згідно умов якої отримав кредит у розмірі 300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «тарифами банку», які викладені на банківському сайті складає між позивачем та відповідачем договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Вказують, що заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ "Приват банк", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. __________________________________________________________________________________ Провадження 22ц/822/221/21 Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 договору. Відповідно до п.2.1.1.5.5 даного договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п.2.1.1.3.3 даного договору відповідач доручив банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.2.1.1.12.9 договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі мінімального обов`язкового платежу. Вказував, що відповідач не надавав своєчасно позивачеві грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 28.07.2020 року має заборгованість 14783,59 грн., з яких: 10562,28 грн. заборгованість за тілом кредиту; 4221,31 грн. заборгованість за простроченими відсотками. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку. Просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість у сумі 14783,59 грн., а також судові витрати. Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 04 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто ОСОБА_1 на користь АТ Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 10562,28 гривень. Вирішено питання розподілу судових витрат. В решті частині позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення відсотків за користування кредитом скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю, в іншій частині рішення суду залишити без змін; стягнути з відповідача судові витрати. Доводи скарги мотивує тим, що суд при вирішенні спору не дотримався засад змагальності сторін, оскільки ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Посилається на те, що на відповідно до анкети заяви відповідач ОСОБА_1 з Умовами та правилами, Тарифами банку ознайомлений та їх положень зобов`язується неухильно дотримуватися. Відповідач підтвердив, що в подальшому зобов`язується самостійно знайомитися зі всіма змінами на сайті банку. Приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком. Зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на існування підписаної особисто відповідачем довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій зазначено базову відсоткову ставку за користування кредитом 3%, розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості, розмір штрафів при порушенні термінів платежів за будь-яким з грошових зобов`язань, передбачених договором, тобто сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти з власної ініціативи, а також здійснював частково погашення заборгованості по кредитному договору. Активація картки та користування картковим рахунком свідчить про укладення сторонами кредитного договору. Відповідач користувався кредитним коштами, а тому зобов`язаний повернути суму отриманих кредитних коштів та сплатити відсотки за користування кредитом. Виписка про рух коштів клієнта є первинним документом та підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів банку. Вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявної у матеріалах справи заяви відповідача про повне визнання позовних вимог, тобто відповідач не лише не спростував викладені в позовній заяві обставини, а й визнав позов, що судом фактично проігноровано. Судом першої інстанції не враховано висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду відповідно від 06.05.2020 року у справі ;358/384/19, від 01.09.2020 року у справі №293/599/19-ц, від 04.11.2020 року у справі №534/1072/18-ц, оскільки сторонами погоджено відсоткову ставку, то суду слід було визначити та стягнути заборгованість по відсоткам відповідно до положень закону та підписаної довідки. 28 січня 2021 року від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові письмові пояснення, в яких банк зазначив, що відповідачем підписано довідку про умови кредитування, тобто він був письмово ознайомлений з умовами кредитування щодо сплати відсотків, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні в цій частині позовних вимог. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно задовольнити, рішення суду в оскаржуваній частині - скасувати. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається. Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції в повному обсязі не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Однак колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду, враховуючи наступне. Судом встановлено, що 22 квітня 2011 року відповідачем ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, у якій зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця Заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 22 квітня 2011 року, банк додав Довідку про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с17). Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором, станом на 28 липня 2020 року, становить 14783 гривні 59 копійок та складається з наступного: 10562,28 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4221,31 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував умови договору в частині повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту, розмір якої банком не оскаржується. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» не надано належних та допустимих доказів погодження з позичальником ОСОБА_1 умов щодо розміру та порядку нарахування прострочених відсотків, а тому відмовив в задоволенні цих позовних вимог з підстав їх недоведеності та необґрунтованості. Зважаючи на те, що позивач АТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні заборгованості за відсотками, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі, та доводи апеляційної скарги зводяться саме до незгоди з висновками суду в частині відсутності правових підстав для стягнення відсотків, у визначеному позивачем розмірі, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за прострочені відсотки, адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. З матеріалів справи вбачається, що у анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» від 22 квітня 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Проте у довідці про умови кредитування від 22 квітня 2011 року зазначено базова відсоткова ставка за користування кредитом (3 %), розмір щомісячних платежів (7 %) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та особистих коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні (а. с. 17). Зазначена довідка підписана від імені ОСОБА_1 . Вказану довідку про умови кредитування від 22 квітня 2011 року суд першої інстанції належним чином не оцінив, хоча Верховний Суд вже звертав увагу на такі обставини, зокрема, у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц, провадження № 61-21994св19. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Разом з тим, пред`являючи позов, банк на підтвердження своїх вимог, крім витягу з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, також послався на довідку про умови кредитування від 22 квітня 2011 року, яка підписана ОСОБА_1 та надав розрахунки заборгованості відповідача за договором від 22 квітня 2011 року. Зазначену довідку про умови кредитування від 22 квітня 2011 року, яка підписана від імені позичальника, а також інші надані банком докази видачі та користування кредитними коштами відповідачем не спростовано. Крім того, відповідач не заперечував той факт, що йому дійсно було видано кредитні кошти, а також надав суду заяву про визнання позовних вимог банку в повному обсязі, що також залишилося поза увагою суду першої інстанції. На підставі вищевикладеного колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції на вказані обставини належної уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, оскільки не врахував, що відповідачем не спростовано надані банком докази видачі та користування ним кредитними коштами, як і не спростовано довідку про умови кредитування, якою встановлено розмір відсотків за користування кредитом, яка підписана від його імені, а також особисто написана ним заява про визнання позовних вимог в повному обсязі. Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог банку щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 4221 гривні 31 копійки. Апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості по сплаті прострочених відсотків підлягає скасуванню з постановленням у цій частині нового судового рішення про стягнення заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 4221 гривні 31 копійки, в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту рішення суду не оскаржувалося, а тому колегією суддів не переглядалося. Згідно вимог ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання до суду позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» сплатило 2102 гривні. За подання до суду апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» сплатило 3153 гривні. З урахуванням розміру задоволених позовних вимог, рішення суду у частині стягнення з відповідача на користь Банку судового збору сплаченого останнім при подачі позовної заяви підлягає зміні зі збільшенням його розміру на 181 гривню. Крім того, підлягає стягненню з відповідача на користь Банку судовий збір, сплачений останнім при подачі апеляційної скарги, в сумі 3153 гривні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити. Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 04 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом в розмірі 4221 гривні 31 копійки. Це ж рішення у частині стягнення судового збору змінити, збільшивши розмір витрат по сплаті судового збору з 1921 гривні до 2102 гривень. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» у відшкодування витрат по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в розмірі 3153 гривні. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Повний текст постанови виготовлений 04 березня 2021 року. Головуючий А.І. Владичан Судді: І.Н. Лисак І.Б. Перепелюк