Постанова Житомирський апеляційний суд № 279/164/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/164/21 Головуючий у 1-й інст. Коваленко В. П. Категорія ст.44-3 КУпАП Доповідач Зав`язун С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого - судді Зав`язуна С.М., за участю: секретаря Гонгало Н.В., захисника Бугайова Д.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Бугайова Дмитра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 січня 2021 року, ВСТАНОВИВ : зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої: АДРЕСА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 (сімнадцять тисяч) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. Згідно постанови суду, судом встановлено, що 05.01.2021 року о 10 годині 30 хвилин по вул.Центральній, 2 в с.Клочеве, Коростенського району ОСОБА_1 , яка являється власницею магазину, не забезпечила в приміщенні магазину належних умов щодо дотримання карантину, а саме не було нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції, не забезпечила централізований збір використаних засобів індивідуального захисту, чим порушила вимоги п.14 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обтяжувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню роспіраторної хвороби Covid-19». В апеляційній скарзі адвокат Бугайов Д.М. просить скасувати постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, розгляд справи проведено з порушенням вимог ст.252, 280 КУпАП, без належної оцінки доказів. Вказує, що в діях ОСОБА_1 відсутнє порушення п.14 Постанови КМУ «1236 від 09.12.2020 року, інспектором поліції зазначено невірний пункт вказаної постанови, який взагалі не регулює питання забезпечення належних умов щодо дотримання карантину при проведенні діяльності. Крім того, зазначає, що відповідальність за пп.14 п.2 Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року настає за здійснення діяльності суб`єктами господарювання, які обслуговують відвідувачів, однак як вбачається зі змісту протоколу та доданих до протоколу доказів, відвідувачів в магазині не було, ОСОБА_1 нікого не обслуговувала. Заслухавши пояснення адвоката Бугайова Д.М. на підтримку своєї апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, а провадження в справі закрити з таких підстав. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП). Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Статтею 280 КУпАПвстановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Однак, визнаючи винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, суд першої інстанції всупереч вимогам ст.ст.7, 245, 252, 280 КУпАП, належним чином не з`ясував обставини справи та не надав належної оцінки наданим доказам, що потягло передчасний висновок про те, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. Частино. 1 статті 44-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Зазначена стаття КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст.44-3 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Згідно з частиною першою статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів №1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на території України з 19 грудня 2020 року до 28 лютого 2021 року карантин. Згідно з підпунктом 14 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється діяльність суб`єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких, зокрема, не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між відвідувачами не менш як 1,5 метра, не забезпечується централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни). Відповідно до вимог статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються, зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій. Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №265075 від 05.01.2021 року, 05.01.2021 року о 10 годині 30 хвилин за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , яка являється власницею магазину, не забезпечила належних умов щодо дотримання карантину, а саме не було нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції, не забезпечила централізований збір використаних засобів індивідуального захисту, чим порушила вимоги п.14 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обтяжувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню роспіраторної хвороби Covid-19», та вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 ставиться в провину порушення вимог п.14 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обтяжувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню роспіраторної хвороби Covid-19». Однак, суд першої інстанції, встановивши порушення ОСОБА_1 вимог п.14 зазначеної Постанови, залишив поза увагою те, що у даному пункті висунуто вимоги щодо осіб, які потребують самоізоляції, та які зобов`язані постійно перебувати у визначеному ними місці самоізоляції, утримуватися від контакту з іншими особами, крім тих, з якими разом проживають. А тому, в даному випадку, посилання як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду першої інстанції, на порушення ОСОБА_1 п.14 Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року є безпідставним. Отже, апеляційний суд зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові суду першої інстанції відсутнє належне посилання на порушення ОСОБА_1 правильного пункту (підпункту) постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року, який було нею порушено, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.44-3 КУпАП, що прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у численних рішеннях ЄСПЛ (п. 31 рішення від 28 жовтня 2003 року у справі «Ракевич проти Росії» (Rakevich v. Russia), заява № 589973/00); п. 109 рішення від 13 грудня 2001 року у справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia v. Moldova), заява № 45701/99); п. 54 рішення від 23 вересня 1998 року у справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), згідно яких «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку». Крім того, як і інспектором поліції так і аналогічно судом не повно зазначено назву постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 року, яка має назву «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Складання протоколу про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. З урахуванням того, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, апеляційний суд вважає, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол не може бути визнаний належним та допустимим доказом наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, оскільки він не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а саме не містить чіткого та зрозумілого формулювання вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. Також апеляційний суд зазначає, що згідно із положеннями ст.ст.279, 280 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення. Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень. Апеляційний суд звертає увагу на те, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Доказами у справах про адміністративні правопорушення, згідно з приписами ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. П.п.14 п.2 Постанови №1236 від 09.12.2020 року висунуто вимоги щодо суб`єктів господарювання із чіткою вказівкою щодо конкретного суб`єкта, тобто встановлено вимоги не до будь-яких осіб, а лише суб`єктів господарювання, якими згідно ч. 2 ст.55 ГК України якими є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №265075 від 05.01.2021 року, працівники поліції, визначивши та вказавши що ОСОБА_1 є власником магазину, не встановили коло її повноважень, не встановили чи у розумінні ст. 44-3 КУпАП, вона є суб`єктом даного адміністративного правопорушення. До матеріалів справи не долучено документів, що підтверджують правовий статус ОСОБА_1 як суб`єкта господарювання, зокрема, що вона зареєстрована як фізична особа-підприємець на що суддя під час розгляду справи уваги також не звернув. Приймаючи рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, суд першої інстанції вказав, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджуються матеріалами справи. При цьому, фактично, висновки суду першої інстанції про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП ОСОБА_1 ґрунтуються виключно на поясненнях останньої. В той же час, апеляційний суд зважає на те, що за наявністю викладених у постанові суду першої інстанції заперечень ОСОБА_1 щодо відсутності маркування для перебування в черзі, суддя районного суду не надав цим поясненням відповідної правової оцінки, рішення в цій частині взагалі не мотивував, обмежившись лише твердженням про доведеність винуватості особи у вчинені правопорушення на підставі матеріалів справи. Така позиція суду першої інстанції є незрозумілою, та вказує на формальний підхід суду при розгляді справи, в зв`язку з чим апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо винних дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, не сприяв повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи, належним чином не дослідив докази і не дав їм відповідну правову оцінку. Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних і допустимих доказів. Долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення диск, не містить відеозапису і є порожнім, тобто, також не має доказового значення Таким чином, в порушення приписів ст.ст.251-252, 256 КУпАП, матеріали справи №279/164/21 не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення. У п.65 рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Статтею 62 Конституції Українизакріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_1 не погоджується із складеним відносно неї протоколом про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАПне доведена належними, допустимими та достовірними доказами. У відповідності до п.2 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу адвоката Бугайова Дмитра Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 січня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3 КУпАП - скасувати. Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Житомирського апеляційного суду С.М. Зав`язун