Постанова 4813 № 522/3233/21 3/522/3201/21
від 05.07.2021 ·Номер провадження: 33/813/812/21 Номер справи місцевого суду: 522/3233/21 3/522/3201/21 Головуючий у першій інстанції Осіік Д.В. Доповідач Артеменко І. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.07.2021 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Артеменко І.А. за участю: секретаря судового засідання Фабіжевської Т.С. розглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 Лічмана Василя Леонідовича на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2021 року про визнання ОСОБА_1 винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.44-3 КУпАП,- ВСТАНОВИВ: Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня.2021 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. Стягнуто судовий збір у розмірі 454 грн. на користь держави. Постанова була винесена судом за результатами розгляду адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 , серед яких міститься протокол про адміністративне правопорушення серії КИ №027811 від 14.02.2021 року. Згідно вказаного протоколу 14.02.2021 року близько 05 год. 20 хв. в м. Одесі, вул. Гоголя 12, зафіксовано роботу після 23 год. 00 хв. суб`єкта господарювання (розважальний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») з надання послуг громадського харчування та організації дозвілля, а саме прийняття відвідувачів під адмініструванням громадянки ОСОБА_1 , чим порушила норми щодо карантину, а саме п. 2 п.п. 11 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року. Своїми діями ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. На дану постанову представник ОСОБА_1 Лічман В.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 кавтня 2021 року скасувати, справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП закрити. В обґрунтування вимог про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянт зазначає, що повний текст постанови ОСОБА_1 не отримувала, а з її текстом ознайомився її представник лише 25.05.2021 року у приміщені суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог про скасування постанови зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів працевлаштування ОСОБА_1 у розважальному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а справу судом першої інстанції було розглянуто за відсутності ОСОБА_1 та її представника, що стало причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. У судове засідання з`явився представник ОСОБА_1 Лічман В.Л., якій вимоги апеляційної скарги підтримали та просив її задовольнити. ОСОБА_1 у судовому засіданні звернулась до суду із заявою, у які просила звільнити її від адміністративної відповідальності, обмежившись лише усним зауваженням. Судом апеляційної інстанції, з метою встановлення права на справедливий суд, забезпечення завдання КУпАПу щодо охорони прав і свобод громадян, дотримання принципу здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення на основі суворого додержання законності, досліджено матеріали справи, з яких апеляційний вважає необхідним задовольнити клопотання представника ОСОБА_1 Лічмана В.Л. та поновити строк на апеляційне оскарження постанови районного суду, апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати. Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Згідно положень ч. 1 ст. 268 КУпАП визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до положень ч. 1 ст. 285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Оскільки матеріали справи не містять доказів отримання апелянтом оскаржуваної постанови, яку було винесено за його відсутності, раніше ніж 25.05.2021 року, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню для забезпечення права особи на доступ до правосуддя. Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд встановив наступне. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Відповідно до п. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно вимог ч. 1 ст. 44-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Диспозиція статті 44-3 КУпАП не встановлює конкретних правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм під час дії карантину, адміністративних та медико-санітарних заходів, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, обмеженнь прав фізичних і юридичних осіб та додаткових обов`язків. Отже, стаття 44-3 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 44-3 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. В даному конкретному випадку на вимоги підпункту 1 пункту 10 постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 22.07.2020р. №641, який зазначений в протоколі працівником поліції. Відповідно до положень підпункту 3 пункту 10 постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 22.07.2020р. №641 на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено червоний рівень епідемічної небезпеки, додатково до протиепідемічних обмежень, передбачених для зеленого, жовтого та помаранчевого рівня епідемічної небезпеки, забороняються приймання відвідувачів суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сферах культури, закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, торговельного і побутового обслуговування населення, крім: торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, ветеринарними препаратами, кормами, пестицидами та агрохімікатами, насінням і садивним матеріалом; провадження банківської та страхової діяльності, а також медичної практики, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів, діяльності з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, технічного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій, діяльності з ремонту комп`ютерів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, об`єктів поштового зв`язку; торговельної діяльності та діяльності з надання послуг громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень. Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Кабінет Міністрів України постановив установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 грудня 2020р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами КМУ від 11.03.2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 20.05.2020 р. №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Відповідно до протоколу № 36 позачергового засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.10.2020 року терміново забезпечено дотримання обмежень, встановлених постановою № 641, щодо «помаранчевого» рівня епідемічної небезпеки поширення коронавірусної хвороби COVID-19 додатково до протиепідемічних обмежень, передбачених для «зеленого» та «жовтого» рівнів епідемічної небезпеки поширення коронавірусної хвороби СОУЮ-19, з урахуванням змін відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2020 року № 956 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641», зокрема у частині заборони діяльності з надання послуг громадського харчування, крім випадків приймання відвідувачів із забезпеченням наповненості не більше 50 відсотків посадкових місць у приміщенні закладу. Відповідно до постанови КМУ від 11.11.2020 р. № 1100 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641» на всій території України до 31.12.2020 р. введено загальний карантин. Норми щодо поділу України на чотири зони відповідно до рівнів епідемічної небезпеки поширення коронавірусу (п. п. 2-9, 11-14, 16) з Постанови № 641 виключено.Додатково до обмежень, передбачених п. 10 Постанови № 641, в період з 00 год. 00 хв. суботи до 00 год. 00 хв. понеділка на території України з 14 листопада 2020 р. до 30 листопада 2020 р. заборонено приймання відвідувачів СГ, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос. З оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність провини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП України за кваліфікуючими ознаками: Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, виходячи з наступних доказів: - протоколу про адміністративне правопорушення серії КИ №027811 від 14.02.2021 року, з якого вбачається, що 14.02.2021 року близько 05 год. 20 хв. в АДРЕСА_1 , зафіксовано роботу після 23 год. 00 хв. суб`єкта господарювання (розважальний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») з надання послуг громадського харчування та організації дозвілля (а.с.1). Однак, апеляційний суд вважає, що наведений протокол вважатись належним доказом не може, виходячи з наступного. У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 278КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. В той же час, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд. Вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст. 256 КУпАП та Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року N 1376 (далі - Інструкція N 1376). Згідно ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається протоколі. Відповідно до п. 7 розділу II Інструкції N 1376 не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Так, в порушення вищевказаних норм законодавства, поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення серії КИ №027811 від 14.02.2021 року містить закреслення у графі «чим вчинив (ла) правопорушення передбачене частиною». Окрім того, хоча у протоколі серії КИ №027811 від 14.02.2021 року і зазначено які саме пункти постанови Кабінету Міністрів України N 1236 від 09.12.2020 року "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та постанови Кабінету Міністрів України N 104 від 17.02.2021 року порушено ОСОБА_2 , втім зміст зазначеного у протоколі пункту відношення до вчиненого правопорушення не має. Так з змісту п. 12 постанови Кабінету Міністрів України N 1236 від 09.12.2020 року вбачається, що лікуючий лікар вносить до системи інформацію про пацієнтів, у яких підтверджено випадок COVID-19 та які не потребують госпіталізації, а також формує перелік контактних осіб за інформацією, наданою хворими. Підпункту 11 пункту 12 яких також зазначено у вищенаведеному протоколі постанова Кабінету Міністрів України N 1236 від0 9.12.2020 року взагалі не містить. -відеозапису, який міститься в матеріалах справи (а.с.2), з якого вбачається, що працівниками поліції 14.02.2021 року близько 05 год. 20 хв. в АДРЕСА_1 , було зафіксовано роботу після 23 год. 00 хв. суб`єкта господарювання (розважальний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») з надання послуг громадського харчування та організації дозвілля, за цим фактом працівниками поліції було складено адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 , яка назвалась адміністратором відповідного розважального закладу. Проте, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що відповідний відеозапис не є достатнім доказам того, що саме ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи жодних доказів того, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах із розважальним комплексом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та згідно своїх посадових обов`язків несе відповідальність за провадження діяльності відповідним суб`єктом господарювання. Водночас дана обставина, у відповідності до вимог ст. ст. 245, 280КУпАП повинна була бути з`ясована особою яка складала протокол, оскільки має істотне значення для правильного вирішення справи. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що в трудових відносинах з розважальним комплексом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не знаходилась, а лише на прохання керуючого закладом декілька днів допомагала останньому в роботі. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що справу про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП судом першої інстанції було розглянуто у відсутності ОСОБА_1 та її представника, що позбавило її можливості довести до відома суду вищезазначене. За вказаних обставин апеляційним судом встановлено, що докази вини ОСОБА_1 у вчинені нею порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, не є переконливими і достатніми та не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, не надано жодного прямого доказу, на підставі якого суд міг би беззаперечно встановити, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 КУпАП. Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи. Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29.06.2010 року у справі N 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної ради України з прав людини зазначив, що "одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями" (абз. 3 п. п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 року N 5-рп/2005 той же Суд вказав, що "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі" (абз. 2 п. п. 5.4 п. 5). Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до п. 1 ст. 247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Щодо заяви ОСОБА_1 , поданої нею у судовому засіданні, призначеному на 05.07.2021 року, то апеляційний суд його до уваги не приймає, з огляду на безпідставність звільнення особи від адміністративної відповідальності та винесення усного зауваження з огляду на відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. З урахуванням викладеного, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення для дооформлення, в зв`язку з тим що до нього заборонено вносити певні виправлення та унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено, а тому вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення у зв`язку із чим провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду
ПОСТАНОВИВ: Клопотання представника ОСОБА_1 Лічмана Василя Леонідовича задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2021 року. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 Лічмана Василя Леонідовича задовольнити. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2021 року скасувати та постановити нову, якою провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП - закрити у зв`язку із відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко