Постанова Дніпровський апеляційний суд № 209/2078/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1756/21 Справа № 209/2078/20 Суддя у 1-й інстанції - Лобарчук О. О. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 24 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Кам`янська теплопостачальна компанія" на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 жовтня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Кам`янська теплопостачальна компанія" про захист прав споживачів,- В С Т А Н О В И Л А: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд зобов`язати КП КМР "Тепломережі" виключити із суми заборгованості ОСОБА_1 за послуги теплопостачання належної йому квартири за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість попередніх власників, що виникла до 12 листопада 2019 року. Позов мотивовано тим, що він став власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу серії НОА 702258 від 12 листопада 2019 року. Право власності було зареєстровано приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Морозовою О.В. 12 листопада 2019 року. Після придбання вказаної квартири та її реєстрації він постав перед фактом заборгованості попереднього власника квартири за теплопостачання. Під час написання заяви від 25.06.2020 р. про відкриття на своє ім`я особового рахунку в абонентському відділі КЦКМР «Тепломережі» він повідомляв відповідача, що не має наміру відповідати за борги попередніх власників квартири, але працівники відповідача повідомили, що ніхто заборгованість перераховувати не буде, і вони все одно будуть заборгованість покладати на нього. 06.07.2020 р. КП КМР «Темломережі» направило йому відповідь на заяву про відкриття особового рахунка на його ім`я без заборгованості попереднього власника, в якій було повідомлено, що особовий рахунок відкривається не за особою, а за житловим приміщенням, переоформлення відбувається лише в ПІБ власника або квартиронаймача. При переоформленні особового рахунку вносяться всі необхідні зміни, пов`язані зі зміною квартиронаймача/власника. Після переоформлення особового рахунку на іншого власника номер особового рахунку та всі інші облікові дані по особовому рахунку, залишаються без змін, крім випадків, передбачених законом, таким чином йому було відмовлено у перерахунку заборгованості, при тому, що він лише у листопаді 2019 року став споживачем послуг відповідача. Вважає, що відповідач неправомірно перешкоджає йому у переоформленні особового рахунку на його ім`я, зараховуючи на особовий рахунок суму заборгованості за послуги теплопостачання за період до 12 листопада 2019 р., оскільки до зазначеного часу він послуги не отримував, жодних договорів та інших правочинів або юридичних фактів, актів цивільного законодавства, рішень суду, які б створювали для нього зобов`язання по сплаті за послуги з теплопостачання в період до 12 листопада 2019 р. не укладав. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 жовтня 2020 року позов задоволено та ухвалено зобов`язано КП Кам`янської міської ради "Кам`янська теплопостачальна компанія" виключити із суми заборгованості ОСОБА_1 за послуги теплопостачання належної йому квартири за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість попередніх власників, що виникла до 12 листопада 2019 року. Рішення суду мотивовано тим, що позивач набув у власність квартиру 12.11.2019 року, та прийшов до висновку про те, що на нього не може бути покладено обов`язок по сплаті заборгованості за послуги теплопостачання надані попереднім власникам, що нараховані до 12 листопада 2019 року. В апеляційній скарзі КП Кам`янської міської ради "Кам`янська теплопостачальна компанія" просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу № НОА 702258 від 12.11.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Морозовою О.В. (а.с.7,8). Представник ОСОБА_1 - адвокат Швець М.В. звертався до директора КП КМР "Тепломережі" Біжко А.І. з заявою про відкриття особового рахунку на ім`я ОСОБА_1 , без нарахування заборгованості за теплопостачання, яка виникла за адресою: АДРЕСА_1 , до 12 листопада 2019 року з вини попереднього власника квартири.(а.с.11) Згідно листа від 06.07.2020 року у відкритті особового рахунку на ім`я ОСОБА_1 . КП КМР "Тепломережі" було відмовлено. Заборгованість за надані послуги становить 44432,33 грн. (а.с.12,10). Задовольняючи позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що позивач набув у власність квартиру 12.11.2019 року, та прийшов до висновку про те, що на нього не може бути покладено обов`язок по сплаті заборгованості за послуги теплопостачання надані попереднім власникам, що нараховані до 12 листопада 2019 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання. Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. При цьому такими учасниками є: споживач, виробник, виконавець. Виробник може бути одночасно і виконавцем. Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до пункту 6 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець (підприємство, яке надає житлово-комунальні послуги) зобов`язаний проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання. Власність, відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України, зобов`язує; зокрема, за статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за постачання централізованого опалення споживач має право оскаржити в судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку. Положеннями ч.2 ст.14 ЦК України передбачено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Доводи в апеляційній скарзі про відсутність обраного позивачем способу захисту серед передбачених законом способів судового захисту безпідставні, оскільки судом застосовано вказаний спосіб захисту, який не заборонений законом та не суперечить йому. Посилання апелянта на недоведеність факту відсутності порушення прав ОСОБА_1 як споживача при нарахуванні спірної заборгованості не можуть бути прийняті до уваги, оскільки порушення прав вказаного споживача виражається саме в тому, що підприємство безпідставно вважає ОСОБА_1 як нового власника спірної квартири відповідальним за заборгованість по оплаті послуг, яких він не отримував та яка виникла до придбання ним вказаної квартири. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. З моменту переходу права власності на квартиру попередній власник втрачає права і обов`язки співвласника багатоквартирного будинку, а новий власник набуває прав і обов`язків співвласника такого будинку. Адже згідно з частиною першою статті 2 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку. Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу. Даний висновок узгоджується з позицією викладеною Верховним Судом в постанові від 01 вересня 2020 року № 686/6276/19. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). З`ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Комунального підприємства Кам`янської міської ради "Кам`янська теплопостачальна компанія" залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко