Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/12624/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12624/18 Суддя першої інстанції: Качур І.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 березня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Горяйнова А.М., суддів - Файдюка В.В. та Чаку Є.В., за участю секретаря - Король Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «УКРЛІФТСЕРВІС» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИЛА: У серпні 2018 року ТДВ «УКРЛІФТСЕРВІС» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (процесуальним правонаступником якого є Головного управління ДПС у м. Києві) від 16 травня 2018 року № 6572615141. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року вказаний адміністративний позов було задоволено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку дослідженим доказам та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що керівники ТОВ «ГРАТО» та ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» заперечують свою причетність до створення вказаних товариств, а встановлені під час проведення перевірки обставини щодо їх діяльності вказують на неможливість надання послуг для ТДВ «УКРЛІФТСЕРВІС». У зв`язку з цим контролюючий орган прийшов до висновку про відсутність підстав для формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених вказаними контрагентами. ТДВ «УКРЛІФТСЕРВІС» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що відповідач посилається на докази, які не були покладені в основу прийнятого рішення та посилання на які відсутні в акті перевірки. Також позивач наголошує на тому, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року у справі № 761/22395/17, ухвалений у відношенні ОСОБА_1 та вирок Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2017 року у справі № 757/33900/17-к, ухвалений у відношенні ОСОБА_2 . Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України справа була призначена до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Ухвалою суду від 19 лютого 2021 року справу було призначено до розгляду в судовому засіданні та задоволено клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про виклик ОСОБА_3 для його допиту в якості свідка. Повістку про виклик у судове засідання ОСОБА_3 було направлено за адресою: АДРЕСА_1 , яку повідомив скаржник. Разом з тим, свідок до суду не з`явився, а поштове відправлення, яке містило повістку про виклик, повернулося до суду без вручення адресату. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 92 КАС України виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що інших відомостей місце проживання (перебування) або місце роботи ОСОБА_3 у розпорядженні контролюючого органу немає та не заперечував проти продовження розгляду справи на підставі наявних доказів. Також Головне управління ДПС у м. Києві в апеляційній скарзі заявило клопотання про виключення із числа доказів акту виконаних робіт від 28 квітня № 05/17П, податкової накладної від 31 травня 2017 року № 67, договору від 01 червня 2016 року № 0111/16, акту виконаних робіт від 29 листопада 2016 року № 72, податкової накладної від 29 листопада 2016 року №

3. Відповідно до ч. 3 ст. 180 КАС України якщо доданий до справи або наданий суду учасником справи для ознайомлення документ або інший доказ викликає обґрунтований сумнів у його достовірності, учасник справи може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи. Достовірними, згідно зі ст. 75 КАС України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Ухвалою суду від 04 березня 2021 року, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати та окремим документом не викладалася, у задоволенні такого клопотання було відмовлено з тих підстав, що з огляду на доводи і заперечення сторін, правову оцінку таким доказам доцільно надати за результатами розгляду справи після дослідження всіх доказів у справі в їх сукупності та взаємозв`язку. Під час судового засідання представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, що викладені в ній. Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте явку свого представника у судове засідання не забезпечив та про причини неявки суду не повідомив. За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності представника позивача. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з такого. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що Головне управління ДФС у м. Києві провело документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ «УКРЛІФТСЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ГРАТО» за листопад 2016 року та ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» за травень 2017 року, за підсумками якої складено акт від 19 квітня 2019 року № 252/26-15-14-01-04/05472637. На підставі вказаного акту перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2018 року № 6572615141, яким позивачу нараховані грошові зобов`язання з податку на додатну вартість на загальну суму 105000 грн 00 коп., з яких 84000 грн 00 коп. - за податковими зобов`язаннями та 21000 грн 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Вказане рішення контролюючого органу було оскаржене до Державної фіскальної служби України, однак рішенням від 26 липня 2018 року № 2469716/99-99-11-01-02-25 у задоволенні скарги ТОВ «УКРЛІФТСЕРВІС» відмовлено. Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2018 року № 6572615141 став висновок Головного управління ДФС у м. Києві про відсутність фактичного здійснення господарських операцій ТОВ «УКРЛІФТСЕРВІС» з такими контрагентами: ТОВ «ГРАТО» та ТОВ «БК «ПРОФІТВАН». Не погоджуючись із висновками Головного управління ДФС у м. Києві, що викладені в акті перевірки, а також із податковим повідомленням-рішенням від 16 травня 2018 року № 6572615141, ТОВ «УКРЛІФТСЕРВІС» звернулося до суду з адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову ТОВ «УКРЛІФТСЕРВІС», суд першої інстанції виходив з того, що договори, укладені з ТОВ «ГРАТО» та ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» були реально виконані, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 08.11.2017 у справі № 761/22395/17, яким затвердженого угоду про визнання винуватості та визнано винним ОСОБА_1 (директор та засновник ТОВ «ЗОЛГАРС») у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2051 КК України, суд першої інстанції не прийняв до уваги з тих підстав, що ТОВ «ЗОЛГАРС» не було безпосереднім учасником господарських операцій. Причин неврахування вироку Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2017 року у справі № 757/33900/17-к щодо директора та засновника ТОВ «ГРАТО» ОСОБА_2 , яку було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, а також протоколу допиту директора ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» ОСОБА_3 , в якому зафіксовані його показання про непричетність до реєстрації та господарської діяльності товариства, суд першої інстанції не зазначив. Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову ТДВ «УКРЛІФТСЕРВІС», оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Особливості виникнення права на податковий кредит та його реалізації визначені у розділі V Податкового кодексу України (вживається у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Положеннями пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. У відповідності до абз. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на додану вартість на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів / послуг; дата отримання платником податку товарів / послуг, що підтверджено податковою накладною. Відтак обов`язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні придбаних товару і послуг та понесення витрат на оплату товару і послуг, які фактично надані або підлягають наданню, а також призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування ТДВ «УКРЛІФТСЕРВІС» податкового кредиту підлягає перевірці придбання та фактичне отримання послуг від ТОВ «ГРАТО» та ТОВ «БК «ПРОФІТВАН». Така перевірка проводиться, зокрема, шляхом дослідження первинних документів, складенням яких супроводжувалося здійснення відповідних операцій. Одночасно колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 280/546/19, згідно з якою встановлені у вироках факти фіктивного підприємництва виключають оцінку наданих позивачем первинних документів, виписаних за операціями з придбання послуг та товарів у цих товариств, як достовірних. Вироком Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2017 року у справі № 757/33900/17-к ОСОБА_2 (керівника ТОВ «ГРАТО») визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України. Згідно з вказаним вироком у грудні 2016 року в мережі інтернет ОСОБА_2 познайомилася з чоловіком на ім`я ОСОБА_4 , який в подальшому запропонував їй зареєструвати на своє ім`я підприємство за грошову винагороду у розмірі 300 грн 00 коп. Усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, запропонованих їй невстановленою слідством особою, як майбутнього засновника та директора ТОВ «ТОП СТРІМ ТРЕЙД» (40921310), ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ» (40993542), ТОВ «ГРАТО» (40818751), не маючи мети здійснювати фінансово-господарську діяльність вказаними товариствами, пов`язану з наданням різноманітних послуг та торгівлею товарами фізичним та юридичним особам, визначену в статуті підприємства та мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку від такої діяльності, усвідомлюючи, що здійснює дії спрямовані на створення та перереєстрацію товариств та його придбання невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, з корисливих мотивів, у грудні 2016 року передала невстановленій особі, з метою підготовки документів, зокрема, для перереєстрації ТОВ «ГРАТО», копії сторінок власного паспорту громадянина України та копію картки платника податків про присвоєння ідентифікаційного номеру, підписала надані їй документи, Після створення ТОВ «ТОП СТРІМ ТРЕЙД» та перереєстрації ТОВ «КАЛІСТО ІНТЕЛ», ТОВ «ГРАТО», виступивши засновником та директором підприємств, ОСОБА_2 самостійно підприємницьку діяльність не здійснювала, ніколи не укладала правочини з суб`єктами господарювання - резидентами України, які в свою чергу не мали на меті настання реальних наслідків, не користувалася печаткою підприємства, не використовувала банківські рахунки підприємства, не здійснювала перерахування безготівкових грошових коштів по рахунки підприємств, не формувала податкові зобов`язання, а реєстраційні та установчі документи зазначених підприємств передала невстановленим слідством особам. У відповідності до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, вироком Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2017 року у справі № 757/33900/17-к установлено, що у грудні 2016 року було здійснено державну реєстрацію зміни засновника та керівника ТОВ «ГРАТО» на підставі документів, оформлених з порушенням установленого законом порядку (шляхом вчинення злочину у вигляді фіктивного підприємництва), а ОСОБА_2 , яка зазначена керівником товариства, не мала наміру здійснювати господарську діяльність. Надаючи оцінку зазначеному вироку як доказу в адміністративній справі, колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 826/10170/17. У вказаному судовому рішенні Верховний Суд аналізував можливість прийняття первинних документів у разі, коли вироком суду встановлено факт фіктивності реєстрації товариства, з яким позивач мав господарські відносини. Верховний Суд прийшов до висновку, що всі первинні документи, видані контрагентом позивача та підписані особою, яка визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, як керівником, є неприйнятними за об`єктивним та суб`єктивним критеріями. Об`єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що це підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, а суб`єктивний - у тому, що всі первинні документи, підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину. Вважати документи контрагента позивача належними для формування витрат не вбачається можливим, з огляду на обов`язковість вироку у питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Під час апеляційного розгляду справи колегія суддів враховує також позицію щодо особливостей урахування вироку у кримінальному провадженні, викладену в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 826/10205/16. Верховний Суд зазначив, що сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій. Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд виходив із того, що суди першої та апеляційної інстанцій, використовуючи цілком правильну аргументацію щодо необхідності комплексного дослідження обставин справи та підтвердження операцій належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, врахували лише те, що всі первинні документи, якими обґрунтовується реальність операцій з контрагентом підписано особою, яка не мала на меті здійснення фактичної господарської діяльності. Вказані обставини встановлені вироками, які набрали законної сили. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не перевірено у який саме період здійснювалися господарські операції та чи могла ця особа (відносно якої вирок) укласти вказані договори до моменту, з якого вироком суду підтверджена фіктивність її діяльності. У постанові Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 826/3498/15 також акцентовано увагу на необхідності перевіряти чи встановлено вироком вина саме тієї уповноваженої особи контрагента позивача, яка здійснювала підписання первинних документів. Колегія суддів враховує, що згідно з вироком Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2017 року у справі № 757/33900/17-к ОСОБА_2 вчиняла протиправні дії, спрямовані на проведення реєстраційних дій щодо ТОВ «ГРАТО» у грудні 2016 року. Водночас відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань ОСОБА_2 є керівником та одним із засновників ТОВ «ГРАТО» (40818751) з 29 листопада 2016 року. На підтвердження існування господарських правовідносин з вказаним контрагентом позивач надав до суду копію підрядного договору на виконання робіт № 0111/16 від 01 листопада 2016 року, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 72 від 29 листопада 2016 року та податкову накладну № 3 від 29 грудня 2016 року. Кожен із вказаних документів був підписаний від імені ТОВ «ГРАТО» особою, що зазначена як ОСОБА_2 . Отже, документи щодо господарських правовідносин між ТОВ «УКРЛІФТСЕРВІС» та ТОВ «ГРАТО» були складені та підписані особою, яка вироком суду визнана винною у вчиненні злочину, передбаченому ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Крім того підрядний договір на виконання робіт № 0111/16 від 01 листопада 2016 року був підписаний ОСОБА_2 ще до набуття нею повноважень керівника ТОВ «ГРАТО». ТДВ «УКРЛІФТСЕРВІС» при виборі контрагента не діяло у достатній мірі обачно та не вжило мінімальних заходів з перевірки повноважень особи, яка підписала відповідний договір. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що первинні документи ТОВ «ГРАТО» не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами та, як наслідок, не визнаються такими, що посвідчують факт надання послуг. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 280/546/19, встановлені у вироках факти фіктивного підприємництва виключають оцінку наданих позивачем первинних документів, виписаних за операціями з придбання послуг та товарів у цих товариств, як достовірних. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про правомірність нарахування ТОВ «УКРЛІФТСЕРВІС» грошових зобов`язань за операціями з ТОВ «ГРАТО». Також позивачу були нараховані грошові зобов`язання у зв`язку з непідтвердженням господарських операцій з ТОВ «БК «ПРОФІТВАН». Згідно з актом перевірки від 19 квітня 2019 року № 252/26-15-14-01-04/05472637 висновок про відсутність фактичного здійснення господарських операцій ґрунтується на показах свідка - ОСОБА_3 (директор ТОВ «БК «ПРОФІТВАН»), вироці Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2017 року у справі № 761/22395/17, яким затвердженого угоду про визнання винуватості та визнано винним ОСОБА_1 (директор та засновник ТОВ «ЗОЛГАРС») у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2051 КК України. Судом встановлено, що між ТОВ «УКРЛІФТСЕРВІС» та ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» був укладений підрядний договір на виконання робіт № 05/17П від 28 квітня 2017 року. За умовами вказаного договору позивач доручив підряднику щоденне виконання робіт з прибирання кабін ліфтів на об`єктах відповідно до переліку, що наведений у договорі. На підтвердження фактичного виконання ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» вказаних робіт позивач надав суду лише копію акту виконання робіт (надання послуг) № 29 від 31 травня 2017 року. Колегія суддів враховує, що вказаний акт є основним документом, який складаються у ході здійснення господарських операцій такого виду та за звичайних умов є достатніми для здійснення бухгалтерського і податкового обліку таких операцій. Разом з тим, у разі виникнення сумнівів у виконанні робіт та спроможності контрагентів здійснювати господарську діяльність, платник податку з метою доведення правомірності своїх дій щодо формування податкового кредиту повинен надати суду й інші докази або пояснення, які б у своїй сукупності розкривали зміст господарської операції і порядок її здійснення, підтверджували фактичну передачу результатів робіт замовнику. Відповідно до п.п. 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Згідно з п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Здійснивши аналіз зазначених норм права, колегія суддів прийшла до висновку про те, що на платника податків покладається обов`язок підтвердження показників податкової звітності первинними та іншими документами. Відтак, при здійсненні господарських операцій, які впливають на показники податкової звітності, платник зацікавлений в закріпленні договірних відносин та документальному оформленні всіх етапів виконання господарських операцій у спосіб, які б давали можливість підтвердити фактичне здійснення поставки товару та виконання робіт, у разі виникнення відповідних сумнівів у податкового органу. Накопичення та зберігання документів, які у повному обсязі фіксують, розкривають зміст та підтверджують господарську операцію на всіх етапах її здійснення є сферою відповідальності саме платника податків. Колегія суддів враховує, що умовами договору № 05/17П від 28 квітня 2017 року передбачалося, що ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» забезпечить проведення щоденного виконання робіт з прибирання кабін ліфтів на 311 об`єктах. Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували як повноваження ТОВ «УКРЛІФТСЕРВІС» доручати виконання робіт з прибирання на таких об`єктів, так і документів, які б відображали порядок і підстави для надання працівникам ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» доступу до під`їздів у кожному з 311 будинків для прибирання кабін ліфтів. Сторони також не узгодили кількість працівників, які залучаються до виконання робіт. Докази проведення позивачем контролю за фактичним виконанням робіт, обумовлених договором № 05/17П від 28 квітня 2017 року, матеріали справи також не містять. З матеріалів справи також вбачається, що між ТДВ «УКРЛІФТСЕРВІС», ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» та ТОВ «ФЛОСК» був укладений договір про відступлення права вимоги № 05/17П/1 від 05 червня 2017 року. За умовами вказаного договору ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» відступило ТОВ «ФЛОСК» своє право вимоги до ТДВ «УКРЛІФТСЕРВІС» за договором № 05/17П від 28 квітня 2017 року. На підтвердження оплати послуг з прибирання кабін ліфтів позивач надав до суду першої інстанції копію платіжного доручення № 855 від 09 червня 2017 року, яке підтверджує перерахування коштів від ТДВ «УКРЛІФТСЕРВІС» до ТОВ «ФЛОСК» в розмірі 252000 грн 00 коп. Водночас, згідно з призначенням платежу, такі кошти були перераховані в якості оплати за товар згідно з договором № 23/31 від 08 червня 2017 року. Посилання на підрядний договір на виконання робіт № 05/17П від 28 квітня 2017 року або договір про відступлення права вимоги № 05/17П/1 від 05 червня 2017 року у платіжному дорученні № 855 від 09 червня 2017 року - відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Дослідивши приєднані до матеріалів справи письмові доказами за правилами ч. 1 ст. 90 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про те, що зміст та обсяг наданих ТДВ «УКРЛІФТСЕРВІС» документів, підхід до їх оформлення та повноти викладення інформації не дають підстав вважати, що вони були складені у зв`язку з господарськими операціями, виконання яких фактично відбулося. Також колегія суддів враховує контролюючого органу про те, що ОСОБА_3 , який підписав від імені ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» договір № 05/17П від 28 квітня 2017 року та акт № 29 від 31 травня 2017 року, під час допиту в якості свідка повідомив, що не є керівником чи засновником вказаного товариства, не здійснював його реєстрацію та не провадив господарської діяльності. Також ОСОБА_3 повідомив, що приблизно у грудні 2016 року загубив свій паспорт, який у подальшому був знайдений у дворі будинку за місцем проживання. На підтвердження своїх доводів відповідач подав до суду першої інстанції копії протоколу допиту свідка від 29 серпня 2017 року та лист Прокуратури міста Києва від 27 лютого 2018 року № 04/5-62-3-18 про надання дозволу на розголошення даних досудового слідства в кримінальному провадженні № 42017100000000370 за фактом фіктивного підприємництва. Колегія суддів враховує, що вирок у кримінальній справі або ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, якими було б встановлено, що мало місце створення ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» за грошову винагороду без наміру здійснення господарської діяльності - в матеріалах справи відсутні. У зв`язку з цим обставини, встановлені під час досудового слідства, згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, підлягають доведенню в межах цієї справи в загальному порядку. Отже, під час проведення перевірки відповідач встановив обставини, які хоч і не є беззаперечним доказом відсутності фактичного виконання робіт з прибирання кабін ліфтів, проте ставлять під сумнів можливість їх здійснення саме ТОВ «БК «ПРОФІТВАН». Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТДВ «УКРЛІФТСЕРВІС» та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2018 року № 6572615141. Отже, доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 13 травня 2020 року та є підставами для його скасування. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, надав неналежну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову. Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року - скасувати. У задоволенні адміністративного позову Товариства з додатковою відповідальністю «УКРЛІФТСЕРВІС» - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А.М. Горяйнов Судді В.В. Файдюк Є.В. Чаку Постанова складена у повному обсязі 04 березня 2021 року.