Постанова 4855 № 580/2241/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2241/19 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2021 року м. Київ головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Кучми А.Ю., Пилипенко О.Є. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу відповідно до довідки МВС України в Черкаській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 04.05.2018 №Л-445 та заяви позивача від 14.05.2018; - визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладене у листі від 05.06.2018 №485/Л-10 про відмову в перерахунку пенсії позивача; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з розмірів основних та додаткових видів грошового забезпечення відповідно до довідки МВС України в Черкаській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 04.05.2018 №Л-445, без обмеження пенсії максимальним розміром з 01.01.2016; - зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу компенсації втрати доходів (пенсії) у зв`язку з порушенням строків їх виплати з 01.01.2016 по 31.05.2019. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що відсутні підстави повернення позовної заяви, оскільки враховуючи приписи спеціального закону, яким є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень немає, а тому строк звернення до суду не обмежений 6-ма місяцями. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 02 вересня 2019 року. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року зупинено апеляційне провадження у справі до набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі № 510/1286/16-а. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року клопотання позивача про поновлення провадження у справі задоволено, поновлено апеляційне провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії. У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху і надано строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю десять днів з моменту отримання копії даної ухвали суду. Судом першої інстанції вимагалося усунути недоліки позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску такого строку. Постановлюючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції визнав неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, - день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена). При цьому, частиною 1 статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. З урахуванням наведеного, для вирішення питання про правильність визначення судом дотримання строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід з`ясувати коли розпочався перебіг цього строку, чи дотримано позивачем строк звернення до суду, чи є підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. Предметом спірних правовідносин в даному випадку є питання перерахунку та виплати пенсії позивачу, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком. Крім того, суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо). Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежно також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави. Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в пергу чергу, з боку держави. Отже, строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017). Відтак, у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України не підлягає застосуванню, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі. А тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про застосування до спірних відносин шестимісячного строку звернення до суду. Окрім того, позивачем було заявлено вимоги щодо зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачу компенсації втрати доходів (пенсії) у зв`язку з порушенням строків їх виплати з 01.01.2016 по 31.05.2019 щодо яких судом питання дотримання строків не досліджувалося. Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, враховуючи вимоги законодавства України, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Так, згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Судом апеляційної інстанції встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 243, 315, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року - задовольнити. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року - скасувати. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови підписано 03 березня 2021 року. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді А.Ю. Кучма, О.Є. Пилипенко