Постанова 4855 № 580/2286/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2286/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий-суддя Грибан І.О., судді: Ключкович В.Ю., Парінов А.Б., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про оскарження протиправного рішення та зобов`язання вчинити дії, У С Т А Н О В И В: До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Тернівської сільської ради Смілянського району Черкаської області в якому просив суд: - визнати протиправним рішення відповідача №20-33/VІІ від 27.03.2020; - зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,1711 га в оренду для ведення городництва в адміністративних межах Малосмілянської сільської ради Смілянського району Черкаської області. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено частково; Визнано протиправним та скасовано рішення Тернівської сільської ради від 27.03.2020 №20-33/VII "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,1711 га за межами с-ща Холоднянського в оренду для городництва". Зобов`язано Тернівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2020 про надання йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 10,1711 га (кадастровий номер 7123784500:02:002:0008) в оренду терміном на 10 років для ведення городництва в адміністративних межах Малосмілянської сільської ради Смілянського району Черкаської області та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків даного рішення. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року в частині зобов`язання Тернівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2020 про надання йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 10,1711 га (кадастровий номер 7123784500:02:002:0008) в оренду терміном на 10 років для ведення городництва в адміністративних межах Малосмілянської сільської ради Смілянського району Черкаської області та прийняти постанову про задоволення позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення, прийняте судом першої інстанції не забезпечує ефективний захист права позивача на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, яке було порушене відповідачем та не усуває можливість повторного порушення відповідачем такого права шляхом надання подальших неправомірних та необґрунтованих відмов в наданні відповідного дозволу. Апелянт, також, вказує про необхідність врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, від 11 вересня 2019 року по справі №819/570/18. За наведених у апеляційній скарзі обставин, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції не є законним, а тому підлягає скасуванню відповідно до приписів ст. 317 КАС України. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Відзиву від відповідача на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду даної справи. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 05.03.2020 ОСОБА_1 направив відповідачу засобами поштового зв`язку заяву від 05.03.2020 про надання йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 10,1711 га (кадастровий номер 7123784500:02:002:0008) в оренду терміном на 10 років для ведення городництва в адміністративних межах Малосмілянської сільської ради Смілянського району Черкаської області. До клопотання позивач додав копії паспорта та довідки про присвоєння РНОКПП, графічні матеріалами про бажане місце розташування земельної ділянки. Згідно з даними вхідного штампу на наданій відповідачем копії вказаної заяви вона отримана 10.03.2020 (вх.№72). 18.03.2020 сільський голова Тернівської сільської ради видав розпорядження №26 про скликання чергової 20 сесії 7 скликання на 27.03.2020 о 14год. 00хв, яким пропонував включити до порядку денного, серед іншого, земельні питання. За наслідками розгляду заяви рішенням відповідача від 27.03.2020 №20-33/VII відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 10,1711 га (кадастровий номер 7123784500:02:002:0008) в оренду для ведення городництва, оскільки ця земельна ділянка вже використовується жителями с-ща Холоднянського та с. Мала Смілянка для городництва. Листом від 21.03.2020 вих. №279 відповідач направив копію вказаного рішення позивачу. Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач звернувся до суду позовом. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції зазначав, що не вправі втручаючись у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, та приймати рішення про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, що є виключною компетенцією Тернівської сільської ради, а відтак, підстави для задоволення вимоги позивача для ведення городництва відсутні. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Земельного кодексу України). Відповідно до положень частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Статтею 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. У разі звернення з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки особи, яка є державним партнером (концесієдавцем) відповідно до законів України "Про концесію" та зацікавлена в отриманні в користування земельної ділянки для здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, або уповноваженої нею особи до клопотання додається копія рішення про доцільність здійснення державно-приватного партнерства, зокрема у формі концесії. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Частиною 2 статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу. Частиною 3 статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Відповідно до пункту 2 статті 134 Земельного кодексу України встановлено, що не належать продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва. Згідно частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: власні (самоврядні) повноваження: підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою. Згідно статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Пунктом "б" частини 1 статті 80 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності. Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Положенням статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування, дано офіційне тлумачення в Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009. В абзаці 3 пункту 3 Рішення від 16.04.2009 № 7-рп/2009 зазначено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу й самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. З аналізу наведених правових норм вбачається, що законодавством встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про які орган місцевого самоврядування зазначає у рішенні, прийнятому за результатами розгляду заяви особи, яка бажає отримати земельну ділянку: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 123 Земельного кодексу України. У разі надання органом місцевого самоврядування відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України. Колегією суддів встановлено, що відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою відведення земельної ділянки в оренду, у прийнятому ним рішенні не навів жодних відомостей про невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Так, у рішенні Тернівської сільської ради від 27.03.2020 № №20-33/VІІ зазначено: «земельна ділянка вже використовується жителями с-ща Холоднянського та с. Мала Смілянка для городництва». Таким чином, відмова відповідача у наданні наведеного вище дозволу не містить визначених частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України мотивованих підстав для відмови у задоволенні вказаного клопотання разом із посиланням на норми цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд апеляційної інстанції наголошує, що всупереч положенням статті 123 Земельного кодексу України наведена вище обставина не відображена відповідачем у змісті оскаржуваного рішення, а відтак не може братися судом до уваги як мотивована підстава для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки. При цьому, відповідачем не наведено жодних обставин неможливості покладення наведених вище доводів в основу оскаржуваного рішення, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відведення земельної ділянки в оренду. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмовляючи позивачу у задоволенні його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, відповідач діяв протиправно, а відтак, рішення Тернівської сільської ради від 27.03.2020 №20-33/VІІ підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України. Разом з тим, щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 10,1711 га для ведення городництва в адміністративних межах Малосмілянської сільської ради Смілянського району Черкаської області, передбачені статтею 123 Земельного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне. Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису. Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав. Також слід зазначити, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень. Зобов`язання позивача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Дійсно, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення. Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача ухвалити рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав. Частиною 3 ст. 123 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним. Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом. Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Частинами першою та другою статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Таким чином, орган місцевого самоврядування наділений виключними повноваженнями щодо вирішення питання про надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення городництва на пленарних засіданнях ради шляхом прийняття розпорядчого індивідуального правового акта - рішення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12.09.2019 в адміністративній справі № 320/5699/15-а та 10.09.2019 в адміністративній справі № 820/2632/17. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави для задоволення вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення городництва в адміністративних межах Малосмілянської сільської ради Смілянського району Черкаської області відсутні. Щодо доводів апелянта про необхідність врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, від 11 вересня 2019 року по справі №819/570/18, колегія суддів зазначає, що такі не можуть бути враховані, оскільки відповідачем у справі №825/602/17 є Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, що не є колегіальним органом, а відтак, судом у цій справі не досліджувалися положення Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, а висновки суду у справі від 11 вересня 2019 року по справі №819/570/18 не можуть бути враховані з тих підстав, що у справі №819/570/18 сільська рада неодноразово (рішення від 21.07.2015, від 17.06.2016, оскаржуються у цій справі - від 27.09.2017 та від 23.04.2018) відмовляла позивачу у прийнятті рішення на його користь і щоразу це ставало причиною для звернень позивача до суду з проханням скасувати відповідні рішення, а тому, з метою повного і ефективного захисту прав позивача суд вирішив, що саме зобов`язання ради надати дозвіл є найбільш ефективним способом захисту порушеного права, що, в даному випадку, суттєво відрізняється від обставин справи №580/2286/20. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: В.Ю. Ключкович А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 03.03.2021р.)