Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/9385/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9385/20 Суддя (судді) суду 1-ї інст.: Костенко Д.А. ПОСТАНОВА Іменем України 02 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Коротких А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський склотарний завод" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський склотарний завод" до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язати вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві розрахувати достовірну суму пільгової пенсії, що належить до відшкодування ОСОБА_1 , виходячи із фактичних заробітків та алгоритмів. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2020 позов залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду. Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для залишення позову без розгляду були відсутні. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. (абзац перший частини другої статті 122 КАС). Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) в рішенні «Іліан проти Туреччини», зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, що надає впевненості іншим учасникам правовідносин. Шестимісячний строк визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилась, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів. При визначенні початку цього строку підлягає з`ясуванню момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин, що також випливає із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В іншому випадку - виникають підстави для зловживання процесуальними правами. У відповідності до змісту статті 121 КАС пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі. Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом. Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі стосується здійсненого відповідачем розрахунку суми пільгової пенсії, що належить до відшкодування ОСОБА_1 , який позивач вважає неправомірним. Як вірно встановив суд першої інстанції та чого не було заперечено позивачем, спірний розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, до якого (розрахунку) було включено інформацію про ОСОБА_1 , позивач отримав від ГУ ПФУ в м. Києві 18.07.2018, а із позовом у даній справі звернувся лише 23.04.2020, тобто із пропуском встановленого законом шестимісячного строку. В обґрунтування ж своєї позиції позивач вказує, що строк звернення до суду з даним позовом розпочався 23.03.2020 після того, як позивач дізнався про результат вирішення справи №826/12026/18 щодо виключення ОСОБА_1 зі спірного розрахунку. Колегія суддів вважає такі мотиви позивача помилковими. Так, суб`єктивне переконання позивача про відсутність доцільності подання позову у даній справі у зв`язку із очікуванням позитивного вирішення спору у іншій справі не свідчить про те, що про своє порушене право спірним розрахунком позивач дізнався лише після вирішення такої іншої справи, а також не свідчить і про те, що позивач мав непереборні причини, які об`єктивно унеможливлювали звернення до суду із позовом у даній справі. Доводи скаржника про те, що подання позову щодо правомірності розрахунку витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1 стало можливим лише після відмови у задоволенні позову про виключення ОСОБА_1 з такого розрахунку, є виключно його суб`єктивним уявленням, яке жодним чином не свідчить про існування об`єктивних перешкод для звернення до суду із позовом у даній справі. Фактично позивач не заперечує обізнаності про існування спірного розрахунку ще у 2018 році, проте зазначає, що про доцільність та наявність підстав для його оскарження дізнався лише у 2020 році. Проте, як зазначалося, початок перебігу строку звернення до суду пов`язаний саме із моментом, коли особа дізналася або повинна були дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, а не із моментом, коли особа дізналася про існування підстав для оскарження певних рішень, дій чи бездіяльності та не із моментом коли особа набула суб`єктивного переконання про доцільність їх оскарження. У даному випадку, моментом, з яким пов`язаний перебіг строку звернення до суду у даній справі є отримання позивачем спірного розрахунку, який фактично і є предметом спору у даній справі. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що про порушення своїх прав свобод та інтересів оскаржуваною бездіяльністю позивач дізнався ще у 2018 році, проте із позовом звернувся лише у квітні 2020 року, тобто зі значним пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду. Інших поважних причин пропуску строку позивач не навів, а тому підстави вважати, що строк звернення до суду підлягав поновленню, відсутні. Посилання на відкриття судом першої інстанції проваджень у інших справах наведених висновків суду не спростовує, а тому колегія суддів відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 312, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський склотарний завод" залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя Н.М. Єгорова Суддя А.Ю. Коротких