Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/12627/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12627/19 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Федотова І.В., Коротких А.Ю. за участю секретаря Ковтун К.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сільського голови села Червона Слобода ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Сільського голови села Червона Слобода ОСОБА_3 про визнання неправомірними дії відповідача щодо надання вказівки ОСОБА_2 на знищення насаджень фруктових дерев позивача біля паркану позивача та в дворі позивача; стягнення з відповідача завданої позивачеві в результаті неправомірних дій моральної шкоди в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом не було взято до уваги заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 31.10.2019, яким визнано неправомірними дії ОСОБА_2 щодо незаконного зрізання фруктових дерев біля паркану ОСОБА_1 , обрізання гілок фруктових дерев у його дворі та пошкодженні паркану. Також апелянт зазначив, що у рішенні судом не вказано жодної норми права, яка наділяє сільського голову с.Червона Слобода ОСОБА_3 віддавати розпорядження стороннім особам, які не є працівниками сільської ради на розчистку території від фруктових насаджень, які знаходяться на приватній території. Крім того апелянт зазначив, що сільська рада Червона Слобода не є власником даної дороги та дорога не перебуває на балансі сільської ради. Грунтова дорога призначена для обслуговування земельних угідь, користування сільськогосподарською технікою, яка не є автомобільною дорогою та не відповідає будівельно-технічним нормам для автомобільних доріг. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ), що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину №1193 від 01.01.1989 року та Державним актом на право власності на земельну ділянку I-КВ №104387 від 28.08.1993 року. 15.07.2016 року ОСОБА_2 за вказівкою відповідача розчистив дорогу, яка прилягає до АДРЕСА_1 від дерев, які заважають рухатися автотранспорту. Відповідні твердження зазначені у висновку Макарівського відділення поліції Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про результати розгляду повідомлення від позивача від 16.07.2016 року. Зокрема у висновку зазначено, що в АДРЕСА_1 знаходиться дорога загального користування, яка проходить поряд з територією господарства позивача; щодо належності вказаної дороги між позивачем та сільською радою проходив судовий спір, рішення по якому прийнято на користь сільської ради с. Червона Слобода; неодноразово позивача попереджено про прибирання ним прилеглої до його господарства території, на що останній не реагував та відносно нього було складено протокол про адміністративні правопорушення за порушення позивачем благоустрою. Висновком Макарівського відділення поліції про результати розгляду повідомлення від позивача від 16.07.2016 року встановлено, що на території домоволодіння позивача дерева ніхто не зрізав, а з приводу належності вказаної дороги позивачу рекомендовано звернутися до суду. З матеріалів справи також вбачається, що позивач 15.07.2016 звертався до Макарівського відділення поліції Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області. У відповіді на дане звернення повторно зазначена інформація, надана у висновку Макарівського відділення поліції Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про результати розгляду повідомлення від позивача від 16.07.2016 року. Вважаючи дії відповідача у формі вказівки ОСОБА_2 на знищення насадження фруктових дерев позивача біля паркану позивача та в дворі позивача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами (ст.1 Закону №280/97-ВР). Відповідно до ч.1 ст.11 ст.1 Закону №280/97-ВР, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Питання, вирішення яких віднесено до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради передбачені ст. 26 Закону №280/97-ВР . Згідно пп. 7 п. "а" ст. 30 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення, здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян. Благоустроєм населених пунктів, відповідно до визначення, закріпленого ст.1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", є комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. Під заходами з благоустрою населених пунктів, відповідно до цієї ж статті, слід розуміти роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів передбачає: 1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів; 2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об`єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення; 3) створення умов для реалізації прав та виконання обов`язків суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів. Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Відповідно до ст.13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об`єктів благоустрою населених пунктів зокрема належать дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; прибудинкові території. Об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством (ст.14 Закону України "Про благоустрій населених пунктів"). Частиною ст.10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема: здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо Організація благоустрою населених пунктів, здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належать до власних (самоврядних) повноважень відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст. Зокрема до таких повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства. Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що сільський голова наділений повноваженнями щодо здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, зокрема доріг, провулків, узвозів, проїздів, пішохідних та велосипедних доріжок, прибудинкових територій. Також до повноважень сільського голови відноситься розпорядження землями територіальних громад; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності. В даному випадку, за вказівкою відповідача було розчищено дорогу, яка прилягає до вул. Л.Українки від дерев, які заважають рухатися автотранспорту. Апелянт у апеляційній скарзі зазначає, що на спірній земельній ділянці наявна грунтова дорога призначена для обслуговування земельних угідь, користування сільськогосподарською технікою. Апелянт зазначив, що дерева були посаджені понад його парканом близько 30 років тому та захищали вказаний паркан від водіїв, які на повороті намагаючись заїхати в тупіковий заїзд потрапляли у ДТП. Отже позивач визнає факт наявності на спірній земельній ділянці дороги та дерев, які заважають руху автотранспорту. При цьому будь-яких доказів того, що земельна ділянка на якій були вирощені дерева, належить на праві власності позивачу, а також доказів того, що позивач має право на власний розсуд користуватися вказаною земельною ділянкою, зокрема висаджувати на цій ділянці дерева, ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду надано не було. Фактично вказана земельна ділянка та наявна на ній дорога знаходиться у віданні сільської ради, а тому відповідач в межах свої повноважень правомірно здійснив самоврядівний контроль за станом благоустрою та утриманням земельної ділянки та дороги, яка знаходиться на ній. При цьому, колегія суддів зазначає, що ні результатами перевірки, викладеними у висновку Макарівського відділення поліції від 16.07.2016, ні заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 31.10.2019, на яке посилається позивач у своїй апеляційній скарзі, не було встановлено факту зрізання дерев саме на території домоволодіння позивача, що знаходиться на земельній ділянці, яка належить на праві власності останньому. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з положеннями статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем вчинено дії у відповідності до критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: І.В. Федотов А.Ю. Коротких