Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/22572/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22572/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Федотова І.В. за участю секретаря Муханькової Т.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві Державної адміністрації, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві Державної адміністрації (далі - відповідач 1), Державної казначейської служби України (далі - відповідач 2) про визнання дій відповідача 1 протиправними в частині відмови ОСОБА_1 видати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; зобов`язання відповідача 1 видати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; визнання дії відповідача 1 такими, що спричиняють дискримінацію; стягнення з держави Україна через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди у розмірі 10000.00 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що факт його проживання на тимчасово окупованій території є очевидним, а надані документи до суду першої інстанції під час розгляду адміністративного позову підтверджують наявність фактів, які зумовлюють отримання статусу внутрішньо переміщеної особи. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є громадянином України та з 04.12.2012 року по 02.06.2013 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою наявною у паспорті серії НОМЕР_1 виданим Солом`янським РВ ГУДМС України в місті Києві. Позивач зазначає, що в період з лютого 2005 року по 27.06.2017 року проживав в Автономній Республіці Крим (далі - АР Крим) за адресою: АДРЕСА_2 , але у зв`язку з анексією АР Крим 27.06.2017 року виїхав до м. Києва, про що свідчить повторна реєстрація за адресою: АДРЕСА_1. Фактичне місце позивача - АДРЕСА_3. 13.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації з заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з тимчасово окупованої території АР Крим. Управління соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві Державної адміністрації листом №01-05/6358 від 11.10.2019 року повідомило позивача про відмову у наданні останньому довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посилаючись на «відсутність відмітки про реєстрацію місця проживання на території тимчасово окупованої АР Крим на дату окупації, 20.02.2014 року». Позивач вважаючи відмову відповідача щодо надання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протиправною, звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Відповідно до ч. 2 ст. 1 цього ж Закону адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті. Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (ч. 1 ст. 4 Закону №1706-VII). Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону №1706-VII). Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 4 Закону №1706-VII). Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну. Разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини (ч. 7 ст. 4 Закону №1706-VII). У разі наявності відмітки про реєстрацію місця проживання в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви. У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо). У передбаченому абзацом третім цієї частини випадку уповноважений орган, визначений частиною третьою цієї статті, зобов`язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, яке підписується керівником цього органу. Відповідно до ч. 10 ст. 4 Закону №1706-VII заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо: 1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону; 2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; 3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення; 4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті; 5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці. Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з`явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду. Аналогічні за змістом підстави для відмови заявнику у видачі довідки внутрішньо переміщеної особи містяться у п. 8 Порядку, затвердженого постановою КМ України № 509 від 01.10.2014 року. Як зазначалось вище, ОСОБА_1 є громадянином України та з 04.12.2012 року по 02.06.2013 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою наявною у паспорті серії НОМЕР_1 виданим Солом`янським РВ ГУДМС України в місті Києві. За твердженням позивача в період з лютого 2005 року по 27.06.2017 року він проживав в Автономній Республіці Крим (далі - АР Крим) за адресою: АДРЕСА_2 , але у зв`язку з анексією АР Крим 27.06.2017 року виїхав до м. Києва, про що свідчить повторна реєстрація за адресою: АДРЕСА_1. Фактичне місце позивача - АДРЕСА_3. Проте, колегія суддів зазначає позивачем не надано ні суду ні відповідачу 1 жодних доказів, що підтверджують факт проживання його на території АР Крим у вказаний період, визначених статтею 1 цього Закону №1706-VII, а саме не надано:військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудову книжку із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту тощо). Колегією суддів не приймають до уваги долучені до матеріалів справи документи, які були отримані позивачем на території тимчасово окупованої АР Крим, оскільки в силу ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Відтак, отримані апелянтом документи на території тимчасово окупованої АР Крим не можуть бути врахованими, оскільки надані копії певних паперів навіть опосередковано не доводять проживання позивача у АР Крим до, станом на 20.02.2014 та після цієї дати. Оцінюючи встановлені судом першої інстанції обставини у взаємозв`язку з наведеними вище нормами права України, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України апелянтом не доведено обставин, з якими наведені вище норми права передбачають набуття особою статусу внутрішньо переміщеної особи. Таким чином, відмовляючи у наданні ОСОБА_1 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації діяло в межах наданих йому повноважень. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2020 року. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від від 28 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М. Єгорова І.В. Федотов