Постанова 4854 № 400/963/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/963/20 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І.А. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Миколаїв 14 травня 2020 року Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,- В С Т А Н О В И Л А : Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Миколаївській митниці Держмитслужби, а саме: визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UA504010/2019/000182/2 від 19 вересня 2019 року, № UA504010/2019/000184/2 від 23 вересня 2019 року, № UA504010/2019/000186/2 від 28 вересня 2019 року; визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № UA504010/2019/00231 від 19 вересня 2019 року, № UA504010/2019/00233 від 23 вересня 2019 року, № UA504010/2019/00235 від 28 вересня 2019 року. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року задоволено позовні вимоги. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як подані позивачем документи для здійснення митного контролю та митного оформлення його товару не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому заявлена митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару. В свою чергу, товариством подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як ним належним чином підтверджено заявлену митну вартість ввезених на територію України товарів. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 10 грудня 2018 року між позивачем та ТОВ ТД «ГалоПолимер» (РФ) укладено зовнішньоекономічний контракт № 20-Е-2018/18-353, за умовами якого здійснювалась поставка натру їдкого (гідроксид натрію). В даному випадку, за наслідком ввезення товару на митну територію України товариством надіслано Миколаївській митниці для здійснення митного оформлення товару наступні електронні митні декларації далі № UA504010/2019/002377 від 19 вересня 2019 року, № UA504010/2019/002412 від 23 вересня 2019 року, № UA504010/2019/002445 від 28 вересня 2019 року. При цьому, на підтвердження митної вартості товару, визначеної за ціною контракту, товариством надано наступні документи: контракт від 10 грудня 2018 року № 20-Е-2018/18-353; специфікацію № 9 від 13 серпня 2019 року, інвойси, накладні, копії декларацій країни відправлення. В свою чергу, митним органом направлено на адресу позивача електронні повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: 1) бухгалтерську документацію щодо оплати складових митної вартості (страхування); страховий поліс; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) договори з третіми особами. При цьому, на виконання вимог митного органу товариством надіслано відповідні документи на його адресу. Проте, за результатами проведеного контролю правильності визначення митної вартості товару митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, якими збільшено митну вартість товару. Крім того, митним органом складено картки відмови в митному оформленні (випуску) товарів від №UA504010/2019/00231 від 19 вересня 2019 року, № UA504010/2019/00233 від 23 вересня 2019 року, № UA504010/2019/00235 від 28 вересня 2019 року. Не погоджуючись з прийнятими рішеннями митного органу товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як товариством належним чином підтверджено заявлену митну вартість товару для здійснення його митного оформлення за заявленим методом, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, згідно п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Згідно ч. 1 ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Згідно ч. 2 ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Згідно ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою

9. Згідно ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності прийнятих митним органом рішень про коригування митної вартості ввезених товариством товарів. При цьому, фактичною підставою для прийняття оскаржуваних рішень митного органу стала відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів у поданих товариством документах, а також наявність розбіжностей у відповідних документах. В даному випадку, митним органом в оскаржуваних рішеннях визначено наступні недоліки поданих товариством документах: 1) відсутність підписів директора товариства на зовнішньоекономічному контракті та відсутність доказів, якими можливо підтвердити наявність повноважень у представників контрагента товариства на підписання від його імені інвойсів; 2) відсутність страхових документів; 3) неподання повних відомостей щодо ціни товару (витрати на доставку товару). В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції встановлено, що товариством у процесі здійснення митного оформлення товарів подано достатню кількість документів для здійснення митного оформлення ввезеного товару за основним методом. Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги митного орану, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, із зібраних матеріалів справи вбачається, що до митного оформлення та на підтвердження заявленої митної вартості товарів товариством надано митному органу наступні документи: 1) рахунки-фактури (інвойси) № 631/1 від 05 вересня 2019 року, № 631/2 від 09 вересня 2019 року, від 12 вересня 2019 року № 631/3. 2) декларації про походження товару № 631/1 від 05 вересня 2019 року, № 631/2 від 09 вересня 2019 року, від 12 вересня 2019 року № 631/3; 3) експертний висновок № 142008700-0065 від 22 січня 2019 року; 4) накладні ЦІМ/УМВС; 5) зовнішньоекономічний договір № 20-Е-2018/18-353 від 10 грудня 2018 року; 6) доповнення до зовнішньоекономічного договору; В свою чергу, дослідивши зібрані у справі докази, колегія суддів вважає, що вони підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни товарів, а також не містять розбіжностей та наявних ознак підробки. Між тим, щодо виявлених митним органом недоліків у документах товариства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зовнішньоекономічний договір № 20-Е-2018/18-353 від 10 грудня 2018 року містить підпис посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» у кінці його тексту. Крім того, на вимогу митного органу товариством надано копію довіреності ТД «ГалоПолимер» № 20-2019 від 17 грудня 2018 року, якою підтверджується наявність повноважень у представників контрагента товариства на підписання від його імені інвойсів. В частині висновків митного органу щодо неможливості встановлення понесених витрат на страхування та пакування поставленого товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В даному випадку, поставка товару здійснювалась на умовах CPT до ст. Жовтнева. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що страхування вантажу не є обов`язковим при поставці товару на умовах CPT (Incoterms 2010). За офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС, термін СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов`язок страхування товару. В даному випадку, додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту, згідно з вимогами ч. 10 ст. 58 МК України, товариством не здійснено, а тому є безпідставними вимоги митного органу про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей. В свою чергу, щодо висновку митного органу про неподання товариством повних відомостей щодо ціни товару, колегія суддів зазначає, що витребуванню митним органом підлягають лише ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може вважатися підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів неможливо визначити шляхом застосування попереднього методу. В даному випадку, позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом, а тому відмова митного органу у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою наступних методів є протиправними. Відповідна правова позиція викладена Верховним судом України у своїй постанові від 30 червня 2015 року, у справі 814/283/14. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року без змін. Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Чорноморську митницю Держмитслужби. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.