Постанова 4854 № 540/2653/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/2653/20 Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Херсон 11 листопада 2020 року Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Яковлєва О.В., суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» до Чорноморська митниця Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А : Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Чорноморській митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 508040/2020/000191/2 від 09 вересня 2020 року. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року задоволено позовні вимоги. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як подані позивачем документи для здійснення митного контролю та митного оформлення його товару не містили всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому заявлена митна вартість не підтверджена документально, внаслідок чого митним органом правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 29 січня 2018 року між ТОВ «Строй Мир» (покупець) та ZHEJIANG SUNLAND KITCHEN WARE CO. LTD (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № CH-UA-18/01/29. На виконання умов контракту ZHEJIANG SUNLAND KITCHEN WARE CO. LTD поставлено ТОВ «Строй Мир» товар, а саме душові кабіни у розібраному стані. В свою чергу, 09 вересня 2020 року декларантом подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначених товарів № UА508040/2020/008339 за якою визначено митну вартість товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, під час здійснення митного оформлення товару декларантом передано митному органу наступні документи: пакувальний лист від 20 липня 2020 року; рахунок-фактуру (інвойс) № SLD-L2020010 від 20 липня 2020 року; коносамент від 25 липня 2020 року № MRFB20072859; автотранспортну накладну від 08 вересня 2020 року № 35902; декларацію про походження товару № SLD-L2020010 від 20 липня 2020 року; банківський платіжний документ № 44 від 03 вересня 2020 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 20 липня 2020 року № 8; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 02 квітня 2018 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 10 грудня 2019 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 20 липня 2020 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу 29 січня 2018 року № СН-UA-18/01/29. За результатами перевірки митної декларації та поданих до неї документів, митним органом запропоновано ТОВ «Строй Мир» надати додаткові документи, а саме: 1) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. В свою чергу, на виконання вимог митного органу товариством направлено прайс-лист та комерційну пропозицію. Проте, 09 вересня 2020 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA508040/2020/000191/2. Не погоджуючись з прийнятим рішенням митного органу товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом. За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як товариством належним чином підтверджено заявлену митну вартість товару для здійснення його митного оформлення за заявленим методом, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне. Так, згідно п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Згідно ч. 1 ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Згідно ч. 2 ст. 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Згідно ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою

9. Згідно ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Судовою колегією встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості ввезених товариством товарів. При цьому, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного рішення митного органу стала відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів у поданих товариством документах, а також наявність розбіжностей у відповідних документах. В даному випадку, митним органом в оскаржуваному рішенні визначено наступні недоліки поданих товариством документах: 1) відсутність у рахунку-фактурі від 20 липня 2020 року посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця; 2) відсутність страхових документів; 3) невідповідність вартості ввезених товарів вартості аналогічних товарів, раніше ввезених на митну територію України. В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції встановлено, що товариством у процесі здійснення митного оформлення товарів подано достатню кількість документів для здійснення митного оформлення ввезеного товару за основним методом. Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги митного орану, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, із зібраних матеріалів справи вбачається, що до митного оформлення та на підтвердження заявленої митної вартості товарів товариством надано митному органу наступні документи: 1) пакувальний лист від 20 липня 2020 року; 2) рахунок-фактуру (інвойс) № SLD-L2020010 від 20 липня 2020 року; 3) коносамент № MRFB20072859 від 25 липня 2020 року; 4) автотранспортну накладну № 35902 від 08 вересня 2020 року; 5) декларацію про походження товару № SLD-L2020010 від 20 липня 2020 року; 6) банківські документи; 7) зовнішньоекономічний договір № СН-UA-18/01/29 від 29 січня 2018 року; 8) доповнення до зовнішньоекономічного договору; 9) судові рішення. В свою чергу, дослідивши зібрані у справі докази, колегія суддів вважає, що вони підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни товарів, а також не містять розбіжностей та наявних ознак підробки. Між тим, щодо відсутності у рахунку-фактурі посилання на банківські реквізити продавця та посилання на укладений контракт, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення не передбачено, а тому колегія суддів вважає безпідставними посилання митного органу на відсутність того чи іншого реквізиту відповідного документу. В свою чергу, з аналізу наданих товариством документів до митного органу, зокрема, інвойсу вбачається, що ввезені товариством товари відповідають умовам укладеного контракту та надійшли саме від зазначеного контрагента. Також, з оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товару вбачається, що товариством документально не підтверджено факт включення витрат на страхування та транспортування товару до його вартості. Так, за офіційними правилами тлумачення торгівельних правил Інкотермс 2010, термін CIF означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. За умовами терміну CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміну CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування. Враховуючи вищевикладене, поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включено витрати на страхування, які впливають на митну вартість товару, а тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування. Внаслідок чого, додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту, згідно з вимогами ч. 10 ст. 58 МК України, товариством не здійснено, а тому є безпідставними вимоги митного органу про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей. Крім того, з оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товару вбачається, що митним органом здійснено аналіз ціни аналогічних товарів та встановлено факт заниження митної вартості, ввезених товариством товарів. Проте, колегія суддів зазначає, що митна ціна ввезеного товару має визначатись саме з врахуванням наданих до митного оформлення документів. При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання митного органу на положення Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, оскільки вони не пояснюють того, яким чином документи, надані позивачем порушують чи не відповідають вимогам вказаної Угоди. Крім того, колегія суддів зазначає, що витребуванню митним органом підлягають лише ті документи, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може вважатися підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів неможливо визначити шляхом застосування попереднього методу. В даному випадку, позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом, а тому відмова митного органу у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою наступних методів є протиправними. Відповідна правова позиція викладена Верховним судом України у своїй постанові від 30 червня 2015 року, у справі 814/283/14. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року без змін. Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Чорноморську митницю Держмитслужби. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Яковлєв О.В. Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.