Постанова 4819 № 664/1200/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2021 року м. Херсон справа № 664/1200/17 провадження № 22-ц/819/141/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В., суддів: Пузанової Л.В., Чорної Т.Г., секретаря Литвиненко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , на ухвалу Цюрупинського районного суду Херсонської області у складі судді Сіденко С.І. від 13 листопада 2020 року за скаргою ОСОБА_2 , на рішення старшого державного виконавця Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Єложенка Олексія Леонідовича, встановив: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , звернувся до суду зі вищезазначеною скаргою на дії державного виконавця, в якій просив суд скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 10 квітня 2020 року. Скарга обґрунтована тим, що в провадженні Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває на примусовому виконанні виконавчий лист № 664/1200/17, виданий 14.03.2018 року Цюрупинським районним судом Херсонської області, про стягнення з нього на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а з 08.07.2017 року не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.07.2017 року і до досягнення дитини повноліття. 10 квітня 2020 року старшим державним виконавцем Олешківського районного відділу державної виконавчої Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Єложенка Олексія Леонідовича винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Підставою для винесення вказаної постанови стала заборгованість зі сплати аліментів в сумі 48228 грн. 78 коп., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Заперечуючи проти правомірності вказаної постанови, скаржник зазначив, що аналіз норм Законів України «Про виконавче провадження», «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», надають підстави для висновку про встановлення законом тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Тобто право звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду виникає випадково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Також скаржник зазначив, що у з урахуванням положень ст.58 Конституції України норми ч.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» можуть бути застосовані до тих випадків, коли така заборгованість (сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці) виникла після набуття чинності законом, який передбачає відповідальність, тобто після 06.02.2018 року, а не раніше. У постанові державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження від 10.04.2020 року вказано, що заборгованість за аліментами скаржника виникла у період з 08.06.2017 р. по 31.03.2020 року в сумі 48228, 78 грн., із застосуванням тих норм п.9 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», які набули чинності або в редакції від 06.02.2018 року щодо правовідносин, які виникли раніше з 08.06.2017 р. по 31.03.2020 р., тобто за межами та всупереч вимогам ст.58 Конституції України. У зв`язку з цим, представник скаржника просив задовольнити скаргу та постановити ухвалу про скасування постанови у виконавчому провадженні №56202338 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 10.04.2020 року Ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 13 листопада 2020 року у задоволенні скарги відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги скарги про скасування постанови від 10.04.2020 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги наводить доводи, аналогічні доводам викладеним в скарзі про скасування постанови державного виконавця. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції державний виконавець її доводи не визнав, судове рішення вважає законним та обґрунтованим. Заслухавши доповідача, адвоката Загоруйка Г.А., державного виконавця Єложенко О.Л., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що за ОСОБА_2 наявна заборгованості по сплаті аліментів 48228,78 гривень, яка перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Наявність вказаної заборгованості та її розмір скаржником та його представником не заперечувались. З огляду на це, державний виконавець мав підстави для застосування заходів примусового провадження, а отже оскаржувана постанова винесена державним виконавцем, відповідно до вимог закону. З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається , що рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, а з 08.07.2017 року не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 08.06.2017 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття. У зв`язку з наявністю заборгованості по сплаті аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державним виконавцем Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Єложенком О.Л.винесена постанова від 10.04.2020 року про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. (а.с. 6). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Положенням ст. ст. 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язано виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Із змісту наведених положень закону випливає, що метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а посадові особи державної виконавчої служби при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов`язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Оскаржувана постанова старшого державного виконавця Єложенко О.Л. містить відомості про заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 31.03.2020 за період з 08.06.2017 по 31.03.2020 визначений в сумі 48 228 грн.78 коп, що перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці. (а.с.6). Згідно із частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. 06 лютого 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким внесено зміни до ряду законодавчих актів, у тому числі й до Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, посилено відповідальність платників аліментів у разі допущення заборгованості, введено відповідні заходи та порядок їх застосування з наданням відповідних повноважень державному виконавцю. Відповідно до пунктів 14 частини дев`ятої статті 71 Закону № 1404-VIII в редакції, чинній на час винесення державним виконавцем оспорюваних постанов, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Згідно з частиною четвертою статті 11 Закону № 1404-VIII cтрок обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 14 частин дев`ятої, дванадцятої статті 71 цього Закону, обчислюється з наступного робочого дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець, який діяв виключно в межах своїх повноважень та вимог Закону № 1404-VIII, зобов`язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Встановивши, що за боржником рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, розмір якої перевищує сукупну суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець правомірно виніс постанову про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, до погашення ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Аналіз норм права, якими керувався державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про те, що достатньою підставою для застосування тимчасового обмеження є встановлення факту наявності заборгованості за певний період, передбачений законом, та в певному розмірі. Посилання в апеляційній скарзі на те, що оскільки за змістом статті 58 Конституції України закон не має зворотної дії в часі, та строк несплати аліментів за чотири місяці для винесення постанови державного виконавця повинен був обчислюватися з дня набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» у відповідній редакції, тобто з 06 лютого 2018 року, в той час коли державним виконавцем період несплати зазначений з 08.06.2017 року по 31.03.2020 року не заслуговують на увагу, так як підставою для винесення постанови, передбаченої пунктом 11 частини дев`ятої статті 71 Закону № 1404-VIII, є саме наявність заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилася після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці. Такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема в постановах від 22 травня 2019 року у справі № 639/1140/18-ц (провадження № 61-6208св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 635/11120/13-ц (провадження № 61-6944св19). Застосований у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 553/1952/13-ц (провадження № 61-855св19). Наявність заборгованості по аліментам скаржником не заперечувалася.Неможливість застосувань тимчасового обмеження боржника у праві виїзду , у відповідності до частини 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» скаржником не доводилася, відповідно докази не надавалися. Відповідно до п.19 ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Питання звернення державного виконавця до суду з відповідним поданням та розгляд такого подання судом не є предметом розгляду у даній справі, оскільки скаржником оскаржується постанова державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, прийняту ним в межах виконання вимог ст. 11,71 Закону України «Про виконавче провадження», а тому доводи апеляційної скарги про необхідність доведення державним виконавцем факту ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням не можуть бути прийнятними. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Цюрупинського районного суду Херсонської області від 13 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий І.В.Склярська Судді Л.В.Пузанова Т.Г.Чорна Повний текст постанови суду складено 03 березня 2021 року. Суддя І.В. Склярська