Постанова КЦС ВС № 553/1952/13-ц

Постанова Іменем України 09 лютого 2021 року м. Київ справа № 553/1952/13-ц провадження № 61-855св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - державний виконавець Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Ніколаєва Юлія Володимирівна, провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Чумак О. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Автозаводський ВДВС міста Кременчука) Ніколаєвої Ю. В., посилаючись на те, що під час виконавчого провадження про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини державним виконавцем 21 травня 2018 року винесено постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у користуванні вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. Вважаючи, що вказані постанови були винесені без належної правової підстави, ОСОБА_1 просив їх скасувати. Ухвалою Ленінського районного суду міста Полтави від 28 вересня 2018 року у складі судді Парахіної Є. В. скаргу задоволено. Скасовано постанови від 21 травня 2018 року, винесені Головним державним виконавцем Автозаводського ВДВС міста Кременчука Ніколаєвою Ю. В., у виконавчому провадженні ВП № 54585129, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користуванні вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії. Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що Автозаводським ВДВС міста Кременчука не було надано доказів наявності у боржника заборгованості зі сплати аліментів, що перевищувала б розмір платежів за шість місяців. Крім того, при винесенні вказаних постанов державний виконавець не врахував конституційний принцип дії закону в часі, застосував статтю 71 Закону України «Про виконавче провадження» до правовідносин, які виникли до набрання чинності цим законом. Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року апеляційну скаргу Автозаводського ВДВС міста Кременчука задоволено. Ухвалу Ленінського районного суду міста Полтави від 28 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовлено. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 за аліментами перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, а тому державний виконавець в межах своїх повноважень та відповідно до закону виніс постанови від 21 травня 2018 року про встановлення щодо боржника відповідних тимчасових обмежень до погашення ним такої заборгованості у повному обсязі. Для застосування державним виконавцем заходів, визначених статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження», визначальним чинником є сам факт наявності заборгованості у встановленому розмірі, а період, за який вона виникла, не має правового значення. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи. У січні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року, а ухвалу Ленінського районного суду міста Полтави від 28 вересня 2018 року залишити в силі. Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі наданих йому повноважень та вдався до тлумачення конституційних норм, оскільки редакція частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» щодо винесення державним виконавцем вмотивованих постанов, визначених вказаною правовою нормою, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, набрала чинності лише 06 лютого 2018 року, а тому апеляційний суд безпідставно здійснив посилання на неї у своїй постанові. Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції є незаконними та не відповідають дійсним обставинам справи. У квітні 2019 року ОСОБА_2 та Автозаводський ВДВС міста Кременчука подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Рух справи в суді касаційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду міста Полтави. 25 червня 2019 року справа № 553/1952/13-ц надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду. Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги). Судами встановлено, що постановою головного державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчука від 28 серпня 2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 54585129 з виконання виконавчого листа № 553/1952/13-ц, виданого 05 липня 2013 року Ленінським районним судом міста Полтави, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 13 травня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття. Вказане виконавче провадження відкрито за заявою стягувача ОСОБА_2 , в якій вона вказала, що аліменти просить нараховувати з 01 серпня 2017 року. Постановою головного державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчука від 28 серпня 2017 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує доходи у Кременчуцькому Відділі поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - ВП ГУНП в Полтавській області) у розмірі 50 % (25 % - поточні аліменти та 25 % - погашення заборгованості) до виплати загальної суми боргу 1 304,50 грн, а після погашення заборгованості - у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу і до повноліття дитини. 26 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчука із заявою, в якій просила здійснити перерахунок боргу по виконавчому листу № 553/1952/13-ц від 05 липня 2013 року щодо платника ОСОБА_1 за період з 01 травня 2015 року по 31 липня 2017 року включно. 18 жовтня 2017 року головним державним виконавцем Автозаводського ВДВС міста Кременчука на підставі вказаної заяви стягувача винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника. Постановою головного державного виконавця Автозаводського ВДВС міста Кременчука від 12 лютого 2018 року про звернення стягнення на заробітну плату боржника, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує доходи в ГУНП в Полтавській області, у розмірі 50 % (25 % - поточні аліменти та 25 % - погашення заборгованості) до виплати загальної суми боргу 36 750,37 грн. Вказані постанови державного виконавця прийнято до виконання та з вересня 2017 року із заробітної плати боржника ОСОБА_1 здійснюється відрахування аліментів. 21 травня 2018 року головним державним виконавцем Автозаводського ВДВС міста Кременчука Ніколаєвою Ю. В. винесено постанови, згідно з якими встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 : у праві виїзду за межі України; у праві керування транспортними засобами; у праві полювання; у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі за виконавчим листом № 553/1952/13-ц, виданим 05 липня 2013 року Ленінським районним судом міста Полтави. При винесенні вищевказаних постанов головний державний виконавець Автозаводського ВДВС міста Кременчука виходив з того, що в ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно з розрахунком від 01 серпня 2017 року за період з 01 травня по 01 серпня 2017 року становить 36 750,37 грн, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, -і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), чинного на час винесення державним виконавцем оспорюваних постанов, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Відповідно до змісту скарги та заявлених вимог заявник, зокрема, не погоджується з винесеними державним виконавцем постановами про встановлення тимчасового обмеження його прав. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України). Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно із частиною першою статті 71 Закону № 1404-VIII порядок стягнення аліментів визначається законом. 06 лютого 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», яким внесено зміни до ряду законодавчих актів, у тому числі й до Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, посилено відповідальність платників аліментів у разі допущення заборгованості, введено відповідні заходи та порядок їх застосування з наданням відповідних повноважень державному виконавцю. Відповідно до пунктів 1-4 частини дев`ятої статті 71 Закону № 1404-VIII в редакції, чинній на час винесення державним виконавцем оспорюваних постанов, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Згідно з частиною четвертою статті 11 Закону № 1404-VIII cтрок обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частин дев`ятої, дванадцятої статті 71 цього Закону, обчислюється з наступного робочого дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до частини десятої статті 71 Закону № 1404-VIII тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: 1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; 3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; 4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом. Згідно зі статтями 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги. Скасовуючи ухвалу місцевого суду та відмовляючи в задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець, який діяв виключно в межах своїх повноважень та вимог Закону № 1404-VIII, зобов`язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Встановивши, що за боржником рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, розмір якої перевищує сукупну суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець правомірно виніс постанови про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, у праві полювання, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії до погашення ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Аналіз норм права, якими керувався державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов, дає підстави для висновку про те, що достатньою підставою для застосування тимчасових обмежень є встановлення факту наявності заборгованості за певний період, передбачений законом, та в певному розмірі. Посилання в касаційній скарзі на те, що оскільки за змістом статті 58 Конституції України закон не має зворотної дії в часі, то строк несплати аліментів за шість місяців для винесення постанови державного виконавця повинен був обчислюватися з дня набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» у відповідній редакції, тобто з 06 лютого 2018 року, не заслуговують на увагу, так як підставами для винесення постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 Закону № 1404-VIII, є саме наявність заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилася після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема в постановах від 22 травня 2019 року у справі № 639/1140/18-ц (провадження № 61-6208св19), від 28 жовтня 2020 року у справі № 635/11120/13-ц (провадження № 61-6944св19). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (пункт 40 рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі «HORNSBY v. GREECE»). ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Полтавського апеляційного суду від 04 грудня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко