Постанова Запорізький апеляційний суд № 315/622/18

Дата документу 24.02.2021 Справа № 315/622/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 315/622/18 Головуючий у 1 інстанції: Ярош С. О. провадження № 22-ц/807/55/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Гончар М.С. Подліянової Г.С. при секретарі: Путій Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гуляйпільської міської ради на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 15 липня 2020 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Гуляйпільської міської ради Запорізької області, виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на боці відповідачів: Приватне виробничо-комерційне підприємство «ЕТЛ», про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Гуляйпільської міської ради Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на боці відповідача: Приватне виробничо-комерційне підприємство «ЕТЛ», про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що має гараж на праві власності після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка, який придбав гараж у ПВКП «ЕТЛ» на підставі договору купівлі-продажу від 30.09.2011р. Частина гаража у Ѕ частці належить їй як частка у спільному майні подружжя, та Ѕ частку вона набула в порядку спадкування після смерті чоловіка. Гараж розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2321810100:08:006:0054 за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у постійному користуванні ПВКП «ЕТЛ», що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею. Але питання користування земельною ділянкою під гаражем залишилося невирішеним, та третя особа пропонує їй укласти договір оренди земельної ділянки. 01.02.2018р. вона звернулася до третьої особи ПВКП «ЕТЛ» з заявою про надання згоди на вилучення частки земельної ділянки, на якій розташований гараж, але 13.02.2018р. їй було відмовлено. Вона звернулась з заявою від 27.02.2018р. до Гуляйпільської міської ради щодо надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення їй земельної ділянки орієнтовним розміром 0,0100 га, на якій розташовано її гараж. Але 21.03.2018р. відповідачем було прийнято рішення № 70, яким їй відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів у зв`язку з відсутністю погодження на вилучення цієї земельної ділянки з боку землекористувача ПВКП «ЕТЛ». 13 квітня 2018р. вона знову звернулась з заявою до Гуляйпільської міської ради з проханням вилучити в ПВКП «ЕТЛ» частин земельної ділянки, що перебуває у її фактичному користуванні, оскільки на ній розміщений належний їй гараж, але 25.04.2018 р. відповідачем було прийнято рішення № 46, яким їй було відмовлено у вилученні земельної ділянки, наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів та передачі їй у власність цієї земельної ділянки. Цим рішенням їй рекомендовано погодити з ПВКП «ЕТЛ» виділення частини земельної ділянки під її гаражем, а після цього звертатись до Гуляйпільської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Посилаючись на існування вказаних обставин, позивач прохала визнати недійсними рішення сьомої сесії сьомого скликання № 70 від 21.03.2018р. та рішення восьмої сесії сьомого скликання № 46 від 25.04.2018р. Гуляйпільської міської ради Запорізької області та зобов`язати відповідача вилучити земельну ділянку, що знаходиться під її гаражем № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у постійному користуванні у Приватного виробничо-комерційного підприємства «ЕТЛ», і розглянути по суті її зави про передачу цієї земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації або на праві постійного користування, стягнути з відповідача на її користь судові витрати. 23.12.2019р. позивач подала до суду уточнену позовну заяву, в якій визначила додаткового відповідача в особі виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради, у якій просила: визнати недійсними рішення сьомої сесії сьомого скликання № 70 від 21.03.2018р. та рішення восьмої сесії сьомого скликання № 46 від 25.04.2018р. Гуляйпільської міської ради Запорізької області та скасувати їх: зобов`язати виконком вилучити земельну ділянку під її гаражем з постійного користування ПВКП «ЕТЛ». Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 15 липня 2020 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення сьомої сесії сьомого скликання № 70 від 21.03.2018р. та скасовано його. Визнано недійсним рішення восьмої сесії сьомого скликання № 46 від 25.04.2018р. та скасовано його. Зобов`язано виконавчий комітет Гуляйпільської міської ради вилучити земельну ділянку, на якій розміщена нежитлова будівля - гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі, необхідному для його обслуговування, із земельної ділянки з кадастровим номером 2321810100:08:006:0054 в АДРЕСА_1 , що перебуває у постійному користуванні у Приватного виробничо-комерційного підприємства «ЕТЛ». Стягнуто з виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2113,40 грн. та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 3000 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Гуляйпільська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга, серед іншого, обґрунтована тим, що позивач, уточнивши позовну заяву 23.12.2019р., визначила іншого відповідача у справі виконавчий комітет Гуляйпільської міської ради, а тому суд безпідставно задовольнив позовні вимог у первісній редакції, які заявлені до Гуляйпільської міської ради. Тобто суд фактично вирішив позовні вимоги, заявлені до двох відповідачів, в той час як в уточненій позовній заяві позивач визначила відповідачем лише виконавчий комітет. З приводу визнання недійсними та скасування його рішень апелянт вказував, що ці рішення були повністю законні, оскільки грунтувались на чинному законодавстві. Крім того, рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не є рішенням про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи користування, а тому його скасування не породжує будь-яких прав для позивача, яка може самостійно замовити розробку проекту землеустрою. Що стосується покладення обов`язку на виконком вилучити частку земельної ділянки у ПВКП «ЕТЛ», то таких повноважень вказаний орган відповідно до чинного законодавства не має. Також в скарзі міститься посилання на те, що спір щодо оскарження відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою суб`єктом владних повноважень є публічно-правовим, а тому спір слід було розглядати за правилами адміністративного судочинства. У відзиві ОСОБА_1 зазначає про безпідставність апеляційної скарги, тому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 серпня 2020р. у складі судді-доповідача відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Гуляйпільської міської ради Запорізької області. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 28 серпня 2020р. у складі колегії суддів справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 30 вересня 2020р. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 30 вересня 2020р. цивільну справу знято з апеляційного розгляду та направлено до суду першої інстанції для усунення розбіжностей щодо зазначення відповідачів у рішенні, маючи на увазі, що судом не зазначено другого відповідача у справі в особі виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради, який визначений в уточненій позовній заяві ОСОБА_1 . Вирішуючи це питання, суд першої інстанції ухвалою від 29 жовтня 2020р. виправив описки, допущені у тексті рішення, зазначивши правильне найменування відповідача Гуляйпільська міська рада Гуляйпільського району Запорізької області. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2020р. після повернення справи до апеляційного суду справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 20 січня 2021р. З приводу кількісного та суб`єктного складу учасників цієї справи колегія зазначає наступне. Так, позивач первісно звернулась до суду з позовом до Гуляйпільської міської ради Запорізької області. 23.12.2019р. нею було подано уточнену позовну заяву, де визначено відповідачем виконавчий комітет Гуляйпільської міської ради, та перші дві вимоги спрямовані до Гуляйпільської міської ради, а третя до її виконавчого комітету. При цьому, первісний позов позивач не просила залишити без розгляду, від позовних вимог до Гуляйпільської міської ради не відмовлялась. Ухвалою Гуляйпльського районного суду Запорізької області від 23 грудня 2019р. уточнену позовну заяву прийнято до розгляду, але первісний позов при цьому не залишено без розгляду, а також не замінено відповідача ( т. 1 а.с. 155-156). У заявах по суті справи та клопотаннях позивач в особі її адвоката Рябко Ю.М. продовжувала зазначати як Гуляйпільську міську раду, так і виконавчий комітет Гуляйпі- льської міської ради, та позовні вимоги вирішені судом і до Гуляйпільської міської ради, і до її виконкому. Тому колегія вважає, що справу розглянуто судом до цих двох відповідачів, попри зазначення у вступній та резолютивній частинах рішення тільки Гуляйпільської міської ради. Отже, вказані аргументи і доводи апеляційного суду, які базуються на матеріалах справи, одразу спростовують доводи апеляційної скарги, що справу розглянуто до неналежного відповідача в особі виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника адвоката Рябко Ю.М., які заперечували проти апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради № 63 від 28.05.1997р. Виробничо-комерційному підприємству «ЕТЛ» видано Державний акт на право постійного користування землею серії I-ЗП № 001537, що підтверджується його копією (Т. 1 а.с. 22-23). 30.09.2011р. між ПВКП «ЕТЛ» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення - гаража № НОМЕР_1 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2321810100:08:006:0054 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу та витягом з Державного реєстру правочинів ( т. 1 а.с. 12-15). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про його смерть (т. 1 а.с. 25). 25.01.2017р. приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горовою Я.О. було видано позивачу ОСОБА_1 свідоцтво про право власності у спільному сумісному майні подружжя на 1/2 частку нежилого приміщення - гаража № НОМЕР_1 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2321810100:08:006:0054 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується його копією ( т. 1 а.с. 26). 25.01.2017р. приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горовою Я.О. було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом позивача на 1/2 частку нежилого приміщення - гаража № НОМЕР_1 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2321810100:08:006:0054 за адресою: АДРЕСА_1 , після спадкодавця - чоловіка ОСОБА_2 , що підтверджується його копією (т. 1 а.с. 27). Земельна ділянка під гаражем та необхідна для його обслуговування не була предметом договору купівлі-продажу гаражу. 01.02.2018р. позивач звернулася до третьої особи з заявою про надання згоди на вилучення частки земельної ділянки, на якій розташований гараж, але 13.02.2018р. ПВКП «ЕТЛ» відмовило позивачу у наданні згоди на вилучення частки земельної ділянки, на якій розташований гараж, запропонувавши взяти її в оренду ( т. 1 а.с. 35). 21.03.2018р. рішенням сьомої сесії сьомого скликання Гуляйпільської міської ради № 70 відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проектної документації щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів у зв`язку з відсутнім погодженням на вилучення земельної ділянки землекористувача Приватного виробничо-комерційного підприємства «ЕТЛ», яке є користувачем земельної ділянки на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії I-ЗП №001537, що підтверджується копією рішення ( т. 1 а.с. 38). 25.04.2018р. рішенням восьмої сесії сьомого скликання Гуляйпільської міської ради № 46 відмовлено позивачу у вилученні земельної ділянки орієнтовним розміром 0,01 га, на якій розташований гараж, яким вона володіє на праві власності, за рахунок земельної ділянки в АДРЕСА_1 , яка перебуває на праві постійного користування у Приватного виробничо-комерційного підприємства «ЕТЛ» на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії I-ЗП № 001537, виданого 28.05.1997р. виконавчим комітетом Гуляйпільською міською радою, в зв`язку з відсутністю суспільних потреб та згоди Приватного виробничо-комерційного підприємства «ЕТЛ» на вилучення частини земельної ділянки (п. 1); відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва індивідуальних гаражів у зв`язку з відсутнім погодженням на вилучення земельної ділянки землекористувача Приватного виробничо-комерційного підприємства «ЕТЛ», яке є користувачем земельної ділянки на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії I-ЗП № 001537 (п. 2); відмовлено позивачу у передачі у власність земельної ділянки в зв`язку з відсутністю затвердженої землевпорядної документації та кадастрового номера (п. 3); рекомендовано позивачу погодити з ПВКП «ЕТЛ» виділення частини земельної ділянки під нежитловим приміщенням гаражем (п. 4) ( т. 1 а.с. 41). Вказані рішення органу місцевого самоврядування просила визнати недійсними та скасувати позивач ОСОБА_1 , а також зобов`язати виконком вилучити земельну ділянку під її гаражем з постійного користування третьої особи ПВКП «ЕТЛ», вказуючи, що у зв`язку з відмовою органом місцевого самоврядування у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та у вилученні частини земельної ділянки, вона позбавлена можливості оформити земельну ділянку під гаражем та необхідну для його обслуговування у власність, попри те, що набувши право на нерухомість, вона набуває і права на цю земельну ділянку. Крім того, вважала, що право постійного користування згідно з чинним земельним законодавством не передбачено, та третя особа фактично вже і не користується земельною ділянкою під проданим гаражем, а тому вона має бути вилучена для забезпечення її потреб. Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 відповідно до приписів ч. 1 ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України як особа, яка набула право власності на нежитлову будівлю гараж № НОМЕР_1 , ворота та паркан, набула і право користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2321810100:08:006:0054 за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у постійному користуванні ПВКП «ЕТЛ», яке, відчужуючи цей гараж, в такий спосіб надало згоду і на вилучення частини земельної ділянки під ним та у розмірі, необхідному для його обслуговування. Також суд на підставі аналізу ст.ст. 92, 93 ЗК України дійшов висновку, що у ПВКП «ЕТЛ» на теперішній час відсутнє право постійного користування земельною ділянкою, а договір оренди між ним та власником землі територіальною громадою в особі Гуляйпільської міської ради укладений не був. З приводу визнання недійсними та скасування його рішень Гуляйпільська міська рада вказувала, що ці рішення були повністю законні, оскільки грунтувались на чинному законодавстві. Крім того, рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не є рішенням про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи користування, а тому його скасування не породжує будь-яких прав для позивача, яка може самостійно замовити розробку проекту землеустрою. Що стосується покладення обов`язку на виконком вилучити частку земельної ділянки у ПВКП «ЕТЛ», то таких повноважень вказаний орган відповідно до чинного законодавства не має. Також в скарзі міститься посилання на те, що спір щодо оскарження відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою суб`єктом владних повноважень є публічно-правовим, а тому його слід було розглядати за правилами адміністративного судочинства. Апеляційним судом при перевірці доводів апеляційної скарги встановлено. Насамперед, колегія зазначає про хибність висновків суду про те, що право постійного користування у третьої особи ПВКП «ЕТЛ» відсутнє в силу положень ст. 92 ЗК України, якою не передбачено у чинній на теперішній час редакції таке право для приватного виробничого підприємства. Таке право набувалось ПВКП «ЕТЛ» правомірно у 1997р., посвідчене Державним актом на право постійного користування землею, та не може припинитись автоматично, а рішення землевласника в особі компетентного органу чи суду з цього приводу відсутнє. У статті 50 ЗУ «Про землеустрій» зазначається, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають письмову згоду землевласника (землекористувача) , засвідчену нотаріально ( у разі викупу (влучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду. Таким чином, серед інших документів, які подаються особою до клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, обов`язковою є нотаріально посвідчена письмова згода землекористувача на вилучення земельної ділянки чи її частини при формуванні нової земельної ділянки ( у разі необхідності вилучення земельної ділянки) або припинення права користування земельною ділянкою чи її частиною при формуванні нової земельної ділянки (у разі добровільної відмови від права користування земельною ділянкою) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (припинення права користування) земельної ділянки та умов її вилучення, а також документи, що посвідчують правонаступництво землекористувача (якщо таке було), або у разі ненадання чи відмови у надані такої згоди рішення суду про вирішення цього питання. У цій справі встановлено, що землекористувач в особі ПВКП «ЕТЛ» не надає згоду на вилучення частини належної йому на праві постійного користування земельної ділянки позивачу, та такий нотаріально посвідчений документ позивач не надає до своїх заяв та клопотань, спрямованих Гуляйпільській міській раді, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Тому відповідач в особі Гуляйпільської міської ради правомірно та у відповідності до чинного земельного законодавства відмовляє їй своїми рішеннями у наданні такого дозволу. Відтак, рішення сьомої сесії сьомого скликання № 70 від 21.03.2018р. та рішення восьмої сесії сьомого скликання № 46 від 25.04.2018р. Гуляйпільської міської ради Запорізької області є правомірними, зокрема, і в частині відмови у вилученні частини земельної ділянки без згоди ВПКП «ЕТЛ», що суперечило би приписам ст. 50 ЗУ «Про землеустрій», ст.ст. 123, 149 ЗК України. Та позивач в дійсності не позбавлена можливості вирішити свої правовідносини з ПВКП «ЕТЛ» щодо отримання його згоди на вилучення частини земельної ділянки, зокрема, і в судовому порядку. Заявляючи вимоги про вилучення у ПВКП «ЕТЛ» частини земельної ділянки, ОСОБА_1 визначила це підприємство третьою особою, хоча річ йдеться про припинення права постійного користування цієї особи частиною земельної ділянки, тобто спір фактично існує між нею та цим підприємством, яке в такому разі має бути визначено відповідачем. Крім того, земельна ділянка площею 0,2439 га з кадастровим номером 2321810100:08:006:0054 за адресою: АДРЕСА_1 , надавалась ПВКП «ЕТЛ» у постійне користування для розміщення виробничого двору, категорія земель землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, вид угідь землі комерційного та іншого призначення ( т. 1 а.с. 16, 17, 23). Між тим, позивач є фізичною особою та не надала документів, що гараж використовується нею у підприємницькій чи господарській діяльності, а тому для оформлення нею частки земельної ділянки для індивідуального гаражу є необхідним також вирішити питання щодо виду угідь, оскільки земельна ділянка відноситься до землі комерційного та іншого призначення. В той час, як стаття 377 ЦК України, стаття 120 ЗУ України унормовують відносини, у яких не передбачено зміну цільового призначення земельної ділянки при її переході до набувача нерухомого майна. Що стосується доводів про те, що спір має вирішуватись за правилами адміністративного судочинства, то в цій частині колегія визнає скаргу необґрунтованою з огляду на те, що за характером спірних правовідносин, у яких оскарженням рішень органу місцевого самоврядування переслідується мета набуття права на земельну ділянку, спір є цивільно-правовим. Таким чином, колегія визнає апеляційну скаргу частково обґрунтованою, тому у відповідності до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 статті 376 ЦПК України скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції та відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав його необґрунтованості. Приймаючи нове судове рішення, колегія відповідно до вимог статті 141 ЦПК України вирішує питання щодо розподілу судових витрат, які у зв`язку з задоволенням скарги та відмовою в позові підлягають компенсації апелянту за рахунок позивача. Так, за подання апеляційної скарги Гуляйпільською міською радою сплачено судовий збір в сумі 3 171,60 грн., який слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь апелянта. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Гуляйпільської міської ради задовольнити частково. Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 15 липня 2020 року у цій справі скасувати. Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь Гуляйпільської міської ради Запорізької області судовий збір в сумі 3 171 (три тисячі сто сімдесят одна) гривні 60 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 03 березня 2021 року. Головуючий: Судді: