Постанова 4807 № 333/3677/15-ц

Дата документу 03.03.2021 Справа № 333/3677/15-ц ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/3677/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.С. Провадження №22-ц/807/1207/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2021 року про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання права власності, - В С Т А Н О В И В: В травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання права власності. Свої позовні вимоги вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що 23 березня 1990 року між нею та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, який було розірвано 21 березня 2015 року. 24 березня 2004 року за свої особисті кошти, але під час перебування у шлюбі, ОСОБА_2 придбала за договором купівлі-продажу нерухоме майно, яке складається з Ѕ частини складу літ. «Д», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 803.4 кв.м., розташоване на земельній ділянці площею 46970 кв.м., загальна вартість якого становила 14 713,00 грн. Вказане майно зареєстровано за ОСОБА_2 , у зв`язку з чим, зазначає, що вказане майно було придбано нею за власні кошти, а тому воно не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Крім того, за час перебування їх у шлюбі, було придбано автомобіль марки PEUGEOT BOXER, 2001 року випуску, колір коричневий, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 вартість придбаного транспортного засобу склала 52500.00 грн. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можуть досягнути згоди у питанні поділу майна, набутого ними за час шлюбу, вимушена звернутися до суду з вказаним позовом. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 , просила суд: Визнати нерухоме майно, яке складається з Ѕ частки складу літ. «Д», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 803,4 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 46970 кв.м., особистою приватною власністю ОСОБА_2 . Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, виділивши ОСОБА_2 Ѕ частку автомобіля марки PEUGEOT, моделі BOXER, 2001 року випуску, колір коричневий, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку автомобіля марки PEUGEOT, моделі BOXER, 2001 року випуску, колір коричневий, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . В липні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з заявою про визнання мирової угоди, в якій зазначили, що сторони на основі взаємних поступок дійшли згоди про можливість врегулювання спору, шляхом укладення мирової угоди. (а.с. 31). Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2015 року, затверджено мирову угоду від 08 липня 2015 року, укладену на підставі взаємних поступок між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до якої право власності на автомобіль марки PEUGEOT, моделі BOXER, 2001 року випуску, колір коричневий, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 в цілому визнано за ОСОБА_2 , яка сплатила ОСОБА_3 в рахунок відшкодування вартості Ѕ частки автомобіля 35250,00 грн та визнано право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на Ѕ частку нерухомого майна, складу літ. «Д», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , придбаного за особисті кошти за договором купівлі-продажу від 24 березня 2004 року, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Запорізького міського нотарільного округу Задачиною Н.В. в реєстрі за №699. Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання права власності, закрито. (а.с. 36-38). Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що він є кредитором відповідача і ухвала суду про затвердження мирової угоди, порушує його права та обов`язки, просив скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. (а.с. 42-76). Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задоволено. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2015 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. (а.с. 114-116). Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2020 року прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання права власності, до розгляду та призначено підготовче судове засідання. (а.с. 121). В січні 2021 року представник ОСОБА_3 , адвокат Середа Андрій Анатолійович звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі, яке мотивовано тим, що 03.07.2018 та 22.02.2019 між ОСОБА_4 , як первісним кредитором ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено два договори про часткове відступлення права вимоги, згідно яких ОСОБА_1 отримав право вимоги до ОСОБА_3 на суму 10 000,00 грн та 2073397,37 грн, відповідно. 20.12.2018 заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі №331/5864/18, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму позики в розмірі 10 000,00 грн та судовий збір розмірі 704,80 грн. 20.02.2020 заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі №331/2227/19, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму позики в розмірі 2073397, 37 грн та судовий збір розмірі 9605,00 грн. Однак, постановою Запорізького апеляційного суду від 11.12.2020 у справі №331/5864/18, скасовано заочне рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 20.12.2018 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн та відмовлено у задоволенні позову. Крім цього, ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2021 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справі №331/2227/19 від 20.02.2020 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення боргу у сумі 2073397, 37 грн скасовано та призначено підготовче судове засідання для розгляду цієї справи. а.с. 217-219). Вказане рішення фактично є підставою для стягнення частини суми позики з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та в разі відмови в задоволенні позову, ОСОБА_3 не матиме боргових зобов`язань перед ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , внаслідок чого права та інтереси останніх не повинні враховуватися під час поділу майна подружжя. Враховуючи викладене, просив зупинити провадження у цивільній справі №333/3677/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання права власності до набрання законної сили судовим рішенням у справі №331/2227/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про стягнення боргу.(а.с. 196-211). Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2021 року клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про зупинення провадження, задоволено. Зупинено провадження у справі №333/3677/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання права власності до набрання законної сили рішення у справі №331/2227/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення боргу. (а.с. 229-230). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу суду як незаконну, ухвалену з порушенням норм процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду. На думку апелянта, відсутні підстави для зупинення провадження у справі. Справи №331/2227/19 та №333/3677/15 не є взаємопов`язаними. Вважає, що зібрані у цій справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, а тому відсутня об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тобто апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження у справі (п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) підлягає розгляду без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався п.6 ч. 1 ст. 251 Цивільного процесуального кодексу України та виходив із того, що розгляд справи №333/3677/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання права власності не можливий до набрання законної сили судовим рішенням у справ №331/2227/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення боргу, оскільки предметом розгляду у даній справ є договір позики від 29 січня 2014 року, тобто даний договір був укладений ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , та враховуючи, що предметом розгляду даної справи є спільне майно подружжя, а на цей час відсутню судове рішення, яке набрало законної сили щодо наявності боргових зобов`язань, кредитором яких є ОСОБА_1 , тому розгляд цього позову є неможливим до набрання законниї сили рішення у справі № 331/2227/19. З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що в травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання права власності. (а.с. 2-18) Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2015 року, затверджено мирову угоду від 08 липня 2015 року, укладену на підставі взаємних поступок між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до якої право власності на автомобіль марки PEUGEOT, моделі BOXER, 2001 року випуску, колір коричневий, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 в цілому визнано за ОСОБА_2 , яка сплатила ОСОБА_3 в рахунок відшкодування вартості Ѕ частки автомобіля 35250,00 грн та визнано право особистої приватної власності ОСОБА_2 на Ѕ частку нерухомого майна, складу літ. «Д», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , придбаного за особисті кошти за договором купівлі-продажу від 24 березня 2004 року, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Запорізького міського нотарільного округу Задачиною Н.В. в реєстрі за №699. Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання права власності, закрито. (а.с. 36-38). Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 липня 2015 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. (а.с. 114-116). У судовому рішенні Запорізький апляційний суд посилається на обставини, встановлені заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2018 року у справі № 331/5864/18 та від 20 лютого 2020 року у справі № 331/2227/19, зазначаючи, що вказаними рішеннями суду першої інстанції встановлені наявність у ОСОБА_3 на час вирішення в суді справи про поділ майна подружжя боргових зобов`язань, кредитором яких на час подання апеляційної скарги є ОСОБА_1 . Так, з матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2018 року ( справа № 331/5864/18) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму позики в розмірі 10 000,00 грн та судовий збір розмірі 704,80 грн. (а.с. 52-55). Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2020 року ( справа № 331/2227/19) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму позики в розмірі 2073397, 37 грн та судовий збір розмірі 9605,00 грн. (а.с. 56-62). Отже, вказаними рішеннями встановлено наявність у ОСОБА_3 на час вирішення в суді питання про поділ майна подружжя боргових зобов`язань, кредитором у яких на час подання апеляційної скарги є ОСОБА_1 . Водночас, Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 грудня 2020 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2018 року у справі №331/5864/18, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму позики в розмірі 10 000,00 грн та судовий збір розмірі 704,80 грн скасовано, а у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договором позики, відмовлено. (а.с. 220-223). Крім того, ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2021року було також задоволено заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2020 року ( справа № 331/2227/19), яким було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму позики в розмірі 2073397, 37 грн, судовий збір розмірі 9605,00 грн, вищезазначене зочне рішення скасовано, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження на 14.04.2021. (а.с. 217-219). Частиною першою статті 251 ЦПК України передбачено перелік обов`язкових підстав для зупинення провадження, який є вичерпним. Так, зокрема, пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі. Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. У справі № 331/2227/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення боргу предметом розгляду є договір позики від 29.01.2014, тобто даний договір був укладений ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 . Предметом розгляду у справі №333/3677/15 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання права власності, є спільне сумісне майно подружжя. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжджя від 08 липня 2015 року у зазначеній справі було затверджено мирову угоду, якою було поділено майно подружжя, проте, постановою Запорізького апеляційного суду від 11 серпня 2020 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 зазначену ухвалу було скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, у зв`язку з тим, що заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 лютого 2020 року у справі № 331,2227/19 встановлена наявність у ОСОБА_3 на час вирішення питання про поділ майна подружжя ОСОБА_3 , ОСОБА_2 боргових збов`язань, кредитором у яких є ОСОБА_1 . На даний час вищезазначене заочне рішення про стягнення боргу скасовано, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження на 14 квітня 2021 року. З огляду на зазначене вбачається, що на теперішній час відсутнє судове рішення, яке набрало чинності на підтвердження наявності у ОСОБА_3 боргових зобов`язань, кредитором у якому є ОСОБА_1 . Отже, суд першої інстанції правильно констатував об`єктивну неможливість розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та визнання права власності, до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення боргу, оскільки саме цим рішенням буде встановлено, чи є ОСОБА_1 кредитором ОСОБА_3 за договором позики від 29.01.2014 року на суму 2073397, 37 грн, який був укладеий ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 . Враховуючи, що предметом розгляду у справі, яка переглядається, є спільне сумісне майно подружжя, однак, на цей час відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили щодо наявності боргових зобов`язань ОСОБА_3 , кредитором яких є ОСОБА_1 , то суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що розгляд цього позову є неможливим до набрання законної сили рішення у справі № 331/2227/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення боргу. Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції з дотриманням вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, проаналізував предмети та підстави позовів у справах і вказав об`єктивні обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про стягнення боргу виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити та оцінити при розгляді даної справи наявність обставин (фактів), якими ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги про наявність боргових зобов`язань ОСОБА_3 перед ним. Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неможливість розгляду справи №333/3677/15-ц до набрання законної сили рішення у справі №331/2227/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про стягнення боргу. Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення ЄСПЛ у справі "Фрідлендер проти Франції"). Посилання в апеляційній скарзі на порушення розумних строків розгляду справи не заслуговують на увагу. Зупинення провадження в справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи. Процесуальні строки розгляду справи перериваються зупиненням провадження в справі. Зупинення провадження у справі не впливає на розгляд справи упродовж розумного строку, оскільки встановлення обставин у справі №331/2227/19 мають значення для вирішення питання про наявність боргових зобов`язань ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 . З урахуванням наведеного, не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для зупинення провадження в справі. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року). У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". За таких обставин оскаржувана ухвала суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 382-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повна постанова складена 03 березня 2021 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.