Постанова 4856 № 240/7108/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/7108/20 Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А. Суддя-доповідач: Сапальова Т.В. 17 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С. за участю: секретаря судового засідання: Чорнокнижник О.В., представника позивача: Мелешка М.А., представника відповідача: Кондратюка О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації "Громадська оборона" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року (ухвалене 14 липня 2020 року, повний текст рішення складено 24 липня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Громадська оборона" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІДЖІ" про визнання протиправним будівництво, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в травні 2020 року Громадська організація "Громадська оборона" звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІДЖІ" про визнання протиправним будівництва АЗК з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки за адресою: м.Житомир, проспект Незалежності, 29 на земельній ділянці кадастровий номер: 1810136300:05:025:0017, цільове призначення відповідно до КВЦПЗ - 03.07. "Будівництва та обслуговування будівель торгівлі", що відноситься до земель житлової та громадської забудови; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІДЖІ" використовувати земельну ділянку за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 29 кадастровий номер: 1810136300:05:025:0017 цільове призначення відповідно до КВЦПЗ - 03.07. "Будівництва та обслуговування будівель торгівлі", що відноситься до земель житлової та громадської забудови, в межах цільового призначення та з дотриманням екологічних норм; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІДЖІ" припинити вчиняти дії еколого-небезпечної діяльності за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 29 кадастровий номер: 1810136300:05:025:0017 цільове призначення відповідно до КВЦПЗ - 03.07. "Будівництва та обслуговування будівель торгівлі". Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги з урахуванням пояснень від 08.02.2021 позивач зазначає про те, що розміщення АЗС та автомобільних газозаправних пунктів може здійснюватися лише на земельних ділянках із цільовим призначенням "землі автомобільного транспорту". Згідно з Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів АЗС слід розміщувати у промислових і комунально-складських зонах, на магістральних вулицях і дорогах за межами житлового району, відстань від АЗС до стін житлових та інших громадських будівель і споруд, дитячих ігрових майданчиків і місць відпочинку населення слід приймати за розрахунком забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами АЗС, але не менше 50 м. Отже, розташування АЗС та автомобільного газозаправного пункту із недотриманням встановлених розривів і відстаней від багатоквартирною будинку є порушенням державних будівельних норм. Також ТОВ "Юпіджі" не здійснювалась процедура оцінки впливу на довкілля, висновок з державної екологічної експертизи не видавався, тому відповідачем грубо порушено право громадськості та вимоги екологічного законодавства при проектуванні, будівництві та експлуатації особливо небезпечного об`єкту. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв`язку з чим просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 06.06.2017 між Житомирською міською радою (Продавець) та ТОВ "ЮПІДЖІ" (Покупець), та змін до нього від 08.06.2017 ТОВ "ЮПІДЖІ" на земельних торгах у формі аукціону отримало у приватну власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення з категорії земель - землі житлової та громадської забудови, за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 29, кадастровий номер 1810136300:05:025:0017. Наказом департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради від 08.08.2017 №52/17 зі змінами, внесеними наказом від 18.09.2019 №123/19, затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Будівництво АЗК з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки" на земельній ділянці кадастровий номер 1810136300:05:025:0017. 19.07.2019 ТОВ "ЮПІДЖІ" надано дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ 113192001524 з будівництва об`єкта "Будівництво АЗК з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки" в м.Житомир по проспекту Незалежності,29. 06.05.2020 ТОВ "ЮПІДЖІ" видано сертифікат №ІУ 163201271348, яким Державна архітектурно-будівельна інспекція України засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтвердила його готовність до експлуатації "Будівництво АЗК з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки за адресою: Житомирська область, м. Житомир, проспект Незалежності,29." Вважаючи, що ТОВ "ЮПІДЖІ" незаконно збудувало об`єкт підвищеної небезпеки - АЗК з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки, що створюватиме загрозу життю та здоров`ю громадян та навколишньому середовищу, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "ЮПІДЖІ" дотримано встановлений законодавством порядок проектування та будівництва автозаправного комплексу з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки. Крім того, отримані відповідачем дозвільні документи на будівництво об`єкта є чинними, тому відсутні будь-які підстави стверджувати, що будівництво обговорюваного об`єкта на спірній земельній ділянці є порушенням та/або не відповідає вимогам екологічного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Згідно з ч.7 ст. 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі Міжнародним документом, який закріпив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція. П. 9 ст. 3 Орхуської конвенції визначено, що у межах відповідних положень Конвенції громадськість отримує доступ до інформації, має можливість брати участь у процесі прийняття рішень і має доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, без дискримінації за ознаками громадянства, національної приналежності або місця проживання, а у разі юридичної особи - без дискримінації за ознаками її зареєстрованого місцезнаходження або фактичного центру діяльності. Відповідно до абз.1 ч.2 ст. 9 Орхуської конвенції кожна зі Сторін у рамках свого національного законодавства забезпечує, щоб відповідні представники зацікавленої громадськості, які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, коли це обумовлено адміністративно-процесуальними нормами відповідної Сторони, мати доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді та (або) іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з правового та процесуального погляду за умови дотримання положень Статті 6, а також інших відповідних положень цієї Конвенції там, де це передбачено національним законодавством і без шкоди для пункту 3, наведеному нижче. Згідно з ч.3 ст.9 Орхуської конвенції крім процедур перегляду, передбачених вище пунктами 1 і 2, і без їх порушення, кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища. Отже, положеннями Орхуської конвенції передбачено право оскарження порушень виключно законодавства, що стосується навколишнього середовища. Критерієм віднесення положень норм чинного законодавства, до того, яке стосується навколишнього середовища, повинен бути результат, на досягнення якого ці норми спрямовані. Обрання саме такого способу тлумачення цього словосполучення обумовлюється метою Орхуської конвенції, якою є сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту. Тобто, метою зазначеної Конвенції є досягнення певного «екологічного» результату, у зв`язку з чим оскарження рішення, дії чи бездіяльності державних органів та інших осіб, у порядку, передбаченому частиною 3 статті 9 Орхуської конвенції, відповідатиме меті зазначеної Конвенції лише у випадку оскарження порушення норми, яке призводить до негативного впливу на навколишнє природне середовища, або ж такого порушення, яке істотно знижує ефективність гарантій від негативного впливу на навколишнє природне середовище чи життя і здоров`я людини. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 травня 2020 року в справі №420/2256/19. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтовуючи підстави звернення до адміністративного суду позивач посилається на правову позицію Великої Палати Верхоного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №910/8122/17, згідно з якою громадська організація має право звернутися до суду з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства відповідачем. Водночас, оскільки зверненням з таким позовом позивач фактично замінює органи державної влади у питанні здійснення контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, цей спір має публічно-правовий характер, а отже, повинен вирішуватися в порядку адміністративного, а не господарського судочинства. Відповідно до п.3.1 Статуту ГО "Громадська оборона" (т.1, а.с.19-35) головною метою організації є захист прав і свобод громадян, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів, забезпечення захисту законних прав та інтересів всіх соціальних, вікових, національних верств населення, захист конституційних прав та свобод членів Громадської організації та інших громадян, сприяння розбудові правової держави і становленню громадянського суспільства на засадах принципу верховенства права в територіальній громаді, задоволенню та захисту прав і спільних інтересів членів організації та інших громадян. З урахуванням вищенаведеного та положень ч.3 ст.9 Орхуської конвенції позивач у даній справі - ГО "Громадська оборона" фактично замінює органи державної влади у питанні здійснення контролю за дотриманням вимог екологічного законодавства, тобто, є суб`єктом владних повноважень в розумінні КАС України. В обґрунтування доводів позовної заяви та апеляційної скарги ГО "Громадська оборона" зазначає про те, що земельна ділянка кадастровий номер: 1810136300:05:025:0017, яка належить ТОВ "ЮПІДЖІ" на праві приватної власності, має цільове призначення відповідно до КВЦПЗ - 03.07. "Будівництво та обслуговування будівель торгівлі", а розміщення АЗС та автомобільних газозаправних пунктів може здійснюватися лише на земельних ділянках із цільовим призначенням "Землі автомобільного транспорту". У зв`язку з цим позивач заявив позовну вимогу про зобов`язання ТОВ "ЮПІДЖІ" використовувати земельну ділянку в межах цільового призначення та з дотриманням екологічних норм. Ст.38 Земельного кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Згідно з ч.1 ст.71 Земельного кодексу України до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливороздавального господарства, автовокзалами, автостанціями, лінійними виробничими спорудами, службово-технічними будівлями, станціями технічного обслуговування, автозаправними станціями, автотранспортними, транспортно-експедиційними підприємствами, авторемонтними заводами, базами, вантажними дворами, майданчиками контейнерними та для перечеплення, службовими та культурно-побутовими будівлями й іншими об`єктами, що забезпечують роботу автомобільного транспорту. Таким чином, відповідно до положень чинного земельного законодавства автозаправні станції розміщуються на земельних ділянках з цільовим призначенням "Землі автомобільного транспорту". Відповідно до ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 №1264-XII (далі - Закон №1264-XII) державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що негативний вплив на навколишнє середовище у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням може мати місце, якщо внаслідок такого використання існує загроза втрати родючості ґрунтів, зменшення кількості або зникнення зелених насаджень, рідкісних тварин і рослин та в інших випадках, коли безпосередньо використання земельної ділянки за іншим цільовим призначенням несе загрозу навколишньому середовищу та екологічній безпеці. В той же час позивач не обґрунтовує, яким чином розміщення АЗК на земельній ділянці житлової та громадської забудови впливає на навколишнє природне середовище. Так, ГО "Громадська оборона" не наводить аргументів та не надає доказів погіршення якісних та ціннісних характеристик земельної ділянки, ймовірного завдання шкоди флорі, фауні, водним ресурсам чи надрам у зв`язку з використанням земельної ділянки кадастровий номер: 1810136300:05:025:0017 для розміщення АЗК. Згідно зі змістом доводів позовної заяви та апеляційної скарги позивач вважає небезпечним для довкілля безпосередньо будівництво АЗК, а не використання земельної ділянки з кадастровим номером: 1810136300:05:025:0017 не за цільовим призначенням. З урахуванням вищенаведеного та підстав звернення ГО "Громадська оборона" з позовом у даній справі колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача використовувати земельну ділянку в межах цільового призначення та з дотриманням екологічних норм є необґрунтованими. Також в обґрунтування позовної заяви та апеляційної скарги позивач зазначає про порушення відповідачем п.7.61 ДБН 360-92 та п.5.28, 5.32 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року №173 (далі - Санітарні правила). П. 7.61* ДБН 360-92 передбачено, що розміщення нових та реконструкцію існуючих АЗС необхідно здійснювати з дотриманням санітарних розривів та протипожежних відстаней від найближчої з споруд АЗС до найближчих будинків, споруд та інженерних мереж у відповідності з таблицею 7.9* та додатком 8.3* з урахуванням правил безпеки дорожнього руху. Відповідно до п.5.28 Санітарних правил станції технічного обслуговування і ремонту автомобілів, автозаправочні станції (АЗС) слід розміщувати в промислових і комунально-складських зонах, на магістральних вулицях і дорогах за межами житлового району. Згідно з п.5.32 Санітарних правил відстань від автозаправочних станцій з підземними резервуарами для зберігання рідкого палива до меж ділянок дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, лікувально-профілактичних закладів, до стін житлових та інших громадських будівель і споруд, дитячих ігрових майданчиків і місць відпочинку населення слід приймати за розрахунком забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами АЗС, але не менше 50 м. Таким чином, недотримання п.5.32 Санітарних правил щодо мінімальної відстані може свідчити про підвищений рівень забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами АЗС та загрозу для безпеки і здоров`я жителів будинків, розміщених з таким порушенням. Ч.1 ст.78 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В той же час долучені до матеріалів справи акти перевірки дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та приписи, складені відносно відповідача (т.1, а.с.58-86), не містять інформації про виявлення порушень п.5.28, 5.32 Санітарних правил. До позовної заяви позивач долучив фото збудованого АЗК поряд з житловими будинками та дитячим майданчиком (т.1 а.с.160-161). Крім того, разом з поясненнями від 15.02.2021 вх.№708/21 позивач долучив до матеріалів справи відеозапис, на якому зафіксовано функціонуючий АЗК з пунктом сервісного обслуговування, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийкою поряд з житловими будинками. На вказаному відеозаписі позивач позначив відстань від найближчого житлового будинку до огорожі території АЗК. Водночас, збудований відповідачем об`єкт має не тільки автозаправочну станцію, а й адміністративні приміщення, пункт сервісного обслуговування громадян та автомийку. При цьому надані позивачем документи і матеріали не дозволяють встановити точну відстань від підземних резервуарів для зберігання рідкого палива до меж зображеного дитячого майданчика і стін житлових будинків, у зв`язку з чим неможливо встановити дотримання або порушення відповідачем вимоги п.5.32 Санітарних правил щодо 50-метрової відстані між АЗК та житловими будівлями. З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що ГО "Громадська оборона" не довела порушення відповідачем Санітарних правил та наявності у зв`язку з цим загрози навколишньому середовищу та безпеці та життю і здоров`ю жителів найближчих будинків. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про порушення відповідачем положень Генерального плану м.Житомира та Плану зонування м.Житомира у зв`язку з відсутністю спеціального погодження на будівництво АЗС, а також відсутність оцінки впливу будівництва АЗК на довкілля, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" від 23.05.2017 №2059-VIII (далі - Закон №2059-VIII) оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону; проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону; аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону. Згідно з ч.1 ст.3 Закону №2059-VIII здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності. Планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України (п.3 ч.1 ст.1 Закону №2059-VIII). Відповідно до ч.ч.1-2 ст.7 Закону №2059-VIII громадське обговорення у процесі оцінки впливу на довкілля проводиться з метою виявлення, збирання та врахування зауважень і пропозицій громадськості до планованої діяльності. Громадськість має право подавати будь-які зауваження чи пропозиції, які, на її думку, стосуються планованої діяльності, без необхідності їх обґрунтування. Зауваження та пропозиції можуть подаватися в письмовій формі (у тому числі в електронному вигляді) та усно під час громадських слухань із занесенням до протоколу громадських слухань. Письмові зауваження і пропозиції подаються під час громадського обговорення протягом строків, визначених частиною сьомою статті 5 цього Закону та частиною шостою цієї статті. Ч.ч.1-3 ст.9 Закону №2059-VIII передбачено, що уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі - транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження. Висновок з оцінки впливу на довкілля є обов`язковим для виконання. Екологічні умови провадження планованої діяльності, зазначені у частині п`ятій цієї статті, є обов`язковими. Висновок з оцінки впливу на довкілля враховується при прийнятті рішення про провадження планованої діяльності та може бути підставою для відмови у видачі рішення про провадження планованої діяльності. При підготовці висновку з оцінки впливу на довкілля уповноважений територіальний орган, а у випадках, визначених частинами третьою і четвертою статті 5 цього Закону, - уповноважений центральний орган розглядає та бере до уваги звіт з оцінки впливу на довкілля та звіт про громадське обговорення. Отже, громадськість має право брати участь в обговоренні оцінки впливу на довкілля планової діяльності суб`єкта господарювання. При цьому громадські обговорення є одним з обов`язкових етапів затвердження висновку з оцінки впливу на довкілля. Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі № 240/11107/19, яке набрало законної сили 21 липня 2020 року, об`єкт будівництва "Будівництво АЗК з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки за адресою в м.Житомир по проспекту Незалежності, 29" належить до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, а тому потребував висновку з оцінки впливу на довкілля. Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Юпіджі" не отримувало результатів оцінки впливу на довкілля, що суперечить приписам п.7 ч.3 ст.37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Крім того, у вказаному вище рішенні суд встановив порушення ТОВ "ЮПІДЖІ" порядку отримання спеціального зонального погодження на будівництво АЗС, передбаченого Планом зонування м.Житомира. У зв`язку з виявленими порушеннями чинного законодавства Житомирський окружний адміністративний суд у справі №240/11107/19 ухвалив рішення про скасування дозволу Державної архітектурно - будівельної інспекції України № IУ 113192001524 від 19.07.2019, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮПІДЖІ" на будівництво об`єкта "Будівництво АЗК з пунктом сервісного обслуговування населення, адміністративними приміщеннями, АГЗП та автомийки за адресою: Житомирська область, м. Житомир, проспект Незалежності, 29". Таким чином, порушення ТОВ "ЮПІДЖІ" положень Закону №2059-VIII в частині відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля було предметом розгляду у справі №240/11107/19. З матеріалів справи встановлено, що згідно із заявленими позовними вимогами ГО "Громадська оборона" просить суд визнати протиправним будівництво АЗК та зобов`язати ТОВ "ЮПІДЖІ" припинити вчиняти дії еколого-небезпечної діяльності за адресою: м. Житомир, проспект Незалежності, 29 кадастровий номер: 1810136300:05:025:0017 цільове призначення відповідно до КВЦПЗ - 03.07. "Будівництва та обслуговування будівель торгівлі". При цьому доводи, наведені в обґрунтування позовної заяви, свідчать про те, що під діями еколого-небезпечної діяльності позивач розуміє будівництво АЗК з порушенням законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм та Закону України "Про оцінку впливу на довкілля". В той же час протиправність будівництва АЗК Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮПІДЖІ" з підстав порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності та Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" була предметом розгляду у справі №240/11107/19 у зв`язку з чим судом вжито заходи, спрямовані на усунення виявлених порушень та скасовано дозвіл на будівництво АЗК. Зважаючи на характер спірних правовідносин, оскільки ГО "Громадська оборона" виступає як суб`єкт владних повноважень, який здійснює контроль за дотриманням вимог екологічного законодавства, позивач зобов`язаний обґрунтувати та довести наявність завданої відповідачем шкоди навколишньому середовищу або реальної загрози створення екологічно небезпечної ситуації. При цьому обраний позивачем спосіб захисту порушених прав повинен бути спрямований на ефективне відновлення становища навколишнього середовища та містити чіткий перелік заборон і обмежень, які необхідно застосувати до відповідача. Водночас, в межах даної справи позивач не обґрунтував та не довів факту здійснення ТОВ "ЮПІДЖІ" еколого-небезпечної діяльності та завдання шкоди навколишньому середовищу або потенційну загрозу завдання такої шкоди у зв`язку з будівництвом АЗК, тому підстави для визнання протиправним будівництва АЗК в межах розгляду даної справи відсутні. Крім того, зобов`язання відповідача припинити вчиняти дії еколого-небезпечної діяльності без конкретизації таких дій та належного обґрунтування не забезпечує ефективний захист права громадськості на безпечне навколишнє середовище. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову Громадської організації "Громадська оборона". В той же час суд першої інстанції не надав оцінку всім доводам позовної заяви та не врахував підстави звернення до суду, коли громадська організація має право на звернення до суду відповідно до гарантованого ст. 9 Орхуської конвенції права громадськості . Зважаючи на вищенаведене, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для зміни рішення є рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Громадської організації "Громадська оборона" задовольнити повністю. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Громадська оборона" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПІДЖІ" про визнання протиправним будівництво, зобов`язання вчинити дії змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Постанова суду складена в повному обсязі 01 березня 2021 року. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Смілянець Е. С.