Постанова 4855 № 640/13601/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13601/21 Суддя (судді) першої інстанції: Рябчук Олена Сергіївна ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю., за участю секретаря судового засідання: Керімова К.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-СМ» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України у надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-СМ» про застосування заходів реагування, В С Т А Н О В И В: У травні 2021 року позивач, Головне управління Державної служби України у надзвичайних ситуацій у м. Києві, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-СМ» відімкнути джерела електроживлення та накласти печатки на розподільчі електрощити та колонку АЗС за адресою: пров. Радищева, 6 у Солом`янському районі м. Києва до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю: Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень, будівель та споруд шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-СМ» відімкнути джерела електроживлення та накласти печатки на розподільчі електрощити та колонку АЗС за адресою: пров. Радищева, 6 у Солом`янському районі м. Києва до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки від 16.07.2021 р. №

689. Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим з огляду на неправильне та неповне дослідження доказів і встановлені обставин у справі. Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відповідачем усунуто та спростовано порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що відображено в Акті № 689, а виявлені під час перевірки порушення законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки не є такими, що становлять загрозу життю та здоров`ю людей. Вищевказане свідчить про передчасність висновків щодо необхідності застосування до відповідача найжорсткіших заходів реагування. Крім того, судом першої інстанції не було описано в мотивувальній частині рішення, і не було досліджено та надано оцінку доказам, наданим відповідачем. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2025 року відкрито провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-СМ» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України у надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-СМ» про застосування заходів реагування. 15 липня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Державної служби України у надзвичайних ситуацій у м. Києві, в якому позивач підтримує правову позицію суду першої інстанції та просить залишити оскаржуване рішення без змін. Вказує, що існуючі порушення продовжують створювати небезпеку для життя і здоров`я людей. Після надходження матеріалів справи до суду, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 жовтня 2025 року. 15 жовтня 2025 року до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення відповідача, в яких останній зазначив про відсутність порушень Правил пожежної безпеки в Україні та інших нормативно-правових актів, якими встановлені правила та норми пожежної і техногенної безпеки. Щодо порушення № 1 - Пункт 1.21 глави 1 розділу IV ППБУ «Не надані підтверджуючі матеріали щодо обладнання та перевірки АЗС захистом від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів», відповідач наголосив, що таке порушення встановлено на підставі нормативно - правового акту, який втратив чинність. Тобто, нормативно-правовий акт, до якого відсилає п. 1.21 глави 1 розділу IV ППБУ, а саме: ДСТУ Б В.2.5-38:2008 станом на 16.07.2021 - дату складання Акту № 689, втратив чинність. Щодо порушення № 2 - Пункт 10.1 глави 10 розділу VI ППБУ «Відстань від АЗС до будівлі ІІ-го ступеня вогнестійкості менше 12 м в порушенні таблиці 7.9 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», відповідач зазначив, що таке порушення не відповідає змісту пункту 10.1 глави 10 розділу VI ППБУ, а нормативно-правовий акт - ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», є нечинним. Щодо порушення № 3 - Пункт 22 розділу II ППБУ «Територія АЗС не влаштовано таким чином щоб унеможливити розтікання пролитого палива за її межами. Не влаштовано похилі підвищення заввишки не менше ніж 0,2 м або дренажні лотки для відведення забруднених нафтопродуктами атмосферних опадів в очисні споруди. Дренажні лотки повинні бути приєднані до приймальної воронки.», відповідач вказав, що таке порушення не відповідає змісту пункту 22 Розділ IІ ППБУ в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ № 657 від 31.07.2017 та не може бути підставою для застосування до відповідача найжорсткіших заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-СМ». Щодо порушення № 4 Пункт 17 ПКМУ № 444 «Не організовано проведення спеціальних об`єктових навчань та тренувань.», відповідач стверджує, що у зв`язку з набранням чинності наказ МВС 28.11.2019 № 991 - 31.01.2020, який передбачає проведення спеціальних об`єктових навчання з питань цивільного захисту один раз на три роки, у Підприємства був час до 31.01.2023 на проведення спеціальних навчань, тому зазначення цього порушення в Акті № 689 від 16.07.2021 є передчасним. Щодо порушення № 5 - Пункт 15 ПКМУ № 733 «Відсутня локальна система оповіщення на надзвичайні ситуації.», відповідач зазначає, що оскільки паливозаправний пункт є потенційно небезпечним об`єктом та не є об`єктом підвищеної небезпеки, про що подано відповідні, то локальна система оповіщення на надзвичайні ситуації не встановлюється. 15 жовтня 2025 року у судовому засіданні задоволено усне клопотання представника позивача - Морозової Анастасії Михайлівни про відкладення розгляду справи у зв`язку з неотриманням додаткових пояснень відповідача та надання можливості спростувати доводи відповідача, викладені у цих додаткових поясненнях. Наступне судове засідання призначено на 19 листопада 2025 року. 17 листопада 2025 року до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення позивача, в яких останній зазначає, що доводи, наведені представником апелянта у додаткових поясненнях є такими, що не спростовують висновків Акту № 689, не підтверджують усунення порушень і спрямовані лише на уникнення обов`язку приведення об`єкта перевірки у відповідність до вимог протипожежного законодавства. Щодо порушення № 1 Акту № 689 - Не надані підтверджуючі матеріали щодо обладнання та перевірки АЗС захистом від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, позивач повідомляє, що, у разі скасування ДСТУ Б В.2.5-38:2008, вимога щодо наявності системи блискавкозахисту є імперативною та відображена в ППБУ. Тому твердження представника апелянта стосовно того, що порушення встановлено на підставі нормативно-правового акту, що втратив чинність є хибним. Стосовно порушення № 2 Акту № 689 - Забороняється зменшувати нормовані протипожежні відстані між суміжними будинками, спорудами на території АЗС (пункт 10.1 глави 10 розділу VI ППБУ), позивач зазначає, що наявність між спорудами на АЗС меншої від мінімально допустимої відстані порушує норми п. 10.1 глави 10 розділу VI ППБУ та створює потенційну небезпеку розповсюдження пожежі, тому виявлене порушення є фактичним і суттєвим, незалежно від того, який конкретний ДБН діяв на момент перевірки. Отже, доводи апелянта про те, що у нормі ППБУ відсутнє посилання на конкретний ДБН є безпідставним. З приводу порушення № 3 Акту 689 - Територія АЗС не влаштована таким чином, щоб унеможливити розтікання пролитого палива за її межами. Не влаштовано похилі підвищення заввишки не менше ніж 0,2 м або дренажні лотки для відведення забруднених нафтопродуктами атмосферних опадів в очисні споруди. Дренажні лотки повинні бути під`єднані до приймальної воронки, позивач наголосив, що станом на дату фіксації цього порушення зазначена вимога конкретизована ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій. Щодо порушення № 4 Акту № 689 - Не організовано проведення спеціальних об`єктових навчань та тренувань, позивач стверджує, що навчання та тренування з питань пожежної безпеки є дуже важливим аспектом підготовки персоналу до дій у разі виникнення пожежі чи надзвичайної ситуації, оскільки спеціальні об`єктові навчання та тренування - це заходи, під час яких працівників навчають правильним діям у разі пожежі, перевіряють знання інструкцій з пожежної безпеки, відпрацьовують евакуацію людей та взаємодію з пожежно-рятувальними службами. Що стосується порушення № 5 Акту № 689 - Відсутня локальна система оповіщення на надзвичайні ситуації, позивач вказує, що твердження представника апелянта стосовно того, що АЗС відповідача є потенційно-небезпечним об`єктом (далі - ПНО) є такими, що не знаходять свого нормативно-правового обґрунтування, адже чинне законодавство України не містить такого поняття як ПНО. Разом з тим об`єкти, на яких розміщені установки, сховища (резервуари, посудини), трубопроводи, машини, агрегати, технологічне устаткування (обладнання), споруди або комплекс споруд, що розташовані в межах об`єкта на поверхні землі або під землею, в яких тимчасово або постійно використовується, переробляється, виготовляється, транспортується, зберігається одна або кілька небезпечних речовин, відносяться до об`єктів підвищеної небезпеки відповідного класу. У судовому засіданні 19 листопада 2025 року за участі представників сторін оголошено перерву до 03 грудня 2025 року. У судовому засіданні представник відповідача (апелянта) - Кушнір Роман Юхимович підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Зокрема, представник відповідача повідомив про відсутність порушень Правил пожежної безпеки в Україні та інших нормативно-правових актів, якими встановлені правила та норми пожежної і техногенної безпеки. Представник позивача - Михайлюк Євгенія Валеріївна у судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У своїх поясненнях представник відповідача підтримала доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 06.04.2021 по 07.04.2021 відповідно до наказу від 30.03.2021 № 319, посвідчення на перевірку № 2388 від 05.04.2021, фахівцями Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві проведено позапланову перевірку дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-СМ» за адресою: 03124, місто Київ, провулок Радищева, будинок 6, вид об`єкту, щодо якого проводиться захід: автозаправна станція (АЗС). За результатами перевірки складено акт № 295 від 07.04.2021. В акті перевірки встановлено 32 порушення, допущені Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-СМ» при експлуатації будівель, споруд та приміщень за вказаною вище адресою. В подальшому у період з 15.07.2021 по 16.07.2021 відповідно до наказу від 13.07.2021 № 686, посвідчення на перевірку № 5781 від 13.07.2021, фахівцями Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві проведено позапланову перевірку дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-СМ» за адресою: 03124, місто Київ, провулок Радищева, будинок 6, вид об`єкту, щодо якого проводиться захід: автозаправна станція (АЗС). За результатами перевірки складено акт № 689 від 16.07.2021. В акті перевірки встановлено низку порушень, допущених Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-СМ» при експлуатації будівель, споруд та приміщень за вказаною вище адресою. Зокрема, було виявлено порушення, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей та зумовили необхідність звернення позивача до суду з вимогами, що заявлені. Зміст даних порушень зафіксований в акті та полягає в наступному:

1. Пункт 1.21 глави 1 розділу IV ППБУ - Не надані підтверджуючі матеріали щодо обладнання та перевірки АЗС захистом від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів.

2. Пункт 10.1 глави 10 розділу VI ППБУ - Відстань від АЗС до будівлі ІІ-го ступеня вогнестійкості менше 12 м в порушенні таблиці 7.9 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

3. Пункт 22 розділу II ППБУ- Територія АЗС не влаштовано таким чином щоб унеможливити розтікання пролитого палива за її межами. Не влаштовано похилі підвищення заввишки не менше ніж 0,2 м або дренажні лотки для відведення забруднених нафтопродуктами атмосферних опадів в очисні споруди. Дренажні лотки повинні бути приєднані до приймальної воронки.

4. Пункт 17 ПКМУ №444 - Не організовано проведення спеціальних об`єктових навчань та тренувань. 5.Пункт 15 ПКМУ №733- Відсутня локальна система оповіщення на надзвичайні ситуації. Враховуючи те, що під час проведення перевірки було виявлено ряд порушень, які, на думку позивача, створюють загрозу життю та здоров`ю людей, ГУ ДСНС України у м. Києві звернулись з цим адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що Акт перевірки від 16.07.2021 р. № 689 вручений відповідачу. Заперечень на акт або будь-яких зауважень не надано, відзиву на адміністративний позов до Дніпропетровського окружного адміністративного суду не надано. Отже, обставини, які стали підставою для звернення до суду з даним позовом, не перестали існувати та не усунуті. З урахуванням викладеного, враховуючи той факт, що порушення, виявлені під час планової перевірки об`єкта, створюють загрозу життю та здоров`ю людей і на даний час у суду відсутні докази усунення виявлених порушень, суд вважав позовні вимоги Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню в повному обсязі. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон, в редакції, чинній на дату звернення з відповідним позовом) виключно законами встановлюються вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності. Згідно ч. 7 ст. 7 Закону на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. При цьому колегією суддів враховується, що аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що за рішенням адміністративного суду, ухваленим за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування, допускається виключно повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Так, ГУ ДСНС у м. Києві просить суд застосувати заходи реагування, які пов`язані з повним або частковим зупиненням надання послуг, що охоплюється нормативним регулюванням вказаного Закону. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 64 Кодексу цивільного захисту України (в редакції, чинній на дату звернення з відповідним позовом) центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. Приписи ч. 1 ст. 65 КЦЗ України визначають, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) з питань, які визначені частиною першою статті 64 цього Кодексу щодо: центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, інших державних органів та органів місцевого самоврядування; суб`єктів господарювання; аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (стаття 66 КЦЗ України). Згідно ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 68 КЦЗ України закріплено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Таким чином, наведені норми закону (в редакції, чинній на дату звернення з відповідним позовом) дають право позивачу звертатися до суду з позовом про повне або часткове зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання. При цьому частиною 2 статті 70 КЦЗ України закріплено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. Наведеними вище нормами ст. ст. 68, 70 Кодексу цивільного захисту України прямо передбачено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Обов`язок держави - захищати життя людини (стаття 27 Конституції України). Визначення небезпечного чинника міститься у пункті 26 Кодексу цивільного захисту України та означає складову частину небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини. Отже, законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/4267/16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що порушення пожежної безпеки, що порушення, виявлені під час планової перевірки об`єкта, створюють загрозу життю та здоров`ю людей і на даний час у суду відсутні докази усунення виявлених порушень. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДСНС України у м. Києві в рамках повторно проведеної в межах розгляду цієї справи перевірки актом № 689 від 16.07.2021 було встановлено наявність 5 порушень:

1. Пункт 1.21 глави 1 розділу IV ППБУ - Не надані підтверджуючі матеріали щодо обладнання та перевірки АЗС захистом від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів.

2. Пункт 10.1 глави 10 розділу VI ППБУ - Відстань від АЗС до будівлі ІІ-го ступеня вогнестійкості менше 12 м в порушенні таблиці 7.9 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

3. Пункт 22 розділу II ППБУ- Територія АЗС не влаштовано таким чином щоб унеможливити розтікання пролитого палива за її межами. Не влаштовано похилі підвищення заввишки не менше ніж 0,2 м або дренажні лотки для відведення забруднених нафтопродуктами атмосферних опадів в очисні споруди. Дренажні лотки повинні бути приєднані до приймальної воронки.

4. Пункт 17 ПКМУ №444 - Не організовано проведення спеціальних об`єктових навчань та тренувань.

5. Пункт 15 ПКМУ №733- Відсутня локальна система оповіщення на надзвичайні ситуації. Заперечуючи наявність останніх, відповідач в апеляційній скарзі вказує наступне. Щодо порушення пункту 1.21 глави 1 розділу IV ППБУ, яке полягає у ненаданні підтверджуючих матеріалів щодо обладнання та перевірки АЗС захистом від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, апелянт зазначає, що відповідність вимогам законодавства установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів встановлено в протоколах вимірювань та випробувань Електротехнічної лабораторії ТОВ НВФ «АВГ», що додано до матеріалів справи з відзивом, зокрема, в Протоколі № 45 вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей та устаткування, однак, вказаному суд першої інстанції оцінки не надав. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що надані відповідачем до суду першої інстанції протоколи вимірювань та випробувань не спростовують встановленого порушення та жодним чином не доводять обладнання АЗС відповідача захистом від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів. Доказів обладнання захистом від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів відповідач не надав, при цьому, попадання блискавки в конструкцію або обладнання АЗС може призвести як до індукції напруги, струмів, що може пошкодити електроніку, викликати іскріння/займання, так і до масштабної пожежі або вибуху. Порушення у вигляді незабезпечення захистом від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів за об`єктивним критерієм є таким, що створює загрозу життю та/або здоров`ю людей, оскільки стосуються, зокрема, протипожежних норм. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 814/2356/17, від 07 серпня 2019 року в справі № 810/1820/18 та ін. Щодо доводів апелянта про те, що таке порушення встановлено на підставі нормативно - правового акту, який втратив чинність, тобто, нормативно-правовий акт, до якого відсилає п. 1.21 глави 1 розділу IV ППБУ, а саме: ДСТУ Б В.2.5-38:2008 станом на 16.07.2021 - дату складання Акту № 689, втратив чинність, то колегія суддів зазначає, що вимога пункту 1.21 глави 1 розділу IV ППБУ передбачає обов`язок забезпечення та перевірки блискавкозахисту будівель. При цьому, ДСТУ лише конкретизує технічний спосіб виконання цього обов`язку. Отже, у разі скасування ДСТУ Б В.2.5-38:2008, вимога щодо наявності системи блискавкозахисту є імперативною та відображена у ППБУ. Щодо порушення пункту 10.1 глави 10 розділу VI ППБУ, а саме: те, що відстань від АЗС до будівлі ІІ-го ступеня вогнестійкості менше 12 м в порушенні таблиці 7.9 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», апелянт вказує, що об`єкт перевірки не є автозаправною станцією (АЗС) загального користування, а є паливозаправним пунктом, який внесений до реєстру потенційно небезпечних об`єктів та не є об`єктом підвищеної небезпеки. Вказані доводи щодо того, що об`єкт відповідача не є АЗС, стосуються і спростування інших встановлених порушень. Так, визначення поняття «автозаправна станція» (скорочено - АЗС) наводиться у п. 3.2. ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування і забудова територій», згідно з яким це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту). При цьому, вказаний розділ закріплює визначення і інших термінів, які пов`язані з обігом пального, зокрема, паливозаправний пункт - АЗС, яка розташована на території підприємства і призначена для заправлення автотранспорту, який належить підприємству (п. 3.40). Вищевказане спростовує відповідні доводи апелянта та підтверджує, що паливозаправний пункт так само є автозапровною станцією (АЗС). Колегія суддів враховує доводи позивача про небезпеку вказаного порушення, позаяк у разі пожежі чи вибуху на АЗС, близько розташована будівля може бути пошкоджена або зруйнована, вказане також може ускладнювати процес пожежогасіння, доступу рятувальних служб тощо. Доводи апелянта щодо неможливості змінити відстань від паливозаправного пункту до будівлі, оскільки вказані об`єкти було збудовано до затвердження ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» є необґрунтованими, позаяк позивачем здійснено перевірку дотримання вимог техногенної та пожежної безпеки у 2021 році та виявлені порушення саме у вказаний час створюють загрозу життю та здоров`ю людей, застосуванню підлягають нормативні акти, які діяли саме на момент перевірки; тому вказана обставина не виключає необхідності модернізації та приведення будівлі у відповідність нормам чинного законодавства. Доводи апелянта про те, що таке порушення не відповідає змісту пункту 10.1 глави 10 розділу VI ППБУ, а нормативно-правовий акт - ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», є нечинним, не заслуговують на увагу, оскільки ППБУ встановлюють конкретну норму, водночас ДСТУ, ТУ, ДБН, тощо визначають її технічну складову та зміст. При цьому, наявність між спорудами на АЗС меншої від мінімально допустимої відстані порушує норми п. 10.1 глави 10 розділу VI ППБУ та створює потенційну небезпеку розповсюдження пожежі, тому виявлене порушення є фактичним і суттєвим. Щодо порушення пункту 22 розділу II ППБУ з огляду на те, що територія АЗС не влаштовано таким чином щоб унеможливити розтікання пролитого палива за її межами. Не влаштовано похилі підвищення заввишки не менше ніж 0,2 м або дренажні лотки для відведення забруднених нафтопродуктами атмосферних опадів в очисні споруди. Дренажні лотки повинні бути приєднані до приймальної воронки. Суд звертає уваги, що доказів усунення порушення не надано, доводи про те, що приміщення відповідача не є АЗС спростовано вище, при цьому, як вірно вказав позивач у відзиві на апеляційну скаргу, перевірка проводилась саме об`єкту АЗС, про що зазначено в актах перевірки, які у вказаній частині без зауважень підписані директором відповідача. Так само не надано відповідачем доказів усунення порушення пункту 15 ПКМУ №733 відсутності локальної системи оповіщення на надзвичайні ситуації, що є критично необхідним для доведення інформації про загрозу або виникнення надзвичайної ситуації. Колегія суддів бере до уваги те, що відповідач не відмовляється від виправлення порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки та те, що апелянтом було усунуто частину порушень, зафіксованих у первинному акті перевірки. Разом з тим, апеляційний суд наголошує, що під час розгляду і вирішення апеляційної скарги, колегія суддів враховує не послідовність дій, вчинених відповідачем з метою усунення порушень, а перевіряє чи є порушення, які продовжують існувати, такими, що створювати небезпеку для життя і здоров`я людей. Усунення частини виявлених порушень не свідчить про відсутність загрози життю та здоров`ю людей та, як наслідок, відсутність підстав для застосування відповідних заходів реагування, оскільки не усунутими залишились ті порушення, які, перш за все, створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Апеляційний суд в межах спірних правовідносин виходить з того, що не усунені відповідачем порушення є істотними та несуть ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що спричинить загрозу життю та здоров`ю людей, оскільки впливають: на забезпечення безпеки роботи відповідача, своєчасність виявлення надзвичайної ситуації, пожежі, на ліквідацію пожежі, надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків. У контексті наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що, зокрема, не обладнання АЗС захистом від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, можливість розтікання пролитого палива, відсутність локальної системи оповіщення на надзвичайні ситуації є суттєвими порушенням, яке безумовно становить загрозу для безпеки життя і здоров`я людей. Такі порушення можуть призвести до пожежі та/або у разі виникнення пожежі ускладнить організацію її гасіння. Колегія суддів наголошує, що той факт, що відповідачем частково усунуто виявлені порушення, не спростовує висновків суду першої інстанції про наявність підстав для застосування заходів реагування на момент ухвалення оскаржуваного рішення та не впливає на оцінку законності цього рішення. При цьому, колегія суддів враховує, що застосування заходу реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень. Відновлення діяльності після її зупинення рішенням суду в силу частини п`ятої статті 4 Закону № 877-V можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації є тимчасовим заходом, який направлений саме на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей (зокрема, постанови Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 815/6378/17, від 19 листопада 2020 року у справі № 824/448/19-а). Колегія суддів враховує доводи апелянта, однак, наголошує, що за відсутності належних доказів усунення порушень, які впливають на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії, та можуть спричинити загрозу життю і здоров`ю людей, унеможливить її ефективну ліквідацію та рятування людей, підстави для скасування вжитих заходів реагування відсутні. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про необхідність застосування заходів реагування, є обґрунтованим та відповідає обставинам справи на момент ухвалення оскаржуваного рішення, оскільки існуючі у відповідача порушення у сфері пожежної і техногенної безпеки, що зафіксовані в акті перевірки створюють загрозу життю і здоров`ю людей. За таких обставин, зупинення експлуатації приміщень, будівель та споруд шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-СМ» відімкнути джерела електроживлення та накласти печатки на розподільчі електрощити та колонку АЗС за адресою: пров. Радищева, 6 у Солом`янському районі м. Києва до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки від 16.07.2021 р. №

689. Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів. При цьому, апеляційний суд враховує, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень. Крім того, застосований до апелянта захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Головного управління Державної служби України у надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-СМ» про застосування заходів реагування. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ-СМ» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 08 грудня 2025 року. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді Н.В. Безименна, А.Ю. Кучма